Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 КК).

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні но­рми. Родовим і безпосереднім об'єктом злочину є сфера обігу нарко­тичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Додатковим безпосереднім об'єктом може виступати життя та здоров'я особи, власність. Предмет злочину — наркотичні засоби, психотропні речо­вини або їх аналоги.

Об'єктивна сторона злочину полягає в умисному протиправ­ному вилученні наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів будь-яким способом з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності чи в окремих громадян (при цьому не має значення правомірно чи незаконно особа володіла зазначеними предметами).

Способами такого вилучення є: 1) викрадення (крадіжка чи грабіж), 2) привласнення, 3) вимагання, 4) заволодіння вказаними засобами та речовинами шляхом шахрайства (ч. 1 ст. 308 КК); 5) заволодіння ними шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 308 КК); 6) розбій (ч. 3 ст. 308 КК).

Викрадення — це обернення зазначених засобів або речовин на свою користь чи інших осіб шляхом крадіжки або ненасильницького грабежу. Привласнення — це дії, пов'язані з протиправним утриман­ням чи неповерненням наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів володільцю особою, якій вони були довірені по службі (для зберігання, перевезення, пересилання) або якою були вилучені в іншої особи, котра протиправно ними володіла, тощо. Вимагання — це вимо­га передачі вказаних засобів або речовин з погрозою застосування в майбутньому вбивства або насильства до потерпілого чи його близь­ких родичів, обмеження прав або законних інтересів цих осіб, пошко­дження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (при цьому така вимога може супроводжуватись і реальним пошкодженням чи зни­щенням майна). Заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами чи їх аналогами шляхом шахрайства — це заволодіння ними шляхом обману або зловживання довірою.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».

Злочин є закінченим залежно від форми і способу діяння (усічений склад — при розбої; формальний склад — при вимаганні; матеріаль­ний склад — при крадіжці, грабежі, привласненні, шахрайстві чи заво-лодінні шляхом зловживання службової особи своїм службовим стано­вищем).

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку (при вчиненні крадіжки, грабежу, розбою та вимагання) або 16-річного віку (у всіх інших випадках).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При розбої спеціальною метою є заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 308 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) із засто­суванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я по­терпілого або з погрозою застосування такого насильства; 4) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 310, 311, 312, 314, 317 КК; 5) у великих розмірах; 6) службовою осо­бою шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 308 КК) є вчинення його: 1) в особливо великих розмірах; 2) організованою гру­пою, а також 3) розбій з метою викрадення наркотичних засобів, пси­хотропних речовин, їх аналогів; 4) вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я.

Незаконне заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та наступне їх зберігання, перевезення, пе­ресилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 308 і ст. 307 чи ст. 309 КК, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК (абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 «Про судову практику в спра­вах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних ре­човин, їх аналогів або прекурсорів»). Сукупність має місце й тоді, коли з викрадених наркотиковмісних рослин виготовляється наркотичний засіб нового виду (з коноплі — гашиш, анаша, настойка та екстракт, марихуана; з макової соломи — екстракційний або ацетильований опій тощо). Повторності в цьому разі також немає.

3. Задача:

О., працюючи начальником авторемонтної майстерні, під час вико­нання робіт в оглядовій ямі, нехтуючи наявністю паливно-мастильних матеріалів, запалив сірника, через що виникла пожежа, внаслідок якої зварник Д., який знаходився поруч, отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Кваліфікуйте дії О.

Відповідь:

Дії О. потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 270 і ч. 2 ст. 367 КК як по­рушення встановлених законодавством вимог протипожежної безпеки та неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них (службова недбалість), що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

 

Білет № 56

1. Поняття та ознаки діяння пов'язаного з ризиком, як обста­вини, що виключає злочинність діяння.

У сучасних умовах стрімкого розвитку науки й техніки значно під­вищився рівень ризику заподіяння шкоди здоров'ю людей або істотної матеріальної шкоди (наприклад, при впровадженні нової технології чи розробці нових засобів лікування в медицині).

Діяння, пов'язані з ризиком, коли немає впевненості в тому, що шкода не буде заподіяна, можуть забезпечити досягнення необхідного успіху в будь-якій сфері суспільного життя (наука, техніка, довкілля та ін.), а можуть призвести до заподіяння шкоди правоохоронюваним ін­тересам особи, суспільства, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КК, не є злочином діяння (дія чи бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинено в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Виправданий ризик є ризиком професійним, бо можливий у будь-якій сфері професійної діяльності. Найбільш поширені — науковий ризик (відомий факт: учені, що винайшли вакцину від поліомієліту, перевіряли її дію на власних дітях), виробничо-господарський ризик (знищення непотрібної будівлі з використанням вибухівки, коли у ви­падку помилки можуть постраждати інші будівлі), комерційний ризик, пов'язаний із використанням кон'юнктури ринку в банківському, бір­жовому й інших видах господарської діяльності.

Ризик визнається виправданим тоді, коли мету, що була постав­лена, не можна було досягти за певних обставин дією (бездіяльністю), не поєднаною із ризиком, і особа, що допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

Закон про кримінальну відповідальність визнає ризик виправданим за таких умов:

ризик здійснюється для досягнення суспільно корисної мети (ря­тування життя людей, попередження стихійного лиха тощо);

поставлена мета не може бути досягнута не пов'язаними з ризи­ком діями (як і при крайній необхідності);

особа, що пішла на ризик, повинна вжити всіх необхідних заходів для попередження можливої шкоди інтересам, які охороняються законом.

При дотриманні всіх умов виправданого ризику особа не буде не­сти відповідальність у разі заподіяння шкоди правоохоронюваним ін­тересам незалежно від того, досягнута чи ні суспільно корисна мета, пов'язана з ризиком.

Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій (ч. 3 ст. 42 КК).

Завідомість у такому разі передбачає, що особа усвідомлює загрозу настання вказаних наслідків, але самовпевнено розраховує на їх відве­рнення. Загроза для життя інших людей означає загрозу спричинення смерті хоча б одній іншій особі. У випадках ризику для врятування життя іншої особи правомірним такий ризик буде лише у випадку зго­ди особи, що піддається ризику.

При цьому необхідно, щоб ця особа була поінформована про всі можливі негативні наслідки для її життя чи здоров'я.

Екологічна катастрофа при невиправданому ризику — заподіяння шкоди на значній території і такої, що загрожує біологічному існуван­ню живої природи (наприклад, аварія на Чорнобильській АЕС).

Надзвичайні події при невиправданому ризику — наслідки пору­шення громадської безпеки, що тягнуть незручності, страждання для багатьох людей (пожежі, повені, епідемії та ін.).

У будь-якому разі ризик не визнається виправданим, якщо він створює загрозу заподіяння необгрунтованої шкоди.

Діяння, що виходять за межі виправданого ризику, є суспільно не­безпечними та можуть мати характер злочину.

Невиправданий ризик можливий лише за наявності необережної форми вини у формі злочинної самовпевненості. Кримінальна відповідальність на­стає за необережний злочин залежно від характеру завданої шкоди. Указана обставина може розглядатись як така, що пом'якшує покарання.

Діяння, пов'язані з ризиком, слід відрізняти від заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності. Ці обставини відрізняються за двома аспектами:

при крайній необхідності небезпека, що загрожує, якщо її не усунути, обов'язково призведе до настання суспільно небезпечних на­слідків, а при ризику такі наслідки тільки можливі;

на відміну від крайньої необхідності, шкода при виправданому ризику може бути більшою, ніж попереджена.

⇐ Предыдущая46474849505152535455Следующая ⇒

Поделиться: