Стосунки між союзниками з 1942 по 1944 рр.

Ми щойно дослідили політичну ситуацію в окупованій нацистами Європі та в зоні японської експансії в Азії. Перед лицем загрози з боку держав Осі союзники намагалися координувати свої зусилля, і вже були зроблені деякі намітки щодо вирішення післявоєнних проблем. Коли аналізуєш стосунки між союзниками, найперше, що вражає, це контраст між чудовими взаємовідносинами Рузвельта з Черчіллем та постійною недовірою, яка панувала між англосаксами та СРСР.

«Аркадійська», або Вашингтонська, конференція

Японський напад на Перл-Гарбор змусив Рузвельта погодитись на пропозицію Черчілля про зустріч у Вашингтоні. Англійський прем'єр-міністр прибув туди 22 грудня 1941 р. Конференція мала працювати до 14 січня з невеликою перервою в роботі на час подорожей Черчілля до Оттави і на Флоріду. Оскільки Сполучені Штати вже вступили у війну, треба було твердо встановити засади їхньої співпраці та з'ясувати, яким операціям — на Далекому Сході чи в Європі, — надати пріоритет. На деяких засіданнях був присутній посол СРСР у США Литвинов. Перша постанова, яка була ухвалена на конференції, стосувалася декларації про принципи; її мали передати на розгляд усім державам, котрі воювали проти Осі. Ця «Декларація Об'єднаних Націй» була підписана в Білому домі 1 січня 1942 року представниками двадцяти шести держав. У ній нагадувалися принципи Атлантичної хартії, в тому числі й принцип свободи релігії, на який погодився СРСР. Крім того, «Об'єднані Нації» зобов'язувалися використовувати всі свої воєнні та економічні ресурси в боротьбі проти держав Осі і не підписувати з ними ні перемир'я, ні сепаратного миру. Було вирішено, що головні зусилля мають бути спрямовані проти Німеччини, промисловий потенціал якої був більший за японський. Цей принцип «спочатку Німеччина» відстоював не лише Черчілль, але й амер. генерал Маршалл; прихильник «стратегії концентрації», він пропонував завдати найбільшого удару по ворогові на його найміцнішому фронті. Ми не будемо заглиблюватись у деталі ухвал воєнного характеру. Зазначимо лише, що був ухвалений принцип розподілу світу на зони дій, кожна з яких підлягала єдиному міжсоюзницькому командуванню. Американці пропонували здійснити переміщення одного млн.а вояків до Англії (операція «Болеро»), захопити плацдарм у Нормандії в 1942 році («Молот») та висадитись у Європі в 1943 році («Завершення»). Англійці, здавалося, погоджувались на цю програму дій, проте мали в запасі проект висадки у Північній Африці. Були створені установи для розподілу боєприпасів, тоннажу флоту, сировини. І, нарешті, домовилися про те, що верховне командування буде здійснюватися «об'єднаним генштабом», який розмістився у Вашингтоні. Насправді протистояння британців та американців з приводу цього органу було дуже сильне. Амер.й стратегії «концентрації» британці протиставили стратегію «периферійних диверсій», тобто завдання ударів по противнику в його найменш укріплених позиціях.

Англо-радянська спілка

В перші місяці 1942 року союзники зазнали численних поразок. Лише на радянському фронті ситуація була трохи краща завдяки успіхам, яких досягли радянські війська взимку 1941—1942 рр. Сталін весь час вимагав відкриття другого фронту та прискорення поставок зброї до СРСР. Було вирішено відрядити Молотова до Англії та Сполучених Штатів. У Лондоні радянський міністр провів переговори та підписав договір про союз з Англією (26 травня 1942 р.). Цей договір був спрямований проти Німеччини та її союзників. Обидві країни зобов'язалися не вступати в переговори з гітлерівським урядом чи з будь-яким урядом Німеччини, який продовжуватиме політику агресії, після війни діяти спільно, аби запобігати новій німецькій агресії, здійснювати після війни політичну та економічну співпрацю, не брати участі в жодній коаліції, спрямованій проти однієї з двох сторін. Договір мав чинність протягом 20 років.

До Вашингтона Молотов прибув 29 травня і мав розмови з Рузвельтом, Корделом Галом, Гопкінсом та послом Литвиновим. Президент Сполучених Штатів скористався з цієї зустрічі, щоб заявити про свою переконаність у тому, що мир можна зберегти принаймні протягом 25 років. Основна дискусія знову розгорнулася навколо другого фронту; Молотов вимагав, щоб другий фронт був відкритий у 1942 році, бо, як сам сказав, не був переконаний, що Червона армія зможе протриматися до 1943 року. Президент Рузвельт заявив, що він хотів би зустрітися зі Сталіним. Обговорюючи післявоєнні проблеми, Рузвельт торкнувся питання про «(гизіеекпір», або міжнародне опікунство, над численними островами та колоніальними володіннями, які треба було забрати в занадто слабких держав і в короткий термін підготувати до набуття повної незалежності. На чітке запитання Молотова президент Рузвельт відповів, що другий фронт «може бути відкритий у 1942 році», і це викликало заперечення з боку генерала Маршалла та Гопкінса, а з радянського боку марні сподівання та гострі докори. Загалом, цей візит Молотова справив дуже гарне враження на Сполучені Штати.

⇐ Предыдущая37383940414243444546Следующая ⇒

Поделиться: