Місцеве самоврядування в Україні. Серед об'єктних гарантій місцевого самоврядування передусім потрібно виділити

 

Серед об'єктних гарантій місцевого самоврядування передусім потрібно виділити політичні гарантії. Під політичними гарантіями місцевого самоврядування слід розуміти демократичний характер політичного режиму у країні, який зумовлює не тільки визнання за на­селенням права на місцеве самоврядування, володіння, користування, розпорядження цим правом, його всіляку підтримку та захист держа­вою. Тільки в демократичній державі можливе існування місцевого самоврядування, тому що останнє як одна з основ конституційного ладу являє собою основний принцип організації і здійснення публічної влади, поряд з іншими конституційними принципами виз­начає систему демократичного управління у державі. Це система дер­жавної влади, яка заснована на принципах: поділу влади, розмежуван­ня предметів відання органів державної влади та місцевого самовряду­вання; народовладдя, яке здійснюється на основі політичного та ідео­логічного різноманіття безпосередньо народом, а також через органи державної влади і органи місцевого самоврядування; самостійності місцевого самоврядування в межах своїх повноважень; реального за­безпечення основних прав і свобод людини і громадянина тощо.

Значною мірою розвиток місцевого самоврядування залежить від рівня розвитку економіки у державі, життя людей, соціальної струк­тури суспільства тощо. Тому економічними гарантіями місцевого само­ врядування виступають: економічна система суспільства, в основі якої лежать принципи ринкової економіки; єдність економічного просто­ру; вільне переміщення товарів, послуг та фінансових коштів; підтримка конкуренції, свобода економічної діяльності, підприєм­ництва та праці; визнання, плюралізм, рівноправність та рівний захист різних форм власності, у тому числі комунальної.

До соціальних гарантій місцевого самоврядування належать: соціальна стабільність, розвиток соціальної структури суспільства; формування основних соціальних груп, зокрема, наявність «серед­нього класу»; можливість задоволення мінімальних потреб кожного жителя; ефективна система соціального забезпечення; діяльність держави, спрямована на всебічний розвиток особистості.

Ідеологічними (духовними, культурними) гарантіями місцевого самоврядування є: система існуючих у країні ідеологічних та культур­них цінностей; загальний рівень суспільної свідомості, у тому числі правосвідомості; ідеологічне різноманіття; заборона на розпалюван­ня соціальної, расової, міжетнічної та релігійної ворожнечі, посяган­ня на права і свободи людини; оцінка тих чи інших явищ життя пере-

довсім з позицій моральності, справедливості; можливість міждер­жавного обміну культурними цінностями; існуючі у суспільстві істо­ричні, етнонаціональні, місцеві традиції та звичаї.

Серед зовнішніх об'єктних гарантій місцевого самоврядування мож­на виділити зовнішньополітичні, зовнішньоекономічні, зовнішньо-соціальні тощо. Ці гарантії зумовлені наявністю системи зовнішньо-державних умов та чинників, які об'єктивують визнання, становлен­ня, організацію, діяльність та захист муніципальних прав та свобод. Тріумфальний рух принципів субсидіарності, регіоналізації та децен­тралізації, який відбувся у період після другої світової війни в Європі та США, породив загальноєвропейську тенденцію муніципалізації конституційного життя та конституційного права. У світі дедалі більше відбувається усвідомлення того, що надмірний централізм не змінює держави, а веде до нездатності державного апарату. Місцеве самоврядування, регіоналізація та децентралізація стають тепер провідними принципами європейської політики та конституційно-правового регулювання.

Так, основна спрямованість принципу субсидіарності у XX ст. по­лягала у подоланні фашистських і соціалістичних тенденцій, захисті автономії особи та права на самоврядування нижчих політичних оди­ниць. Субсидіарність організації влади тим самим протиставлялася тенденціям у напрямі авторитарної централізованої держави. Суб­сидіарність розглядалася як передумова устрою, що базується на сво­боді: держава, яка дотримується принципу субсидіарності, гарантує своїм громадянам свободу і незалежність, місцеве і регіональне само­врядування, право приватної власності, всебічний соціальний захист, визнає принципи ринкової економіки тощо. Захист свободи через реалізацію принципу субсидіарності нині проголошується однією з традиційних цінностей європейського політичного устрою (Євро­пейська хартія місцевого самоврядування 1985 p., проект Європейсь­кої хартії регіонального самоврядування). З одного боку, визнання та гарантування широкого каталогу прав територіальних колективів у демократичних країнах створює умови для формування в них моделі так званої муніципальної держави, а з іншого — розвинуте місцеве са­моврядування та муніципальна влада бачиться як «запускаючий інструмент» процесу євроінтеграції¹.

¹ Батанов О. В. Конституційне право у сучасному світі: основні напрями та форми розвитку // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2003. — № 7. — С. 39.

 

750

751

Розділ 26

Місцеве самоврядування в Україні

 

Отже, серед гарантій місцевого самоврядування можна виділити загальні об'єктні гарантії, тобто ті політичні, економічні, соціальні, культурні та міжнародні умови, підвалини і цінності суспільства, що слугують передумовами розвитку місцевого самоврядування та інсти-туціоналізації муніципальної влади; забезпечують визначену стійкість і стабільність муніципальної влади та створюють реальні можливості для найбільш оптимального вирішення завдань, які по­стають перед місцевим самоврядуванням.

Також гарантії місцевого самоврядування можна класифікувати і за іншими критеріями. Так, залежно від форми нормативної фіксації їх поділяють на: конституційно-правові, законодавчі, міжнародно-правові, локальні, а також ті, які містяться в інших соціальних нор­мах. Передусім за означеним критерієм до гарантій місцевого само­врядування відносять конституційно-правові гарантії. Вони передба­чені Конституцією України і безпосередньо реалізують загальні принципи організації та діяльності місцевого самоврядування. Основний Закон України містить ряд норм та окремий розділ про місцеве самоврядування. Значна кількість норм закріплена у першо­му розділі, який визначає основи конституційного ладу. Такий підхід означає, що місцеве самоврядування є одним з інститутів, які склада­ють основи конституційного ладу України. Це надає стійкого харак­теру місцевому самоврядуванню в суспільстві. Як акт вищої юридич­ної сили та основоположна нормативно-правова гарантія місцевого самоврядування Конституція закладає певний стабілізуючий фактор у правовий механізм функціонування місцевого самоврядування. Усі конституційні норми про місцеве самоврядування можна поділити на норми, якими: визнається місцеве самоврядування в Україні; визна­чається призначення місцевого самоврядування; закріплюється ме­ханізм та регулюється організація і діяльність місцевого самовряду­вання; встановлюється економічна основа місцевого самоврядуван­ня; закріплюються територіальні межі місцевого самоврядування; встановлюється компетенція місцевого самоврядування з деяких питань; встановлюються інші гарантії місцевого самоврядування; встановлюються права жителів на місцеве самоврядування та заборо­няється обмеження прав на місцеве самоврядування.

Виділення законодавчих гарантій місцевого самоврядування зу­мовлено тим, що норми Конституції не можуть охопити своїм регу­люванням всієї багатоманітності суспільних відносин, що виникають у сфері місцевого самоврядування. Для цього потрібні ще закони з

752

найважливіших питань організації і діяльності суб'єктів місцевого самоврядування. До них слід віднести базовий Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», закони про місцеві вибори, референдуми, інші форми безпосередньої демократії, про місцеві податки і збори, про комунальну власність тощо. Окремі аспекти функціонування місцевого самоврядування регулюються нормами екологічного, фінансового та інших галузей права, які встановлюють певні стандар­ти, дотримання яких необхідно на території всієї країни.

Виділення міжнародно-правових гарантій місцевого самовряду­вання зумовлене тим, що існують визначені міжнародні стандарти в сфері місцевого самоврядування, що регламентують спільно розроб­лені державами принципові підходи і міжнародно-легальні принципи становлення, формування і функціонування інституту місцевого са­моврядування на території конкретних держав. Міжнародні стандар­ти місцевого самоврядування передбачені в міжнародних конвенціях спеціального порядку, що встановлюють правила, визнані більшістю держав.

Використання міжнародно-правових норм, що містять гарантії місцевого самоврядування в нормативному регулюванні організації і функціонування місцевого самоврядування, є дуже своєчасним. Вхо­дження України як повноправного члена у світове співтовариство по­клало на неї конкретні обов'язки щодо реалізації своїх міжнародно-правових зобов'язань не тільки на міжнародній арені, а й усередині країни. Щодо останнього виникають істотні труднощі, зумовлені як важкою економічною кризою, у якій опинилася Україна, і, як наслідок, відсутністю матеріальних умов і політичної волі, так і особ­ливостями менталітету народу, багато поколінь якого зросло в умовах тоталітарного мислення, якому притаманний низький рівень правосвідомості і правової культури.

Так, Європейська хартія місцевого самоврядування містить міжна­родно-правові стандарти розвитку місцевого самоврядування, які «зобов'язують країни-учасниці застосовувати основні норми, що га­рантують політичну, адміністративну і фінансову самостійність місцевого самоврядування».

Гарантії місцевого самоврядування закріплені у ряді інших міжна­родно-правових документів, зокрема Європейській конвенції про основ­ ні принципи транскордонного співробітництва між територіальними громадами або органами влади, Європейській хартії урбанізму, Євро­ пейській декларації місцевих прав, Європейській хартії про участь

753

Розділ 26

⇐ Предыдущая113114115116117118119120121122Следующая ⇒

Поделиться: