Стаття 50. Внесення змін до податкової звітності

50.1. У разі якщо у майбутніх податкових періодах

(з урахуванням строків давності, визначених статтею 102

цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє по-

милки, що містяться у раніше поданій ним податковій

декларації (крім обмежень, визначених цією статтею),

він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до

такої податкової декларації за формою чинного на час

подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розра-

хунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються

ним у складі податкової декларації за будь-який наступ-

ний податковий період, протягом якого такі помилки

були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт за-

ниження податкового зобов’язання минулих податкових

періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установ-

лених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити

суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої

суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації

з цього податку, що подається за податковий період, на-

ступний за періодом, у якому виявлено факт заниження

податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу

у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним

збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з

цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник

податків подає нову декларацію з виправленими показни-

ками до закінчення граничного строку подання декларації

за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у

цьому пункті, не застосовуються.

50.2. Платник податків під час проведення докумен-

тальних планових та позапланових виїзних перевірок не

має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих

ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний

(податковий) період з відповідного податку і збору, який

перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені

статтею 177 цього Кодексу.

50.3. У разі якщо платник податків подає уточнюючий

розрахунок до податкової декларації, поданої за період,

що перевірявся, відповідний контролюючий орган має

право на проведення позапланової перевірки платника

податків за відповідний період.

 

Звітність – завершальний результат фінансового, виробничого, податкового та статистичного обліку. Вона призначена для використання зовнішніми і внутрішніми користувачами [50].

 

Держава використовує звітність для контролю за вірністю та своєчасністю розрахунків по податкам, зборам, обов’язковим платежам. Показники звітності використовуються для моніторингу господарсько-фінансової діяльності підприємств. На підприємствах звітність використовують для контролю за виконанням планів, аналізу господарської діяльності, формування стратегічних планів. Від якості складання звітності залежить якість прийняття рішень тактичного і стратегічного плану, ефективність функціонування підприємства і держави в цілому.

 

Звітність підприємства поділяється на фінансову, податкову, статистичну.

 

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [32].

 

Статистична звітність – це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя [50].

 

Податкова звітність – сукупність дій платника податку по складанню, веденню і поданню документів, які містять інформацію про результати діяльності платника податку, його майновий стан і фіксують процес обчислення податку, а також суму, яка має бути сплачена до бюджету. Податкова звітність складається платником податків самостійно і подається до податкових органів за результатами звітного періоду у встановлені законодавством терміни [50].

 

Терміни подання податкової звітності встановлюються для кожного податку окремо. Першим днем представлення звітності вважається день, наступний за днем закінчення звітного періоду. У випадках, коли останній день подання звітності є вихідним або святковим, днем подання звітності вважається перший робочий день, що слідує за вихідним (святковим).

 

Форми податкової звітності та порядок їх заповнення розробляються Державною податковою адміністрацією України обов’язковим узгодженням профільного комітету Верховної Ради України. Форми та періодичність подання податкової звітності по місцевим податкам та зборам розробляються і затверджуються місцевими органами влади.

 

Виділяють дві групи податкових документів [53]:

 

1. Розрахунково-декларативна документація – документи, у яких фіксуються податкові розрахунки й суми податків. По кожному податку існує єдиний розрахунковий документ, що представляє платником податків у податковий орган у встановлений законодавством строк. У розрахунково-декларативних документах указуються строки подання звітності, база оподатковування, податкові пільги, розмір податкового окладу.

 

2. Довідкова документація – документи, що містять довідкові відомості, що деталізують дані для обчислення податків, що розшифровують або обґрунтовують податкові розрахунки. Подібна документація ділиться на: документи, необхідні для обчислення податків; документи довідкового характеру, що не впливають на вирахування сум податків.

 

ставку оподаткування;

 

суму податку, що підлягає сплаті.

 

Податкові декларації подаються за базовий податковий період.

 

Строки подання податкової декларації

Звітний (податковий період)

Строки подання декларації

 

Календарний місяць   

на протязі 20 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного місяця;

 

Календарний квартал чи квартальне півріччя        

на протязі 40 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя);

 

Календарний року      

на протязі 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного періоду;

 

Календарний рік – для платників податку з доходів фізичних осіб   

до 1 квітня року, що слідує за звітним.

 

 

У податковому законодавстві передбачено подання податкової декларації незалежно від наявності (відсутності) податкових зобов’язань у платника податків (податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість). Єдиним виключенням з цього правила є збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, в Порядку заповнення звіту з якого передбачено, що якщо у платника збору в звітному (податковому) періоді відсутні операції з продажу алкогольних напоїв та пива (тобто відсутній об’єкт оподаткування), він може звіт і не подавати.

 

Платник податку має право обрати один з трьох порядків подання податкової декларації: особисто; поштою; в електронному вигляді.

 

Декларацію підписує платник податку чи його представник у межах його повноважень.

 

Якщо платник податку після подання декларації знайшов арифметичну помилку чи описку, що призвело до заниження (завищення) податку, він може подати податковому органу декларацію з уточненнями разом із заявою про це. Така заява дорівнюється до подачі нової декларації.

 

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: