Проходження державної служби

 

Проходження державної служби - процес діяльності державного

службовця на посадах, які він обіймає починаючи від моменту

складання присяги державного службовця та завершуючи

припиненням державної служби.

 

Необхідно розрізняти такі стадії проходження державної

служби:

 

1. Прийняття на службу.

, 2. Просування по службі.

3. Припинення служби.

Прийняття на службу - процес зарахування на державну службу

за результатами конкурсного відбору.

Основними процедурами на стадії прийняття на державну службу

є:

 

- прийняття керівником органу рішення щодо проведення конкурсу

на заміщення вакантної посади;

- проведення конкурсу зі складанням іспиту;

- видання наказу чи розпорядження про прийняття особи на

посаду державного службовця;

- прийняття присяги державного службовця;

- присвоєння відповідного рангу державного службовця в межах

відповідної категорії.

Слід зазначити, що лише на посади третьої - сьомої категорій

прийняття на державну службу здійснюється на конкурсній основі.

І'ішсння про проведення конкурсу приймається керівником органу

іа наявності вакантної посади державного службовця. Саме конкурс

є прямим свідченням утілення в життя конституційного

принципу рівного доступу громадян до державної служби. Можна

шіснувати, що конкурс на заміщення вакантної посади державного

спужбовця - це своєрідне змагання, за підсумками якого кращий

претендент отримує посаду державного службовця.

 

 

До участі в конкурсі не допускаються особи, які:

 

- досягли встановленого законодавством граничного віку перебування

на державній службі;

- визнані в установленому порядку недієздатними;

- мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади державного

службовця;

- у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані

або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами чи

свояками;

- позбавлені права обіймати відповідні посади в установленому

законом порядку на визначений термін.

Конкурс проводиться поетапно, при цьому основними етапами

є:

 

1) публікація оголошення державного органу про проведення

конкурсу в пресі або поширення його через інші засоби масової

інформації. Державний орган, у якому проводиться конкурс, зобов'

язаний опублікувати оголошення про проведення конкурсу

в пресі або поширити його через інші офіційні засоби масової

інформації не пізніше ніж за місяць до початку конкурсу та довести

його до відома працівників органу, в якому оголошується

конкурс;

 

2) прийом документів від осіб, які бажають узяти участь у конкурсі,

та їх попередній розгляд на відповідність установленим кваліфікаційним

вимогам до відповідного рівня посади;

 

3) проведення іспиту та відбір кандидатів (постанова Кабінету

Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169 «Про затвердПорядку

проведення конкурсу на заміщення вакантних по

 

 

сад державних службовців»).

 

Проведення іспиту для кандидатів на заміщення вакантних

посад передбачає перевірку та оцінку їхніх знань Конституції

України, Законів України «Про державну службу» та «Про бо

 

 

ротьбу з корупцією», а також законодавства з урахуванням спе

 

 

цифіки функціональних повноважень відповідного державного

 

органу та структурного підрозділу.

 

Іспит складається одночасно для кандидатів на заміщення однієї

вакантної посади. У разі невеликої кількості кандидатів і за

наявності відповідних умов, іспит може проводитися одночасно

на заміщення декількох вакантних посад (наказ Головного управління

державної служби України та Української академії державного

управління при Президентові України № 30/84 від 10 травня

 

2002 р. «Про затвердження Загального порядку проведення іспиту

кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців

»).

 

Важлива обставина, на яку доцільно звернути увагу - це особливі

умови щодо прийняття на службу державних службовців на

посади, призначення або погодження призначення на які здійснює

І [резидент України за поданням Кабінету Міністрів України або

Кабінет Міністрів України. Йдеться про можливість проведення

спеціальної перевірки відомостей, що подаються кандидатами на

зайняття зазначених посад.

 

Перевірці підлягає:

 

- достовірність відомостей, повідомлених кандидатом на зайняття

посади про себе у процесі розгляду питання щодо його

призначення на відповідну посаду, зокрема тих, що стосуються

ного доходів та зобов'язань фінансового характеру, належного

йому нерухомого та цінного рухомого майна, вкладів у банках і

цінних паперів, у тому числі за кордоном;

- стан додержання кандидатом вимог, визначених законодавством

із питань державної служби, боротьби з корупцією і державної

таємниці (постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада

2006 р. № 1624 Про затвердження Порядку проведення спеціальної

перевірки відомостей, що подаються кандидатами на

;айняття посад»).

 

Просування по службі - процес зайняття державним службовцем

більш високої посади або присвоєння більш високого рангу.

Нерідко для пояснення просування по службі вживають термін

«кар'єрне зростання». Держава зацікавлена в тому, щоб державні

службовці просувались по службі, тому що паралельно з цим відбувається

процес професійного зростання такої особи, збільшення

її зацікавленості в позитивних результатах роботи, яку вона викопує.

Переважне право на просування по службі мають державні

службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють

ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень і

зараховані до кадрового резерву.

 

Однією з основних процедур, що відбуваються під час просунання

по службі, є атестація. Звичайно, атестація проводиться

один раз на три роки. Атестація - процес оцінювання результатів

роботи, ділових і професійних якостей державного службовця, в

результаті якого виявляється ступінь відповідності посаді, яку він

обіймає.

 

 

Атестації підлягають державні службовці всіх рівнів, в тому

числі ті, які внаслідок організаційних змін обіймають посади менше

ніж один рік, якщо їх посадові обов'язки не змінилися. На підставі

всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності

виконуваної роботи та її результативності комісія ухвалює одне

з таких рішень:

 

- відповідає займаній посаді;

- відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій

щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття

навичок роботи на комп'ютері тощо;

- не відповідає займаній посаді.

Атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією

такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній

посаді за певних умов (постанова Кабінету Міністрів України

від 28 грудня 2000 р. № 1922 «Про затверждення Положення про

проведення атестації державних службовців»).

 

Припинення служби - процес завершення державної служби,

що зумовлює втрату статусу державного службовця.

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про

працю України, державна служба припиняється в разі:

 

1) порушення умов реалізації права на державну службу;

 

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби

вимог (корупційні дії, участь у страйках та ін.);

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження

державної служби;

4) відставки державних службовців, які обіймають посади

першої або другої категорії;

 

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають

перебуванню державного службовця на державній службі (недієздатність,

судимість, несумісна із зайняттям посади, наявність

близьких родичів серед керівників);

 

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення

присяги;

7) неподання або подання державним службовцем неправдивих

відомостей щодо його доходів.

 

Зміна керівників або складу державних органів не може бути

підставою для припинення державним службовцем державної

служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників,

окрім державних службовців патронатної служби. Такий підхід

потрібний з двох причин:

 

1. Збереження «інституційної пам'яті» у тих службовців, котрі

працювали в цьому державному органі раніше, що сприятиме

спадковості в діяльності вказаного державного органу.

2. Соціально-правовий захист державних службовців.

За державними службовцями, які обіймали посади першої категорії

не менше трьох років і звільнені через зміну складу органу,

де вони працювали, або закінченням терміну повноважень цього

органу, зберігається середньомісячний заробіток на період працевлаштування,

але не більше одного року.

 

Особливим варіантом припинення державної служби є відставка

державного службовця.

 

Відставка - припинення державної служби службовцем, який

обіймає посаду першої або другої категорії, за його письмовою

заявою.

 

Підставами для відставки є:

 

- принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової

особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній

службі;

- примушування державного службовця до виконання рішення

державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному

законодавству, що може заподіяти значну матеріальну або моральну

шкоду державі, підприємствам, установам, організаціям або

об'єднанням громадян, громадянинові;

- стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень

(за наявності медичного висновку).

Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова

державним органом або посадовою особою, які призначили державного

службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки

або відмову в ній виноситься в місячний термін. Як уже зазначалося

серед питань обмежень державних службовців, у разі відмови

у відставці державний службовець повинен продовжувати

виконання службових обов'язків і має право на звільнення в порядку,

передбаченому Кодексом законів про працю України.

 

Чинне законодавство визначає, що в разі відставки державного

службовця, який не досяг пенсійного віку, але має достатній для

призначення пенсії стаж (для чоловіків - 25, для жінок - 20 років) і

відпрацював на посадах першої чи другої категорії не менш як

п'ять років, йому виплачується щомісячно 85 відсотків його посадового

окладу з урахуванням надбавок за ранг і за вислугу років

до досягнення пенсійного віку.

 

 

mm

 

Із досягненням пенсійного віку державним службовцем, який

перебуває у відставці, йому призначається пенсія як державному

службовцеві. У разі призначення пенсії за віком, працевлаштування,

засудження за скоєння злочину виплати, передбачені ч. 4 цієї

статті, припиняються.

 

§ 4. Соціальне забезпечення

та дисциплінарна відповідальність державних службовців

 

Соціальне забезпечення державних службовців.

 

Ефективність функціонування державної служби та діяльності

державних службовців значною мірою залежить від соціального

забезпечення державних службовців. Необхідність значної уваги

до цього компоненту державної служби полягає у наступному:

 

- намагання підвищити престиж державної служби;

- наміри урівняти права та матеріальний добробут державних

службовців (яким заборонено підприємницьку діяльність) з іншими

громадянами;

- компенсації в разі втрати здоров'я, непрацездатності, виходу

на пенсію тощо.

Соціальне забезпечення державних службовців складається з

таких компонентів:

 

1. Оплата праці.

2. Заохочення за сумлінну працю.

3. Щорічні та додаткові відпустки.

::

 

4. Соціально-побутове забезпечення.

5. Пенсійне забезпечення і грошова допомога.

Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати

достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових

обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів

компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їхню сумлінну

та ініціативну працю.

 

Заробітна плата державних службовців складається з:

 

~ посадових окладів (залежно від складності та рівня відповідальності

виконуваних службових обов'язків);

 

- премій (за результатами роботи);

- доплати за ранги (відповідного до рангу державного службовця);

- надбавки за вислугу років на державній службі та ін. (Надбавка

за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно

у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг

і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад

З роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років 25,

понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків).

 

Заохочення за сумлінну працю. За сумлінну безперервну

працю в державних органах, зразкове виконання трудових

обов'язків державним службовцям може видаватись грошова

винагорода. За особливі трудові заслуги державні службовці

представляються до державних нагород і присвоєння почесних

звань.

 

Щорічні та додаткові відпустки. Державним службовцям

надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо

законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з

виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Державним службовцям, які мають стаж державної служби

понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю

5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка

збільшується на 2 календарні дні за кожний наступний рік. Тривалість

додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати

15 календарних днів (постанова Кабінету Міністрів України від

27 квітня 1994 р. № 250 «Про порядок і умови надання державним

службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових

оплачуваних відпусток»).

 

Соціально-побутове забезпечення. Державні службовці забезпечуються

житлом у встановленому порядку з державного фонду.

Державні службовці, які обіймають посади першої- четвертої

категорій, мають право на першочергове встановлення квартирних

телефонів. На індивідуальне і кооперативне житлове будівництво

або для придбання квартир чи індивідуальних жилих будинків

державним службовцям, які потребують відповідно до чинного

законодавства поліпшення житлових умов, надається земельна

ділянка та безвідсотковий кредит на строк до 20 років. Державні

службовці та члени їхніх сімей, які проживають разом із ними,

користуються в установленому порядку безплатним медичним

обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Цими ж

закладами вони обслуговуються після виходу на пенсію.

 

Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям.

 

 

Пенсія державним службовцям виплачується за рахунок держави.

На одержання пенсії державних службовців мають право

 

 

особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного

віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не

менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу

державної служби- не менше 10 років, та які на час досягнення

пенсійного віку працювали на посадах державних службовців,

а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на

посадах, віднесених до категорій посад державних службовців,незалежно

від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків

від сум їхньої заробітної плати, на які нараховується збір на

обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного

розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням

пенсії не є державними службовцями,- у розмірі 80 відсотків

заробітної плати працюючого державного службовця відповідної

посади та рангу за останнім місцем роботи на державній

службі. Пенсія державному службовцеві виплачується у повному

розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного

після виходу на пенсію.

 

Важливий фактор, на якого треба звернути увагу,- це те, що

в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним

службовцям, а також із набуттям особою права на пенсійне

забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно

здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок

пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної платні, на які

нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

працюючого державного службовця відповідної посади та рангу

на момент виникнення права на перерахунок пенсії (Закон України

від 1 б грудня 1993 р. № З 723-ХІІ «Про державну службу»).

 

Завершити висвітлення питань соціального забезпечення доцільно

показом перспектив удосконалення вказаного напряму діяльності.

Зокрема, Концепцією адміністративної реформи в Україні

передбачається низка заходів, спрямованих на покращення соціального

забезпечення державних службовців. Йдеться про те, що необхідно

вдосконалити визначення та застосування норм і гарантій

статусу державних службовців. Це означає забезпечення цілісності,

системності, повноти і стабільності правового і соціального

становища державних службовців, узгодження їхніх посадових

повноважень із правами та обов'язками фактичного перебування

на державній службі. Слід реформувати систему оплати праці

державних службовців з тим, щоб забезпечити конкурентоспро

 

 

можність державної служби на ринку праці, зменшити відомчий та

місцевий вплив, запобігти корупції, кардинально підвищити заінтересованість

кадрів у продуктивній і якісній, ініціативній і ефективній,

сумлінній і відповідальній роботі, перебуванні на державній

службі та подальшому просуванні щодо кар'єри. Цього можна

досягти у разі встановлення на державній службі більшої середньої

заробітної платні, ніж у галузях економіки, та не меншої, ніж

у приватному секторі.

 

Дисциплінарна відповідальність державних службовців.

 

Взагалі державні службовці, як і всі громадяни України, за

вчинення правопорушень несуть юридичну відповідальність, що

проявляється у таких формах: кримінальна, цивільно-правова, адміністративна,

дисциплінарна. Остання форма потребує більш детального

висвітлення з низки причин, основні з яких:

 

- дисциплінарні проступки є найбільш поширеними правопорушеннями

державних службовців;

- спрощена форма притягнення до відповідальності;

- реалізується в порядку службового підпорядкування; •

- службовці спеціалізованих видів державної служби (служба

в ОВС, митна служба тощо) несуть дисциплінарну відповідальність

згідно зі спеціальними законами (Дисциплінарний статут ОВС,

Дисциплінарний статут митної служби України тощо).

Дисциплінарна відповідальність державного службовця -це

застосування до особи, яка здійснила порушення службової

дисципліни, певних дисциплінарних стягнень.

 

Підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності

є:

 

- невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;

- перевищення своїх повноважень;

- порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної

служби;

- вчинок, який ганьбить його як державного службовця або

дискредитує державний орган, в якому він працює.

Стягнення, що можуть застосовуватися до державних службовців

за вчинення дисциплінарного проступку:

 

1. Догана.

2. Звільнення.

3. Попередження про неповну службову відповідність.

4. Затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або

у призначенні на вищу посаду.

 

Особливістю, яка може вважатися хибою сучасного законодавства,

є те, що перші два варіанти з перелічених вище стягнень

передбачено ст. 147 Кодексу законів про працю України від

10 грудня 1971 p., а останні два - ст. 14 Закону України «Про

державну службу». Керуючись тією обставиною, що дисциплінарна

відповідальність державних службовців є частиною системи

адміністративного права, було би доцільно всі види стягнень

за дисциплінарні проступки державних службовців помістити

в один нормативно-правовий акт адміністративного законодавства,

забезпечивши цим регулювання проблеми засобами адміністративного

права.

 

Якщо говорити про службовців спеціалізованих видів державної

служби, то, як уже зазначалося, вони несуть дисциплінарну

відповідальність згідно зі спеціальними законами. Наприклад,

щодо працівників ОВС за порушення службової дисципліни можуть

накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

 

1) усне зауваження;

 

 

2) зауваження;

 

 

3) догана;

 

 

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ (Закон України від

 

 

22 лютого 2006 p. № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів

внутрішніх справ України»).

 

Контрольні питання та завдання

 

1. Дайте визначення і наведіть ознаки державної служби.

2. Які ви знаєте принципи й види державної служби?

3. Норми яких галузей права регулюють питання державної служби? Що

саме вони регулюють?

4. Наведіть класифікацію та охарактеризуйте органи, що здійснюють

управління державною службою.

5. Дайте визначення державного службовця. Наведіть його основні права,

обов'язки та обмеження.

6. Розкажіть про класифікації посад державних службовців.

7. У чому полягає суть політичних і патронатних посад?

8. Охарактеризуйте стадію прийняття на державну службу.

9. Охарактеризуйте стадію просування по службі.

10. Охарактеризуйте стадію припинення служби. Що таке відставка?

11. Що входить у поняття і яким чином здійснюється соціальне забезпечення

державних службовців?

12. Дайте визначення та охарактеризуйте дисциплінарну відповідальність

державних службовців.

Теми рефератів

 

1. Служба в органах внутрішніх справ як спеціалізована державна

гнужба.

2. Політичні діячі: данина моді чи веління часу?

3. Обмеження у прийнятті на державну службу.

"•' Рекомендована література

 

Основна

 

1. Административное право: Учебник / Под ред. Л. Л. Попова.2-

е изд., перераб. и дополн.- М.: Юристь, 2005.- С. 174-231.

2. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник:

у 2-х т.: Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова).к.:

Юридична думка, 2004.- С. 307-342.

3. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С. В. КІн.'

іікжа.- Одеса: Юридична література, 2003.- С. 135-157.

4. БахрахД. Н. Государственная служба: основные понятия, ее сосілііпяіощие,

содержание, принципы //Государство и право— 1996.-№.12.('.

К) 18.

5. БитякЮ. 77. Державна служба в Україні: організаційно-правові

•нн'лдн: Монографія.-X.: Право, 2005.- 304 с.

6. Ведєрніков Ю. А., Шкарупа В. К. Адміністративне право України:

І Ііімчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.- С 40-84,

І OS 116.

7. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії

•пі практики / В. Б. Авер'янов (заг..ред.); НАН України, Інститут держави

І прана ім. В. М. Корецького.- К.: Факт, 2003.- С 275-340.

S. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України:

І Іідручиик.— К.: Юрінком Інтер, 2003.- С. 73-183.

9. Малиновський В. Я. Державна служба: теорія і практика. Навчальний

посібник.-К.: Атіка, 2003.- 160 с.

10. Иетриипт А. В. Государственная служба: Историко-теоретичеІМІС

предпосылки. Сравнительно-правовой и логико-понятийный анапіп

/ Национальная юридическая академия им. Ярослава Мудрого.- X.:

Фіна, 1998.-167 с.

 

Додаткова

 

11. Авер'янов В., Андрійко О. Актуальні завдання створення нового

законодавства про державну службу в Україні // Юридичний журнал.2005.-

№3. - С 53-55.

12. Ануфрієв М. І. Працівники органів внутрішніх справ як державні

службовці (в контексті De Lege Ferenda) // Вісник Запорізького юридичного

інституту.- 2003.- № 3.- С 3-11.

13. Армаш Н. Особливості відповідальності «державних політичних

діячів»: співвідношення політики та закону // Юридичний журнал.2005.-

№ П.- С 20-26.

14. Баган Т. Службовець державної установи та організації: поняття

та характеристика правового статусу // Підприємництво, господарство і

право.- 2004.- № 8.- С 55-58.

15. Бахрах Д. Н. Милитаризованная служба России // Российский

юридический журнал.- 2005.- № 1.- С. 20-27.

16. Битяк Ю. Проблеми нормативно-правового регулювання оцінки

діяльності державних службовців та посадових осіб органів місцевого

самоврядування // Вісник Академії правових наук України.- 2005.- № 4.—

С 116-123.

17. Ведерникова И. Тимофей Мотренко: «... кадровые чистки повториться

не должны» // Зеркало недели.- 2006.- № 20.- С. 1,4.

18. Гришковец А. А. Государственная служба и гражданское общество:

правовые проблемы взаимодействия (практика России) // Государство

и право.- 2004.- № 1.- С. 24-36.

19. Данильєва І. Є. Принципи організації та функціонування державної

служби в Україні: Автореф. дис. ... к. ю. н. / Ін-т законодавства Верховної

Ради України.- К., 2005 — 20 с

20. Коваленко В. Вибір нової моделі державної служби України як

сучасна наукова проблема // Право України.- 2004.- № П. - С 65-70.

21. Кравець В. Р. Атестація державних службовців в Україні: Автореф.

дис. ... к. ю. н. / Одес. нац. юрид. акад.- О., 2004.- 20 с.

22. Літковська О. Особливості адміністративних справ щодо звільнення

посадових осіб з публічної служби // Юридичний журнал.- 2006.—

№8.-С 134-136.

23. Луцький Р. Щодо поняття соціального захисту державних службовців

// Право України,- 2006.- № 7.- С 114-116.

24. Нижник Н. Р., Олуйко В. М., Яцюк В. А. Державний службовець

в Україні: удосконалення підвищення кваліфікації (організаційно-правовий

аспект).- Л.: вид-во Національного університету «Львівська політехніка

», 2003.-296 с.

25. Овсянко Д. М. Некоторые вопросы реформирования государственной

службы // Административное право и административный процесс:

актуальные проблемы / Отв. ред. Л. Л. Попов и М. С. Студеникина.-

М.: Юристъ, 2004.- С. 128-141.

26. Охотский Е. В. Правовой статус государственного служащего в

Российской Федерации // Государство и право.- 2003.- № 9.- С. 17-26.

27. Процевський В. Правове регулювання трудових відносин державних

службовців // Право України.- 2004.- № 12.- С 96-101.

28. Романюк Л. Проблеми адміністративно-правового регулювання

прийняття на державну службу // Підприємництво, господарство і право.-

2005.-№ 3.-С 73-77.

29. Харченко І. Питання пенсійного забезпечення державних службовців

// Право України.- 2005.- № 3.- С 106-108.

30. Шелудченкова А. Моделі державної служби країн ЄС та проблеми

їх адаптації до законодавства України // Юридичний журнал.- 2006.

№ 7.- С 53-55.

31. Янчук О. Патронатна служба в органах державної влади України //

Право України.- 2005.- № 2.- С 67-70.

32. Янюк Н. Проблеми розмежування політичного й адміністративного

керівництва міністерствами // Адміністративне право в контексті

європейського вибору України: Збірник наукових праць.- К.: Міленіум,

2004.-С 106-110.

 

⇐ Предыдущая1234

Поделиться: