Вихід на перші ролі у світовій політиці США та СРСР після Другої світової війни.

1. Зміни у світі внаслідок другої світової війни

Під час Другої світової війни СРСР, Велика Британія, США та інші держави активно співробітничали в рамках антигітлерівської коаліції, незважаючи на політичні та ідеологічні розбіжності. У 1945-1948 рр. коаліція фактично розпалася, а вчорашні союзники розпочали непримиренну боротьбу'за вплив у повоєнному світі. Між СРСР та західними країнами виникла "холодна війна". Розвиток міжн. відносин у роки "холодної війни" визначався головно гострим суперництвом наддержав — США та СРСР. їхнє суперництво мало військово-політичний характер, але при цьому як одна, так й інша сторона намагалися уникнути розгорнутого воєнного конфлікту, не будучи впевненими у позитивному результаті. Обидві наддержави намагалися збільшити сфери впливу за рахунок інших країн.

Визволяючи країни Центральної та Південно-Східної Європи від нацистської окупації, СРСР запроваджував тут "радянську модель" суспільного устрою.

Внаслідок цих дій у Чехо-Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Болгарії, Югославії, Албанії, в радянській окупаційній зоні Німеччини було встановлено тоталітарні комуністичні режими. Крім того СРСР, беручи участь у війні проти Японії, намагався збільшити свій вплив на Далекому Сході, особливо в Китаї, Північній Кореї, а згодом у В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі.

Сполучені Штати, своєю чергою, вважаючи себе форпостом західного світу, оплотом демократії та права, почали об'єднувати навколо себе країни Західної Європи та інших регіонів.

Протистояння між США та СРСР і тими країнами, що стояли за ними, тривало майже чотири десятиліття, що негативно відбивалося на вирішенні всіх міжн. проблем.

Упродовж Другої світової війни в житті США відбулися докорінні зміни. Бойові дії розгорталися за тис.і кілометрів від їхньої території, й Сполучені Штати, на відміну від інших країн, не зазнали бідувань і руйнувань, пов’язаних з війною. Порівняно невеликими були і їхні людські втрати на фронтах – вони становили 292 тис. полеглими в боях і 10 тис. цивільного населення [1, 47].

США не тільки не виснажили свої матеріальні ресурси, а, навпаки, стали єдиною країною, яка за роки війни значно примножила свою економічну та військову могутність. Приблизно в 2,5 рази зросло промислове виробництво[6, 53]. Поліпшилося матеріальне становище населення. Спираючись на міцну господарську основу, США посіли панівні позиції у світовій економіці. Щодо їхньої військової могутності, то лише СРСР міг з більшим чи меншим успіхом конкурувати з ними. США монопольно володіли найгрізнішою на той час зброєю – атомною, мали у своєму розпорядженні потужну стратегічну авіацію. Рятуючись від нацизму, до США емігрувало багато талановитих учених із Європи. Вони значно посилили науково-технічний потенціал країни.

Політична ситуація

Наприкінці війни сталися важливі зміни на вершині влади. 12 квітня 1945 року помер президент Ф. Рузвельт і, відповідно до конституції, президентське крісло перейшло до віце-президента Гаррі Трумена, який обіймав цю посаду до 1952 року

Закінчення війни з Німеччиною і реконверсія співпали з початком президентства Трумена. 2 квітня 1945 р., через дві години після того, як Трумен дізнався про смерть Франкліна Рузвельта, він прийняв в Білому домі присягу, що передбачається за конституцією. Гарі Трумен став 33-м президентом США.

 Створення ООН Зміни у розподілі сил після Другої світової війни вимагали створення міжнародної організації з метою підтримання і зміцнення миру та безпеки.

Головні проблеми щодо створення всесвітньої організації безпеки було узгоджено на конференції представників СРСР, США й Великої Британії в Думбартон-Оксі 1944 р. На конференції було підготовлено проект статуту організації. Питання про порядок голосування у Раді Безпеки та про склад членів організації керівники держав узгодили під час зустрічі в Криму 1945 р. Тоді було вирішено, що засновницька конференція відбудеться у Сан-Франциско. 25 квітня 1945 р. до "Опера-Хауз" з'їхалися делегати й радники. Відкрити конференцію мав державний секретар США Стет-тініус. Радянську делегацію очолив В. Молотов, британську — Е. Іден. На відкриття конференції приїхали делегації з Європи, Азії, Африки. 26 червня 1945 р. учасники конференції Об'єднаних Націй підписали Статут ООН; серед тих, що підписали його, була також Українська РСР.

В умовах розв'язання відкритої конфронтації між колишніми союзниками з антигітлерівської коаліції розпочалося створення військово-політичних союзів, що протистояли один одному. Сполучені Штати запропонували створити трансатлантичний військово-політичний союз за участю США, Канади і західноєвропейських держав. З ініціативи США такий союз було створено 4 квітня 1949 р. у Вашингтоні. 12 держав (Велика Британія, Бельгія, Голландія, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Канада, Норвегія, Португалія, США, Франція) підписали того дня договір про створення Північно-Атлантичного пакту — військово-політичного блоку НАТО. Учасники договору перебирали зобов'язання подавати один одному допомогу в разі загрози "політичній незалежності чи безпеці" будь-якої з договірних сторін. "Нападаючою стороною" був СРСР та інші країни соціалізму. На підставі цієї та наступних угод США розмістили свої збройні сили в більшості країн — учасниць блоку. У 1955 р. до складу НАТО увійшла ФРН. Згодом, у 50-ті рр., з ініціативи США було створено військово-поліТичні блоки в Азії — СЕАТО й СЕНТО. Організація договору Південно-Східної Азії — СЕАТО — виникла 1954 р, в Манілі (Філіппіни). До її складу увійшли США, Велика Британія, Франція, Австралія, Нова Зеландія, Філіппіни, Таїланд, Пакистан. У 1955 р. було створено блок СЕНТО, чи Багдадський пакт; учасники — Велика Британія, Туреччина, Ірак, Іран, Пакистан.

У той же час СРСР об'єднував своїх союзників у Європі. У 1949 р. було засновано Раду економічної взаємодопомоги, а 14травня, 1955 р. соціалістичні країни підписали Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу восьми країн (СРСР, Польщі, Чехо-Словаччини, НДР, Румунії, Болгарії, Албанії, Угорщини) строком на 20 років. П'ята стаття передбачала організацію Об'єднаного командування збройних сил держав — учасниць Варшавського договору, яке очолив маршал СРСР І. Конєв, а також Військової ради, Штабу об'єднаних збройних сил. Найвищим органом Організації Варшавського договору став Політичний консультативний комітет (ПКК). Варшавський договір став головним інструментом зовнішньої політики радянського блоку.

 

⇐ Предыдущая41424344454647484950Следующая ⇒

Поделиться: