Біологія і стимулятори медової продуктивності бджіл

 

Походження і класифікація меду. Мед - це цукрова речовина, яку виробляють бджоли з нектару або паді, піддаючи їх складним перетворенням у своєму організмі. У складі меду біля 300 різних речовин і зольних елементів, але основу складають прості цукри -- фруктоза і глюкоза. Майже всі компоненти меду містять нектар рослин і лише деякі потрапляють у мед з організму бджіл у процесі переробки нектару. Сутність цього процесу полягає у тому, що бджоли збирають нектар і перероблюють його. Нектар виділяється спеціальними залозами рослин - так званими нектарниками. З нектару бджоли виробляють нектарний або квітковий мед.

Перетворення нектару на мед починається ще у організмі бджіл-збиральників. У процесі фізіологічної діяльності росли і бджолиної родини утворюється перенасичений розчин цукрів у суміші з іншими речовинами. Більшість їх утворюється у клітинах рослин, деякі - у організмі бджоли, змішуються вони у процесі перероби. Розчин вуглеводів, мінеральних солей, ароматичних речовин з водою та іншими речовинами бджоли переносять із рослин у воскові комірки сот.

Виробляючи мед із нектару, бджоли перетворюють нектар - випаровують воду, перемішують у сотах і обробляють ферментами. Власне тому змінюється хімічний склад продукту - він стає засвоюванішим, густим і придатним до зберігання. Разом з нектаром у медовий зобик бджіл-збираяьників потрапляють виділення глоткових залоз - ферменти. Зокрема, під впливом ферменту інвертази проходить гідроліз (розщеплення) сахарози, внаслідок чого у нектарі збільшується вміст глюкози і фруктози.

Хімічний склад меду. Бджолиний мед містить багато цукрів, зольних елементів, ферментів, органічних кислот, азотистих сполук, вітамінів, ароматичних, біологічно активних та інших речовин у складі сухої речовини. Вміст їх складає чотири п'ятих загальної маси меду.

Цукри ~ основна складова частина меду. Вони входять до групи вуглеводів, яких у складі меду більше сорока видів. Однак, харчова і лікувальна цінність меду перш за все пояснюється значним вмістом цукрів - фруктози і глюкози, суміш яких називають інвертними цукрами. У більшості сортів меду фруктоза і глюкоза потрапляють у мед з нектару і тільки частина їх утворюється з сахарози під впливом ферментів і кислот при переробці нектару. Збільшення вмісту інвертного цукру у меді підвищує його зрілість і якість. Високоякісні сорти меду містять біля 75% простих цукрів (глюкози, як правило, біля 35%, фруктози - 40%). їх відношення визначає фізичні якості меду: при збільшенні вмісту глюкози підвищується його здатність кристалізуватися, а при збільшенні вмісту фруктози він стає більш солодким на смак і гігроскопічнішим.

Сахарози у зрілому меді дуже мало - у середньому від 1, 3 до 5, 0%. Після переробки нектару бджолами вона майже повністю розщеплюється на глюкозу і фруктозу.

Вміст азотистих сполук у меді складає у середньому 0, 4%, Вони потрапляють у мед із нектаром і з виділень залоз організму бджіл під час переробки.

Ароматичні речовини різних рослин потрапляють з нектаром і придають своєрідний смак зрілому меду. Більш за все їх у зрілому меді. Якщо мед відкачують і зберігають без щільного закриття, ароматичні речовини втрачаються і запах його стає слабшим.

Певний смак меду надають органічні кислоти. Серед них найбільш поширені лимонна, яблунева, глюконова та молочна.

У меді небагато вітамінів, але у суміші з іншими компонентами вони дуже корисні для організму. Мед містить вітаміни групи В, а також аскорбінову кислоту (вітамін С).

Мінеральних речовин (золи) у меді у середньому 0, 17% (від 0, 112 до 0, 32%), мед темного кольору містить їх більше, що підвищує його харчову цінність.

Ферменти, або біологічні каталізатори - специфічні речовини білкового походження, які обумовлюють перетворення одних речовин на інші. Якісний мед містить інвертазу, амілазу, каталазу, пероксидазу та інші ферменти. Важливо виділити, що при нагріванні меду до високих температур (більше 60⁰ С) або фальсифікації ферментативна активність знижується або повністю губиться.

Мед містить також біогенні стимулятори, які позитивно впливають на організм, активізуючи його життєдіяльність.

Стимуляція медової продуктивності проводиться підживленням: цукор лише частково може замінити мед, як повноцінний вуглеводний корм. У ньому відсутні мікроелементи, вітаміни та квітковий пилок, які наявні у натуральному бджолиному меді. Цукор додають бджолам, якщо відсутні нектарні та пилкові взятки, а також запас меду та перги у вуликах. При підживленнях консистенція сиропу залежить від часу підживлення, наявності кормів у вуликах. Для нарощування сили родини бджоли дають рідкий 30% цукровий сироп для

поповнення кормових запасів — 50-60%. Щоб бджоли слабких родин не виснажувались їм підставляють із запасів соти з медом, а якщо їх не заготовляли, то переставляють соти з міцних сімей. Під час зими бджолиним родинам краще задавати інвертований цукровий сироп.

Стимуляція інвертованим цукром: Науково-дослідним інститутом бджільництва рекомендується наступний рецепт приготування інвертованого сиропу: на 74 кг цукру беруть 18, 5 кг води і 7, 5 кг розтопленого меду. Суміш ретельно переміщують у баку з подвійними стінками.

Цукор за б діб під впливом ферменту інвертази, який міститься у меду, розщеплюється на глюкозу і фруктозу. Такий сироп містить 56% інвертованих цукрів.

Стимулюючи розвиток бджолиних родин, підгодівлю на весні і восени потрібно здійснювати з додаванням у цукровий сироп 2-3% квіткового пилку, перги і мікродоз соку алое, а також інших стимуляторів (0, 5-1, 0 см на 1 л сиропу).

Науково-дослідним інститутом бджільництва рекомендуються наступні рецепти пастоподібних кормів для бджіл:

Канді для підгодівлі бджіл: на 80 кг цукрової пудри беруть 19 кг розтопленого меду і 1 л води. Суміш розміщують до утворення однорідної маси.

Канді без меду: на 68 кг цукрової пудри — 32 кг інвертованого цукру, ретельно перемішують. Зберігають у закритих баках.

Білкоео-цукрова паста: на 10, 5 кг соєвого борошна 3, 5 кг сухого молока, дріжджів і квіткового пилку, 54 кг цукрової пудри і 18 кг квіткового меду.

Замінники перги тільки частково задовольняють потребу бджіл у білковому кормі. Соєве борошно має дрібні клітини і тому краще, ніж горохове, перетравлюється бджолами. Борошно зі злакових зовсім не засвоюється бджолами.

З метою поповнення запасів білкового корму у вуликах для нарощування сили родини на весні бджіл підгодовують білковою сумішшю (суміш Гайдака), яка складається з 70% знежиреного дрібного помелу соєвого борошна, 10% сухого цільного молока, 10% пивних дріжджів, 5% жовтку курячого яйця, 5% казеїну. Зменшуючи вміст соєвого борошна, до суміші додають 15-20% перги або обніжки бджіл, щоб вона набула аромату і смаку. Таку суміш бджоли поїдають охочіше.

У колишній ЧРСР для підгодівлі бджіл під час безвзяткових періодів використовувався препарат " Сояпіл". До складу цього борошноподібного препарату входять більше 10 компонентів, у тому числі соєве борошно і рибофлавін. Однак і цим препаратом не можна замінити пергу.

 

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: