Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу працівника державної виконавчої служби (ст. 343 КК).

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні нор­ми. Родовим об'єктом злочину є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Безпосере­дній об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують норма­льну діяльність представників правоохоронних органів, працівників державної виконавчої служби. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронного органу (див. ст. 342 КК).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 343 КК) передбачає вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу чи працівника державної виконавчої служби з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконного рішення.

Пленум Верховного Суду України конкретизував об'єктивну сторону злочину, визначивши, що під втручанням у діяльність працівника право­охоронного органу слід розуміти конкретні дії, спрямовані на перешкоду у виконанні цим працівником службових обов'язків або на досягнення при­йняття неправомірного рішення. Втручання може проявлятися в умовлян­ні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі впливу. Однак прохання, наприклад, ба­тьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішення в інтересах цього правопорушника не утворює складу злочину. При цьому працівники правоохоронних органів підлягають відповідно до цієї статті захисту від втручання в їхню діяль­ність у випадку, коли вони беруть безпосередню участь у розгляді судо­вих справ у всіх інстанціях: провадженні й розслідуванні злочинів та ад­міністративних правопорушень; оперативно-розшуковій діяльності; охороні громадського порядку і громадської безпеки; виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання, слідства, про­курорів; контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України; нагляді та контролі за виконанням законів.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 «Про застосування судами законодав­ства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».

Злочин є закінченим з моменту застосування впливу у будь-якій формі на працівника державної виконавчої служби (формальний склад).

Суб'єкт злочину — загальний, тобто фізична осудна особа, яка до­сягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою перешкодити виконанню потерпілим службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 343 КК), є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 343 КК, якщо вони: 1) перешкодили запобі­ганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Уплив на працівника державної виконавчої служби через захоп­лення або тримання як заручників його родича або співробітника охо­плюється ст. 147 або 349 КК і додаткової кваліфікації за ст. 343 КК не потребує. Якщо втручання в діяльність працівника правоохоронного органу поєднане з діями, передбаченими ч. 3 ст. 342, статтями 345, 347 або 348 КК, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 343 КК і зазначеними статтями.

3. Задача:

У травні 2011 p. І. запропонував Р. придбати фактично новий авто­мобіль «Toyota New Camry», який збирався викрасти в Одесі та пере­гнати до Києва. Р. на це погодився, але дати аванс відмовився, заявив­ши, що розрахується повністю тоді, коли отримає машину. Після того, як І. пригнав автомобіль, Р. віддав тому обумовлену суму грошей (16000 доларів СІЛА).

Кваліфікуйте дії І. та Р.

Відповідь:

Дії І. потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 289 КК, як незаконне заво-лодіння транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шко­ди (заподіяло реальних збитків на суму понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії Р. потрібно кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і ч. 3 ст. 289 КК як посо-бництво у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди (заподіяло реальних збитків на суму понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), вчинене за попе­редньою змовою групою осіб.

 

Білет № 61

1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з пе­редачею особи на поруки.

Чинним Кодексом залишено такий вид звільнення від кримінальної відповідальності, як передача винної особи, яка працює або вчиться, на поруки колективу підприємства, установи чи організації, що дозволяє залучити громадськість до справи перевиховання правопорушника, більш ефективного його виправлення (ст. 47). Так, з одного боку, за­безпечується контроль за поведінкою особи, що вчинила злочин, здій­снення заходів виховного характеру у колективі, а з іншого — довіра колективу стає стимулом для неї, що спонукає до виправлення.

У КК перелічено підстави звільнення від кримінальної відповіда­льності у зв'язку з передачею особи на поруки, до яких відносять: вчи­нення злочину невеликої або середньої тяжкості; вчинення злочину вперше; щире каяття. Особою, яка вперше вчинила злочин, вважаєть­ся: раніше не судима особа; така, відносно якої немає порушеної кри­мінальної справи; судимість якої погашено або знято в передбаченому законом порядку; така, що раніше звільнялася від кримінальної відпо­відальності відповідно з чинним на той час законом.

Про щире покаяння свідчать: з'явлення із зізнанням, щиросерде визнання вини, сприяння розкриттю чи розслідуванню злочину, від­шкодування заподіяної шкоди та інші позитивні дії, що підтверджують глибоке усвідомлення хибності своєї поведінки.

Наявність перелічених підстав надає можливість звільнити особу від кримінальної відповідальності у разі виконання певної процеду­ри — клопотання колективу, де працює або вчиться винна особа, про передачу її на перевиховання, а також відсутність побажання винного щодо розгляду його справи за суттю у судовому засіданні. Зазначене клопотання — це визначене у письмовій формі мотивоване прохання загальних зборів колективу за місцем роботи чи навчання звільнити особу від кримінальної відповідальності, поручительство колективу, що ця особа не допустить надалі суспільно небезпечної поведінки, зо­бов'язання проводити з нею відповідну виховну роботу, своєчасно по­відомити компетентні органи про перешкоди до виконання виховної функції (звільнення з роботи, ліквідація підприємства, організації або установи, закінчення навчання, невиконання особою умов, за якими вона була взята на поруки тощо).

Характерною особливістю такого звільнення від кримінальної від­повідальності є умовний його характер, у зв'язку з чим набуває актуа­льності поведінка винного після звільнення. Тобто, особа умовно не притягується до кримінальної відповідальності, а вирішення цього пи­тання остаточно проводиться впродовж року від дня винесення рішен­ня про передачу на поруки. У разі порушення умов передачі на поруки у передбаченому законом порядку вирішується питання про притяг­нення її до кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 47). Підстави для притягнення впродовж року до кримінальної відповідальності віддано­го колективові на поруки вказано у ст. 47, а саме: невиправдання дові­ри колективу, ухилення від заходів виховного характеру, порушення громадського порядку.

⇐ Предыдущая50515253545556575859Следующая ⇒

Поделиться: