ДЕМОКРАТИЧНІ ПРОЦЕСИ В СРСР. НОВІ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ

1. " ПЕРЕБУДОВА" та РОЗПАД СРСР (1985—1991 рр.)

А) Прихід до влади М. Горбачова.

На середину 80-х рр. СРСР охопила економічна, соціальна і політична криза, що безпосередньо відбивалася на морально-психологічному стані суспільства.

Спроби реанімувати систему силовими методами під час короткого перебування при владі Ю.Андропова (листопад 1982 р. — лютий 1984 р.) не виправдали себе. Обрання на вищі партійні й державні посади престаріло­го і тяжко хворого К.Черненка перетворилося на загальний фарс, проте за ним стояли консервативні, неосталіністські сили.

У березні 1985 р., після смерті К.Черненка було обрано 54-річного секретаря ЦК КПРС і члена політбюро Михайла Горбачова, який уособлював реформаторське крило вищого керівництва КПРС.

 

Б) " Прискорення" і " гласність", " нове мислення".

Із березня 1985 р. в історії СРСР розпочався період, що його прийнято називати " перебудовою".

Перший етап. Курс на прискорення соціально-економічного розвитку СРСР (реформа А.Аганбегяна):

- подолати значне зниження темпів економічного росту,

- відставання вітчизняного машинобудування як базової галузі економіки на основі широкого впровадження НТР, виробити новий господарчий механізм,

- розвивати матеріальні стимули виробництва, удосконалювати структуру управління господарством.;

 

Одначе " прискорювати" й " перебудовувати" суспільство одночасно було неможливо. . Перший етап реформ не відбувся.

 

Другий етан — реформа М.Рижкова — Л.Абалкіна (1987— 1989 рр.) передбачав надання підприємствам самостійності, переведення їх на самоокупність і самофінансування.

Заробітна платня стала також пов'язуватись із результатами господарчої діяльності.

Проте нова реформа здійснювалася в умовах монополії державної власності в економіці.

Проведення авантюрної та безграмотної антиалкогольної кампанії знищило 265 тис. га виноградників і вивело з товарообігу 89 млрд крб.

Із магазинів хутко зникали товари першої необхідності, почала вводитися вже забута карткова система. Реформа була приречена на провал.

 

Третім етапом реформ стала спроба переходу до регульованої ринкової економіки (1990—1991 рр.). Сутністю реформи було запровадження під контролем держави ринкових механізмів.

Термін " гласність" виник у Радянському Союзі в роки " перебудови". Він увійшов до іноземних мов без перекладу.

Фактично він означав можливість отримання правдивої інформації про діяльність державних і партійних органів, можливість казати правду не боячись наслідків, можливість дізнатися про нещодавнє минуле свого народу.

Величезна роль у цьому процесі належала засобам масової інформації. Передусім це стосувалося " білих плям" вітчизняної історії, матеріалів про масові репресії 30 — 50-х рр., голод, антинародну політику держави.

Одним із заспівувачів у цьому процесі був журнал " Огонек", головним редактором якого в часи " перебудови" став український письменник Віталій Коротич.

У журналах " Новий мир", " Современник", " Москва" почали друкуватися раніше заборонені твори письменників-дисидентів, у тому числі й українських, мемуари жертв репресій та інші документальні матеріали.

Перемога нового політичного мислення у зовнішній політиці СРСР, реальні кроки щодо її реалізації ознаменували на початку 90-х рр. завершення періоду " холодної війни" між Заходом і Сходом, періоду розколу та конфронтації. Радянський Союз ставав більш відкритою країною для світового співтовариства.

 

В) Лібералізація суспільного та культурного життя.

Без глибоких політичних реформ подальший розвиток " перебудови" був неможливим.

Перший етап реформи припав на червень 1988 — червень 1989 р.

Свідченням розвитку демократичних процесів був указ президії Верховної Ради СРСР про відновлення у громадянстві " деяких осіб, що мешкають у цей час за кордоном".

14 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію про визнання незаконними і злочинними всіх репресивних актів проти народів, що піддавалися насильному переселенню, та безумовне відновлення їхніх прав.

Було введено інститут президентства в країні. Першим (і останнім) президентом СРСР обрано М.Горбачова, а головою президії Верховної Ради СРСР — А.Лук'янова.

На 1-му з'їзді народних депутатів РРФСР (16 травня — 12 черв­ня 1990 р.) головою Верховної Ради РСФСР обрано Б.Єльцина.

 

Г) Посилення національних руху і загострення політичної боротьби в СРСР.

На другому етапі реформи значно активізується національно-визвольний рух. За умов демократичних виборів і ослаблення ідеологічного диктату у Верховних Радах Литви, Латвії, Естонії більшість голосів одержали рухи, які виступали за національну незалежність і вихід зі складу СРСР.

  Протягом весни — літа 1990 р. Литва, Латвія, Естонія, РРФСР, Україна й інші радянські республіки прийняли декларації про державний суверенітет. М.Горбачов іронічно назвав цей процес " парадом суверенітетів".

Тоталітарний режим рішуче виступив проти прагнення республік Прибалтики до незалежності. Мирні виступи жителів Вільнюса І.Риги на початку 1991 р. найжорстокішим чином було придушено десантними військами, були людські жертви.

Для зміцнення своєї позиції центральне керівництво призначило на 17 березня 1991 р. всесоюзний референдум із питань збереження СРСР.

Після референдуму почався " новоогарьовський процес" — переговори керівників дев'яти республік (Росії, України, Білору­сі, Казахстану, Узбекистану, Туркменистану, Киргизстану, Тад­жикистану, Азербайджану) із президентом СРСР.

" Заява 9+1", підписана 23 квітня 1991 р., декларувала принципи нового союзного договору і знаменувала початок третього етапу політичної реформи.

Республікам передбачалося надати додаткові повноваження, більшість центральних структур втрачали владу з укладенням нового договору.

Попереднє підписання документа було призначено на 20 серпня 1991 р.

 

Д) Серпневий заколот 1991 р.

Вранці 19 серпня 1991 р. ТАРС передав інформацію про створення Державного комітету з надзвичайного становища (ДКНС), до складу якого увійшли 8 осіб — Янаєв, Павлов, Пуго, Крючков, Язов, Стародубцев, Бакланов, Тизяков.

В оголошеній заяві ДКНС було сказано, що президент СРСР не може виконувати своїх обов'язків за станом здоров'я і тому вся повнота влади переходить до ДКНС.

Це означало державний переворот. Було оголошено програму першочергових заходів щодо відновлення правопорядку в країні.

Вона передбачала надзвичайний стан упродовж 6 місяців. У Москву було введено військові частини.

Введені до столиці війська також не виступили проти мирного населення, яке стало на захист штабу демократичних сил — будинку парламенту Росії (" Білого дому" ).

21 серпня організатори перевороту, зрозумівши, що більшість населення їх не підтримує, припинили виступ. Президент СРСР Горбачов повернувся до Москви. Змовників було заарештовано, законність відновлено.

Після краху перевороту події набрали кардинально нового характеру. Було припинено діяльність КПРС.

 

Ж) Розпад СРСР.

Із 23 серпня по 1 вересня 1991 р. проголосили свою незалежність Естонія, Латвія, Україна, Молдавія, Азербайджан, Узбекистан, Киргизстан.

1 грудня 1991 р. в Україні відбувся референдум, на якому громадяни майже одностайно (91% голосуючих) висловилися за незалежність республіки.

8 грудня 1991 р. в білоруській урядовій резиденції " Вискулі", що в Біловезькій Пущі (біля Бреста), таємно зібралися керівники трьох республік — Білорусі, Росії та України: С.Шушкевич, Б.Єльцин, Л.Кравчук.

Керівники Росії, України та Білорусі заявили про те, що " Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування ".

На цій же зустрічі постало питання про підготування нового документа. Так народилася Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), підписана керівниками Росії, України, Білорусі.

М.Горбачов, перший і останній президент СРСР, 25 грудня 1991 р. о 19-й годині виступив по телебаченню із заявою про припинення своєї діяльності на посаді президента.

Того ж вечора, о 19-й годині, у Москві над Кремлем було спущено червоний прапор із Державним гербом СРСР, а на його місце піднісся російський.

 

РОСІЯ у 1991—2000 рр.

Росія раніше від багатьох радянських республік проголосила свій суверенітет (це сталося 12 червня 1990 р.), обрала президента і розпочала перехід економіки на ринкові засади.

 

Президент Б.Єльцин виголосив програму радикальних економічних перетворень методами " шокової терапії".

Першим кроком у здійсненні реформи стало введення вільних цін 2 січня 1992 р. Ціни зросли відразу в 10—12 разів.

Відтак сталося різке падіння життєвого рівня більшості населення. " Шокова терапія" викликала розлад цілих галузей економіки.

Продукція багатьох підприємств виявилася неконкурентоспроможною, закривалися заводи й фабрики, збільшувалося безробіття. У суспільстві наростала соціальна напруженість.

З 1 липня 1994 р. в Росії розпочалася грошова приватизація. Загальна кількість приватних підприємств становила понад 1 млн, а частка приватного сектора у виробництві досягла 62%.

Б). Політична система Росії.

Державна влада в перші роки незалежності Росії здійснювалася двома гілками влади — виконавчою і законодавчою ( судову теж було створено).

У 1992 і особливо протягом 1993 р. виникло жорстке протистояння двох вищих інститутів виконавчої влади — в особі президента і його апарату, і законодавчої — в особі керівництва Верховної Ради Росії.

У вересні 1993 р. Б.Єльцин виступив по телебаченню із зверненням до народу, в якому оголосив про розпуск Верховної Ради і з'їзду народних депутатів, про формування нового парламенту — двопалатних Федеральних Зборів.

Депутати парламенту категорично відмовилися залишити будинок. Трагічна розв'язка настала 3—4 жовтня 1993 р.

За наказом президента 4 жовтня до будинку Верховної Ради РФ підійшли танки, що розпочали обстріл " Білого дому". У другій половині дня будинок було захоплено штурмом силами спецпідрозділів. Керівників опозиції Руцького, Хасбулатова, Макашова та інших було заарештовано.

У 1996 р. президентом Росії на повторний строк було обрано Б.Єльцина, проте виконувати обов'язки президента в наступні роки йому було досить важко, і Єльцин зробив безпрецедентний в російській історії крок — добровільно пішов у відставку 31 грудня 1999 р.

Виконувачем обов'язків президента за конституцією став В.Путін, який обіймав посаду прем'єр-міністра.

У березні 2000 р. під час президентських виборів В.Путін упевнено переміг своїх суперників і став другим президентом Російської Федерації. Кабінет Міністрів очолив 43-річний економіст В.Касьянов.

На Посаді президента Росії В.Путін прагне посилити централізацію країни, не допустити проявів сепаратизму, відокремлення регіонів. З цією метою була проведена адміністративна реформа (створено 8 федеральних округів), прийнято податковий кодекс, за яким введено єдиний податок у розмірі 13%, що стимулювало розвиток економіки.

 

В) Зовнішня політика Росії.

Російська Федерація на міжнародній арені стала правонаступницею СРСР. Росія посіла місце постійного члена Ради Безпеки ООН, затвердивши за собою статус великої ядерної держави.

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒

Поделиться: