Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК).

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є суспільна моральність. Безпосеред­ній об'єкт злочину — моральні засади суспільства, зокрема щодо за­безпечення нормального духовного та фізичного розвитку неповно­літніх. Потерпілими від злочину є неповнолітні — особи чоловічої або жіночої статі, котрі не досягли 18-річного віку.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 304 КК) полягає у втягненні неповнолітніх у: 1) злочинну діяльність; 2) пияцтво; 3) заняття жеб­рацтвом; 4) заняття азартними іграми.

Втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність — це певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосеред­нім упливом на неповнолітнього з метою викликати в нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах або займатись іншою ан­тигромадською діяльністю. Втягнення завжди передбачає наявність причинового зв'язку між діями дорослої особи та виникненням у не­повнолітнього бажання вчинити протиправні дії. Зазначений наслідок може досягатись із застосуванням усіх видів фізичного насильства (за­подіяння тілесних ушкоджень, мордування, катування тощо) і психіч­ного впливу (погроза вдатися до насильства, завдати матеріальних збитків, зганьбити в очах однолітків і товаришів, позбавити повсяк­денного спілкування; переконання, залякування, обман, шантаж, під­куп, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких по­чуттів; давання порад про місце та способи вчинення злочину чи приховання його слідів; обіцянка приховати сліди злочину, забезпечи­ти грошима, подарунками, розвагами тощо).

Втягнення у пияцтво — це умисне схиляння неповнолітнього в будь-який спосіб до систематичного вживання спиртних напоїв, збу­дження в нього такого бажання (спільне вживання спиртних напоїв, умовляння їх вжити, пригощання ними, дарування, розрахунок ними за виконану неповнолітнім роботу тощо). Той факт, що неповнолітній, незважаючи на такі дії, не вживав спиртних напоїв, як і ступінь його сп'яніння, на кваліфікацію дій винної особи не впливають. Поодино­кий випадок доведення неповнолітнього до стану сп'яніння тягне ад­міністративну відповідальність за ст. 180 КУпАП.

Втягнення у заняття жебрацтвом — це умисне схиляння непов­нолітнього в будь-який спосіб до систематичного випрошування гро­шей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб як само­стійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами.

Утягненням у заняття азартними іграми — це умисне схиляння неповнолітнього в будь-який спосіб до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності, в якій виграш залежить від випадковості (у карти, рулетку, «наперсток» та ін.).

Уживання спиртних напоїв, заняття жебрацтвом або азартними іг­рами визнаються систематичними, якщо вчинюються не менше від трьох разів протягом нетривалого часу.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення певних термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяль­ність» від 27 лютого 2004 р. № 2.

Злочин є закінченим з моменту здійснення дорослою особою дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього у злочинну або іншу анти­громадську діяльність, незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин або інші антигромадські дії (формальний склад). Відповідаль­ність за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність настає в разі вчинення ним хоча б одного злочину.

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, котра досягла 18-річ-ного віку. Кримінальна відповідальність за цей злочин настає як у разі, коли доросла особа знала про неповнолітній вік втягуваного, так і тоді, коли вона за обставинами справи повинна була чи могла про це знати (абз. 3 п. 4 згаданої Постанови). За відсутності ознак втягнення дорослі особи, що вчинили злочини в групі з неповнолітніми, несуть відпові­дальність за співучасть у конкретних злочинах.

При втягненні у вчинення злочину неповнолітнього, котрий досяг віку, з якого відповідно до ст. 22 КК може наставати кримінальна від­повідальність, дії дорослого учасника злочину мають кваліфікуватися за статтями КК, якими передбачено відповідальність за втягнення не­повнолітнього у злочинну діяльність і за вчинений разом із ним злочин.

Дії дорослого, що не будучи співвиконавцем злочину, втягнув у нього неповнолітнього, кваліфікуються за відповідною статтею КК, якою передбачено відповідальність за втягнення неповнолітніх у зло­чинну діяльність, та за відповідною частиною ст. 27 КК (залежно від виду співучасті) і статтею КК, якою передбачено відповідальність за вчинений неповнолітнім злочин.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 304 КК) передбачають вчи­нення тих саме дій: 1) щодо малолітньої особи; 2) батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього.

Відповідальність дорослих осіб за втягнення неповнолітніх у зло­чинну чи іншу антигромадську діяльність встановлена не тільки ст. 304, а й іншими статтями КК (ч. 3 ст. 300, ч. 3 ст. 301, ч. 3 ст. 302, ч. 3 ст. 303, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 317, статтями 323 і 324), котрі є щодо неї спеціальними нормами. У разі вчинення злочину, передбаченого спеціальною нормою, кваліфікувати дії винної особи ще й за ст. 304 КК не потрібно (п. 3 ППВСУ від 27 лютого 2004 р. № 2).

Серед різноманітних способів втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність найбільш небезпечним є примушу­вання до вчинення конкретного суспільно небезпечного діяння. Якщо таке примушування супроводжувалося мордуванням, катуванням, за­подіянням середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, погро­зою вбивством, умисним знищенням або пошкодженням майна тощо, відповідальність має наставати за сукупністю вчинених злочинів (п. 14 ППВСУ від 27 лютого 2004 р. № 2).

3. Задача:

В., дочекавшись початку проведення з'їзду однієї з українських партій, зателефонував до міського управління СБУ та повідомив, що приміщення, де відбувається з'їзд, заміноване і вибух може статися в будь-який момент. Через 15 хвилин він зателефонував вдруге. Прове­дення з'їзду було припинено, серед делегатів виникла паніка, кілька людей отримали пошкодження різного ступеня тяжкості, коли почала­ся тиснява й евакуація. Для забезпечення громадського порядку та пе­ревірки приміщення, де проходив з'їзд, протягом багатьох годин були задіяні близько 30 працівників СБУ, 180 працівників міліції і військо­вослужбовців, 10 службових собак, 18 одиниць техніки, в тому числі пожежні машини та машини швидкої допомоги. Кваліфікуйте дії В.

Відповідь:

Дії Л. потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 259 КК як завідомо неправ­диве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошко­дження об'єктів власності, що спричинило тяжкі наслідки.

Білет № 53

⇐ Предыдущая43444546474849505152Следующая ⇒

Поделиться: