Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держа­ви за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуд­женого.

Метою покарання є кара, виправлення засуджених, а також запобі­гання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особа­ми. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або прини­зити людську гідність.

Передбачені чинним кримінальним законодавством окремі види покарань утворюють певну систему. Система покарань, установлена ст. 51 КК, і є тією юридичною базою, на якій ґрунтується діяльність судів із застосування покарань. Законодавець, визначаючи систему по­карань, створює цим базу і для побудови санкцій у відповідних статтях Особливої частини КК, де передбачено види і межі покарань за окремі злочини. Система покарань покликана визначати однаковість у право-застосовній діяльності та згідно з цим бути важливим засобом забезпе­чення законності.

Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримі­нальним законом та обов'язковий для суду вичерпний перелік пока­рань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

Система покарань містить такі види покарань: штраф; позбав­лення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікацій­ного класу; позбавлення права обіймати певні посади чи провадити певну діяльність; громадські роботи; виправні роботи; службові обме­ження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі (ст. 51 КК). Отже, КК передбачає 12 видів покарань.

Покарання класифікуються за порядком (способом) їх призна­чення; за суб'єктом, до якого застосовується покарання; за можливіс­тю визначення строку покарання та ін. За порядком призначення пока­рань ст. 52 КК підрозділяє всі покарання на три групи: а) основні покарання; б) додаткові покарання; в) покарання, що можуть призна­чатися і як основні, і як додаткові.

Основні покарання — це покарання, що призначаються у вироні лише як самостійні покарання. До основних покарань закон відносить: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військо­вослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання — це такі покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть. До них ст. 52 КК відносить: конфіскацію майна, позбав­лення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікацій­ного класу. Покарання, що можуть призначатись і як основні, і як до­даткові — це позбавлення права обіймати певні посади або провадити певну діяльність і штраф.

2. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислю­вальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ю­терних мереж чи мереж електрозв'язку (ст. 361 КК).

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні нор­ми, та примітки. Родовий об'єкт злочину — врегульовані законодав­ством суспільні відносини, що забезпечують безпеку комп'ютерної ін­формації та нормальне функціонування ЕОМ (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Безпосередній об'єкт злочину — встановлений порядок обробки інформації в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах чи мережах електрозв'язку. Предмет злочину:

/) ЕОМ (комп 'ютери) — це комплекси апаратно-програмних засо­бів, призначених для автоматизованого оброблення інформації в про­цесі вирішення обчислювальних та інформаційних завдань;

автоматизовані системи — це операційні системи (MS-DOS, Windows та ін.), які встановлюються на певній машині та за допомо­гою яких здійснюється її робота, а також різні автоматизовані системи (зокрема, системи управління), за допомогою котрих відбувається фу­нкціонування одного чи кількох комп'ютерів. Такі системи здійсню­ють автоматизовану обробку даних, до складу таких систем входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки та зв'язку), а також методи й процедури, програмне забезпечення;

комп 'ютерні мережі — це сукупність комп'ютерів, програмних і технічних засобів, за допомогою яких забезпечується можливість до­ступу з одного комп'ютера до програмних або технічних засобів іншо­го комп'ютера (комп'ютерів) чи до інформації, що зберігається в сис­темі іншого комп'ютера (комп'ютерів). Ці мережі передбачають спільне використання ресурсів обчислювальних центрів і забезпечу­ють запуск загальних програм, які входять до комп'ютерних систем;

мережі електрозв'язку — це комплекс технічних засобів теле-комуніканій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, пе­редавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зо­бражень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах;

комп 'ютерна інформація — це текстова, графічна чи будь-яка інша інформація (дані, відомості) про певні факти, події, предмети, явища, процеси, окремих осіб тощо, що існує в електронному вигляді, зберігається на відповідних носіях і може створюватися, змінюватися, оброблятися, використовуватися або змінюватися за допомогою ЕОМ (комп'ютера);

6) інформація, що передається мережами електрозв 'язку, — це будь-яка інформація (дані, відомості), подана у вигляді сигналів, зна­ків, звуків, зображень чи в інший спосіб (наприклад, телефонні розмо­ви, телеграфні повідомлення, радіо- та телепередачі тощо), в тому чис­лі й за допомогою комп'ютера, якщо вона передається від одного комп'ютера до іншого через мережі електрозв'язку.

З об'єктивної сторони злочин (ч. 1 ст. 361 КК) характеризується:

діянням — несанкціонованим втручанням у роботу ЕОМ (комп 'ю-терів), автоматизованих систем, комп 'ютерних мережах чи мереж електрозв 'язку;

наслідками у вигляді витоку, втрати, підробки, блокування ін­формації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації;

причиновим зв'язком між діями та наслідками.

Несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ (комп 'ютерів), авто­матизованих систем, комп 'ютерних мережах — це дії, що провадять­ся з порушенням встановленого законодавством порядку доступу до інформації, яка в них обробляється, пов'язані з подоланням програм­них, технічних чи організаційних заходів захисту, а так само дії, що полягають в незаконному впливі на інформацію. Такі дії вчиняються через безпосереднє чи опосередковане (віддаленим доступом) проник­нення до комп'ютерної інформації, з використанням різних програм­них і технічних засобів (наприклад, злам паролів, кодів допуску тощо), які змінюють режим роботи ЕОМ (комп'ютерів), автоматизованих си­стем, комп'ютерних мереж або ж повністю чи частково припиняють їх роботу без дозволу (згоди) відповідного власника або уповноважених ним осіб. Наслідками такого несанкціонованого втручання є витік, втрата, підробка, блокування інформації, спотворення процесу оброб­ки інформації.

Несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв 'язку — це будь-які незаконні дії, здатні вплинути на роботу засобів телекомуні-кацій, що забезпечують здійснення інформаційного обміну (наслідка­ми таких дій є порушення встановленого порядку маршрутизації інфо­рмації).

Витік інформації — результат дій порушника, внаслідок яких ін­формація стає відомою чи доступною суб'єктам, що не мають права доступу до неї. Втрата інформації — результат дій порушника, вна­слідок яких інформація в автоматизованих системах перестає існувати для фізичних чи юридичних осіб, які мають право власності на неї в повному чи обмеженому обсязі. Підробка інформації — результат на­вмисних дій, внаслідок яких відбувається перекручення інформації (модифікація) інформації, що обробляється чи зберігається в автомати­зованих системах. Блокування інформації — результат дій порушника, через що унеможливлюється (припиняється) санкціонований доступ до інформації в автоматизованих системах. Спотворення процесу обробки інформації — результат дій порушника, наслідком яких є зміна поряд­ку (послідовності, алгоритму) чи змісту операції по обробці інформації (збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберіган­ня, знищення, реєстрація), що здійснюються за допомогою технічних і програмних засобів, включаючи обмін по каналах передачі даних. По­рушення встановленого порядку маршрутизації інформації — резуль­тат дій порушника, що призводять до зміни визначеного маршруту пе­редавання чи приймання інформації каналами зв'язку.

Злочин є закінченим з моменту настання хоча б одного із зазначе­них наслідків: витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спо­творення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, що до­сягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом (став­лення винного до наслідків злочину може характеризуватись як пря­мим, так і непрямим умислом).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 361 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) заподі­яння ним значної шкоди (згідно з приміткою до ст. 361 КК, значною шкодою у статтях 361-361-1, якщо вона полягає в завданні матеріаль­них збитків, є шкода, що в 100 та більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян).

З огляду на те, що в законі визначено тільки матеріальний вимір шкоди, суди можуть визнавати такою шкоду й нематеріального харак­теру: охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб — це як матеріальна шкода, так і шкода нематеріального характе­ру: порушення прав і свобод людини та громадянина, підрив авторите­ту і престижу органів державної влади чи органів місцевого самовря­дування, створення обставин, які утруднюють установі, організації, підприємству здійснення основних функцій та ін.

Несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ (комп'ютерів), автома­тизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку може бути способом вчинення інших, найчастіше більш тяжких, злочинів. У таких випадках дії винного повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів — за ст. 361 і відповідною статтею КК, яка передбачає відпо­відальність за злочин, вчинений шляхом незаконного втручання в ро­боту ЕОМ (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних ме­реж чи мереж електрозв'язку.

3. Задача:

Н., бажаючи заволодіти грошима, під виглядом наркотичних засо­бів збув М. 10 грам крейди замість кокаїну, отримавши 1500 доларів США. М. хотів потім перепродати наркотичні засоби іншим особам.

Кваліфікуйте дії Н. і М.

Відповідь:

Дії Н. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК як шахрайство, а дії М. за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 307 КК, як закінчений замах на придбання на­ркотичних засобів у великих розмірах (для кокаїну великий розмір становить від 1 до 15 грам).

 

Білет № 65

1. Позбавлення волі на певний строк. Постанова Пленуму Вер­ховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Позбавлення волі на певний строк — одне з найсуворіших видів покарань, що призначається за вчинення злочинів, які становлять під­вищену суспільну небезпеку, і полягає у примусовій ізоляції засудже­ного на визначений строк у спеціально призначених для цього кримі­нально-виконавчої установи закритого типу, і поєднаний з обмеженням прав (свободи пересування, вибору роботи та роду діяль­ності, спілкування з сім'єю, знайомими тощо) та з жорсткою регламен­тацією часу роботи та відпочинку. Відбування покарання в таких умо­вах характеризується виправно-трудовим впливом на осіб, які вчинили злочини, та проведенням з ними виховної роботи.

Згідно ст. 86 Кримінально-виконавчого кодексу України вид коло­нії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визна­чається центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

Позбавлення волі на певний строк є строковим видом покарання, чим відрізняється від довічного позбавлення волі. Цей вид покарання застосовується як основний, і лише у випадках, передбачених статтями Особливої частини чинного КК. Застосовується це покарання до будь-якої особи як самостійно, так і разом з додатковими. Позбавлення волі на певний строк з огляду на суворість покарання застосовується лише тоді, коли досягнення цілей покарання, зокрема виправлення засудже­ного, шляхом застосування інших видів покарання неможливе. Якщо санкція статті, за якою засуджується винний, передбачає позбавлення волі на певний строк альтернативно з іншими, більш м'якими видами покарань, суд у вироку має мотивувати, чому саме призначається або не призначається вказаний вид покарання.

У ст. 63 КК встановлюються єдині для всіх злочинів межі визна­чення строку позбавлення волі: від одного до п'ятнадцяти років, за ви­нятком випадків, передбачених Загальною частиною КК України. От­же, законодавцем встановлено більш жорсткі строки позбавлення волі, а нижню межу визначено в один рік, крім випадку, коли таке покаран­ня призначається особам, які не досягли до вчинення злочину вісімна­дцятирічного віку — нижня межа визначена в шести місяців (ч. 1 ст. 102 КК України).

Конкретні межі строків позбавлення волі вказано в санкціях статей Особливої частини КК. Нижня межа строку позбавлення волі в ряді статей чинного Кодексу може бути не вказана. Якщо нижня межа по­збавлення волі не вказана, мінімальним строком позбавлення волі є передбачений у ст. 63 КК один рік.

Особі, яка до вчинення злочину не досягла вісімнадцятирічного ві­ку, покарання у виді позбавлення волі може бути призначене на строк не більше 10 років, а у випадку вчинення нею особливо тяжкого зло­чину, поєднаного з умисним позбавленням людини життя, — 15 років (ст. 102 КК) (п. 27 постанови).

До неповнолітнього, який уперше вчинив злочин невеликої тяжко­сті, покарання у виді позбавлення волі не застосовується.

Остаточне покарання у виді позбавлення волі, призначене за суку­пністю злочинів або вироків особі, яка вчинила злочини у віці до 18 років, не може перевищувати 15 років.

КК не передбачає заміни інших покарань (штрафу, виправних робіт тощо) на позбавлення волі. Утім, допускається можливість заміни по­збавлення волі строком не більше двох років, враховуючи обставини справи та особу засудженого, на службове обмеження для військовос­лужбовців (ст. 58 КК) і тримання в дисциплінарному батальйоні війсь­ковослужбовців (ст. 62 КК) на той же строк.

Закон про кримінальну відповідальність, на відміну від попередньо­го, не передбачає видів режиму відбування покарання у вигляді позбав­лення волі та необхідності визначення їх судом. Ці обов'язки покладено на відповідні служби виконання судових рішень на підставі та в поряд­ку, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України.

2. Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в елект­ронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої ін­формації, вчинені особою, яка має право доступу до неї (ст. 362 КК).

Стаття складається з трьох частин, які містять заборонювальні но­рми. Родовим об'єктом злочину є врегульовані законодавством суспі­льні відносини, що забезпечують безпеку комп'ютерної інформації та нормальне функціонування ЕОМ (комп'ютерів), систем та комп'ютер­них мереж і мереж електрозв'язку. Безпосередній об'єкт злочину — встановлений порядок обробки інформації в ЕОМ (комп'ютерах), ав­томатизованих системах, комп'ютерних мережах чи мережах електро­зв'язку.

Предмет злочину: 1) інформація, яка оброблюється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації (див. поняття «комп'ютерна інформація» при розгляді ст. 361 КК); 2) носії комп'ютерної інформа­ції — це фізичні об'єкти, поля та сигнали, хімічні середовища, нагро-маджувачі даних у інформаційних системах (наприклад, жорсткі маг­нітні диски чи дискети різних типів, гнучкі магнітні диски, оптичні диски, пристрої з флеш-пам'яттю тощо).

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні двох видів діянь: 1) несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації (ч. 1 ст. 362 КК); 2) несанкціоновані перехоплення або копіювання ін­формації, яка оброблюється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої ін­формації (наслідком такого діяння є витік цієї інформації) (ч. 2 ст. 362 КК).

Несанкціонована зміна інформації — це вчинена без дозволу влас­ника будь-яка її модифікація, тобто переробка, перекручення, викрив­лення, порушення цілісності тощо (наприклад, реорганізація бази да­них, видалення або додавання записів бази даних, переклад даних з однієї мови на іншу тощо). Несанкціоноване знищення інформації — це вчинене без дозволу власника повне або часткове видалення інфор­мації з її носіїв, внаслідок чого інформація перестає існувати на пев­ному носії в повному чи обмеженому обсязі та стає непридатною для задоволення інформаційних потреб. Несанкціоноване блокування ін­формації — це вчинене без дозволу власника припинення доступу до інформації в автоматизованих системах. Несанкціоноване перехоплен­ня інформації — це вчинене без дозволу власника збирання та запису­вання інформації, в процесі її обробки в ЕОМ (комп'ютерах), автома­тизованих системах та комп'ютерних мережах (наприклад, встановлення реєстраторів інформації, відтворення стертих файлів то­що). Несанкціоноване копіювання інформації — це вчинене без дозво­лу власника її відтворення у електронному вигляді, перенесення на ін­ший носій інформації.

Злочин є закінченим з моменту настання для власників інформації, яка оброблюється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах чи комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, одного із зазначених наслідків: несанкціонованої зміни інформації, не­санкціонованого знищення інформації, несанкціонованого блокування інформації (ч. 1 ст. 362 КК) або витоку інформації (ч. 2 ст. 362 КК).

Суб'єкт злочину — спеціальний (фізична осудна особа, котра до­сягла 16-річного віку та має право доступу до інформації, яка оброб­люється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютер­них мережах або зберігається на носіях такої інформації у зв'язку із займаною посадою або спеціальними повноваженнями).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Кваліфікуючими ознаками діянь, передбачених частинами 1 та 2 ст. 362 КК (ч. 3 ст. 362 КК), є вчинення їх: 1) повторно; 2) за попере­дньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним значної шкоди (згідно з приміткою до ст. 361 КК).

3. Задача:

За попередньою змовою Б., Г. і Н., використовуючи свої знання в галузі хімії, виготовили 500 грам героїну. Цей наркотичний засіб вони продали на базарі невідомим особам, а кошти від реалізації у сумі 90000 гривень поклали на особисті рахунки у дев'яти відділеннях бан­ку «Інтеркаггітал», по 10000 гривень на кожний із рахунків, маючи на меті продовжувати незаконний обіг наркотичних засобів.

Кваліфікуйте дії зазначених осіб.

Відповідь:

Дії Б., Г., і Н. потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 307 і ч. 2 ст. 306 КК

як незаконне виробництво та збут наркотичних засобів, вчинене за по­передньою змовою групою осіб та щодо наркотичних засобів в особ­ливо великих розмірах, а також розміщення коштів здобутих від неза­конного обігу наркотичних засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах.

 

Білет № 66

⇐ Предыдущая53545556575859606162Следующая ⇒

Поделиться: