Розвинуте товарне виробництво та ринок

Тема 7. Розвинута форма товарного виробництва

Ключові слова: капітал, первісне нагромадження капіталу, постійний капітал, змінний капітал, додаткова вартість, абсолютна додаткова вартість, відносна додаткова вартість, просте відтворення, розширене відтворення, концентрація капіталу, централізація капіталу, органічна будова капіталу.

 

Перетворення грошей в капітал

 

Аналіз товарного обігу показує, що його останнім продуктом є гроші. Гроші є першою формою прояву капіталу. Гроші як гроші та гроші як капітал мають не однакові форми обігу.

Форма простого товарного обігу має вигляд:

              (2.1)

Мета простого товарообігу – продати товар і за отримані гроші купити інший необхідний для споживання товар. Гроші виступають у ролі посередника товарообміну і втрачаються власником остаточно.

Формула розвинутого (капіталістичного) товарного виробництва має вигляд:

.                                   (2.2)

Тепер гроші не втрачаються. Вони авансуються, щоб повернутися до свого власника і обов’язково з приростом:

,

де  – початково вкладена сума;

 – приріст грошей.

Надлишок над початково авансованою сумою грошей називається додатковою вартістю. А первісна сума грошей, яка принесла додаткову вартість, перетворилася у капітал.

Капітал – це вартість, яка приносить додаткову вартість, самозростаюча вартість.

Формула  − це загальна формула капіталу. Загальна, тому що відображає рух усіх видів капіталу незалежно від того, в якій сфері вони діють.

Для того щоб гроші перетворились на капітал, власник грошей повинен знайти на ринку такий товар, який здатен створювати нову вартість, яка більша аніж його власна вартість.

Таким особливим товаром є робоча сила людини (здатність людини до праці).

 

Робоча сила як товар

 

Перетворенню робочої сили на товар сприяли два історичні процеси:

1) юридичне звільнення людей праці від рабовласницької та кріпосної залежності;

2) позбавлення власника робочої сили будь-яких засобів виробництва, а значить можливості самостійно виробляти і продавати товари.

У Європі, починаючи з Англії, у XV-XVIII ст. відбувається примусове відокремлення більшості безпосередніх виробників, селян і ремісників, від власності на засоби виробництва та перетворення їх на найманих працівників. Одночасно в руках небагатьох осіб зосереджуються гроші і засоби виробництва, які перетворюються в капітал. Цей історичний процес називається первісним нагромадженням капіталу. Первісним його називають тому, що в цьому процесі створюються умови для виникнення капіталізму.

Товар „робоча сила”, як і будь-який інший товар, має дві властивості – вартість і споживну вартість.

Вартість товару робоча сила визначається вартістю засобів існування, необхідних для відтворення робочої сили, тобто для задоволення фізичних та соціально-культурних потреб працівника, що наймається та його сім’ї.

В цілому вартість робочої сили залежить від рівня соціально-економічного розвитку країни, природно-кліматичних умов, історико-релігійних традицій, рівня освіти та кваліфікації працівника.

Споживна вартість товару робоча сила – здатність робітника створювати в процесі праці нову вартість, більшу, ніж вартість самої робочої сили, тобто здатність створювати додаткову вартість.

 

7.3. Процес створення вартості і додаткової вартості

Праця – це завжди процес поєднання засобів виробництва та робочої сили. При розвинутому (капіталістичному) товарному виробництві засоби виробництва і робоча сила поєднуються через ринок, на якому власник грошей купує робочу силу та засоби виробництва. Тому процес праці виступає як процес споживання робочої сили найманого працівника і має особливості.

По-перше, він здійснюється для капіталіста і під контролем капіталіста. Капіталіст придбав робочу силу на певний строк, протягом якого використовує її на власний розсуд, визначаючи тривалість, інтенсивність, організацію праці.

По-друге, оскільки використовуються засоби виробництва і робоча сила, які належать капіталістові, то і продукт їх взаємодії є власністю капіталіста, а не безпосередніх виробників.

Процес праці одночасно є процесом створення споживної вартості, вартості та додаткової вартості.

Капіталісту байдуже які споживні вартості виробляти – зброю чи іграшки. Виробництво споживної вартості потрібно йому тому, що вона є матеріальним носієм вартості. В процесі створення товару капіталісту важливо отримати додаткову вартість (рис. 2.1).

1)

Припустимо, у капіталіста є 1000 грошових одиниць. З них на 800 гр. од. він придбав засоби виробництва (ЗВ) та найняв робочу силу (РС), денна вартість якої – 200 гр. од. Робочий день триває 8 год., а робітники відтворюють вартість денної робочої сили за 4 год. Робітники своєю конкретною працею створюють новий товар і в його вартість переносять стару вартість, вартість спожитих засобів виробництва (800 гр. од.). Зберігаючи і переносячи стару вартість конкретною працею, робітники, в той же час, витрачають свою робочу силу, абстрактну працю. Абстрактною працею вони створюють нову вартість (НВ), яка теж включається у вартість створеного товару. Припустимо, що за 4 год. створюється вартість, яка є еквівалентом вартості робочої сили, т. т. в 200 гр. од. Але ж робочий день ще не закінчується. Тривалість його визначена у 8 год. Робітники продовжують працювати і в наступні 4 год. Створюючи ще вартість в 200 гр. од. Отже, абстрактною працею була створена нова вартість у 400 гр. од.

Робітники не тільки відтворили вартість, за яку капіталіст купив їх робочу силу (200 гр. од.), але й створили надлишок над нею – 200 гр. од. Це і буде додаткова вартість (ДВ).

У підсумку виходить: капіталіст затратив на придбання засобів виробництва і робочої сили 1000 гр. од., а вироблено було при їх допомозі продукцію вартістю 1200 гр. од. Реалізувавши створену продукцію капіталіст виручить 1200 гр. од., що на 200 гр. од. більше від затраченого. Відбулось збільшення вартості, але без порушень закону вартості

Зростання вартості відбувається не за рахунок зростання затрат власника засобів виробництва. Цього досягають виключно завдяки праці найманого робітника, який отримує лише частину створеної ним вартості. Іншу частину – додаткову вартість безкоштовно привласнює власник засобів виробництва.

Додаткова вартість – це вартість, що створюється абстрактною працею найманих робітників і яка безоплатно привласнюється власником засобів виробництва.

В залежності від ролі у створенні вартості та додаткової вартості, капітал поділяється на постійний і змінний.

Постійний капітал – це частина капіталу затрачена на придбання засобів виробництва, вартість якої залишається незмінною і переноситься на створений продукт конкретною працею робітника. Позначається буквою „ ”. Він є матеріальною основою виробництва, але не створює додаткової вартості.

Змінний капітал – це частина капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили і в процесі виробництва зростає на величину додаткової вартості. Позначається буквою „ ”. Є джерелом створення додаткової вартості.

Формула вартості товару має такий вигляд:

,                                          (2.3)

де  - вартість товару;

 − додаткова вартість

 − нова вартість.

Пропорцію, в якій нова вартість  розподіляється між власником засобів виробництва та найманим робітником, показує норма додаткової вартості:

.                                    (2.4)

Норма додаткової вартості  виражає ступінь експлуатації найманих працівників власником капіталу.

Аналіз процесу виробництва додаткової вартості виявляє, що робочий день – величина не однорідна і складається з двох частин.

Частина робочого дня протягом якої працівник працює на себе, відтворюючи вартість своєї робочої сили, називається необхідним робочим часом (НРЧ). Праця, затрачена в цей час, – необхідна праця.

Друга частина робочого дня, впродовж якої робітник працює на капіталіста, створюючи додаткову вартість, називається додатковим робочим часом (ДРЧ). Праця, затрачена в цей час, − додаткова праця.

Власника засобів виробництва цікавить додаткова вартість. З розвитком капіталістичного виробництва вдосконалюється система експлуатації найманої робочої сили.

В епоху становлення зрілого капіталізму зростання додаткової вартості досягалося шляхом подовження робочого дня за незмінної або дещо зрослої ціни робочої сили. Це абсолютна додаткова вартість.

В сучасних умовах абсолютну додаткову вартість отримують внаслідок підвищення інтенсивності праці. Це прихована форма подовження робочого дня.

В умовах законодавчого обмеження робочого часу здійснюється виробництво відносної додаткової вартості. Цей спосіб полягає у скороченні тривалості необхідного робочого часу і збільшенні тривалості додаткового робочого часу в межах незмінного робочого дня.

Необхідною умовою виробництва відносної додаткової вартості є зниження вартості робочої сили. Цього можна досягнути шляхом зростання продуктивності суспільної праці, насамперед, в галузях, що виробляють предмети споживання для широких мас трудящих.

Існує надлишкова додаткова вартість. Це різниця між суспільною вартістю товару і його більш низькою індивідуальною вартістю. Більш низька індивідуальна вартість пов’язана з підвищенням рівня продуктивності праці на окремому підприємстві, скороченням затрат постійного капіталу.

Суть капіталу

Поняття „капітал” досить поширене як в економічній теорії, так і в економічній практиці. З приводу економічного змісту цього поняття, впродовж усієї історії політичної економії, аж до сьогоднішнього дня, ведеться безперервна полеміка.

Сучасна економічна теорія Заходу всебічно розкриває лише матеріально - речовий зміст капіталу (нагромаджена праця, знаряддя праці, сировина, дороги, мости, споруди, комп’ютери, знання і т. ін.). Соціально-економічна природа капіталу повністю ігнорується. Однак засоби виробництва, гроші, товари не на всіх етапах розвитку суспільства виступали як капітал. Такої ролі вони не виконували за умов первісного ладу, рабовласницького, феодального ладу. Лише при капіталізмі засоби виробництва перетворюються в знаряддя експлуатації, в капітал.

Капітал – це не речі, а певні суспільні виробничі відносини, які представлені в речах і надають цим речам специфічного суспільного характеру.

 

Нагромадження капіталу

Природа капіталу така, що він постійно повинен знаходитись у русі. Без руху припиниться самозростання вартості і капітал перестане існувати.

Рух капіталу означає його постійне поновлення і розширення. В основі цього процесу лежить виробництво, яке постійно відновлюється, тобто відтворення. Відтворення буває простим і розширеним.

Просте відтворення – повторення процесу виробництва в незмінних масштабах. При простому відтворенні вся створена найманим працівником додаткова вартість іде на особисте споживання власника засобів виробництва. Отже додаткова вартість не перетворюється в додатковий капітал і величина функціонуючого капіталу залишається незмінною.

Розширене відтворення – повторення процесу виробництва у зростаючих масштабах. Воно передбачає перетворення частини додаткової вартості в капітал:

                                                 (2.5)

 

 – частина додаткової вартості, яка використовується для зростання капіталу;

– частина додаткової вартості, яка відходить в особисте споживання  власника підприємства.

Постійне збільшення розмірів капіталу називається нагромадженням капіталу.

Нагромадження може відбуватись у формі концентрації та централізації.

Концентрація капіталу – це зростання капіталу шляхом перетворення додаткової вартості в капітал.

Централізація капіталу – це вимушене чи добровільне злиття самостійних капіталів і встановлення контролю над ними з боку одного підприємства.

Концентрація капіталу збільшує розміри сукупного суспільного капіталу, а централізація – ні. При централізації капітал лише перерозподіляється між підприємствами. Тому основою нагромадження суспільного капіталу є його концентрація.

Концентрація і централізація капіталу веде до концентрації суспільного виробництва, тобто збільшення його розмірів.

В процесі нагромадження капіталу відбуваються зміни в його структурі.

Капітал має речову та вартісну форми. Тому будову капіталу розглядають з двох сторін.

Технічна будова капіталу – це відношення кількості засобів виробництва до кількості працівників, що приводять їх у дію.

З розвитком науково-технічного прогресу кількість засобів виробництва (машин, обладнання та ін.) на одного працівника збільшується.

Вартісна будова – відношення вартості засобів виробництва до вартості робочої сили. Чим більше машин і витрат на досконалі технології буде приходитись на одного робітника, тим більше буде змінюватись вартісна будова капіталу.

Вартісну будову капіталу в її нерозривному зв’язку з технічною будовою називають органічною будовою капіталу . Органічна будова капіталу відображає зміни вартісної будови під впливом змін технічної будови капіталу.

Технічна будова, а отже, й органічна будова капіталу постійно зростають. Це означає, що в міру розвитку НТП частка змінного капіталу в сукупному капіталі відносно зменшується. Застосування машин і нових „безлюдних” технологій стає все більше вигідним, тому використання робочої сили відносно скорочується. Тобто, соціально-економічним наслідком нагромадження капіталу є поява промислової резервної армії праці (безробіття).

 

 

Контрольні завдання

Визначте єдино правильну відповідь

7.1. Капітал – це:

а) гроші;

б) дорогоцінні метали;

в) певні суспільні виробничі відносини, які представлені в речах і надають цим речам специфічного суспільного характеру.

7.2. Змінний капітал за натурально-речовою формою представлений:

а) комплектуючими вузлами і деталями, сировиною;

б) електроенергією, паливно-мастильними матеріалами;

в) коштами на оплату найманої робочої сили.

7.3. Вкажіть формулу нової вартості:

а) ;                б) ;                в) .

7.4. Необхідний робочий час – це:

а) законодавчо закріплена тривалість робочого дня;

б) частина робочого дня, протягом якої працівник відтворює вартість власної робочої сили;

в) частина робочого дня, необхідна для виробництва одиниці продукції.

7.5. Добровільне або примусове злиття індивідуальних капіталів називається:

а) концентрацією капіталу;

б) централізацією капіталу;

в) концентрацією виробництва.

 

 

Тема 8. Заробітна плата

Ключові слова: заробітна плата, почасова заробітна плата, відрядна заробітна плата, тарифна система, номінальна заробітна плата, реальна заробітна плата, прожитковий мінімум.

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: