Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.

Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа право­мірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, з метою усунення небезпеки, яка безпосередньо загрожує особі чи охоронюва-ним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам, чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено пере­вищення меж крайньої необхідності (ч. 1 ст. 39 КК).

Крайня необхідність — це суб'єктивне право кожної людини. Од­нак для працівників правоохоронних органів крайня необхідність — юридичний обов'язок, передбачений їхнім службовим становищем. Водночас ухилятися від виконання своїх функцій, посилаючись на стан крайньої необхідності, працівники правоохоронних органів не можуть.

Правомірність крайньої необхідності визначається низкою умов, які прийнято ділити на дві групи: а) умови, що характеризують небез­пеку; б) умови, що характеризують дії з її усунення.

До першої групи умов відносять: 1) реальність — небезпека існує в дійсності, а не в уяві особи, яка її усуває; 2) наявність — загроза для правоохоронюваних об'єктів уже виникла, вона не викликає сумніву, безпосередньо існує, ще не минула і вимагає дій для її усунення; 3) неминучість — усунення небезпеки не може бути здійснено іншим способом, окрім завдання шкоди іншим інтересам, що охороняються державою.

До другої групи умов відносять такі: 1) захищаються тільки пра-воохоронювані інтереси особи, суспільства, держави; 2) шкода зазви­чай спричиняється третім особам (у випадках, коли суспільна небезпе­ка виходить від суспільно небезпечних діянь людини); 3) заподіяна шкода не повинна бути більшою, ніж відвернута шкода (ч. 2 ст. 39 КК)

Крайню необхідність треба відрізняти від необхідної оборони.

За необхідної оборони джерело небезпеки — суспільно небезпечне по­сягання людини. За крайньої необхідності джерело небезпеки може бути найрізноманітнішим. Необхідна оборона виражається в активних діях, а крайня необхідність може бути виражена і в бездіяльності. За необхідної оборони шкода завдається посягаючому, а за крайньої не­обхідності — інтересам установ, організацій та осіб, здебільшого не­причетних до виникнення небезпеки і які викликають своєю діяльніс­тю. За необхідної оборони не вимагається таких обов'язкових для крайньої необхідності умов, як неможливість усунення небезпеки ін­шим способом, окрім заподіяння шкоди менш значної, ніж відвернена. Якщо з'ясовується, що загрожуючої небезпеки можна було уникнути, наприклад, сховатися, втекти, то крайньої необхідності не буде. За не­обхідної оборони така умова не ставиться. Під кутом зору необхідної оборони заподіяна шкода може перевищувати ту, яка загрожувала, а за крайньої необхідності це неможливо. Згідно зі ст. 1171 ЦК, шкоду, за­подіяну в стані крайньої необхідності, повинна відшкодувати особа, що її заподіяла, а за необхідної оборони такої умови немає (ст. 1169 ЦК).

2. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 КК).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні нор­ми, та примітки, де йдеться про великий розмір коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх ана­логів або прекурсорів. Родовим об'єктом злочину є сфера обігу нар­котичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Основний безпосередній об'єкт злочину — встановлений з метою протидії за­лученню в економіку «брудних» коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань порядок здійснення підпри­ємницької та іншої господарської діяльності. Додатковим факульта­тивним безпосереднім об'єктом можуть виступати інтереси правосу­ддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності тощо.

Предмет злочину — фінансові кошти, тобто гроші або цінні папе­ри, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Якщо гроші, що відмиваються, були одержані від іншої злочинної діяльності, відповідальність настає за ст. 209 КК.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 306 КК) передбачає три аль­тернативні дії: 1) розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсо­рів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підроз­ділах; 2) використання таких коштів для придбання об'єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб; 3) використання таких доходів (коштів і майна) з метою про­довження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речо­вин, їх аналогів або прекурсорів.

Розміщення коштів означає відкриття від імені фізичної або юри­дичної особи рахунку в банку (на підприємстві, в установі чи організа­ції будь-якої форми власності), додатковий внесок коштів на рахунок, що вже існує, переведення з іншого рахунку, вкладення цих коштів в фонди підприємств, установ або організацій, що мають самостійний баланс, або в фонди їх філій та інші подібні дії, пов'язані з передачею коштів, одержаних внаслідок наркобізнесу, в легальні структури. Дру­га форма діяння полягає в придбанні за ці кошти об'єктів, що підляга­ють приватизації, або обладнання для виробничих чи інших потреб (наприклад, придбання механізмів, апаратури, предметів для виробни­чих або інших потреб тощо). Третя форма діяння полягає у викорис­танні грошей, здобутих внаслідок незаконного обігу наркотиків, пси­хотропних речовин або прекурсорів і придбаного на них майна. (наприклад, фінансування діяльності, що забезпечує незаконний обіг наркотиків та інших зазначених вище речовин, а саме фінансування культивування рослин, що містять наркотики, виробництва, виготов­лення, зберігання, розподілу, перевезення, пересилання, торгівлі, вве­зення, вивозу та використання наркотичних засобів, їх аналогів або прекурсорів).

Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених вище дій (формальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, яка до­сягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Для третьої форми прояву цього злочину спеціальною метою є продо­вження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речо­вин, їх аналогів або прекурсорів.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 306 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб або 3) у ве­ликих розмірах (згідно з приміткою до ст. 306 КК під великим розмі­ром треба розуміти кошти, загальна вартість яких становить 200 і бі­льше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

3. Задача:

К, працюючи на підприємстві оборонного значення в кілька при­йомів викрав складові частини до вогнепальної зброї, з яких вдома склав автомат і зберігав його.

Кваліфікуйте дії К.

Відповідь:

Дії К. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 262 і ч. 1 ст. 263 КК як ви­крадення вогнепальної зброї (її складових частин, комплект яких до­зволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю), її незаконні виготовлення та зберігання (п. 11, 13 та 22 постанови Пле­нуму Верховного Суду України № 3 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»).

 

Білет № 54

⇐ Предыдущая44454647484950515253Следующая ⇒

Поделиться: