Плити біля середніх колон

7.4.1.1  Розміщення арматури у плитах плоскої конструкції повинно відображати характер роботи в умовах експлуатації. Як правило, це приводить до концентрації арматури навколо колон.

8.4.1.1  Біля середніх колон, якщо не виконується точна перевірка за граничними станами II групи, верхня арматура площею  повинна розташовуватись на ширині 0, 125 від сумарної ширини плити або сторони колони.  виражає площу арматури, яка необхідна для сприйняття повного негативного моменту, як сумарного з двох половин прольоту плит по обидві сторони колони.

8.4.1.2 Біля середніх колон нижню арматуру ( 2 стрижнів) необхідно встановлювати у кожному ортогональному напрямку і ця арматура повинна проходити через колону.

8.4.2 Плити біля крайніх і кутових колон

Арматура, перпендикулярна до відкритої грані, необхідна для передачі згинальних моментів від плити на крайню або кутову колону і повинна розміщуватись у межах робочої ширини показаної на рисунку 8, 9.

а – крайня колона; б – кутова колона

Рисунок 8.9 – Робоча ширина  плоскої плити

Примітка. У випадку крайньої колони  може бути > , а у випадку кутової колони  може бути > , а  може бути > , де  – відстань від грані плити до найбільш віддаленої внутрішньої грані колони.

8.4.3 Поперечне армування на продавлювання

8.4.3.1 Якщо необхідно встановлювати поперечну арматуру на продавлювання (4.8), вона повинна розміщуватись між площею навантаження колони і  всередині контрольного периметра, з якого поперечної арматури вже не вимагається. Арматура повинна встановлюватись щонайменш по двох периметрах у вигляді вертикальних елементів (хомутів) (рисунок 8.10). Крок з'єднувальних хомутів між периметрами не повинен перевищувати .

Крок хомутів по периметру не повинен перевищувати у першому контрольному периметрі ( від площі навантаження) і - для периметрів за межами першого контрольного периметра, якщо допускається, що та частина периметра робить внесок у несучу здатність на зсув (рисунок 4.25).

Для відігнутих вниз стрижнів, як показано на рисунку 8.10, один периметр з'єднувальних елементів (хомутів) може вважатись достатнім.

8.4.3.2 Якщо вимагається поперечне армування, то площа хомутів (або їх еквівалент)  визначається за виразом:

                  (8.11)

де    – кут між поперечною арматурою і основною арматурою (наприклад, для вертикальних хомутів = 90º, а  = 1);

– крок хомутів у радіальному напрямку;

– крок хомутів у тангенціальному напрямку;

 – у МПА.

У розрахунку можуть враховуватись тільки ті вертикальні компоненти попередньо напруженої арматури, які проходять на відстані  від колони.

а – крок з'єднувальних хомутів; б – крок відігнутих стрижнів

Рисунок 8.10 – Поперечне армування на продавлювання

8.4.3.3  Відігнуті стрижні, які проходять через площу навантаження або на відстані, що не перевищує  від цієї площі, можуть використовуватись як поперечна арматура на продавлювання (рисунок 8.10б, зверху).

8.4.3.4  Відстань між гранню колони, або контуром площі навантаження та найближчою поперечною арматурою, що враховується при розрахунку, не повинна перевищувати . Ця відстань повинна вимірюватись на рівні розтягнутої арматури. Якщо передбачається тільки один контур відігнутих стрижнів, їх нахил можна зменшувати до 30°.

Колони

8.5.1 Загальні положення

8.5.1.1  Цей розділ відноситься до колон, у яких більший розмір не перевищує більш ніж у 4 рази менший розмір .

8.5.1.2  Поздовжні стрижні повинні бути діаметром не менше ніж  = 8 мм.

8.5.1.3  Загальна кількість поздовжньої арматури повинна бути не менше ніж :

8.5.1.4 Площа поперечного перерізу поздовжньої арматури не повинна перевищувати .

Величину  рекомендується приймати 0, 04 за межами напусків, якщо тільки не показано, що цілісність бетону не порушується, і що повний опір досягається у граничному стані. Ця границя повинна підвищуватись до 0, 08 в напусках.

8.5.1.5 Для колон полігонального поперечного перерізу як мінімум один стрижень повинен розміщуватись у кожному куті. Кількість поздовжніх стрижнів у круглій колоні повинна бути не менше чотирьох.

8.5.3 Поперечне армування

8.5.3.1  Діаметр поперечної арматури (хомутів, петель або спіральної арматури) повинен бути не менше ніж 6 мм, або чверть від максимального діаметра поздовжніх стрижнів залежно від того, яка з величин більша. Діаметр дротів зварних сіток для поперечного армування повинен бути не менше ніж 5 мм.

8.5.3.2  Поперечна арматура повинна заанкеровуватись відповідним чином.

8.5.3.3  Крок поперечної арматури вдовж колони не повинен перевищувати . Величину  рекомендується приймати найменшу із наступних трьох відстаней:

- 20-кратний мінімальний діаметр поздовжньої арматури;

- найменший розмір колони;

- 400 мм.

8.5.3.4 Максимальний крок, визначений за 8.5.3.3, необхідно зменшувати застосуванням коефіцієнта 0, 6:

- у перерізах, розташованих на відстані, що дорівнює більшому розміру перерізу колони, вище або нижче балки чи плити;

- біля з'єднань напуском, якщо максимальний діаметр поздовжніх стрижнів більший ніж 14 мм, необхідно встановлювати мінімум три рівномірно розміщених стрижні.

8.5.3.5  Якщо напрям поздовжніх стрижнів змінюється (наприклад, при зміні розміру колони), крок поперечної арматури необхідно визначати з урахуванням бокових зусиль, що виникають. Ці впливи можна не враховувати, якщо зміна напрямку менша або дорівнює 1/12.

8.5.3.6  Кожний поздовжній стрижень або пучок, що розташований у куті, повинен утримуватись поперечною арматурою. Жоден із стрижнів у межах стиснутої зони не повинен бути далі ніж 150 мм від стрижня, який закріплюється.

Стіни

8.6.1 Загальні положення

Цей розділ поширюється на залізобетонні стіни із співвідношенням довжини до товщини 4 або більше, і в яких арматура враховується при розрахунку несучої здатності. Кількість і належне конструювання арматури можна отримувати за допомогою стиснуто-розтягнутих моделей (4.9). Для стін, що переважно зазнають згину із площини, застосовуються правила, як для плит (8.3).

8.6.2 Вертикальне армування

8.6.2.1 Площу вертикальної арматури необхідно призначати між  і .

8.6.2.2  Якщо мінімальна площа арматури  є контрольною при розрахунку, то половина цієї площі повинна розміщуватись на кожній грані.

8.6.2.3  Відстань між двома прилеглими вертикальними стрижнями не повинна перевищувати більше ніж у 3 рази товщину стіни або 400 мм у залежності від того, яка з величин менша.

8.6.3 Горизонтальне армування

8.6.3.1  Горизонтальна арматура, що проходить паралельно граням стіни (і вільним граням) повинна встановлюватись на кожній грані. Вона повинна бути не менше ніж . Рекомендується приймати величину  або 25 % від вертикальної арматури, або 0, 001 , у залежності від того, яка з величин більша.

8.6.3.2  Відстань між двома прилеглими горизонтальними стрижнями не повинна бути більше ніж 400 мм.

8.6.4 Поперечне армування

8.6.4.1  У будь-якій частині стіни, де загальна площа вертикальної арматури на двох гранях перевищує 0, 02 , необхідно передбачати поперечну арматуру у вигляді хомутів відповідно до вимог для колон (8.5.3). Більший розмір, що згадується у 8.5.3.4, не потрібно приймати більшим за чотирикратну товщину стіни.

8.6.4.2  Якщо основна арматура встановлюється близько до грані стіни, поперечну арматуру також необхідно передбачати у вигляді хомутів у кількості щонайменше чотирьох хомутів на 1 м² площі стіни.

Примітка. Поперечну арматуру не потрібно передбачати, якщо використовуються зварні сітки із дроту і стрижнів 16 мм та захисному шарі бетону більше ніж

Балки-стінки

8.7.1  Балки-стінки (5.3.1.3 ДБН В.2.6-98) необхідно армувати ортогональною арматурною сіткою біля кожної грані при мінімумі армування . Величину  рекомендується приймати 0, 1 %, але не менше ніж 150 мм²/м на кожній грані та в кожному напрямку.

8.7.2  Відстань між двома прилеглими стрижнями сітки не повинна перевищувати менше значення із подвійної товщини балки-стінки або 300 мм.

8.7.3  Арматура, що відповідає умовному розтягнутому елементу у розрахунковій моделі, повинна повністю заанкеровуватись для рівноваги у вузлі (4.9.3) загинанням стрижнів, використанням U-подібних петель або анкерних пристроїв, окрім випадків, коли забезпечується належна довжина між вузлом та кінцем балки, яка дозволяє використати довжину зони анкерування .

Фундаменти

8.8.1 Пальові ростверки

8.8.1.1 Відстань від зовнішньої грані палі до грані пальового ростверка повинна бути такою, щоб зусилля розтягу умовних елементів належним чином заанкеровувались у ростверку. Необхідно враховувати очікуване відхилення паль на майданчику.

8.8.1.2 У відповідних випадках арматуру пальового ростверка необхідно визначати із застосуванням методу стиснуто-розтягнутих елементів або зігнутих елементів.

8.8.1.3 Основна розтягнута арматура, що сприймає впливи, повинна концентруватись у напру жених зонах між оголовками паль. Необхідно дотримуватись вимог щодо мінімального діаметра стрижня  = 8 мм. Якщо площа цієї арматури дорівнює мінімальній, то рівномірно розподілені стрижні вдовж нижньої грані елемента можна не встановлювати. Також можна не армувати верхні ділянки елемента, якщо немає ризику виникнення розтягу у цих частинах елемента.

8.8.1.4  Для заанкерування розтягнутої арматури можна застосовувати приварені поперечні стрижні. У цьому випадку поперечний стрижень може розглядатись як частина поперечної арматури у зоні заанкерування арматурного стрижня, що розглядається.

8.8.1.5  Допускається приймати, що стиск, спричинений опорною реакцією від палі, розподіляється під кутами 45º від грані палі (рисунок 8.11). При розрахунку довжини зони заанкерування цей стиск можна враховувати.

Рисунок 8.11 – Стиснута зона, що підвищує несучу здатність заанкерення

8.8.2 Фундаменти колон і стін

8.8.2.1  Основна арматура повинна заанкеровуватись згідно з вимогами 7.2. Необхідно забезпечувати мінімальний діаметр стрижня . Для фундаментів може застосовуватись роз рахункова модель, показана у 8.8.2.4.

8.8.2.2  Основна арматура круглих фундаментів може бути ортогональною і зосереджуватись у середині фундаменту на ширині 50 % 10 % діаметра фундаменту (рисунок 8.12). У цьому випадку неармована частина елемента повинна розглядатись як звичайний бетон для цілей проектування.

Рисунок 8.12 – Ортогональна арматура у круглому фундаменті на основі

8.8.2.3  Якщо дії викликають розтяг у верхній грані фундаменту, то необхідно перевірити результуючі напруження розтягу та передбачити необхідне армування.

8.8.2.4  Зусилля розтягу в арматурі визначається з умов рівноваги, з урахуванням похилих тріщин (рисунок 8.13). Зусилля розтягу на відстані х повинно заанкеровуватись у бетоні в межах такої ж відстані х від грані фундаменту.

8.8.2.5  Сила розтягу, яка повинна заанкеровуватись, визначається за виразом:

8.8.2.6 Плечі пар  і  можуть визначатись відносно необхідних стиснутих зон для  і  відповідно. Для спрощення  можна визначати за припущення  (рисунок 8.13), а  можна приймати

Рисунок 8.13 – Модель сили розтягу з урахуванням похилих тріщин

8.8.2.7 Можлива зона заанкерування для прямих стрижнів на рисунку 8.13 позначена як .

Якщо ця довжина недостатня для заанкерування , стрижні можуть загинатись для збільшення довжини або забезпечуватись анкерними пристроями на кінцях.

8.8.2.8 Для прямих стрижнів без анкерування на кінцях мінімальне значення х є найбільш критичним. Для спрощення можна приймати . Для інших типів заанкерування вище значення х може бути більш критичним.

8.8.3 Розподільні фундаментні балки

8.8.3.1 Розподільні балки можуть застосовуватись для запобігання навантаженню фундаментів з ексцентриситетом. Балки необхідно розраховувати на сприйняття результуючих згинальних моментів і поперечних сил. Необхідно дотримуватись мінімально допустимого діаметра стрижня  = 8 мм для арматури, яка сприймає згинальні моменти.

8.8.3.2 Розподільні балки також повинні розраховуватись на мінімальне навантаження , що діє вниз, якщо дія обладнання для ущільнення може впливати на розподільні балки. Величину  рекомендується приймати 10 кН/м.

8.8.4 Фундаменти колон на скельних ґрунтах

8.8.4.1 Потрібно забезпечувати відповідне поперечне армування для сприйняття зусиль розколювання у фундаментах, якщо тиск ґрунту у граничному стані перевищує  = 5 МПа. Ця арматура може розподілятись рівномірно у напрямку зусилля розколювання на висоту  (рисунок 8.14). Необхідно дотримуватись мінімального діаметра стрижня  = 8 мм.

8.8.4.2 Зусилля розколювання  можна визначати за наведеною формулою (рисунок 8.14):

а – фундамент із ; б – переріз; в – фундамент із

Рисунок 8.14 – Арматура для зусилля розколювання для фундаментів на скельних ґрунтах

8.8.5 Буронабивні палі

8.8.5.1  Нижченаведені положення відносяться до армованих буронабивних паль. Для неармованих буронабивних паль див. розділ 9.

8.8.5.2  Для забезпечення вільного протікання бетону навколо арматури, в першу чергу, важливо, щоб арматура, арматурні сітки та будь-які закладні вироби конструювались так, щоб не створювались перешкоди для протікання бетону.

8.8.5.3  Буронабивні палі діаметром, що не перевищує , повинні забезпечуватись мінімальною поздовжньою арматурою площею  відносно площі поперечного перерізу палі .

Величини  і  рекомендуються приймати:  = 600 мм, а  наведено у таблиці 8.6. Ця арматура повинна розподілятись вдовж периметра перерізу.

Таблиця 8.6 – Рекомендована мінімальна площа поздовжньої арматури у буронабивних палях

Поперечний переріз палі Ас, м2	Мінімальна площа поздовженьої арматури А s, bp min
Ас ≤ 0, 5	А s ≥ 0, 005·Ас, м2
0, 5 < Ас ≤ 1, 0	А s ≥ 0, 25, см2
Ас > 1, 0	А s ≥ 0, 0025·Ас, м2

Мінімальний діаметр поздовжніх стрижнів повинен становити не менше ніж 16 мм. Палі повинні мати щонайменше 6 поздовжніх стрижнів. Відстань у чистоті між стрижнями не повинна перевищувати 200 мм вдовж периметра палі.

8.8.5.4 Конструювання поздовжньої і поперечної арматури у буро-набивних палях наводиться у відповідному нормативному документі.

Системи в'язей

8.9.1 Загальні положення

Вимоги щодо в'язей наведено в 9.3 ДБН В.2.6-98.

8.9.2 Підбір в'язей

8.9.2.1  В'язі призначаються як мінімальне, а не як додаткове армування до необхідного за конструктивним розрахунком.

8.9.2.2  У рівні кожного перекриття і покриття необхідно забезпечувати належним чином нерозривні крайні в'язі в межах 1, 2 м від краю. В'язь може включати арматуру, що використовується як частина внутрішньої в'язі.

8.9.2.3  Крайня в'язь повинна бути здатною сприймати зусилля розтягу:

Величини  і рекомендуються приймати:  = 10 кН/м, а  = 70 кН.

8.9.2.4  Споруди з внутрішніми краями (наприклад, атріуми, внутрішні двори тощо) повинні забезпечуватись крайніми в'язями таким же способом, як і зовнішні краї, які повинні повністю заанкеровуватись.

8.9.2.5  Ці в'язі повинні бути у рівні кожного перекриття і покриття у двох напрямках приблизно під прямими кутами. Вони повинні бути фактично нерозривними по всій своїй довжині та заанкеровуватись до крайніх в'язей на кожному кінці, за винятком продовження у якості горизонтальних в'язей до колон або стін.

8.9.2.6  Внутрішні в'язі можуть частково або повністю розподілятись рівномірно у плитах або групуватись у балках, стінах або інших відповідних місцях. У стінах вони повинні бути в межах 0, 5 м від верху або низу плит перекриттів (рисунок 8.15).

8.9.2.7  У кожному напрямі внутрішні в'язі повинні сприймати розрахункову величину зусилля розтягу  = 20 кН/м (кН на метр довжини).

8.9.2.8  У перекриттях без стяжок, де в'язі не можуть розподілятись у напрямку довжини прольоту, поперечні в'язі можуть групуватись вдовж осей балок. У цьому випадку мінімальне зусилля у напрямку внутрішньої осі балки становить:

8.9.2.9 Внутрішні в'язі повинні з'єднуватись із крайніми в'язями так, щоб забезпечувалась передача зусиль.

8.9.2.10 Крайні колони і стіни повинні розв'язуватись горизонтально до споруди у рівні кожного перекриття і покриття.

8.9.2.11 В'язі повинні сприймати зусилля розтягу  на метр фасаду. Для колон достатнє зусилля до . Величини  і  рекомендується приймати:  = 20 кН/м, а               = 150 кН.

Рисунок 8.15 – В'язі Для аварійних дій

8.9.2.12  Кутові колони повинні розв'язуватись у двох напрямках. У цьому випадку сталь, що забезпечується для крайніх в'язей, може використовуватись як горизонтальна в'язь.

8.9.2.13  У панельних будівлях заввишки 5 і більше поверхів необхідно забезпечувати верти кальні в'язі у колонах і/або стінах для обмеження пошкоджень перекриття у разі аварійного руйнування розташованої нижче колони або стіни. Ці в'язі повинні формувати частину прольотної системи для перекривання ушкодженої зони.

8.9.2.14  Зазвичай, нерозривні вертикальні в'язі повинні забезпечуватись від найнижчого до найвищого рівня, бути здатними сприймати навантаження від проектної аварії на перекриття над зруйнованою колоною/стіною. Інші рішення, наприклад, на основі роботи діафрагми із уцілілих стін і/або дисків перекриттів, можуть застосовуватись, якщо можна підтвердити статичну рівновагу і відповідну деформативність.

8.9.2.15  Якщо колона або стіна обпирається на своїй найнижчій відмітці на елемент, відмінний від фундаменту (наприклад, балку або плиту), аварійну втрату цього елемента необхідно враховувати при розрахунку і забезпечувати прийнятний альтернативний розподіл навантаження.

8.9.3 Нерозривність і заанкерування в'язей

8.9.3.1  В'язі у двох горизонтальних напрямках повинні бути належним чином нерозривні та заанкеровані вдовж периметра споруди.

8.9.3.2  В'язі можуть повністю забезпечуватись у монолітному бетоні або з'єднаннями збірних елементів. Якщо в'язі розриваються в одній площині, то необхідно враховувати впливи згинів, що виникають внаслідок ексцентриситетів.

8.9.3.3 В'язі, зазвичай, не повинні з'єднуватись напуском у вузьких швах між збірними елементами. У таких випадках необхідно застосовувати механічні анкери.

⇐ Предыдущая24252627282930313233Следующая ⇒

Поделиться: