Вправи на розвиток невербальних комунікативних умінь

«Погляд». Вправа формує навички управляти своїм поглядом, «підтримувати контакт очей» під час спілкування. Її виконують індивідуально: не повертаючи голови, проводять поглядом по периметру свого зору (зверху вниз, ліворуч, праворуч); намагаються швидко концентрувати погляд на будь-якій точці предмета перед собою, на кінці пальця (при цьому, якщо сховати палець, предмет має бути видно нечітко); утримують погляд на точці, що на стіні, перед собою протягом кількох хвилин так, щоб навколо все зображення було розпливчасте.

«Аркушик за спиною». На спину ведучому, якого вибирають із групи, прикріпляють чистий аркуш паперу. Інші, порадившись, записують на ньому слово, яке може означати предмет живої чи неживої природи, казкового чи літературного героя, історичну особу тощо. Завдання ведучого — вгадати написане слово за жесто- вим показом (пантомімою) обраного ним учасника групи.

«Подарунок жестами». Учасники групи один одному (по колу) роблять подарунки на невербальному рівні (показують жестами, що хочуть подарувати). Після закінчення вправи обговорюють, що саме подаровано.

«Початок спілкування». Групу ділять на дві підгрупи. Представники однієї з них вигадують собі ім'я, образ, «легенду», адресу, телефон. З ними намагаються познайомитися, поводячись відповідно до «легенди», ті, що в другій групі.

«Зустріч». Цією вправою передбачено продемонструвати поведінку людей під час зустрічі. Учасники, вільно проходячи по аудиторії, зустрічаються, а після цього доторкаються, вітаються, знайомляться, спілкуються.

«Зверненняуваги». Ті, що виконують вправу, вільно ходять по колу, намагаючись зробити щось, щоб привернути до себе увагу інших.

«Настрій». Щоб виконати вправу, слід зобразити (постаттю, мімікою, жестом) певний емоційний стан, почуття.

«Моя сім'я». Суб'єкт обирає собі «членів сім'ї» зі студентів і розставляє їх у просторі так, щоб фізична дистанція уявно відповідала ступеню емоційної близькості між членами сім'ї.

«Вузький міст». На підлозі креслять контури «містка» над «річкою». Двоє ідуть назустріч один одному. Завдання: розійтися оптимальним способом.

«Передавання інформації». За допомогою невербальних засобів передати інформацію колезі, який не знає її змісту.

«Визначення настрою». Ведучий дає кільком членам групи завдання розглянути всіх присутніх і визначити, хто в найкращому настрої, а хто — в найгіршому. Висновки кожен повинен робити окремо.

«Передавання почуттів». Для виконання вправи учасники стають у шеренгу, перший повертається до другого і передає йому мімікою якесь почуття (радість, гнів, подив, сум...), другий передає це почуття третьому і т. д. Останній повідомляє, яке почуття він отримав. Його порівнюють з тим, що передали спочатку, й аналізують, як кожний учасник зрозумів передане йому почуття.

«Розмова через скло». Двоє учасників лише за допомогою жестів намагаються про щось домовитися.

«Бачення інших». Член групи, сівши спиною до всіх, має детально описати (за пропозицією групи) зовнішній вигляд когось із присутніх.

***

Результатом виконання вправ мають стати навички і звички. Цей процес потребує самоконтролю, оцінювання й уточнення кожної повторюваної дії. Багаторазовість виконання вправ формує певні нормативи правильності дій, надалі — точності, а потім — швидкості. Засвоєння дії до рівня правильності засвідчує наявність уміння, а точність і швидкість — сформованість навички.

Самостійна робота

Самостійна робота є особливою формою навчальної діяльності, спрямованою на формування активності, самостійності тих, хто навчається, засвоєння ними сукупності комунікативних знань, формування комунікативних умінь, набуття нового особистісного комунікативного досвіду (завдяки «входженню» у нові форми комунікативної діяльності, опануванню кожного з її компонентів, переходу від одного компонента до іншого), освоєння інструментарію власного моніторингу на всіх етапах взаємообміну інформацією.

Основні функції самостійної роботи: пізнавальна (засвоєння комунікативних знань і способів діяльності); самоосвітня (формування комунікативних навичок і вмінь, самостійне їх оновлення і творче застосування); прогностична (працюючи самостійно, особистість змушена передбачати і оцінювати можливий результат і саме виконання завдання); коригуюча (вчасно коригувати свою діяльність); виховна (формує самостійність як рису характеру).

Завдання для самостійної роботи мають гнучкий, варіативний характер. Виконують їх індивідуально (парно, втрьох). Виконавці мають змогу стати співавторами завдання, тобто уточнити, пере- формулювати один з варіантів завдання або замінити його, погодивши свої наміри з викладачем, обрати необхідний темп виконання завдання і кількість спроб.

Складовими самостійної роботи є робота за інструкцією (закріплення комунікативних дій відбувається за рахунок багаторазового їх повторення); завдання на самостійне виокремлення системи орієнтирів у кожному конкретному випадку (орієнтири представлені в узагальненому вигляді, мають повний склад і виокремлені об'єктом самостійно); завдання на формування комунікативних дій, що не залежать від конкретного змісту предмета.

Для виконання самостійної роботи із застосуванням комп'ютерних технологій необхідні мінімальні апаратні засоби (комп'ютерний клас із комп'ютерами, обладнаними процесором не нижче 486 або його аналогами; комп'ютерна мережа і модем) і програмні засоби (мережна ОС, наприклад Windows 98/2000; програма-броузер, наприклад Internet Explorer або Netscape Communicator; програми для роботи з електронною поштою та конференціями, наприклад Outlook Express або ін.; програма створення Web-сторінок, наприклад FrontPage Express; довільні програми Ftp-клієнти; довільні про- грами-сервери для роботи з електронною поштою, конференціями в локальних мережах; довільна програма Proxy-сервер).

Завдання для самостійної роботи

1. З'ясуйте характерні риси особистості вчителів із високим рівнем розвитку комунікативних умінь; окресліть ознаки їхньої діяльності, що визначають ефективність взаємодії з дітьми; заповніть таблицю.

Прізвище, ім'я, по батькові вчителя	Особистісні якості, не - обхідні вчителю 3 висо - ким рівнем розвитку комунікативних умінь	Характерні ознаки діяльності, що сприяють розвитку комунікативних умінь майбутніх педагогів

2. Здійсніть самодіагностику і складіть програму розвитку комунікативних умінь.

3. Прослухавши уривки читання відомих акторів, зробіть письмовий аналіз їхніх виступів, звернувши увагу на чистоту вимовляння звуків, гармонію приголосних, створення звукового образу, закладеного у самому творі, доцільність стилю мовлення.

4. Прослухайте текст наукової статті педагогічного змісту. Після цього визначте тему й основну думку, проблематику, складіть тези почутого.

5. Складіть умовну ідеальну модель мовлення вчителя (звертання до учнів, запитання залежно від ситуацій уроку, відповіді на можливі запитання учнів тощо).

6. Опишіть мовні ситуації, використовуючи речення з прямою мовою і потрібні формули ввічливості: ви запізнилися на заняття; ви не можете підготувати матеріалів для доповіді на педагогічній раді; вас запросили на наукову конференцію; ви отримали призначення на нову посаду заступника директора з наукової роботи.

7. Прочитайте вголос афористичні вислови, дотримуючись розділових знаків.

1. Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька. 2. Слово формує світ. Спотворене слово — спотворює його. 3. Якщо твоя душа глуха до гомону поколінь і їй не сняться «віків минулих сни іскристі», твої вчителі збіднили тебе.

8. У наведених прикладах виявіть усі можливі варіанти зміни змісту зі зміною місця паузи і продемонструйте їх.

1. А я рушаю в путь нову стрічати весну. 2. Б'ють гармати, за горою сходять зоряниці. 3. На галявині між кущами дзюрчало джерельце. 4. Вивчення цих питань взагалі не входить у наші завдання. 5. Як схвилювали його слова брата!

9. Прочитайте текст вдумливо і визначте місце психологічних пауз, що випливають із характеру почуттів і ситуацій, а також пауз, які виражені нечітко, але за змістом можливі.

— Ой, як я люблю свою матусю! Я їх так люблю, що аж серденько мені розірветься. Ну які вони хороші, ці наші сіроокі ненька! Які в них тихі, ласкаві очі, яке в них ніжне, м'яке волосся! Іноді дивишся на них і думаєш: «Очі ваші, матусько, подібні до весняного неба, — до того неба, коли сонечко обгортають легко-дим- чаті хмарки, і воно наче в сірому серпанку. Волосся ваше, наша голубонько, як каштановий пушок. Дайте я ще раз поцілую вас! » (М. Хвильовий).

10. Сформулюйте рекомендації, як домогтися зовнішньої виразності.

11. Напишіть характеристику людини, якої ви не знаєте, визначивши її вік, сімейний стан, освіту, професію. Припустіть, яким педагогом вона могла б бути.

12. Напишіть програму комунікативної підготовки до першого уроку в школі.

13. Складіть план комунікативної канви відвіданого уроку. З'ясуйте мету, стиль, найефективніші етапи спілкування педагога на уроці. Проаналізуйте причини, що заважають досягненню вчителем ефективної педагогічної комунікації на уроці.

14. Використовуючи звертання, вставні слова, словосполучення, складіть і попарно «розіграйте» діалоги: між батьком і сином про те, що не слід дарувати меншій сестричці роликові ковзани, щоб убезпечити її від можливої травми (співрозмовники не зовсім упевнені в шкідливості такого подарунка); між матір'ю і дочкою про те, що стареньку бабусю на зиму треба перевезти з села до міста, щоб підлікувати (співрозмовники цілком переконані в доцільності такого переїзду); між двома однокласницями, одна з яких захворіла, проте, як минув день у школі (телефонна розмова; у репліках діалогу чітко простежується послідовність подій, що відбулися протягом дня).

15. Розвиваючи власні комунікативні здібності, спробуйте виокремити рівні усвідомлення: власної комунікативної дії (моя позиція, цілі, зміст, метод, результат); зворотної комунікативної дії (його позиція, цілі, зміст, метод, результат); комунікативної взаємодії (співвідношення спільного і відмінного у позиціях, цілях, змісті, методах, результатах).

16. Проведіть спостереження (якщо потрібно — і дослідну бесіду) за учнем для діагностики труднощів у спілкуванні з однолітками (дорослими).

17. Порівняйте професійне спілкування кількох педагогів з метою визначення прийомів установлення змістового й емоційного видів зворотного зв'язку з аудиторією.

18. Проведіть міні-лекцію для учнів з проблеми труднощів у спілкуванні, забезпечивши зворотний зв'язок.

19. Проаналізуйте результати самоспостереження за розвитком умінь підтримувати зворотний зв'язок у педагогічній комунікації (чи розумієте настрій, бажання співрозмовників, чи фіксуєте зміни в їхніх емоційних станах; чи наявне порушення зворотного зв'язку в спілкуванні).

20. Запропонуйте власну систему засобів установлення зворотного зв'язку в педагогічній комунікації.

21. Розробіть рекомендації для педагогів щодо оволодіння педагогічною технікою (бажано продемонструвати).

22. Проведіть спостереження за роботою вчителя, класного керівника під час педагогічної практики і проаналізуйте засоби комунікативного впливу, які вони використовують.

23. За допомогою методики типових стилів спілкування проаналізуйте превалюючі стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях (у класному колективі, серед друзів, у студентській групі).

24. Пригадайте будь-яку конфліктну ситуацію в системі «учитель — учень» («викладач — студент») і проаналізуйте її. Обґрунтуйте отримані результати.

25. Змоделюйте конфлікт, причинами якого є: незнання вчителем правових норм спілкування з учнями; бажання учнів зірвати урок; суперечності у поглядах між батьками і класним керівником; стан нервової системи учня; суттєва відмінність у матеріальному становищі і житлових умовах учителя й учнів; бажання бути поміченим у колективі (учнів, учителів); бажання вчителя продемонструвати учневі власну соціальну перевагу; неповага (до учнів, до вчителя); неусвідомленість мотивів (дій, вчинків); страх перед втратою (авторитету, лідерства); поганий настрій; депресивний стан; небажання розібратися в чомусь; занижена (завищена) самооцінка (вчителя, учня); бажання учня перевірити професійну підготовку вчителя; страх отримати відмову у чомусь.

26. Проаналізуйте поведінку педагога. Як би ви повелися в ситуації, що склалася на уроці? Обґрунтуйте свою позицію.

Учителька пояснює нову тему. Раптом із-за парти підводиться учень і заявляє: «Нецікавий сьогодні матеріал, я краще піду». Не роздумуючи, він попрямував до виходу.

Вчителька, стримуючи обурення, продовжила пояснення, й урок увійшов у звичайне русло. Але перед дзвінком у дверях з'явився учень, який демонстративно залишив клас, і зі словами«Я Вас сфотографую», клацнув фотоапаратом.

Подумайте, якою має бути поведінка вчителя у спілкуванні з мамою учениці. Обґрунтуйте свою позицію.

Перерва. Класний керівник 7-го класу в учительській переглядає учнівські зошити. Раптом до кімнати заходить знервована жінка (мама учениці) і роздратовано звертається до нього: «Що це у вас діється? Знову чіпляєтесь до моєї доньки, нацьковуєте на неї інших учнів? А ще педагоги...».

27. Оберіть доцільну лінію поведінки вчителя в ситуації з учнями.

Ви почули вкрай брутальні слова своїх учнів, які не помітили вас.

Згодом вони це зрозуміли.

28. Поясніть матері причину поведінки дочки. Завдяки чому, на вашу думку, можна виправити ситуацію, що склалася?

У бесіді з класним керівником своєї доньки мама розповіла:

— Моїй дочці вже 14 років, а вона не хоче допомагати вдома по господарству. Поки вдома були її старша сестра і бабуся, в її допомозі не було потреби. А тепер моя старша донька вийшла заміж, переїхала до іншого міста. Наша бабуся занемогла...

— А раніше ви доручали їй якусь роботу по господарству? — запитала класний керівник.

— Та ні, жаліли.

29. Проаналізуйте ситуацію і визначте можливі причини зарозумілого ставлення одного вчителя до іншого.

Два вчителі — молодший і старший — розмовляють у коридорі. З класу виходить учитель середніх років, підходить до колег і, зарозуміло «змірявши поглядом» молодого педагога, подає руку старшому й починає з ним розмову.

30. Визначте морально-етичні норми поведінки суб'єктів педагогічного спілкування.

Учитель зайшов до класу. Побачив на підлозі недопалок, обводячи очима хлопців, запитав: «Чий це? ». «Ваш, — відповів один із найсмі- ливіших. — Ви його першим побачили».

31. Продовжте діалог і запропонуйте можливі варіанти виникнення конфліктної ситуації.

Учитель фізики запитує: «За яких умов ми користуємося правилом правої руки? ». Учень відповідає: «Коли зайнята ліва».

/

32. Вкажіть можливий соціальний статус учасників педагогічного спілкування, продовжте діалог між учителем і батьком.

Хлопець погано навчається і постійно скаржиться удома, що вчитель «чіпляється»до нього. Батько йде з ним до школи і запитує вчителя:

— Чому ви чіпляєтеся до мого сина?

— Чіпляюся? Та він же нічого не знає. Ось слухайте. Скільки буде, якщо три помножити на сім?

— Бачиш, тату? Він знову починає!

33. Чи може ця ситуація спілкування перерости у конфліктну? Обгрунтуйте свою точку зору.

— Моя дитина — геній. У неї стільки оригінальних ідей, чи не так?

— Так, — відповідає вчитель, — особливо коли справа доходить до правопису.

34. У чому педагогічний прорахунок, помилки вчительки? Як би ви організували спілкування з учнем?

— Вийди з класу! — тоном, що не терпить заперечень, сказала вчителька.

— Що я зробив? — обурено спитав підліток.

— У тому-то й справа, що нічого не робиш. А треба працювати! Де в тебе підручник? Зошит? Щоденник? Що за хаос на парті?

— Ніякого хаосу немає. Це книги.

— Книги, та не ті. Вийди! Ти і вчора байдикував, заважав нам.

— Не піду!

— Тоді я піду, й уроку не буде.

— Той не треба!.. — зауважив учень і, повернувшись до класу, демонстративно оголосив:

— Уроку не буде...

— А-а-а! — обурилась учителька, — ти ще й інших підбурюєш!..

35. Організуйте процес комунікації з уявною учнівською аудиторією:

— зверніться до учня з певним проханням, запитанням, пропозицією, побажанням;

— зробіть коротке зауваження порушнику дисципліни;

— вимовте з різними інтонаціями фразу «Розгорніть зошити і запишіть» або «Сьогодні ми поговоримо про...»;

— змоделюйте відповідно до мети і змісту, навчальних можливостей учнів фрагмент уроку з використанням нетрадиційних технологій навчання;

— змоделюйте фрагменти уроків для розкриття значущості знань з елементами цікавих повідомлень, прийомів аналогії, застосуванням нетрадиційних технологій навчання (рольові, ділові ігри, заочні подорожі, бесіда «за круглим столом»);

— накресліть канву бесіди з учнями з питань самовиховання;

— змоделюйте початковий етап спілкування з учнями (урок, виховна година);

— змоделюйте ситуації, коли спілкування було непродуктивним, спричинило конфліктну ситуацію;

— підготуйте виступ перед підлітками на будь-яку виховну тематику, використовуючи в мовленні гумор (жарти).

36. Складіть діалоги і відтворіть кожну з наведених ситуацій:

— ви звертаєтесь до вчителя (класного керівника, бібліотекаря, голови батьківського комітету) з проханням допомогти вам і вашим однокласникам у роботі над сценарієм вечора;

— ви просите вчителя порадити, якими підручниками і довідковою літературою краще скористатись для написання реферату (доповіді, творчої роботи);

— класний керівник і голова батьківського комітету домовляються про екскурсію дітей до іншого міста;

— перебуваючи на екскурсії в іншому місті, учень відстав від своєї групи і розпитує перехожого, як добратися до автобусної зупинки (станції, залізничного вокзалу, аеропорту, центральної площі та ін.).

37. Виконайте завдання на формування інформаційно-пошу- кових комунікативних умінь:

— запропонуйте структуру діалогу для завдання: забезпечити доступ до бази даних «Освіта» для отримання необхідної щотижневої інформації;

— знайдіть віртуальні Web-музеї художника Ван Гога, представника імпресіонізму в образотворчому мистецтві (.net/vangogh). Виведіть на екран твори «Іриси», «Село», «Червоний виноградник», «Зоряна ніч», «Соняшники», підготуйте розповідь для учнів;

— проведіть віртуальну екскурсію для учнів по цікавих місцях планети за допомогою ресурсів;

— знайдіть сайт певної бібліотеки України, Росії, використовуючи можливості пошукових серверів міжнародної мережі Internet (ММІ);

— доберіть літературу з визначеної теми (педагогічне спілкування, особливості взаємодії в системі «викладач — студент», між- особистісні конфлікти у педагогічному колективі тощо), використовуючи ресурси сайту певної бібліотеки;

— проаналізуйте найцікавіші сучасні психолого-педагогічні проблеми, використавши ресурси сайту певної бібліотеки, зокрема каталоги періодичної літератури;

— доберіть літературу з певної теми, використовуючи ресурси Internet, текст статті представте в електронному вигляді як файл додатка Microsoft Word, щоб з ним мав змогу ознайомитися викладач;

— здійсніть пошук сайтів періодичних психолого-педагогічних видань (журнали, газети) за допомогою пошукових серверів;

— надішліть за допомогою поштового серверу ua.fm. повідомлення колезі про результати проведеного вами педагогічного дослідження;

— надішліть, використовуючи поштовий сервер, рецензію на самостійну роботу учня за допомогою програми Microsoft Outlook Express;

— здійсніть інформацію з певної теми за допомогою пошукових серверів Yandex (http: //yandex.ru), Rambler (http: //rambler.ru);

— складіть бібліографію з певної теми;

— візьміть участь у діалозі з віртуальними партнерами на тему «Сучасні технології навчання професійно-педагогічної комунікації», застосовуючи програму Outlook Express (забезпечує роботу з групами новин);

— підготуйте реферат на певну тему і представте результати роботи як доповідь з використанням мережної презентації.

У процесі підготовки виступу враховуйте критерії його оцінювання (табл. 2).

Таблиця 2

Критерії оцінювання

Критерії	Оцінка в балах	Зауваження, побажання
Цілеспрямованість і оригінальність доповіді	0-1, 2, 3, 4, 5
Новизна й актуальність наведених фактів, ідей, оцінок
Послідовність і логічність доповіді
Мовленнєва культура: правильність, точність, чистота, виразність, багатство словникового складу
Контакт з аудиторією. Підтримка уваги й інтересу
Урахування особливостей слухацької аудиторії та ситуації виступу
Повнота розкриття теми
Особистість оратора (правдивість, переконаність, тактовність, принциповість)
Володіння невербальними засобами комунікації
Уміння закінчити доповідь і зробити висновок
Відчуття часу (правильно розрахувати час доповіді, вкластися у відведений час)
Рівень візуалізації доповіді

Примітка. Оцінювання проводять за 5-бальною шкалою. 0 балів означає відсутність показника. Виступ зараховується, якщо сума становить не менше ЗО балів.

Виконання самостійної роботи сприяє формуванню потреби у самоосвіті, самостійному читанні навчальної і наукової літератури, розвитку комунікаційних умінь, опануванню комп'ютерної мережі та інформаційно-пошукових систем.Короткий термінологічний словник

Автодидактика (грец. autos — сам і грец. didakticos — повчальний) — стійка спрямованість особистості на приймання, засвоєння й використання різноманітної інформації.

Безпосередні комунікативні зв'язки — прямий контакт з єдиними часовими і просторовими характеристиками суб'єктів комунікації («учитель — учень», «учитель — група учнів», «учитель — колектив учнів», «учитель — учитель», «учитель — група вчителів», «учитель — колектив учителів», «учитель — представник адміністрації», «учитель — соціальний педагог, психолог, батько (мати) учня; батьки або родичі учня; представники громадськості, суб'єкти управління освітою, випадкові суб'єкти та ін.»).

Вербальна (лат. verbalis, від verbum — слово) комунікація (лат. communicatio — зв'язок, повідомлення) — процес взаємо- обміну інформацією шляхом мови (усної, писемної, внутрішньої), який відбувається за своїми внутрішніми законами, вимагає активної розумової діяльності та ґрунтується на певній системі усталених норм.

Внутрішнє мовлення — внутрішнє, незвукове звертання особи до себе чи до уявного співрозмовника; особливий внутрішній план мовлення, глибший, ніж семантичний; механізм мовного мислення; живий процес народження думки в слові.

Герменевтика (грец. hermë neutikos — роз'яснюю, витлумачую) — філософський напрям, виникнення якого обумовлененаявністю непорозумінь, відсутністю згоди між людьми у процесі комунікації.

Гіперкомунікативність — намагання особистості стати центром спілкування, неадекватне усвідомлення позиції партнерів, ігнорування їхніх точок зору.

Гіпокомунікативність — нездатність індивіда нормально контактувати, організовувати зворотний зв'язок із співрозмовником.

Громадська думка — соціально вагоме, типове оцінне судження, що повторюється стосовно важливих і принципових для суспільства, певного колективу подій, форм діяльності.

Декодування інформації (лат. informatio — роз'яснення, виклад поінформованість) — перекладання інформації мовою одержувача (адресата).

Джерело інформації (комунікатор) — суб'єкт, який формує зміст, структуру інформації, що передається.

Дискурс (франц. discours — промова, виступ) — багаторівневе утворення вербального і невербального характеру (знання про світ, думки, настанови, цілі мовця), побудоване за певними правилами.

Дискусія (лат. discussion — розгляд) — широке публічне обговорення спірного питання.

Диспут (лат. dispute — міркую, сперечаюсь) — спір на наукову, літературну чи іншу тему.

Дистанційне навчання — цілеспрямований процес діалогової взаємодії суб'єктів комунікації незалежно від їх розміщення в просторі й часі, що передбачає комунікацію між учителем та учнями за допомогою спеціальних технічних засобів (компакт-диски, комп'ютерні мережі, аудіографічна форма, відеоконференціїта ін.).

Діалог (грец. dialogos — бесіда, розмова) — репліки у процесі комунікації двох або кількох осіб.

Електронна пошта — оперативне листування віддалених суб'єктів шляхом приймання і відправлення електронних листів з одного комп'ютера глобальної мережі на інший.

Етикет (франц. etiquette) — усталений порядок поведінки особи; сукупність правил поведінки (ритуалів), що регулюють зовнішній вияв відносин між людьми, культури особистості.

Етикетна поведінка (зокрема, мовна) — поведінка за соціально, культурно й історично сформованими моделями поведінки в типових ситуаціях спілкування і взаємодії вчителя й учнів.

Жести (лат. gestus — положення, поза, рух тіла) — рухи, які мають сигнальне значення; виражальні рухи головою, рукою у процесі комунікації.

Засоби інформації — інструменти передавання повідомлення каналами комунікації.

Зворотний зв'язок — реакція на почуте, прочитане або побачене; інформація (у вербальному або невербальному вигляді), яку відсилає відправнику реципієнт, демонструючи ступінь розуміння, довіри до повідомлення, засвоєння й погодження із повідомленням.

Знакові (комунікативні) системи — системи обміну й передавання інформації: природні (вербальні, невербальні засоби), штучні (засоби комп'ютерної комунікації).

Інтерактивна група — форма групового прийняття рішення співробітниками, які мають певну мету і з'ясовують конкретне питання.

Інтерактивний керівник — керівник, який намагається досягнути консенсусу, участі всіх членів колективу у спільній роботі, прийнятті рішення в умовах взаємодії та взаєморозуміння.

Інтерактивність (лат. inter — префікс, який має значення «поміж», «між», і лат. activus — діяльний, дійовий) — спеціально організована пізнавальна діяльність, що має яскраво виражену соціальну спрямованість.

Інтуїція (середньолат. intuitio — уява, споглядання, від intueor — уважно дивлюся, звертаю увагу) — здатність індивіда бачити особливості інших людей через безпосереднє споглядання, без логічної аргументації.

Інформаційний потік — рух у певному середовищі даних (інформації), структурованих на підставі змістово-цільового взаємозв'язку та впорядкованості, спрямованої від джерела до суб'єк- та-користувача.

Інформація (лат. informatio — роз'яснення, виклад (висловлення), поінформованість) — деякі відомості, сукупність будь-яких даних, знань та ін.

Канали комунікації — шляхи, якими пряма і зворотна інформація рухається до різноманітних суспільних груп та від них.

Квазідіалог (лат. quasi — ніби, майже і грец. dialogos — бесіда, розмова) — внутрішня дидактична розмова (керований внутрішній дидактичний діалог, що здійснюється у формі інструкцій, які припускають, що людина вже володіє основною інформацією стосовно певного твердження).

Комп'ютерна комунікація — процес взаємообміну інформацією між суб'єктами за допомогою вербальних і невербальних комунікативних систем, опосередкований комп'ютерними засобами комунікації (електронна пошта, телеконференції, \А/еЬ-конферен- ції, чат, форум).

Комп'ютерна тривожність (технофобія, технострес) — стійкий стан емоційно-психічного дискомфорту, що відчувається користувачем під час роботи з комп'ютером.

Комп'ютерний фанатизм (лат. fanaticus — несамовитий, шалений) — прихильність людини до комп'ютера, нездатність обійтися без нього у найпростіших ситуаціях.

Комунікативна поведінка вчителя — організування мовного процесу й відповідної невербальної поведінки вчителя, що впливає на створення емоційно-психологічної атмосфери педагогічного спілкування, взаємини між учителем та учнями, стиль їхньої діяльності.

Комунікативна потреба — самостійна потреба індивіда у встановленні комунікативних зв'язків з іншими людьми, яка є основою для створення постійної мотиваційної потреби в самопізнанні, особистісному зростанні у процесі професійно-педаго- гічної комунікації взагалі.

Комунікативний простір — соціально-психологічне середовище, яке впливає на суб'єктів комунікації інформацією (її змістом, цінністю, новизною), засобами комунікації (вербальними, невер- бальними, інформаційно-комунікаційними), прийнятими у конкретному освітньому середовищі (навчальному закладі, студентській групі, класі) правилами спілкування, моральними нормами взаємодії, звичаями, мовленнєвими ритуалами тощо.

Комунікативний процес — безпосередній або опосередкований обмін інформацією між суб'єктами комунікації.

Комунікативний характер — сукупність стійких, домінуючих якостей особистості, що виявляються у типовій для неї активності у комунікативній діяльності й у ставленні до навколишнього світу, інших людей, себе.

Комунікативні бар'єри — абсолютна чи відносна, суб'єктивно пережита чи реально наявна перешкода ефективній комунікації.

Комунікативні звички — комунікативні дії, що стали потребою.

Комунікативні здібності — якості, що забезпечують ефективність комунікативної діяльності; здатність до спілкування з людьми; індивідуально-психологічне поєднання властивостей особистості, серед яких найбільш значущими є перцептивно-рефлексивні: почуття емпатії, що виявляється у швидкому, порівняно легкому і глибокому проникненні у психологію учня, в умінні бачити світ очима учня; почуття міри й такту, що виражається в умінні дотримуватися норми у взаєминах з учнями, виявляючи до них чуйність, об'єктивність, співчутливість і терпимість; почуття причетності, що виражається в чутливості до достоїнств і недоліків власної діяльності і діяльності учнів.

Комунікативні знання — узагальнений досвід людства в комунікативній діяльності, відображення у свідомості людей комунікативних ситуацій у їх причинно-наслідкових зв'язках і відношеннях; основа для здійснення будь-якої комунікації, самореалізації, збагачення особистісного комунікативного досвіду.

Комунікативні навички — автоматизовані усвідомлені дії, що сприяють швидкому й точному відображенню комунікативних ситуацій, обумовлюють адекватність сприйняття, розуміння об'єктивного світу й вплив на нього у процесі педагогічної комунікації.

Комунікативні уміння — комунікативні дії, засновані на ґрунтовній теоретичній і практичній підготовленості, що дає змогу творчо використовувати комунікативні знання, навички для відображення і перетворення дійсності.

Комунікативність (лат. соттипісаґю — зв'язок, повідомлення) — сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийманню, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації.

Комунікативність учителя — сукупність істотних, стійких властивостей особистості, що сприяють прийманню, розумінню, засвоєнню, використанню і передаванню педагогічної інформації, тобто інформації, спрямованої на навчання й виховання учнів.

Комунікація (лат. communicatio — зв'язок, повідомлення) — специфічний процес взаємообміну інформацією у системах «людина — людина», «людина — комп'ютер», «людина — комп'ютер — людина»; процес самостійного пошуку інформації та її використання з метою самовдосконалення особистості, збагачення її за рахунок інформації.

Конфлікт (лат. conflictus — зіткнення, від confligo — борюся) — реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні, по-різному усвідомлені протиріччя між людьми зі спробами їх емоційного вирішення.

Культура мови — галузь знань, яка вивчає нормативність мови, її відповідність суспільним вимогам; індивідуальна здатність особи вільно володіти різними функціональними стилями.

Культура мовлення — упорядкована сукупність нормативних мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови і мету спілкування.

Локальна комп'ютерна мережа (Internet) — сукупність серверів (підключений до мережі комп'ютер, що надає її користувачам певні послуги; джерело ресурсів мережі) і робочих станцій (комп'ютер, підключений до мережі, через який користувач отримує доступ до її ресурсів).

Мережний етикет (сетікет) — сукупність норм (правил) поведінки в інформаційному просторі (www.setiket.by.ru).

Метафізична персоніфікація — сприйняття комп'ютерної системи як особистості загалом або наділення її певними особис- тісними якостями.

Міжособистісний інтелект — здатність людини розуміти інших, усвідомлювати мотиви їхньої діяльності, ставлення до роботи, удосконалювати співпрацю з ними, розпізнавати настрої, мотиви та прагнення інших людей і відповідно на них реагувати.

Міжособистісний комунікативний простір (дистанція спілкування) — відстань між тими, хто спілкується.

Міжособистісний конфлікт — ситуація взаємодії людей, за якої вони дотримуються несумісних цінностей і норм, намагаючись реалізувати їх у взаємовідносинах чи у гострій конкурентній боротьбі, здобути обмежені ресурси, утвердити свої інтереси тощо.

Міміка (грец. mimikos — наслідувальний) — зовнішній прояв психічних станів, передусім емоційних, через сукупність координованих рухів м'язів обличчя; виражальні рухи м'язів обличчя.

Мовлення — процес добору і використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу; форма існування живої мови.

Модель — образ, аналог (уявне або умовне) зображення, опис, схема, креслення, графік і т. п.) об'єкта, процесу, що відображає його структуру, властивості, взаємозв'язки і відносини між елементами, полегшуючи процес здобуття інформації про нього.

Монолог — тривале говоріння однієї особи, не розраховане на негайну словесну реакцію у відповідь; акт тривалого і цілеспрямованого впливу на слухачів.

Мотив спілкування — бажання спілкуватися з певною не завжди усвідомленою метою.

Невербальна комунікація — процес взаємообміну інформацією шляхом використання для передавання повідомлень немов- них засобів комунікації.

Одержувач інформації (реципієнт) — особа (група осіб), яка приймає інформацію та відповідно реагує, визначає результативність комунікації.

Опосередковані комунікативні зв'язки — зв'язки між суб'єктами комунікації («учитель — комп'ютер — учитель», «учитель — комп'ютер» та ін.), що передбачають включення «посередника» (комп'ютер, листування, телефонні розмови, рефлексію, суб'єктів як передавачів інформації та ін.) як передавача інформації та характеризуються роз'єднанням у часі й віддаленістю у просторі.

Пантоміміка — виражальні рухи всього тіла або окремої його частини.

Педагогічна інформація — інформація, спрямована на навчання і виховання учнів.

Педагогічне спілкування — система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для спільної діяльності.

Педагогічний діалог — дія в педагогічному процесі, яка дає змогу кожному партнерові самовиразитись у спілкуванні.

Переконуючий вплив — комунікативний процес, який передбачає активну взаємодію різних за статусом комунікаторів, які мають різну мету, є комунікативно рівноважними (наділені свободою участі, впливу один на одного, що відповідає суб'єкт-суб'єкт- ній парадигмі).

Писемна комунікація — обмін інформацією між людьми за допомогою друкованого слова; специфічний код мовленнєвої діяльності, кодування інформації з урахуванням графічного способу зв'язку.

Писемне мовлення — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.

Потреба у спілкуванні — прагнення людини до пізнання й оцінювання інших, а через це — до самопізнання і самооцінювання.

Професійно-педагогічна комунікація (лат. communicatio — зв'язок, повідомлення) — система безпосередніх чи опосередкованих зв'язків, взаємодій педагога, що реалізуються за допомогою вербальних і невербальних засобів, засобів комп'ютерної комунікації з метою взаємообміну інформацією, моделювання й управління процесом комунікації, регулювання професійно-педа- гогічних відносин.

Рефлексія (лат. reflexio — відображення) в комунікативній діяльності — усвідомлення суб'єктом комунікації її різних елементів (способів діяльності, проблем і шляхів їх подолання, емоційних перетворень, форм комунікації та ін.), що забезпечує прогнозування процесу комунікації, передбачення його наслідків і своєчасну корекцію.

Семантична інформація — інформація, що має певний сенс, який можна зрозуміти й інтерпретувати за допомогою природної мови у процесі комунікації.

Соціально-психологічний клімату колективі — стан міжосо- бистісних стосунків, що виявляється в сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності колективу.

Стиль керівництва — цілісна система засобів комунікації керівника з підлеглими, необхідна для реалізації функцій управління у певних умовах діяльності колективу.

Стиль педагогічного спілкування — усталена система способів та прийомів, які застосовує вчитель під час взаємодії.

Структура конфлікту — сукупність стійких зв'язків конфлікту, що забезпечують його цілісність, тотожність, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як динамічно взаємозалежна цілісна система і процес.

Телекомунікаційні технології — технології передавання й одержання інформації за допомогою глобальних комп'ютерних мереж.

Телеконференція (грец. tele —далеко і лат. conferentia, від соп- fero — збираю в одне місце) — спосіб обміну текстовими повідомленнями з деякими співтовариствами зацікавлених у цьому осіб.

Усне мовлення — засіб безпосередньої комунікації в присутності обох мовців чи обох сторін, яка відбувається завдяки сприйманій органами слуху усній артикуляції мовних звуків і розрахована на передавання інформації іншим людям з метою впливу на їхню поведінку й діяльність.

Читання — процес сприйняття й смислового оброблення (розуміння) писемного мовлення; процес комунікації посередництвом мовлення («автор — читач»).

Штучні знакові системи — системи, яким властиві сконструйовані або взяті з різних галузей знань символи, формули, ноти, графи, знаки для позначення зв'язків та відношень елементів.Література

Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова: Підручник. — К.: Центр навч. л-ри, 2004.

Алексеев М. Н., Григорьев С. Г. Принципы построения учебного Веб-сайта // Материалы XI международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИТ0-2001) (ИПр: // ito.edu.ru/2001/ И: о/111/1/Ш—l-2.html).

Андреев А. А. Дидактические возможности средств информационных и телекоммуникационных технологий в системе дистанционного обучения // Материалы XII международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИТО-98-99) (http: //ito.edu.ru/ 1998—99/h/andreev-t.html).

Андрианов М. С. Анализ процессов невербальной коммуникации как паралингвистики // Психологический журнал. — 1995. — Т. 16. — № 5.

Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. — М.: Юнити, 2000.

Бадмаев В. Ц., Малышев А. А. Психология обучения речевому мастерству. — М.: Гуманитарный центр ВЛАДОС, 1999.

Белоглазова Л. Б. Принципы построения образовательного сайта // Материалы XI международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИЮ-2001) (http: //ito.edu.ru/2001/ ^0/111/1/111—l-40.html).

Битянова М. Особенности человеческой коммуникации // Школьный психолог. — 1999. — № 30.Вацлавик П. Психология межличностных коммуникаций. — СПб., 2000.

Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник для студ. вищ. навч. закп. — К.: ВЦ «Академія», 2001.

Волкова Н. П. Педагогічні комунікації: Навч. пос. — Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2002.

Гойхман О. Я., Надеина Т. М. Основы речевой коммуникации: Учеб. для вузов / Под ред. О. Я. Гойхмана. — М.: ИНФРА, 1997.

Горелов Н. И., Седов К. Ф. Основы психолингвистики: Учеб. пос. — М.: Изд-во «Лабиринт», 1998.

Гребенкина Л. К., Анциферова Н. С. Технология управленческой деятельности заместителя директора школы. — М.: Центр «Педагогический поиск», 2000.

Джалиашвили 3. О. Компьютерный диалог в общении и обучении // Материалы X международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИТО-2000) (http: //ito.edu.ru/2000/ р1епаг/р1епаг25.^т1).

Дорошенко С. І. Основи культури і техніки усного мовлення. — Харків: «ОВС», 2002.

Женова Н. А. Возможности применения Веб-форумов в учебном процессе // Материалы XI международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИТО-2001) (http: //ito.edu.ru/ 2001/ ^0/111/1/111—1—9.htm).

Журавлев В. И. Основы педагогической конфликтологии. — М.: Российское педагогическое агентство, 1995.

Зайченко О. I., Островерхова Н. М., Даниленко Л. І. Теорія і практика управлінської діяльності районного відділу освіти: Монографія. — К.: «ВПЦ Техпрінт», 2000.

Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. — Дрогобич: Вид. фірма «Відродження», 1994.

Інформатика: Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології: Підручник для студ. вищих навч. закладів / За ред. О. І. Пушкаря. — К.: ВЦ «Академія», 2002.

Иващенко Ф. И. Особенности установления психологического контакта с учащимися // Педагогика. — 1999. — № 2.

Кандинский Б. С. Техника устной коммуникации. — М.: МГПИ, 1988.

Кан-Калик В. А. Грамматика общения. — М.: Роспедагентство, 1995.

Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. — М.: Просвещение, 1987.

Крутова Н. Внеречевое общение — средство педагогического воздействия // Народное образование. — 2001. — № 8.

Крыжко В. В., Павлютенков Е. М. Психология в практике менеджера образования. Материалы для специалиста учебного заведения. — СПб.: КАРО, 2001.

Кушнірик Т. Д. Подолання конфліктності серед педагогів. Соціально-педагогічний аспект // Практична психологія та соціальна робота. — 1999. — № 9—10.

Лабунская В. А. Невербальное поведение (социально-перцептивный подход). — Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов, ун-та, 1986.

Лабунская В. А. Проблема обучения кодированию-интерпретации невербального поведения // Психол. журнал. — 1997. — Т. 18. — № 5.

Лалл Джеймс. Медіа, комунікації, культура. Глобальний підхід: Пер. з англ. — К.: «К.І.С.», 2002.

Леонтович О. А. Проблеми віртуального спілкування // Полеміка. — № 7. — International Research and Exchanges Board, 2001 (http: // www.irex.ru/ publications/polemika/7 leontovich. htm).

Леонтьев А. А. Педагогическое общение. — M.: Знание, 1979.

Мелибруда Е. Я. Я — Ты — Мы. Психологические возможности улучшения общения. — М.: Просвещение, 1986.

Миккин X. X. Невербальные коммуникации в диадах // Труды по психологии. — Вып. 335. — № 3. — Р. на/Д.: Ростов, гос. ун-т, 1986.

Морозов В. П. Психологический портрет человека по невербальным особенностям его речи // Психол. журнал. — 2001. — Т. 22. — № 6.

Мультимедиа / Под ред. А. И. Петренко. — М.: Бином, 1994.

Мурсалімова Н. Ситуаційні фактори, які визначають стиль поведінки керівника при командному менеджменті // Вісник УАДУ. — 2001. — № 4.

Мусатов С. Педагогічна комунікація: Психологічні витоки та особливості // Освіта і управління. — 1999. Т. 3. — № 3.

Носенко Е. Л., Чернишенко С. В. Методологічні аспекти забезпечення запам'ятовування інформації при розробці дистанційних навчальних курсів: Метод, посіб. — Д.: РВВ ДНУ, 2003.

Орлов П. И., Лушанский А. М. Научно-образовательная сеть Харькова: содержание, проблемы и перспективы: Научно-практ. пособие. — Харьков: Ун-т внутр. дел, 2000.

Основи дистанційного навчання. Дистанційний курс: Навчальний посібник / За ред. В. М. Кухаренко. — Харків: ХДПУ, 1999.

Основи нових інформаційних технологій навчання: Посіб. для вчителів / Авт. кол.; За ред. Ю. І. Машбіца. — К.: ТЗМН, 1997.

Парыгин Б. Д. Анатомия общения. — СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 1999.

Петрова Е. А. Жесты в педагогическом процессе: Учеб. пос. — М.: Моск. город, пед. об-во, 1998.

Пиз А. Язык телодвижений. Как читать мысли других людей по их жестам. — Нижний Новгород: «АН кыо», 1992.

Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. — М.: «Реал-бук»; К.: «Вак- лер», 2001.

Сагач Г. М. Риторика: Навч. посіб. для студ. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Вид. дім «1н Юре», 2000.

Семиченко В. А. Психология общения. — К.: Центр «Магістр-S», 1997.

Семиченко В. А. Психология речи: Учеб. пос. — К.: «Магистр-S», 1998.

Сердюк О. П. Основи управління комунікативним процесом: Підручник. — К.: ІЗМН, 1998.

Сопер П. Основы искусства речи: Пер. с англ. — 2-е испр. изд. — М.: Прогресс; Прогресс-Академия, 1992

 

 

В67 Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посіб. — К.: ВЦ «Академія», 2006. — 256 с. (Альма- матер).

ISBN 966-580-216-Х

У навчальному посібнику розкрито сутність, зміст, структуру, функції професійно-педагогічної комунікації відповідно до вимог сучасного інформаційного суспільства й української школи. Значну увагу приділено вербальній, невербальній, комп'ютерній комунікаціям учителя, їх засобам, можливостям, взаємозв'язку в процесі обміну інформацією. Містить запитання, короткий термінологічний словник, завдання для самостійної роботи, а також особистісно-орієнтовані технології, які сприяють формуванню комунікативного досвіду педагога.

Адресований студентам вищих навчальних закладів, прислужиться педагогам-практикам.

ББК74

Навчальне видання

Серія «Альма-матер»

Заснована в 1999 році

ВОЛКОВА Наталія Павлівна

Професійно-педагогічна комунікація

Навчальний посібник

⇐ Предыдущая123456

Поделиться: