Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология
Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии


Самодержавство в трактовці царя є владою цілком одноособовою, абсолютною, незалежною від духівництва, бояр і будь-якої



____________________________________________________________________

     Іван IV зійшов на престол після смерті свого батька Василія III у 1533 р. І правив Московією аж до своєї кончини. Вінчався на царство у 1547 р. і після П Ствердження свого царського звання Константинопольським патріархом став першим визнаним російським царем. Був автором багатьох послань державним і церковним діячам, дипломатам і королям.

 

 

 

166

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________ 

суспільної сили. На його думку, цар повинен зосереджувати всвоїх руках абсолютно всі справи управління. Об'єктом своїхтурбот Грозний вважав не тільки державні справи, але й духовні, навіть життя монастирів, про що свідчили його посланняігуменам і ченцям. У його уявленні цар відповідальний буквально за всі помисли і вчинки підданих.   .

Іван IV відкидав яку б то не було можливість встановлення договірних відносин між ним і його підданими. В його уявленні ці відносини повинні бути відносинами не рівних людей, а пана і рабів. «Доселе русские владетели, — писав він Курбському... волньї бьіли подвластньїх своих жаловати и казнити, а не судилися с ними ни перед кем».

У його розумінні царська влада все-таки обмежена, але не людьми, а тим, хто її дав, тобто Богом. Він проти союзу світської і духовної влади. «Одно дело, — заявляє «скипетродержатель», — священническая власть, иное дело — царское правле-ние». У судженнях Грозного велике значення надається методам і способам реалізації влади. При цьому одну із самих головних функцій царської влади бачив у покаранні «лиходіїв». Покарання «крестопреступников» для Івана Грозного — лише засіб не допустити «бісівської влади». Тому він часто вживав поняття «страх» і «гроза», стверджував, що цар зобов'язаний «рятувати» своїх людей «страхом».

Іншу тенденцію в розвитку російської державності і політичної теорії, що втілювала ідеали бояр і воєвод, їх надії на розвиток станового представництва, виражав князь Андрій Курбський (1528—1583)1. Його літературна спадщина велика. Крім трьох послань царю, вона включає десятки послань різним державним і церковним діячам, а також публіцистичний твір «Історія про великого князя Московського», переклади творів з церковної патристики та ін.

Жагуче звинувачуючи в посланнях один одного в тяжких злочинах, не соромлячись в образах, цар і воєвода проте демонстру-

____________________________________________________________________

1 Курбський Андрій належав до знатного князівського роду Рюриковичів, був потомком великого Київського князя Володимира. Народився і провів дитинство в Україні. Аж до 1564 р. був найближчим сподвижником царя, впливовим воєводою. Згодом попав в опалу. Побоючись царської розправи, 1564 р. втік до Литви і поступив на службу до короля польського і великого князя Литовського Сигізмунда II Августа.

 

 

 

167

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

вали однакове розуміння природи царської влади, згубності єресі й ослаблення християнської віри в державі. Курбський теж вважав джерелом влади в державі божественну волю: «цари и князи от Всевьішнего помазуются на правление». Але мету верховної влади вбачав у справедливому і милостивому управлінні державою для блага всіх її підданих і в праведному (правосудному) рішенні її справ. Нинішня влада, на думку князя, ухилилася від виконання завдань, покладених на неї божественною волею, а тому позбавлена божественного заступництва, стала безбожною і беззаконною.

Як відступ від православ'я, попрання Христових заповідей трактував Курбський злодіяння Івана Грозного. «То ли нам, бедным, воздал, всячески губя нас? — гнівно запитував він у царя. — Или думаешь, что ты бессмертен, царь? Или скверной ересью увлечен так, что не хочешь уже предстать перед неподкупньїм судьей, богоначальным Иисусом, который будет судить мир по правде, и являешься прегордым мучителем и истязаешь людей, не доказав их вины». Таким чином, у розумінні бунтівного князя справжній цар — насамперед праведний суддя. Він прямо заявляє, що цар втратив право праведного суду і захист підданих, творячи сваволю і беззаконня.

     Встановлений тиранічний режим, на думку князя, привів до втрати значення Земського собору, що став усього лише німим провідником волі деспота і навколишніх його лиходіїв. Курбський наївно вважав, що заміна радників «зльїх и лукавых» на мудрих, добрих і знаючих може змінити порядки в державі. Зразком постійно діючого дорадчого органу при царі князь бачить в Обраній раді — колегії радників, що діяла при Івані IV у 50-і рр. XVI ст.

Найкращою організацією державної влади Курбському уявлялася монархія з виборним станово-представницьким органом. Наділений царством, цар «должен искати доброго и полезного совета не токмо у советников, но и у всенародньїх человек», при цьому «самому царю достоит яко главе быти и любити мудрых советников своих». Він посилався на позитивний досвід Івана III, якого супроводжували великі військові і політичні удачі саме тому, що він часто і багато радився з «мудрыми и мужественными сигклиты его ... и ничто же начинати без глубочайше-

 

 

 

 

168

 Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

го и много совета». Станово-представницька монархія спиралася б не тільки на представницький орган («Совет всенароднихчеловек»), але і на систему сігклітів з радників розумних і досконалих, без ради яких «ничесоже устроити или мислити» у державі не слід. Єдина централізована державна система в Московії у Курбського заперечень не викликала.    

Таким чином, Іван Грозний і Андрій Курбський по-різному оцінювали становище у московському царстві і політичні перспективи його розвитку.

Близької до моделі станово-представницької монархії була і політико-юридична програма Івана Пересвєтова — видного письменника-публіциста, представника російської суспільно-політичної думки середини XVI ст. У своїх творах і чолобитних царю він теж обґрунтовував життєву необхідність для Московії сильної державної влади, централізації адміністративної і судової систем. В організації державної влади він надавав вирішального значення єдинодержавству, реалізації законності, створення єдиної казни, постійного війська, ліквідації намісництва тощо.

Першим, хто в Росії почав розробляти теорію освіченої монархії, був випускник Києво-Могилянської академії Симеон Полоцький (1629—1680)1. Служачи в Москві при царському дворі, він у своїх творах «Жезл правлення», «Вертоград много цветный» по-новому розв'язував традиційні питання про верховну владу, форму її кращої організації і діяльності.

Цар у нього подібний Сонцю. «Небом Россию наречи дерзаю, ибо планиты в ней обретаю. Ты — Солнце, Луна — Мария царица». Формула «цар-сонце» у Полоцького — це поетичний образ освіченої абсолютної монархії. Цар дає життя державі, покликаний бути освіченим, вічно прагнучим до знання государем, осві-чуваючим свій народ. Симеон настійно радить царю читати книги з історії, засвоювати історичний досвід інших країн і народів і «по их примеру живот свой править», розмовляти з «премудры-

____________________________________________________________________

1 Петровський-Сітніанович Самуїл народився у Полоцьку. У 1659 р. прийняв чернечий постриг під ім'ям Симеона. З 1664 р. жив у Москві. Викладав у школі під'ячих «сімь вільних наук». Згодом став учителем царських дітей. Найбільш відомими його творами є: «Жезл правлення» (1666 р.), «Вертоград многоцветньй» (1668 р.), «Рифмологион» (1679 р). У своїх творах виступав провідником західної культури і освіти.

 

 

169

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

ми людьми», читати Аристотеля. Бажання царя «прибытков» підданим відрізняє його від тирана, який печеться лише про себе.

Нарікаючи «небом» Росію, Симеон схвалює вічну нерівність людей, але призиває управляти ними з розумом і лагідністю, до виконання кожним свого обов'язку, визначеного долею. Серед пороків російського життя він не приймає ледарства й особливо пияцтва. Світло «Сонця» — правда. Цей термін Симеон вживає В традиційному значенні «закон». Він просить царя «зберігати правду» і утверджувати її у всім царстві. «В образ правдьі» повинен діяти і суд. Він зобов'язаний відновлювати правду, а не мстити, адже помста нелюдська і протипоказана правді. Симеон за рівний для всіх суд: «равно судити мала и велика», за істинне Правосуддя.

Світло «Сонця» — світло для всіх православних народів. Полоцький вважає, що російський цар повинен допомогти їм звільнитися від гніту, радить царю жити у мирі з усіма державами «до конец земли», царювати «мирно и мудро», ніколи не шукати «брани», а славу Росії розширювати «через книги».

Так у римованих рядках своїх творів Симеон яскраво відбив своє розуміння суті освіченої абсолютної монархії.

Вплив європейської орієнтації на російську політико-правову думку справив і сучасник Полоцького хорват за походженням Юрій Крижанич (1618—1683)1. У своєму трактаті «Політика», серії статей він відстоював політичний ідеал — необмежене самодержавство — «совершенное самовладство». Виступив проти концепції, що затвердилася в російській офіційній ідеології, про походження царської влади від римських і візантійських імператорів, відстоюючи її божественне походження. Ідеальним правителем Крижанич хотів би бачити короля-філософа, протиставляв освіченого правителя тирану. Головними й основними гарантіями проти тиранії у нього є знищення «дурних» і наявність у державі добрих законів, контроль за їх виконанням і належним правосуддям.

____________________________________________________________________

1 Крижанич Юрій — католицький священик, доктор теології. Був одним з Перших ідеологів слов'янського союзу навколо Російської держави. Вважав такий союз можливим лише за умови унії православної і римсько-католицької Церков.

 

 

 

170

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

Висновки

Таким чином, історичні обставини розмежували долінародів колишньої Київської Русі, відбилися на відродженні і розвитку їх національної державності, формуванні правових систем, а отже, і на політичній і правовій думці.

В Україні при литовсько-польському пануванні залишалися живучими норми звичаєвого права, традиції військової демократії, віча, православної церкви, культури, що зазнали впливу польського і литовського права, політичних ідеалів Речі Посполитої і втілились в козацькій військовій християнській республіці, її традиції й ідеали заклали фундамент політичних проектів і програм українських гетьманів. На цій основі народжувалися передові для середньовічної Європи ідеї республіканського устрою Козацької держави, з чітким поділом влади, правами і свободами станів суспільства, їх конституційного закріплення. Таке «забігання вперед» визначило і долю цих ідей.

Політичний і соціально-економичний лад Московської держави, що виникла значно раніш Козацької держави, був ближче до ладу Київської Русі, сусідів Московії. Незважаючи на більш зріле феодальне суспільство, більш складну її політичну і правову ідеологію, історична наступність від Київської Русі стала тут політичною ідеєю, складовою частиною офіційної ідеології. У спадщину були сприйняті і проблеми великокнязівської влади, єдності великої держави, її безпеки, багато норм Руської Правди, культурна спадщина, релігія. Зміни в державному ладі, небувале за масштабами розширення території створювали передумови переходу російської державності до імперії, що наклало відбиток на російську політико-правову думку, додало їй консервативного характеру. Вона зосередилася на обгрунтуванні абсолютизму, проблемах політичного і правового удосконалювання самодержавної влади, її функцій, взаємин з церквою. Ідеал освіченої монархії виявився привнесеним іззовні, головним чином європейською політичною думкою.

 

 

171

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________


Поделиться:



Последнее изменение этой страницы: 2019-03-31; Просмотров: 245; Нарушение авторского права страницы


lektsia.com 2007 - 2024 год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! (0.021 с.)
Главная | Случайная страница | Обратная связь