Характеристика привідних двигунів

Як привідні двигуни найчастіше застосовують двигуни типу ДАУ та ДСР. Електродвигуни, асинхронні конденсаторні типу ДАУ, використовуються в ВМ постійної швидкості. Він складається зі статора короткозамкнутого ротора у вигляді " клітки білочки" (до 10 Вт), або пустотілого ротора (  25 Вт), передньої та задньої кришки. На статорі двигуна розміщені дві обмотки, зсунуті в просторі на 90 електричних градусів. Обмотка збудження включається в коло однофазного змінного струму через фазозсуваючий конденсатор. Технічна характеристика двигунів ДАУ приведена в таблиці 4.3. Електродвигу­ни ДАУ мають добрі динамічні властивості і можуть працювати на опору.

Таблиця 4.3-Технічні дані конденсаторних двигунів типу ДАУ

Параметр	ДАУ-0, 63	ДАУ-1, 6	ДАУ-4	ДАУ-10	ДАУ-25	ДАУ-43	ДАУ-160
Номінальна потужність, Вт	0, 63	1, 6	4	10	25	63	160
Напруга мережі, В	36	220	220	220	220	220	220
Ємність в колі збудження, мкФ	10	0, 5	1	2	2, 5	10	17, 5
Номінальний крутний мо­мент, мНּ м	0, 26	0, 65	16, 5	40	100	350	650
Номінальна швидкість обертання, об/хв	2400	2400	2400	2400	2400	2400	2400
Маса, кг	0, 28	0, 55	0, 81	1, 75	5, 3	11	27

Електродвигуни, синхронні редукторні типу ДСР призначені для роботи в ВМ постійної швидкості. В основі роботи електродвигунів ДСР лежить періодична зміна магнітної провідності повітряного проміжку вздовж статора, яка викликана наявністю відкритих пазів на статорі та роторі. Провідність зубцевих ділень статора залежить від відносного положення зубців і досягає максимуму при співпаданні осей зубців ротора і статора.

Електродвигун складається зі статора, зубчатого ротора, передньої й задньої підшипникової кришки. На передній кришці є фланець для кріплення до ВМ. Статор вико­наний як пакет, набраний з листів електромагнітної сталі, залитий в алюмінієвому корпусі. В пази статора вкладені обмотки, які створюють обертове магнітне поле. Ко­жна фаза статорної обмотки двигуна має паралельні вітки, вкладені взаємно перпенди­кулярно. При роботі двигуна від трифазної мережі обмотки з'єднуються в трикутник, а до двофазної мережі під'єднуються через фазозсуваючий конденсатор.

Основна характеристика двигунів ДСР приведена в таблиці 4.4. Двигуни можуть експлуватуватись при температурі навколишнього середовища

–З0...+50° С і відносній вологості до 98 %.

    Схеми зовнішніх підключеннь приводних двигунів ВМ подані на рис. 4.9.

а) ВМ із двигуном типу ДСР

б) ВМ із двигуном типу АОЛ, 4А        в) ВМ із двигуном типу ДАУ

А2 - внутрішній блок зі фазозсувним конденсатором; Μ - електродвигун; Υ - електромагнітне гальмо; С - фазозсувний конденсатор.

Рисунок 4.9 - Схема внутрішніх під'єднань приводних двигунів ВМ типу МЭО, МЭМ, МЭП.

Таблиця 4.4 - Технічні дані асинхронним редукторних двигунів типу ДСР

Параметр	ДСР-4/60	ДСР-10/120
Частота обертання, об / хв	60	120
Струм неробочого ходу, А	0, 22	0, 44
Споживаний струм в номінальному режимі, А	0, 23	0, 46
Активна потужність в номінальному режимі, Вт	45	80
Максимальний синхронний момент, Н× м	1, 23	1, 35
Ємність конденсатора, мкФ	3, 2	7, 8
Маса, кг	2, 3	2, 3

 

Електромагнітні ВМ

В системах позиційного регулювання й керування широке розповсюдження ма­ють електромагнітні приводи, які перетворюють енергію електричного струму в поступальний рух робочого органа. Такі приводи мають прямоходовий електричний магніт з якорем, який утягується, їх ще називають соленоїдними. Електромагнітні ВМ (ЕмВМ) у порівнянні з електродвигунними відрізняються простотою конструкції і схем керу­вання, меншою вагою, габаритами й вартістю. Завдяки відсутності редуктора вони зна­чно надійніші в експлуатації.

Проте сфера застосування їх обмежена тільки для систем двопозиційного регу­лювання, а також вагою та розмірами РО, оскільки для важкого РО значно зростають габарити приводу і відповідно струм живлення соленоїда.

Відомо, що тягове зусилля електромагніта прямопропорційно квадрату намагні­чуючої сили, а відповідно і квадрату струму, що протікає через його обмотку. Тому електромагнітні ВМ може працювати і на постійному, і на змінному струмі. Однак електромагніти змінного струму загалом мають гірші параметри, ніж на постійному струмі, оскільки при однакових розмірах розвивають менше тягове зусилля і мають складнішу конструкцію, оскільки магнітопровід має бути шихтованим.

Одначе в промислових умовах частіше застосовують електромагнітні ВМ змін­ного струму, бо це зв'язано з промисловими системами керування змінного струму. Проте зараз електромагнітні ВМ можуть працювати як на змінному, так і на постійно­му струмі, бо використовуються соленоїди постійного струму з випрямлячами.

Найширше розповсюдження одержали електромагнітні ВМ серії ЭВ із посту­пальним рухом, які використовуються для керування клапанами, вентилями, засувка­ми або золотниками. Клапани й вентилі у спільній конструкції з ЕмВМ називають со­леноїдними.

Таблиця 4.5 - Характеристика соленоїдних приводів типу ЭВ

Тип електромагнітного ВМ	Тягове зусилля, Н	Потужність, Вт	Хід, мм
ЭВ-1	4	20	6
ЭВ-2	4	З0	18
ЭВ-3	100	600	З0

Основним недоліком соленоїдних клапанів є можливість виникнення гідравліч­ного удару при миттєвих переключеннях клапана.

Електромагнітні приводи серії ЭВ за принципом дії поділяють на дві групи:

1)Електромагнітні приводи ЭВ-1 і ЭВ-2, які розраховані на тривале обтікання їх котушок струмом, коли РО знаходиться у відкритому стані. Недоліками пристроїв да­ної групи є постійне споживання енергії й можливість неконтрольованого переключен­ня РО при відсутності напруги у мережі.

Електромагнітні ВМ типу ЭВ-1 і ЭВ-2 у залежності від виконання можуть пра­цювати від мережі постійного струму напругою 110 і 220 В, а також від мережі змін­ного струму напругою 127, 220 і 380 В.

2) Електромагнітні ВМ типу ЭВ-3 розраховані на короткочасний режим роботи. Вони складаються з двох електромагнітів, які знаходяться у спільному чавунному кор­пусі: головний (тяговий) електромагніт служить для відкриття РО, а електромагнітна защіпка є приводом механічної защіпки, яка утримує РО у відкритому стані і забезпе­чує його закривання.

Конструкція вентиля СВВ із приводом ЭВ-3 приведена на рис.4.10. Вентиль складається з таких основних елементів: корпуса 1 з сідлом, основного 2 і розвантажу­вального 3 золотників, зв'язаних зі штоком вентиля й основи 6, на якій кріпиться при­від ЭВ-3. Привід ЭВ-3 складається: із котушки 7 і якоря 8 головного тягового магніту, штока 9 закріпленого на якорі 8, електромагнітної защіпки, вихідної пружини 4 і механізму защіпки, який має опорне кільце 16, палець 17, пружину 18, кульки 19 і вихідні пружини 13. У випадку відсутності електроенергії вентиль можна відкрити важелем 5 і закрити при допомозі кнопки 15.

Для відкривання вентиля необхідно натиснути кнопку " відкрити", при цьому спрацьовує головний тяговий електромагніт і піднімається малий розвантажений золо­тник 3, а за ним і основний золотник 2, відкриваючи прохідне січення вентиля. Одно­часно з підйомом якоря 8 рухається вверх шток 9, змінюючи своє положення відносно опорного кільця 16. Коли кульки 19, втоплені в шийці пальця 17, досягнуть рівня верхньої кромки опорного кільця, вони під дією пружини 18 і пальця 17 на половину вико­чуються з отворів штоку 9 і фіксують положення якоря 8 у верхньому положенні. Од­ночасно перекомутовується коло перемикача KB на комутацію електромагніта защіп­ки.

 

Рисунок 4.10-Конструкція соленоїдного вентиля типу СВВ

Щоб закрити вентиль, необхідно натиснути кнопку " закрити" SB2. При цьому спрацьовує електромагніт защіпки, якір 12 притягується до сердечника 11 і натискає на палець 17, що викликає його переміщення вниз. У відповідному положенні пальця кульки знову " утоплюються" на шийці і весь механізм під дією вихідної пружини 4 опускається вниз, закриваючи відповідні золотники. Одночасно готується коло пуску ЭВ-3. Аналогічну конструкцію мають електромагнітні ВМ без електромагнітної защі­пки, проте в них відсутня верхня частина конструкції приводу. Для аварійного відкри­вання клапана в нижній частині корпуса! вентиля є спеціальні пристрої для підйому золотника 2 із сідла (наприклад, ущільнена шпилька - болт під ключ).

Крім того, промисловістю випускаються електромагнітні ВМ на постійний струм типу МП100, МП200, МП300, КМП2, КМП6, ВМ12, 14, 16, які розвивають тягові зу­силля від 35 до 1800 Н і мають хід від 2 до 120 мм. Випускається номенклатура обер­тових електромагнітів змінного струму типів КМТ та МО, які розвивають тяговий момент від 350 до 10000 Н·м із кутами повороту від 5.5 до 80 градусів.

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: