Спроби створити об'єднані збройні сили СНД успіху не мали.

Росія мусила робити значні поступки Заходу у відповідь на економічну допомогу.

Росія втратила свій вплив у " третьому світі", ослабли її позиції на Близькому Сході в перебігу врегулювання арабсько-ізраїльського конфлікту, пасивною була її позиція під час конфлікту в Боснії та Хорватії.

Проте Росія була і залишається великою ядерною державою, і Захід мусить із цим рахуватися.

Зокрема, Росія виступала проти планів розширення НАТО на Схід за рахунок країн Східної Європи і Прибалтики.

Така позиція Росії призвела до загострення відносин із країнами НАТО, насамперед із США.

Лише зустрічі Б.Єльцина з В.Клінтоном у березні 1997 р. в столиці Фінляндії та Мадридський саміт НАТО в червні 1997 р., де було детально з'ясовано позиції сторін і підписано договір про стратегічне партнерство Росії з НАТО, виправили становище. Терористичні напади на США 11 вересня 2001 р. змінили зовнішньополітичну стратегію Росії, як і інших держав світу. Після цих подій президент В. Путін заявив, що Росія надасть всіляку підтримку Сполученим Штатам та їхнім союзникам у боротьбі зі світовим тероризмом.

 

Г) Війна в Чечні.

Пострадянську історію Росії сколихнули драматичні події в Чечні, що призвели до повномасштабних воєнних дій, які спричинили значні наслідки для внутрішньої та зовнішньої політики Росії.

Відповідно до російської конституції, Чечня з населенням близько 1 млн душ с однією з 21 республіки, що входять до складу Росії.

27 жовтня 1991 р. президентом Чеченської Республіки було обрано генерала Джохара Дудаева.

Автономна республіка Чечня проголосила повну незалежність від Росії. Вона не підписала Федеративний договір 1992 р. і відмовилася брати участь у парламентських виборах, так само, як і в референдумі за новою російською конституцією у грудні 1993 р.

Центральна російська влада ніколи не визнавала відокремлення Чечні.

Ситуація навколо Чечні загострилася наприкінці 1994 р.

29 листопада 1994 р. Росія висунула ультиматум із вимогою роззброїти " нелегальні озброєні формування" в Чечні, водночас концентруючи військову силу в прилеглих районах.

10 грудня 1994 р. російські війська увійшли до Чечні. Почалася перша чеченська війна.

Воєнні дії тривали до осені 1996 р. 30 серпня 1996 р. в дагестанському м. Хасав'юрт було підписано два документи, які фактично припинили війну в Чечні й визначили принципи взаємовідносин між Росією й Чечнею. Особливістю цих документів було те, що рішення про політичний статус Чечні, тобто чи буде вона залишатися у складі Росії, чи ні, відкладалося на п'ять років — до 2001 р.

У наступні два роки ситуація в республіці залишалася складною. Росія не виконала своїх зобов'язань щодо компенсації збитків, спричинених воєнними діями. У Чечні частішали випадки насильства і тероризму. Відносини з центром різко погіршилися.

Друга чеченська війна, як її називають журналісти, розпочалася в серпні 1999 р. Чеченські загони вторгайся на територію сусіднього Дагестану і почали підбурювати народ стати під зелені знамена ісламу.

Вони заявили про необхідність об'єднати Дагестан і Чечню, створити єдину ісламську державу.

У вересні в Москві та інших російських містах пролунали вибухи в житлових будинках, загинули мирні люди.

Російська влада розпочала великомасштабну воєнну операцію, названу антитерористичною.

Воєнні дії тривали декілька місяців. За деякими даними, з обох боків уже загинуло 150 тис. осіб. Нормалізація ситуації в Чечні можлива лише за доброї волі обох сторін.

 

Д) Українсько-російські відносини.

Після розпаду Радянського Союзу відносини між двома вже суверенними державами розвивалися не завжди як між добрими сусідами.

 Їх затьмарювали спершу дві проблеми: поділ Чорноморського флоту і статус Криму й Севастополя.

Розуміючи всю безперспективність протистояння з питань Криму й Севастополя, російське керівництво зробило крок назустріч здоровому глузду.

Під час візитів В.Чорномирдіна і Б.Єльцина до Києва 31 травня 1997 р. було підписано угоди про тимчасове базування російського флоту в Севастополі та в широкому масштабі — Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Росією.

Між двома державами виникають суперечки з економічних питань, зокрема про сплату боргів українською стороноюза поставлені російські енергоносії.

Однак Росія та Україна визнають один одного стратегічними партнерами, мають різноманітні торгово-економічні, наукові, культурні зв'язки, десятки спільних проектів.

 

⇐ Предыдущая1234

Поделиться: