У ЗБАГАЧЕННІ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ

 

Усвідомлення необхідності організації спеціальної педаго­гічної діяльності вчителів і вихователів в умовах загальноос­вітньої школи щодо використання різнобічних засобів родин­ного виховання молодого покоління зумовлює розробку та реалізацію системи відповідних заходів у загальношкільному й покласному планах виховної роботи. В цьому аспекті викорис­товуються найменші можливості навчальних предметів і специ­фічних видів позакласної і позашкільної виховної співпраці вчителів та батьків. Окреслимо деякі з напрямів такої роботи.

Зокрема, виховний аспект курсу українознавчих дисцип­лін у аспекті нашого дослідження полягає у формуванні пози­тивного ставлення до представників іншої статі, правильних взаємин закоханих (нареченої, нареченого), відповідального ставлення до створення сім’ї, народження дітей. Завдяки засобам народознавства учні глибше пізнають себе, свій рід, український народ, його історію, культуру. Відродження їх у масовій виховній практиці родинного життя значно підвищить ефективність підготовки підростаючого покоління до виконання подружніх, материнських, батьківських обов’язків, стабілізує сімейні відносини в цілому. Використання різноманітності форм і методів навчальної діяльності школярів з цих та інших предметів забезпечує міцність засвоєння відповідного матеріалу, сприяє безпосередньому формуванню якостей сім’янина.

Як показав і перший досвід запровадження етичних бесід народознавчого змісту в умовах школи В. Сухомлинського, і більш як двадцятирічне проведення 34-годинного курсу “Етика і психологія сімейного життя” в сучасній загальноосвітній школі тільки окремі школи зберегли викладання даного предмету (Спаська ЗОШ І-ІІІ ступенів Косівського району та ін.), 1-2 год. на тиждень у 10 класі) етичні повчання з такого циклу доходять до свідомості й почуттів юнаків і дівчат, стають їх переконан­нями “лише за тієї умови, якщо в школі навчає жити все: і урок з гуманітарного предмета, на якому майбутні батьки і матері утверджуються в моральному ідеалі; і будь-яка розумова праця, що виховує в майбутнього громадянина наполегливість, силу волі, уміння переборювати труднощі; і активна участь у громад­ському житті, і колективна цілеспрямованість вихованців до гарних, благородних вчинків [Сухомлинський В., 1978, 187].

Вчителям-предметникам важливо знайти на уроці необхідний момент для розмови, забезпечити серйозну увагу до цих питань з допомогою специфічних засобів кожного з предметів. Наведемо конкретні приклади.

Уроки історії дають багатющий матеріал для показу становища жінки, її ролі в суспільстві, ознайомлення з їх поглядами на кохання, шлюб, сім’ю. У процесі засвоєння знань з історії України учні дізнаються про зміни, яких зазнавала українська сім’я у своєму історичному розвитку, про відносини подружжя, батьків та дітей, про можливості переймання позитивного досвіду взаємовідносин з життя минулого української родини.

У викладі матеріалів про науку, освіту, культуру, як свідчить позитивний досвід вчителів історії М. Прокопенка (ЗОШ № 24 м. Івано-Франківська), О. Підлетейчук (Спаська ЗОШ Косівського району Івано-Франківської обл.), закладені великі можливості для розкриття таких питань, як втілення ідеалу жіночої і чоловічої краси в мистецтві у їх історичному розвитку. Так, серед нескінченної галереї образів минулого й наших сучасниць саме до жінки-матері звертають вони увагу учнів, підкреслюючи її глибоку любов і опікування своїми дітьми впродовж усього їхнього життя. Роз’яснюючи учням “матріархальний” характер української родини, де практично вся ефективна влада належить матері, яка до того ж повністю бере на себе виховання дітей, вона використовує положення відомих українських вчених О. Кульчицького, Б. Цимбалістого, про те, що дитина ідентифікується головним чином з матір’ю, наслідучи типові для жіночої свідомості норми поведінки, характер моралі, настанови до життя. Учні усвідом­люють цей дуже важливий висновок, що відповідає загально­визнаній “кордоцентричності” української вдачі, її емоційно-почуттєвому характерові [Педагогічна співпраця вчителів і батьків.., 1997; Формування сім’янина.., 2001].

Успіх цієї роботи залежить не від “прив’язки” до кожного уроку “виховних моментів”, не від кількості заходів, а головним чином від глибини і продуманості цього аспекту виховання, від моральної установки, переконаності самих вчителів, вихова­телів, їх майстерності і такту. Вміти знайти необхідний момент на уроці для розмови, створити довірливі стосунки з учнями, забезпечити серйозну увагу до цих питань – ці та інші завдання стоять перед вчителями-предметниками. Виховання якостей сім’янина у школярів здійснюються тією чи іншою мірою спе­цифічними засобами кожного навчального предмету. Наведемо конкретні можливості гуманітарних предметів у здійсненні цілеспрямованого впливу вчителів на вироблення у дітей і підлітків моральних понять і уявлень, почуттів і переконань, необхідних в подальшому для створення хорошої, міцної сім’ї.

Для прикладу, початкове вивчення курсу літератури в середній ланці базується на зразках українського фольклору: казках, прислів’ях, приказках, народних піснях, думах тощо. Цей жанр сприймається дітьми охоче ще з дошкільного та молодшого шкільного віку. У 5-му класі діти знайомляться текстуально з такими народними казками, як “Названий батько”, “Мудра дівчина”, “Казка про правду і кривду”. Вивчення народних переказів та легенд про Запорізьку Січ, прислів’їв, приказок, загадок з народних джерел сприяє родинному вихо­ванню. У дітей формується любов і повага до батьків, пробуджується гордість за минуле України, її історію, любов до рідного слова. Доповнюють фольклор авторські казки І. Франка та А. Линяка, зміст яких глибоко проникнутий гуманістичними ідеями. Сила добра перемагає над силами зла, що є необхідною умовою виховання у дітей підтримки рідних, друзів у житті, любові до ближнього.

Подоланню негативних рис людини сприяє зміст народ­них байок та анекдотів, літературних байок Л. Глібова (“Лиси­ця-жалібниця”, “Щука”). У них звучить осуд байдужості до батька й матері, засуджується лінь, безгосподарність, тупість та ін. Зразки цих творів близькі й зрозумілі школярам, бо в колі сім’ї вони невіддільні від атрибутів родинного виховання.

Отже, розглядаючи коротко можливості курсу літератури у формуванні сім’янина, зазначаємо, що в 5-7 класах програма охоплює виховний процес, спрямований на створення платформи для усвідомлення ролі матері, батька, родини; у 8-9 класах утверджується пропедевтика ролі людських стосунків для збереження нації, держави, будить патріотичні почуття готовності захищати свій рід, Україну; в 10-11 класах готується грунт для сприйняття цих завдань у конкретних аспектах життя.

Під час уроків україно- (народо-) знавства, етики і психо­логії сімейного життя (шкільний компонент) розглядаються питання про особистість, її всебічний розвиток, взаємини в сім’ї. Знайомлячи школярів з такими поняттями, як потреба, інтерес, переконання, здібності, характер, вчитель поступово веде їх до поглибленого самопізнання. Безумовно, в учнів виникають пи­тання: що я знаю про себе, свої недоліки, що не задовільняє мене в моєму характері і т.п. Такі роздуми – це крок до само­виховання. Кращі вчителі стараються так побудувати заняття, щоб учні могли краще “розібратися в собі”, зрозуміти оточуючих, вникнути в їх світ, розвивати почуття емпатії, інтереси, смаки, правильно реагувати на можливі протиріччя, конфлікти, ввічливо спілкуватися з людьми.

Творчі пошуки вчителів-експериментаторів значно Попов­нили список використання різноманітних форм і методів прове­дення уроків і позаурочних занять з народознавства, способів активізації дітей. Крім бесід, лекцій, диспутів, обговорення книжних, журнальних статей, фільмів, сюжетно-рольових ігор виправдовують себе такі прийоми, як коментоване читання, ігри, інсценівки, запрошення на уроки подружніх пар; учні пишуть листи своїм майбутнім синам, дочкам, придумують кінець незавершеного речення, оповідання, готують відповіді на запитання своїх однолітків, що порушуються в пресі, порівню­ють і роблять висновки про збіг чи розбіжності у поглядах юнаків і дівчат, учнів і батьків, учнів і молодих людей, що закінчили школу недавно і встигли створити сім’ю. Успіху занять, як свідчать педагоги, сприяють випереджаючі (іноді на 2-3 уроки) завдання. Наприклад, дібрати прислів’я і приказки, уривки з творів, пісні про дружбу, кохання, підготувати рефе­рати на задані теми, провести анкетування тощо. Такі уроки, коли на них широко використовуються матеріали, дібрані самими дітьми, особливо вдаються.

На уроках вчителі початкових класів виробляють поняття значимості сім’ї в житті людини, турботу до батька і матері, дідуся і бабусі, сестер і братів: формують у молодших школярів повагу до праці батьків та інших членів сім’ї, добросовісно виконувати свої обов’язки, дорожити честю сім’ї, своїми громадськими обов’язками. Важливе значення у розв’язанні цих завдань мають бесіди: ”Твоя сім’я”, “Сонечко всміхнулось і прокинувся я”, “Найближчі нам люди”, “Мати, матінка, матуся”, “Мій татко”, ”Братик і сестричка – найближчі друзі”, “Рідна бабуся”, “Наш дідусь”, “Ти і Ви”, “Про слухняність, чесність, доброту”, “Культура поведінки в сім’ї” – I клас; ”Рід, родина, рідня”, “Мамині руки”, “Сімейний календар”, “У нашій хатині, як в раю”, “Батьківські поради”, “До всіх у родині я уважний і ласкавий”, “Похвала добрим дітям”, “Вогонь рідного дому” та ін. – ІІ клас; “Про родовід”, “Сімейні реліквії”, “Традиції в моїй сім’ї”, “Чому треба шанувати старших”, “Де найкраще місце на землі? ”, “Колисаночки”, “Материнська мова”, “У різдвяну ніч”, “Над українською землею мандрує Миколай” – ІІІ клас; “Про родовідне дерево”, “Яким тебе хочуть бачити батьки? ”, “Шануй батька свого, матір свою, то буде тобі добре на землі”, “Батьківський хліб”, “Материнська пісня”, “Тепло отчого дому”, “Допоможемо разом із святим Миколаєм бідним сиріткам”, “Толока милосердя”, “Вертеп”, “Веснянки, гаївки”, “Світличка в дні Пасхи” – IV клас.

Закладені у молодших школярів основи моральних якостей та ідеалів, школа активно розвиває у підлітків: 5-6 класи – “Вклонімося мамі до землі”, “Ти – господар у своєму домі”, “Ми любимо працю”, “Гостинність. Народні звичаї”, “Як бути красивим”, “Подарунок власними руками”, “Скромність і ввічливість прикрашають людину”; 7-8 класи – “Лише в праці зростає людина”, “Мій родовід і я”, “Ціна ввічливості”, “З тур­ботою про оточуючих”, “Доброта і доброзичливість”, “Уміння мати багато друзів”, “За законами честі”, “Твоє здоров’я у твоїх руках. Поради народного лікаря”, “Лицарі серед нас”, “Про дівочу красу”, “Ой не ріж косу”, “Про дружбу і товаришування”; 9-10 класи – “Народна фамілогія як знання і досвід народу. Будівництво міцної сім’ї”, “Моральні основи взаємин юнаків і дівчат”, “Характер і темперамент. Народна психологія”, “Конф­ліктна ситуація. Народження істини”, “Лицарі: минуле і сучас­ність”, “Жіночність і дівоча гордість як моральні цінності”, “Чоловіча і жіноча гідність як моральні цінності”, “Психологічні особливості вияву почуття кохання у дівчат і юнаків”, “Куль­тура поведінки закоханих”, “Моральний ідеал і його місце в житті людей”, “Готовність до шлюбу”, “Еволюція сімейних відносин”, “Особливості молодої сім’ї”; 11 клас – „Сім’я як носій цінностей. Почуття громадянської гордості і національної гідності”, “Сімейні традиції і родинні свята”, “Специфіка внутрісімейного спілкування. Сімейна рада”, “Культура та естетика праці”, “Сімейний бюджет, формування розумних по­треб”, “Естетика побуту. Все своїми руками”, “Естетика сімей­них свят”, “Лист до батька. Розлучення як соціально-моральне явище”, “Здоровий спосіб життя – норма і потреба сучасної сім’ї”, “Народна дидактика”, “Батьківська педагогіка – народна мудрість соціалізації дитини в сім’ї”, “Народне дитинознавство як знання про умови і рушійні сили онтогенезу людських якостей у дитинстві” та ін.

У зв’язку з цим важливим суспільним завданням постає організація родинного виховання та підвищення рівня педагогічної культури батьків [Державна національна програма “Освіта”, 1994, 17].

Сьогодні спостерігається реальне падіння рівня психо­лого-педагогічної культури батьків, що забезпечує в певній мірі невисоку результативність взаємодії всіх суспільних інституцій у системі родинно-громадсько-шкільного виховання молодого покоління.

Безперечно що найкращі умови для становлення педаго­гічної культури сім’янина створені в сім’ї, в якій проживає декілька поколінь, де панує багатство різноманітних видів від­носин і де є можливість передачі і засвоєння наступним поколін­ням всієї різноманітності сімейних ролей в процесі безпосеред­ньої життєдіяльності родини. Ці можливості сучасна українська сім’я, як і сім’ї інших європейських країн, поступово втрачає.

З ускладненням обставин для здійснення виховної місії батьків постає необхідність вироблення нових підходів для реалізації функції збереження і передачі традиційного досвіду родинних взаємовідно­син наступним поколіннням. Дослідження вчених свідчать, що особистісні якості сім`янина формуються під впливом образу, що склався в дорослих у сім`ї і насамперед батьків. Їхнє ставлення до дитини регулює усвідомлену й неусвідомлену батьківську діяльність - способи батьківської поведінки, характер емоційного ставлення до дітей, особливості сприймання та розуміння їх дорослими. Значущість батьків для дітей зберігається на всіх етапах індиві­дуального розвитку [Насонова О., 1995, 102].

Відомий психолог О. Кульчицький посилається на думку З. Фрейда про те, що “світ людини визначається невеликою кількістю осіб, що в її очах набули грандіозного значення і що до неї належать передусім особи родинного кола, а понад усе - батько”. Цей перший процес суспільного наслідування, продов­жує далі О. Кульчицький, має вирішальне значення для наступ­них. За Фрейдом, відношення сина до батька ведуть до так званої в психоаналізі “ідентифікації”, “ототожнення”, процесу “партиципації”, участі в переживанні і почуттях другої особи, перенесення себе на основі розуміння другої особи в її єство. О. Кульчицький називає це явище “регресією”, тобто несвідомим поверненням дорослої людини назад до літ дитин­ства й віднайдення та відтворення в її ставленні до “провідника” типових настанов дитини до батька (ставлень підпорядкова­ності, послуху, подиву, пошани). Внаслідок ідентифікації (ототожнення) члена маси з її провідником утворюється взаємна відносна ідентифікація членів маси поміж собою.

Тому система вироблених і прийнятих українським наро­дом принципів, форм, методів і прийомів виховання дітей і молоді передається від одного покоління до іншого і засво­юється ним через певні духовно-моральні цінності та настанови, національні звичаї і традиції, знання, вміння та навички, набуті в процесі життєдіяльності родини. Звідси необхідним постає обгрунтування передачі відповідних усталених виховних норм, зразків, звичаїв через формування високої педагогічної культури батьків, які зумовлюють певну спрямованість поведінки, певну духовно-моральну мотивацію дій своїх вихованців.

Аналіз організації педагогічного всеобучу батьків у 70-х - на поч. 80-х років, врахування його помилок і хиб, розробка нових програм педагогічної освіти батьків [Стельмахович М., 1995а, 55-60] спонукає до використання у роботі таких основних принципів.

Принцип професійної компетентності означає необхід­ність підготовки всіх причетних до справи педагогічної освіти батьків для розв’язання проблем сімейної педагогіки. Сучасним батькам не потрібний курс загальної педагогіки і психології, навіть у поліпшеному варіанті.

У цьому плані необхідно враховувати специфіку сімейної педагогіки, яка має свій категоріальний апарат – тип сім’ї, сімейні взаємини, традиції сім`ї, ситуація сімейного виховання, мікроклімат сім’ї, методи й засоби батьківського впливу на дитину тощо.

Принцип діагностичного підходу означає необхідність по­єднання педагогічної освіти батьків з вивченням сім’ї, вияв­ленням і самовиявленням її реальних виховних можливостей та рівня педагогічної культури кожного з дорослих членів сім’ї. Реалізація цього принципу – надзвичайно складне завдання в умовах конкретних регіонів (відсутність соціально-психоло­гічних служб, недостатня підготовленість вчительських кадрів з цих питань тощо).

Принцип диференційованого підходу вказує на необхід­ність врахування типології сімей, створення такої системи підвищення рівня психолого-педагогічної культури, включаю­чись у яку батьки могли б вільно, відповідно до своїх потреб, інтересів та діагностованого рівня сформованості педагогічної культури сім’янина, вибрати зміст і відповідну форму для її вдосконалення.

Принцип спрямованості педагогічної освіти батьків на особистість дитини, її індивідуальний творчий розвиток допоможе спрограмувати ціннісні орієнтації батьків з питань виховання у доцільному напрямі.

Принцип індивідуального підходу передбачає не тільки врахування особливостей кожної сім’ї, конкретно її членів у наданні їм педагогічної допомоги, але й підвищення педаго­гічної культури та інтересу до виховання своїх дітей до такого рівня, який характеризується складанням індивідуальних сімей­них виховних програм. Ми віримо, що вже в недалекому майбутньому кожна українська сім’я зможе з допомогою психо­лога, відповідних представників соціально-психологічної служ­би розробляти власну програму сімейного виховання, яка відповідала би соціальним очікуванням суспільства, інтересам дитини і специфічним умовам родинних відносин.

На нашу думку, провідним напрямом в організації педаго­гічної освіти батьків сьогодні повинна стати індивідуалізація просвітницької діяльності досвідчених фахівців з різних галузей знань, об’єднаних у комплексну службу соціально-психолого-педагогічної допомоги родині. Вважаємо, що у цій справі не може бути “компанійщини” на зразок утворення батьківських університетів чи відповідних педагогічних факультетів та й, навіть, покласного педагогічного всеобучу і виступаємо опонентами окремих науковців у доцільності запровадження таких форм педагогічного всеобучу в сучасних умовах.

Значна віддаленість місць проживання батьків від шкіл, зайнятість батьків в сфері суспільного і домашнього вироб­ництва, відсутність постійного складу батьківської аудиторії, узагальненість педагогічного матеріалу і, відповідно, й слабка його інформативність, відірваність від конкретних проблем в кожній окремій родині, різний рівень сформованості педаго­гічної культури слухачів та багато інших труднощів і помилок ставить під сумнів досягнення результативності у масових фор­мах таких занять. За нашим переконанням, необхідно в прин­ципі відмовитися від проведення колективних, масових занять з батьками і поступово забувати, що у педагогічній освіті батьків існують щомісячні батьківські збори (загальношкільні чи навіть класні), районні чи міські конференції, лекції тощо. Бо як не урізноманітнювали б ми форми і зміст їх проведення, – вони надзвичайно мало дають конкретному батькові, матері необхідної для них інформації. Під час таких заходів даремно губиться дорогоцінний час як самих батьків, так і вчителів, спеціалістів – організаторів подібних занять, знецінюється і дискредитується взагалі сама ідея педагогічної освіти дорослих.

Звичайно, всім батькам необхідно засвоювати ази, загальні положення сімейної педагогіки, але це не означає, що ми знову повинні повертатися до народних університетів чи лекторіїв педагогічних знань. Ці положення можуть широко передаватися через засоби масової комунікації: пресу (в тому числі й педагогічну), радіо, телебачення, педагогічну літературу, театральну постанову, кінострічку тощо. Настала нагальна по­треба підготувати високоякісний науковий професійний прак­тичний матеріал для вказаних засобів комунікації. Такий мате­ріал може знаходитися і в місцях індивідуальної просвітницької діяльності суспільних установ - народних будинках просвіти, спеціально створених приміщеннях соціально-психологічної служби, у педагогічних світлицях (своєрідних кабінетах педаго­гічної освіти і самоосвіти батьків) шкіл, дошкільних закладів тощо – у вигляді відеосюжетів, магнітофонних записів, педаго­гічних текстів бесід, консультацій, відповідей на питання і т. ін.

Щодо змісту загальних положень, які розкривають основи родинного виховання, ми виділяємо шість таких тем:

· Роль родини у вихованні дітей та молоді.

· Виховна місія батька і матері.

· Гармонія родинно-громадсько-шкільного виховання.

· Особливості застосування засобів і методів сімейного впливу на дитину.

· Специфіка родинного виховання в різних за структурою сім’ях.

· Виявлення рівня педагогічної культури батьків як умова їх психолого-педагогічного самоудосконалення.

Засвоєння змісту цих проблем може відбуватися на різних рівнях. Перший – методичний – передбачає озброєння всіх причетних до організації педагогічної освіти батьків фахівців (науковців, вчителів, психологів) відповідними знаннями й уміннями контактної взаємодії з батьками, іншими членами сімей. Другий – практичний – означає власне організацію системи підвищення рівня педагогічної культури конкретних батьків як вихователів окремої дитини.

Накреслимо декілька положень розв’язання проблеми педагогічної освіти батьків на другому, практичному, рівні.

Насамперед, у центрі уваги необхідно покласти результативність, а не сам процес взаємодії школи та інших соціальних інституцій з сім’єю у педагогізації її дорослих членів. У зв’язку з цим потрібна відверта розмова з батьками про доцільність систематичного, здійснюваного з ініціативи батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури. Розмова має базуватись на результатах професійного діагностичного обсте­ження, з відповідною аргументацією, ілюструванням наслідків допущених помилок, промахів у сімейному вихованні, прогнозуванням варіантів майбутніх життєвих колізій тощо.

Вкрай необхідне також ознайомлення батьків з наступним змістом їх педагогічної освіти і самоосвіти, з принципами по­будови чи перебудови їх відносин з відповідними спеціалістами, з індивідуалізацією форм і методів співробітництва.

Наприклад, тематика для диференційованих групових занять та індивідуальної просвітницької діяльності з основ родинного виховання дітей дошкільного віку, молодших школярів може включати такі теми:

а) для батьків дітей дошкільного віку:

· Вимоги щодо народження і розвитку повноцінної і здорової дитини.

· Українські народні традиції родильної обрядовості і сучасність.

· Українське традиційне родинне пестувальне мистецтво.

· Колискові пісні й забавлянки – неодмінна умова інтелек­туально-психічного та емоційно-етичного розвитку дитини.

· Роль казки у вихованні дошкільника і творчий розвиток дитини.

· Розвиток фізичних якостей особи. Розвиваючі дитячі ігри.

· Забезпечення психічного здоров`я та розвиток інтелек­туальної культури дошкільника.

· Духовно-моральний розвиток дитини.

· Формування елементів трудової культури.

· Естетичний розвиток дитини. Діти і природа.

· Формування елементів культури сім`янина.

· Підготовка дитини до школи. Визначення шкільної зрілості дитини.

б) для батьків молодших школярів:

· Анатомо-фізіологічні та індивідуально-психологічні особливості розвитку молодших школярів.

· Рухливі ігри та фізичний розвиток молодших школярів.

· Роль книги у розвитку дитини. Батьки й техніка дитячого читання.

· Формування інтелектуальної культури. Розвиток ранньої обдарованості дитини. Комп’ютерні ігри.

· Особливості комунікативного розвитку молодших школя­рів. Діти і спілкування, формування колективістських умінь і навичок, індивідуалізація дитини.

· Формування елементів духовної культури дитини. Діти і Бог, діти і релігія.

· Особливості морального розвитку молодших школярів. Формування елементів культури поведінки.

· Формування трудових умінь і навичок.

· Естетичний розвиток дитини. Включення молодших школярів у різні види дитячої творчості.

· Прищеплення у молодших школярів любові до природи (флори і фауни).

· Організація і проведення сімейного дозвілля. Діти і телебачення.

· Формування умінь і навичок культури сім’янина.

Досвід проведення таких занять свідчить, що варте планування доцільних організаційних форм участі батьків у системі підвищення рівня їх педагогічної культури, здійснене з допомогою анкетного опитування. Для цього необхідним є також групове та індивідуальне діагностичне обстеження загальних і конкретних педагогічних знань, умінь, здібностей батьків (регулярне та систематичне, згідно графіку, відповідно до бажань та можливостей батьків).

На нашу думку, потрібна докорінна перебудова групових та індивідуальних занять із батьками з метою застосування таких блоків проблемного викладу матеріалу: діагностичний блок для самоперевірки рівня знань, сформованих педагогічних якостей, умінь, навичок тощо; проблемний блок (постановка проблемних завдань, конструювання та розв’язування проблем­них ситуацій і т. ін.; закріплюючий блок перевірки (самопере­вірки) необхідних знань у розв’занні педагогічних задач-ситуа­цій; розширюючий блок, інформації з питань результативного розв’язання проблеми (наприклад, засвоєння тактичних принципів ініціатора контактної взаємодії).

Необхідно урізноманітнювати організаційні форми залу­чення батьків до педагогічної самоосвіти. Як показує передовий досвід, ефективними з них є: диференційовані тематичні занят­тя, індивідуальні педагогічні консультації, бесіди, доручення, дво-, трьохденні стаціонарні семінари для груп батьків, візитні запрошення батьками спеціалістів у сім’ю для розв’язання конкретної проблеми, запрошення батьків для індивідуальних та групових занять у педагогічні світлиці, тематичні виставки психолого-педагогічної літератури з проблем родинного вихо­вання тощо. Батьки можуть брати участь у таких конкретних формах діяльності як обмін досвідом виховання, педагогічний практикум, батьківський педагогічний консиліум, діагностичне тестування рівня сформованості педагогічних якостей, умінь, складання індивідуальної програми сімейного виховання і розвитку дитини, участь у проведенні традиційних народних свят, звичаїв, обрядів з акцентуванням на виховний характер окремих їх елементів і т. ін.

Така переорієнтація в здійсненні педагогічної освіти батьків вимагає матеріального забезпечення цього процесу з боку суспільства. Якщо суспільство хоче мати міцну сім’ю, здорове виховане покоління, мати краще майбутнє, то необхідно надзвичайно серйозно ставитись до розв’язання цієї проблеми і матеріально забезпечити реалізацію окреслених завдань.

 

 

ПІСЛЯМОВА

У другому томі „Родинної педагогіки” ми намагались показати сучасні підходи до цілей, змісту, методів і результатів родинного виховання молодого покоління. У зв’язку з цим авто­рами використано доступні нам літературні джерела, положення яких увійшли як у зміст окремих тем, так і хрестоматійних додатків до цих тем. Низка тем, які планувалось системно розглянути, через обмежений обсяг посібника увійшли в зміст практичних занять, окремі з них висвітлені в першому томі, а також будуть використані в третьому томі, присвяченому підготовці молоді до сімейного життя.

До третього тому буде вміщено також тлумачний словник основних термінологічних понять, які зустрічаються в усіх томах посібника, а також планується друге видання посібника для більш ширшої категорії читачів. Тому автори будуть вдячні читачам за побажання й рекомендації стосовно удосконалення змісту навчально-методичного посібника, які можна надіслати на адресу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, а також Науково-дослідного центру „Педагогіка і психологія вищої школи” Інституту вищої освіти АПН України і Прикарпатського національного університету.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ І

РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адлер А. Воспитание детей. Взаимодействие полов. – Ростов-н/Д., 1998. – 448 с.

2. Алексєєнко Т. Педагогічні проблеми молодої сім’ї: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997.

3. Андреева Т. Семейная психология: Учеб. пособие. – Спб.: Речь, 2005. – 244 с.

4. Афанасьев В. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.

5. Ахвердов А., Марьясис С. Уроки семейной жизни. - Ставрополь, 1987. - 364 с.

6. Бамринд Д. Развитие личности ребенка. – М., 1987. – 202 с.

7. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений. – М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. – 512 с.

8. Барвінський О. Вплывъ справді материньского вихованя // Учитель. – 1890. – Ч. 5. – С. 65-70.

9. Барвінський О. Про спільне діланє родинного дому і школи у вихованю молодежи // Учитель. – 1910. – Ч. 8-9. – С. 129-132.

10. Бартошевський І. Педагогія руска. – Львів, 1891. – 392 с.

11. Бекешкина И. Структура личности (методологический анализ). – К.: Наукова думка, 1986. – 132 с.

12. Берг-Кросс Л. Терапия супружеских пар / Перев. с англ. – М.: Изд-во Института психотерапии, 2004. – 528 с.

13. Бех І. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 3. – С. 5-14.

14. Бех І. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.

15. Бех І. Проблема методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 4. – С. 136-141.

16. Бех І. Виховання особистості: У 2 кн.: Навчально-ме­тодичне видання. – К.: Либідь, 2003. – Кн. 1: Особистісно орієн­тований підхід: теоретико-технологічні засади. – 280 с.; Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. – 344 с.

17. Битинас Б. Структура процесса воспитания (методоло­гический аспект). – Каунас: Швиеса, 1984. – 190 с.

18.  Божович Л. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.

19.  Бойко В. Рождаемость: социально-психологические аспекты. – М.: Мысль, 1985. – 238 с.

20. Бондаренко Г. Від хлопчика до мужа... (Українські звичаї та обряди, пов’язані з дитинством, соціалізацією молоді // Наш край. Хроніка 2000. - 1993. - № 3-4. - С. 244-248.

21. Борисенко В. Весільні звичаї та обряди на Україні. – К.: Наукова думка, 1988. – 108 с.

22. Боришевський М. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За заг. ред. О. Сухомлинської. – К., 1997. – С. 21-25.

23. Боулби Д. Детям – любовь и заботу // Лишенные роди­тельского попечительства. – М.: Прогресс, 1991. – С.144-Антонов А., Медков В. Социология семьи. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1996. – 304 с.

24. Будник О. Етнопедагогіка економічного виховання школярів: Науково-методичний посібник. – Івано-Франківськ: Тіповіт, 2005. – 192 с.

25. Будник О., Скульський Р. Як виховувати господар­ську культуру у дітей. – Івано-Франківськ, 1996. – 112 с.

26. Будьте счастливы! / Сост. Е. Мушкина.– М.: Известия, 1983. – 288 с.

27. Варга А. Системная семейная психотерапия: Краткий лекционній курс. – СПб., 2001. – 144 с.

28. Варга А. Структуры и типы родительского отноше­ния: Дис. … канд. психол. наук. – М., 1986. – 206 с.

29. Васильченко Г., Решетняк Ю. Любовь, брак, сексуаль­ное партнерство. – М.: НПО “Медицинская энциклопедия”, 1990. – 128 с.

30. Васютинський В. Про деякі закономірності формуван­ня статево рольових особливостей хлопчиків і дівчаток у сім”ї // Психологія: Респ. наук.-метод. зб. – К.: Рад. школа, 1990. – С. 73-80.

31. Ващенко Г. Комунізм, інтернаціоналізм і виховання любові до Батьківщини // Визвольний шлях. – Лондон, 1956. – С. 295-358.

32. Выготский Л. Диагностика развития и педагогическая клиника трудного детства // Собрание сочинений: В 6-ти т. – М.: Педагогика, 1983. – Т. 5. – С. 257-321.

33. Вишневський О. Сучасне українське виховання. – Львів: Львівський обласний наук.-метод. інститут освіти, 1996. – 238 с.

34. Волинець Л., Пєша І., Бевз Г., Говорун Т. На порозі самостійного життя. – К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 2000. – 79 с.

35. Воропай О. Звичаї нашого народу: В 2-х т. – К., 1991. – Т. 1. – 450 с.

36. Воспитание детей в неполной семье: Пер. с чешск. / Под ред. Н. Ершовой. – М.: Прогресс, 1980. – 204 с.

37. Гаврилова Т. К проблеме влияния распада семьи на детей дошкольного возраста // Семья и формирование личности. – М., 1981. – С. 10-14.

38. Ганжин В. Отец и дочь (психология современного отцовства) // Ганжин В. Отец в современной семье. – Вильнюс, 1980. – С. 75-84.

39. Геник М. Особливості морального виховання молод­ших школярів у сучасній сім’ї // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – Івано-Франківськ, 2001. – Вип. 6. – С. 125-131.

40. Гизатуллина Д. Развитие речи у детей раннего возраста, воспитывающихся вне семьи // Семья и личность. – М., 1981. – С. 102-104.

41. Гнатенко І. Український національний характер. – К.: Б.в., 1997. – 14 с..

42. Говорун Т., Шарган О. Батькам про статеве виховання дітей. – К.: Рад. школа, 1990. – 158 с.

43. Головач Л. Методика виявлення рівня сексуальної зорієнтованості і статевої культури старшокласників // Методи дослідження ціннісних орієнтацій учнівської молоді / За ред. Р. Скульського і В. Костіва. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 86-94.

44. Головач Л. Статева культура особи як інтегральна системна властивість: концептуальний підхід // Наукові записки Тернопільського рержавного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – 2000. – № 4. – С. 22-28.

45. Гребенников И. О воспитательном потенциале семьи // Сов. педагогика. – 1981. – № 1. – С. 36-42.

46. Гребенников И. Опыт исследования воспитательного потенциала семьи // Социологические исследования. – 1982. – № 2. – С. 93-98.

47. Гребенников И. Основы семейной жизни. – М.: Просвещение, 1991.- 158 с.

48. Гребенников И. Школа и семья. – М.: Просвещение, 1985. – 176 с.

49. Дейнега Г. Жизнь вдвоем: Интимность и одиночество… – М.: Просвещение, 1992. – 94 с.

50. Демографический энциклопедический словарь / Редкол.: Валентей Д. (гл. ред.) и др. – М.: Сов. Єнциклопедия, 1985. – 608 с.

51. Державна національна програма “Освіта. Україна ХХІ століття”. – К., 1994. – 62 с.

52. Дзерович Ю. Педагогіка. – Львів: Накл. Греко-катол. Богословської Академії, 1937. – 240 с.

53. Дмитренко Д. Народні повір’я. – К.: Ред. часопису “Народознавство”, 1997. – 66 с.

54.  Дом и семья: Краткая энциклопедия. – Кишинев: Главная Редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1987. – 688 с.

55. Дрейкурс Р. Счастье вашего ребенка // Родители и дети: Хрестоматия. – Самара: Изд. Дом БАХРАХ-М, 2003. – С. 321-404.

56. Дружинин В. Психология семьи. – М.: “КСП”, 1996. – 160 с.

57. Дуб Й. Гадки про потреби і вимоги сучасного виховання // Учитель. 1905. – Ч. 5, 6. – С. 228-230.

58. Эйдемиллер Э., Добряков И., Никольская И. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебн. пособие. – СПб.: Речь, 2005. – 336 с.

59. Эйдемиллер Э., Юстицкис В. Психология и психотера­пия семьи. – СПб.: Питер, 1999. – 656 с.

60. Этика и психология семейной жизни / Под ред. И. Гребенникова. – 2-е изд. – М., 1987. – 256 с.

61. Етнопсихологічні особливості міжособистісного спіл­кування та їх урахування в процесі взаємодії дітей та дорослих: Навчально-методичний посібник / За ред. Л. Орбан. – Івано-Франківськ: НМЦ “Укретнопедагогіка і народознавство”, 1996. – 81 с.

62. Забавлянки мами Мар’янки / Упорядник Г. Довженок. – К.: Веселка, 1992. – 24 с.

63. Зайченко І. Основи сімейного виховання // Зайченко І. Педагогіка: Навч. посібник. – Чернігів, 2003. – С. 365-376.

64. Зариньш И. Повседневная жизнь в оценке разведенных городских жителей Латвийской ССР // Человек после развода. – Вильнюс, 1985. – С. 128- 135.

65. Значінє матері в вихованню дітей // Учитель. – 1900. – Ч. 7. – С. 106-110.

66. Измайлов А. Этика и педагогика семейной жизни (в пред­ставлениях и идеалах народной мудрости). – Ташкент: Укитувчи, 1986. – 208 с.

67. Ігнатенко П., Поплужний В., Косарєва Н., Крицька Л. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народо­знавчий аспекти. – К.: ІЗМН, 1997. – 252 с.

68. Ильин В. Формирование личности школьника (целостный процесс). – М.: Педагогика, 1984. – 144 с.

69. Имелинский К. Психогигиена половой жизни / Пер. с польск. – М.: Медицина, 1972. – 360 с.

70. Исаев Д., Каган В. Половое воспитание и психо­гигиена пола у детей. – Л., 1979. – 286 с.

71. Искольдский Н. Отец: кормилец или воспитатель // Педагогика здоровья. – М.: Педагогика, 1990. – С. 80-82.

72. Каган В. Психосексуальное воспитание детей и подростков. – Л.: Медицина, 1990. – 87 с.

73. Карпенко З. Аксіопсихологічні проблеми особистості в контексті національного державотворення // Україна: державність, історія, перспективи. – Івано-Франківськ: Плай, 1999. – С. 244-250.

74. Карпенко З. Аксіопсихологія особистості. – К.: ТОВ “Міжнар. фін. Агенція”, 1998. – 216 с.

75. Карпенко З. Феноменологія вчинку: До питання про реалі­зацію суб’єктного підходу в національній системі навчання і вихо­вання // Українознавство в педагогічному процесі освітніх установ / За ред. Р. Скульського та В. Костіва. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 39-43.

76. Карпенко З. Хронотопні режими функціонування цін­нісно-смислової свідомості // Вісник Прикарпатського універси­тету. Педагогіка. – Івано-Франківськ, 1998. – Вип. 1. – С. 128-133.

77. Карпенчук Г. Самовиховання особистості: Науково-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 216 с.

78. Карпенчук С. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997. – 304 с.

79. Кэмпбелл Р. Как на самом деле любить детей // Родители и дети: Хрестоматия. – Самара: Издательский Дом БАХРАХ-М, 2003. – С. 227-320.

80. Киричук О. Національно-громадянське виховання: сут­ність, функції, генеза // Педагогічна газета. – 1997. – № 10. – С. 2.

81. Кіндратюк Б., Литвин С. Організація самовиховання майбутніх вчителів на основі діагностики схильності до профе­сійної діяльності. Методичні рекомендації. – Івано-Франківськ, 1992. – 44 с.

82. Клайн Ф., Фэй Д. Воспитание с любовью и логикой // Родители и дети: Хрестоматия. – Самара: Издательский Дом БАХРАХ-М, 2003. – С. 570-641.

83. Ковалев С. Психология семейных отношений. – М.: Педагогика, 1987. – 160 с.

84. Ковалев С. Психология современной семьи: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1988. – 208 с.

85. Ковальчук Л. Педагогічна спадщина А. Макаренка та сімейне виховання дітей: Навчальний план і програма занять для організаторів педагогічної освіти батьків. – Івано-Франківськ, 1997. – 56 с.

86. Ковальчук Л., Костів В., Максимович О. Особливості становлення майбутнього сім`янина в умовах неповної сім`ї // Обрії: Часопис Івано-Франківського обласного інституту після­дипломної освіти педагогічних працівників. – 1995. – № 1. – С. 4-7.

87. Комановский И. Старина и новь Гуцульщины // Семья и школа. – 1977. – № 10. – С. 26-27.

88. Комановский И. Нравственное воспитание детей младшего школьного возраста в семье: Автореф. дис.... канд. пед. наук. – К., 1973. – 67 с.

89. Кон И. Ребенок и общество. – М., 1988. – 270 с.

90. Кон И. Психология ранней юности. – М.: Просвеще­ние, 1989. – 296 с.

91. Кононко О. Соціально-емоційний розвиток особис­тості (в дошкільному дитинстві): Навч. посібник для вищих навч. закладів. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.

92.  Конончук А. Виховний потенціал сучасної сім’ї // Освіта й виховання в Польщі й Україні (ХІХ – ХХ ст.): Матеріали міжн. наук.-практ. конф. / За заг. ред. Є. Коваленко. – Ніжин, 1998. – Ч. ІІ. – С. 114-118.

93. Конончук А. Соціальна ситуація формування особис­тості молодшого школяра в сім’ї // Вісник Прикарпатського університету. Серія „Педагогіка”. – Івано-Франквівськ, 2001. – Вип. 6. – С. 149-153.

94. Конституція України. – Івано-Франківськ: Галичина, 1996. – 64 с.

95. Консультування сім’ї: методичні поради для консультуван­ня батьків. – Ч. 2. / За ред. В. Постового. – К.: ДЦССМ, 2003. – 303 с.

96. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти. – 2000. – № 3. – С. 7-13.

97. Корчак Я. Як любити дітей / Пер. з польськ. В. Лисиця. Упорядник П. Вовк. – К.: Рад. школа, 1976. – 160 с.

98. Костив В. Внебрачная семья. Неполная семья. Осиро­тевшая семья. Приемные дети // Семейное воспитание: краткий словарь. – М.: Политиздат, 1990. – С. 27-28, 153-154, 167, 205-206.

99.  Костів В. Консультативна робота з проблем родин­ного виховання у неповній сім’ї. – Івано-Франківськ, 1998. – 116 с.

100. Костів В. Методика виявлення рівня моральної вихо­ваності дітей із неповних сімей. – Івано-Франківськ, 1996. – 132 с.

101.  Костів В. Методологічні основи побудови концепції осо­бистісного розвитку // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – Вип. 5. – Ч. 1. – С. 48-54.

102. Костів В. Моральне виховання дітей із неповних сімей. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – 304 с.

103. Костів В. Народно-педагогічні ідеї минулого у форму­ванні сучасного сім`янина: Книга для вчителя. – Івано-Франківськ, 1996. – 196 с.

104. Костив В. Неполная семья // Дом и семья: Краткая энциклопедия. – Кишинев: Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1988. – С. 312-314.

105. Костів В. Реформа: гілля та коріння // Освіта. – 2001. – 29 серпня-5 вересня. – С. 2-3.

106. Костів В. Системний аналіз процесу формування правової культури особи // Формування правової культури школярів / Укладачі З. Болюк, В. Костів. – Івано-Франківськ, 1998. – С. 13-28.

107. Костів В. Сучасні аспекти виховання в національній школі // Шлях освіти. – 1999. – № 3. – С. 2-8.

108. Костів В. Характеристика морального процесу у системі ціннісно-нормативної регуляції поведінки особи // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ, 1996. – Ч. 2. – С. 96-105.

109. Костів В. Як вивчати та оцінювати моральну культуру школярів // Як використовувати народознавство в школі / За ред. Р. Скульського. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 98-110.

110. Костів В., Максимович О. Проблеми життєдіяльності неповної сім’ї у творах В.Стефаника // Стефаниківські читання. – Вип. 2. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 177-182.

111. Кравець В. Гендерна педагогіка: Навч. посібник. – Тернопіль: Джура, 2003. – 416 с.

112. Кравець В. Історія гендерної педагогіки: Навч. посібник. – Тернопіль: Джура, 2005. – 440 с.

113. Кравець В. Психологія сімейного життя: Навчальний посібник. – Тернопіль, 1995. – 696 с.

114. Кравець В. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя. – Тернопіль: Богдан, 1997.- 180 с.

115. Кравець О. Сімейний побут і звичаї українського народу (Історико-етнографічний нарис). – К.: Наукова думка, 1966. – 200 с.

116. Крайг Г. Психология развития. – СПб: Питер, 2000. – 992 с.

117. Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. – М.: Медицина, 1991. – 336 с.

118. Крутских С. Влияние присутствия матери на поведе­ние ребенка в незнакомой обстановке // Общее как предмет теоретических и прикладных исследований / Тезисы Всесоюз­ного симпозиума 29-31 марта 1973 г. – Л., 1973. – С.85-86.

119. Кузь В., Руденко Ю., Губко О. Українська козацька педагогіка і духовність. – Умань, 1995. – 258 с.

120. Кузьмин В. Принцип системности в теории и методо­логии К. Маркса. – 3-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1986. – 399 с.

121. Культура семейных отношений. – 2-е изд. – М.: Знание, 1985. – 96 с.

122. Кутсар Д., Тийт Э. Некоторые закономерности форми­рования семьи // Проблема стабильности брака. – Тарту, 1980. – С. 112-121.

123. Куц В. Социально-психологические различия в уста­новках мужчин и женщин // Семья и личность: психолого-педагогические и медико-психологические проблемы. – М., 1981. – С. 150-151.

124. Кушнирук Ю. Здравствуйте молодожены! – К.: Молодь, 1987. – 128 с.

125. Лангмейер Й, Матейчек З. Психологическая деприва­ция в детском возрасте. – Прага: Авиценум, 1984. – 334 с.

126. Леонтьев А. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.

127. Лисенко Н. Вплив сім’ї на формування морально-релі­гійних уявлень особистості в сенситивному періоді її станов­лення // Вісник Прикарпатського університету. Серія „Педа­гогіка”. – Івано-Франківськ, 2001. – Вип. 6. – С. 170-175.

128. Литвинене Ю. Общение в неполной семье как фактор нравственного развития детей дошкольного возраста: Дис.... канд. пед. наук. – Вильнюс, 1985. – 164 с.

129. Логинов А., Кушнирук Ю, Щербаков А., Лозинский В. Искусство интимного счастья. – К.: Украинский фонд культуры, 1990. – 111 с.

130. Ломацький М. Національна свідомість. – Лондон, 1952. – 63 с.

131. Лукащук-Федик С. Репродуктивна культура особистості: Навч. посібник. – Тернопіль: Астон, 2004. – 176 с.

132. Лучшие психологические тесты для профотбора и профориентации / Отв. ред. А. Кудряшов. – Петрозаводск: Петроком, 1992. – 318 с.

133. Майерс М. Социальная психология. – М., 1999. – 688 с.

134. Макаренко А. Книга для батьків. – К.: Радянська школа, 1973. – 274 с.

135. Макаренко А. Лекции о воспитании детей // Пед. соч.: В 8-ми т. – М., 1984. – Т.4. – С. 59-115.

136. Макаренко А. Воспитание в семье и школе // Педагоги­ческие сочинения: В 8-ми т. – М.: Педагогика, 1984. – Т.4. – С. 287-313.

137. Макаренко А. Книга для родителей // Пед. соч.: В 8-ми т. – М., 1985. – Т.5. – С. 8-236.

138. Макаренко А. Письмо А. Дмитриеву // Педагогические сочинения: В 8-ми т. – М.: Педагогика, 1986. – Т.8. – С. 81-82.

139.  Макаренко А. О “Книге для родителей” // Пед. соч.: В 8-ми т. – М., 1986. – Т.7. – С. 145-156.

140.  Максименко С. Основи генетичної психології: Навч. посібник. – К.: МПЦ „Перспектива”, 1998. – 220 с.

141. Малицька К. Мами: Нариси із нашої домашньої педагогії. – Львів: 3 друкарні НТШ, 1902. – 26 с.

142. Малицька К. У свято матері // Нова хата. – 1930. – № 5. – С. 1-2.

143. Малкина-Пых И. Семейная терапия. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 992 с.

144. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / Наук. ред. З. Плохій. – К., 1999. – 286 с.

145. Марова З. Ребенка воспитывает одна мать // Воспита­ние детей в неполной семье. – М.: Прогресс, 1980. – С. 5-68.

146. Маркс К. Проект закону про розлучення // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – 2-е вид. – Т.1. – С. 161-164.

147.  Маркс К. До критики гегелівської філософії права // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 1. – С. 207-342.

148. Маркс К. Капітал // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 23. – С. 45-730.

149. Мартинюк І. Національне виховання: теорія і методологія. – К.: ІСДО, 1995. – 160 с.

150. Матейчек З. Ребенка воспитывает одна мать // Воспи­тание детей в неполной семье / Под ред. Н. Ершовой. – М.: Прогресс, 1980. – С. 69-98.

151. Мєжвіньскі Б. Роль батька в родині // Сопричастя. Міжнародний богословський часопис. – 2003. – № 2. – С. 43-58.

152. Мезеря И. Культура отношений полов и воспитание лич­ности семьянина. – Луганск: Альма-матер, 2003. – 304 с.

153. Мы и наша семья. Книга для молодых супругов / Сост. В. Зацепин, В. Цимбалюк. – 5-е изд. – М.: Молодая гвардия, 1989. – 416 с.

154. Мы строим дом: Книга о молодой семье / Сост. В. Крупин. – М.: Мол. гвардия, 1981. – 319 с.

155. Миньковский Г. Неблагополучная семья и противо­правное поведение подростков // Социологические исследо­вания. – 1982. – № 2. – С. 105-112.

156. Молода сім’я: проблеми та умови її становлення / За ред. А. Капської. – К.: ДЦССМ, 2003. – 184 с.

157. Молодая семья. Социально-экономические, правовые, морально-психологические проблемы / В. Зацепин (сост.). – К.: Изд-во “Україна”, 1991. – 314 с.

158. Москалець В. Комплекси базової особистості сучасної України // Українознавчі студії. Науково-теоретичний журнал Інституту українознавства при Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 1999. – С. 156-173.

159. Москалець В. Національна самоідентифікація як основа державотворення // Україна: державність, історія, перспективи. – Івано-Франківськ: Плай, 1999.– С. 47-54.

160. Москалець В. Психологічне обґрунтування національної школи // Рідна школа. – 1994. – № 11. – С. 30-34.

161. Москалець В. Риси українського національного харак­теру з погляду духовності // Рідна школа. – 1995. – № 1. – С. 51-55.

162. Найважніша справа для української матері // Ілюстро­ваний календар-альманах “Жіночої долі” на рік 1939. – Львів-Коломия, 1938. – С. 45-46.

163. Насонова О. Батьківські установки в сім`ї і ставлення підлітків до себе // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 1. – С. 102.

164. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді // Світ виховання. – 2004. – № 4. – С. 6-30.

165. Обуховский К. Психология влечений человека: Пер. с польск. – М.: Прогресс, 1972. – 247 с.

166. Овчинникова М. Отцовство. – М.: Знание, 1981. – 95 с.

167. Овчарова Р. Родительство как психологический фено­мен: Учеб. пособие. – М.: Моск. психолого-социальный ин-т, 2006. – 496 с.

168. Огляд педагогічного, виховного й освітнього руху // Шлях виховання і навчання. – 1934. – № 3. – С. 127-128.

169. Олифирович Н., Зинкевич-Куземкина Т., Велента Т. Психология семейных кризисов. – СПб.: Речь, 2006. – 360 с.

170. Орбан Л. Дети и общество. – Луганск, 1993. – 147 с.

171. Орбан Л. Нравственное становление подростков (соци­ально-педагогический аспект). – К., 1991. – 91 с.

172. Осипець Р. Українська родина – творець і оберіг на­родної пісні, невичерпного джерела української національної культури // Вісник Прикарпатського університету. Серія „Педагогіка”. – Івано-Франківськ, 2001. – Вип. 6. – С. 106-110.

173. Ослон В. Жизнеустройство детей-сирот: профессиональная замещающая семья. – М.: Генезис, 2006. – 368 с.

174. Панкова Л. Воспитание внуков. – Спб.: Питер, 1998. – 236 с.

175. Педагогічна співпраця вчителів і батьків у формуванні сім’янина / Укладач В. Костів. – Івано-Франківськ, 1997. – 56 с.

176. Педагогічний словник для молодих батьків / Відп. ред. В. Постовий. – К.: ДЦССМ, 2002. – 348 с.

177. Петрова Н. Влияние семьи на учебную деятель­ность школь­ников // Культура семьи как объект социоло­гического исследования. – Свердловск, 1980. – С. 121-131.

178. Прийомна сім’я: методика створення і соціального супрово­ду: науково – методичний посібник / Г. Бевз, В. Кузьмінський, О. Не­скучаєва та ін. – К.: Центр стратегічної підтримки, 2003. – 92 с.

179. Прийомна сім’я: психологічні та педагогічні поради бать­кам / Упорядник С. Попов. – Луганськ: Благодійний фонд „Підліток”, 2004. – 96 с.

180. Прислів’я та приказки: Взаємини між людьми / Упоряд. М. Пазяк. – К.: Наукова думка, 1991. – 440 с.

181. Прислів’я та приказки: Людина. Родине життя. Риси характеру / Упоряд. М. Пазяк. – К.: Наукова думка, 1990. – 528 с.

182. Прихожан А., Толстых Н. Дети без семьи. – М.: Педагогика, 1990. – 160 с.

183.  Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. – СПб: Питер, 2000. – 624 с.

184. Раттер М. Помощь трудным детям / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1987. –

185. Робота з дитиною у прийомній сім’ї: Методичний посібник / Бевз Г., Захарченко В., Карпенко О. та ін. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2003. – 188 с.

186. Родинна педагогіка: Навчально-методичний посібник / За ред. А. Марушкевич. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2002. – 216 с.

187. Родинні взаємини і проблеми виховання дітей / За ред. В. Костіва. – Івано-Франківськ, 1995. – 48 с.

188. Родинно-сімейна енциклопедія / За заг. ред. Ф. Арвата та ін. – К.: Богдана, 1996. – 438 с.

189. Роля матері в житті громадянства // Рідна Школа. –1934. – Ч. 12. – С. 183-184

190. Руденко Ю. Українська народна казка в родинному вихованні дітей // Вісник Прикарпатського університету. Серія „Педагогіка”. – Івано-Франквівськ, 2001. – Вип. 6. – С. 110-114.

191. Рудницька М. Школа і родинний дім // Жінка. – Львів, 1935. – Ч. 3. – С. 218.

192. Русова С. Дещо з філософії виховання // Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта / За ред. В. Слісаренка, О. Проскури. – К.: ІЗМН, 1998. – С. 128-140.

193. Русова С. Значення соціальної психології для вихо­вання // Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта / За ред. В. Слісаренка, О. Проскури. – К.: ІЗМН, 1998. – С. 140-153.

194. Русова С. Нова школа // Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта / За ред. В. Слісаренка, О. Проскури. – К.: ІЗМН, 1998. – С. 154-165.

195. Русова С. Теорія і практика дошкільного виховання. – Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993. – 128 с.

196. Рутман Э. Сила радости // Семья и школа. – 1980. – № 1. – С. 27-28.

197. Савченко С. Социализация студенческой молодежи в условиях регионального образовательного пространства. – Луганск: Альма матер, 2003. – 406 с.

198. Савчин М. До обґрунтування технологічного підходу у виховній діяльності педагога (психологічний аспект) // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – Вип. 5. – Ч. 2. – С. 165-168.

199. Сазонова Л. Структура семьи и речевого развития ре­бенка // Взаимоотношение поколений в семье. – М., 1977. – С. 78-88.

200. Свято Матері і “Рідна Школа” // Рідна Школа. – 1932. – Ч. 12. – С. 185.

201. Семейно-бытовая культура / Под ред. Д. Водзинского. - Мн.: Нар. асвета, 1987. – 255 с.

202. Семеног О. Родинні виховні традиції у професійній під­готовці студентів педагогічних інститутів: Автореф. дис.... канд. пед. наук. – К., 1996. – 24 с.

203. Семья / Под ред. А. Студенте. – Рига: Звайгзне, 1985. – 205 с.

204. Семья. Социально-психологические и этические проблемы: Справочник / В. Зацепин (рук. авт. кол.). – К.: Политиздат Украины, 1989. – 255 с.

205. Сірополко С. Співпраця школи та родини в освітній справі // Рідна Школа. – 1927. – Ч. 5-6. – С. 3-5.

206. Смирнова Е., Быкова М. Опыт исследования струк­туры и динамики родителского отношения // Вопросы психологии. – 2000. – № 2. – С. 3-14.

207. Соціальна педагогіка навчально-методичний комплекс / За ред А. Капської. – К.: МПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Т. 1. – 302 с.; Т. 2. – 338 с.

208. Соціальна педагогіка: Підручник / За ред А. Кпапської. – К., 2003. – 256 с.

209. Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посібник / За ред. А. Капської. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 352 с.

210. Спиваковская А. Как быть родителями. – М.: Педаго­гика, 1986. – 157 с.

211. Спок Б. Ребенок и уход за ним. – М.: Знание, 1990. – 96 с.

212. Станкевич Л. Проблемы целостности личности (Гносеологический аспект). – М.: Высш. школа, 1987. – 134 с.

213. Статевість людини: Вісник Інституту Родини і Под­ружнього Життя Львівської Богословської Академії. – Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2002. – Вип. 3. – 167 с.

214. Стельмахович М. Виховні цінності традиційної української родини // Цінності освіти і виховання: Наук. метод. зб. / За заг. ред. О. Сухомлинської. – К., 1997. – С. 129-132.

215. Стельмахович М. Гуцульська родина: батьки і діти – Гуцульська школа. – 1995. – №1. – С.55-60.

216. Стельмахович М. Педагогічні умови ефективного використання українознавства в системі родинного виховання // Українське народознавство і проблеми національного виховання школярів. – Івано-Франківськ, 1995. – С. 44-48.

217. Стельмахович М. Теорія і практика українського національного виховання: Посібник для вчителів. – Івано-Франківськ: Лілея НВ, 1996. – 180 с.

218. Стельмахович М. Українська народна педагогіка. – К.: ІЗМН, 1997. – 232 с.

219. Стельмахович М. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1996. – 288 с.

220. Стельмахович М. Українське родинознавство. – Івано-Франківськ, 1994. – 56 с.

221. Стельмахович М. Функції школи в організації родинного виховання учнів // Домбровський С. та ін. Українознавство в націо­нальній школі / За ред. М. Стельмаховича. – Івано-Франківськ, 1995. – С. 118-134.

222. Стечишин С. Жінка дома й поза домом // Ілюстрований календар-альманах “Жіночої долі” на звичайний рік 1927. – Коломия, 1926. – С. 17-20.

223. Струманський В. Виховна робота в національній школі: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997(а). – 184 с.

224. Струманський В. Концептуально-структурний зміст вихо­вання і виховної роботи в прогностичних проекціях української нау­кової педагогіки // Педагогіка і психологія. – 1994. – № 2. – С. 124-127.

225. Струманський В. Педагогіка народно-побутового життя української людності. Посібник для учителів українознавства // Рідна школа. – 1996. – № 9. – С. 31-50.

226. Супружеская жизнь: гармония и конфликты / Сост. Л. Богданович. – М.: Профиздат, 1991. – 176 с.

227. Сухомлинська О. Сучасні цінності у вихованні: проблеми, перспективи // Шлях освіти. – 1996. – № 1. – С. 3-6.

228. Сухомлинська О. Цінності в історії розвитку школи в Укра­їні // Цінності освіти і виховання: Наук. метод. зб. / За заг. ред. О. Су­хомлинської. – К., 1997. – С. 3-8.

229. Сухомлинський В. Проблеми виховання всебічно розви­неної особистості // Вибрані твори: В 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1976. – Т. 1. – С. 55-208.

230. Сухомлинський В. Як виховати справжню людину // Вибрані твори: У 5-ти т. – К., 1980. – Т. 2. – С. 149-416.

231. Сухомлинський В. Серце віддаю дітям // Вибрані твори: В 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т. 3. – С. 7-282.

232. Сухомлинський В. Народження громадянина // Вибрані твори: В 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т. 3. – С. 283-582.

233. Сухомлинський В. Батьківська педагогіка. – К.: Рад. школа, 1978. – 263 с.

234. Сухомлинский В. Родительская педагогика. – М.: Знание, 1978. – 96 с.

235. Татенко В. Психология в субъектном измерении. – К.: Просвіта, 1996. – 404 с.

236. Теоретичні засади виховання національної само­свідомості. Програма спецкурсу і навчальний посібник / За ред. Д. Тхоржевського. – К.: ІЗМН, 1998. – 150 с.

237. Титаренко В. Семья как фактор нравственного воспитания: Дис. … канд. филос. наук. – Л., 1967. –276 с.

238. Титаренко В. Воспитательная ущербность неполной семьи // Человек после развода. – Вильнюс, 1985. – С. 91-106.

239. Трильовський К. Наше жіноцтво а будучність України // Ілюстрований календар “Жіночої долі” на звичайний рік 1927. – Коломия: Коломийська ред. часопису “Жіночої долі”, 1926. – С. 71-76.

240. Узнадзе Д. Экспериментальные основы психологии установки. – Тбилиси, 1961. – 210 с.

241. Узнадзе Д. Психологические исследования. – М.: Наука, 1966. – 451 с.

242. Українські звичаї та обряди пов’язані з соціалізацією мо­лоді: Архів ІМФЕ // Хроніка 2000. – 1993. – № 1-2. – С. 16-18.

243. Українська родина: Родинний і громадський побут / Упорядник Л. Орел. – К.: Вид-во імені Олени Теліги, 2000. – 424 с.

244. Українські народні звичаї в сучасному побуті / За ред. Л. Храпливої-Щур. – Л.: Фенікс, 1990. – 34 с.

245. Українсько-російсько-англійський термінологічний слов­ник. Психологія статі та сексуальності / Упорядники Т. Говорун, О. Кікінежді, С. Кухаренко. – Тернопіль: Богдан, 2000. – 40 с.

246. Українці: Історико-етнографічна монографія у двох книгах / За ред. А. Пономарьова. – Опішне: Українське народознавство, 1999. – Кн. 2. – С. 365-366

247. Ухтомский А. Доминанта. – М.-Л.: Наука, 1966. – 273 с.

248. Ушинський К. Теоретичні проблеми виховання і освіти // Вибр. пед. твори. – К., 1983. – Т. 1. – С. 101–102.

249. Филонов Л. Психологические аспекты установления контактов между людьми (Методика контактного взаимодействия). – Пущино, 1982. – 40 с.

250. Формування сім’янина в процесі засвоєння учнями знань з історії / За ред. В. Костіва. – Івано-Франківськ, 2001. – 180 с.

251. Харчев А. Брак и семья в СССР. – 2-е изд. – М.: Мысль, 1979. – 364 с.

252. Хоментаускас Г. Семья глазами ребенка. – М.: Педагогика, 1989. – 256 с.

253. Хорват Ф. Любовь, материнство, будущее. – М., 1982. – 143 с.

254. Хорни К. Материнские конфликты // Родители и дети: Хрестоматия. – Самара: Изд. Дом БАХРАХ-М, 2003. – С. 128-135.

255. Хохлова Л. Психодіагностика рівня вихованості школяра // Початкова школа. – 1987. – № 9. – С. 11-12.

256. Цимбалістий Б. Родина і душа народу // Українська душа. – К.: Фенікс, 1992. – С. 66-96.

257. Чарторийський М. Проблеми успішного виховання. – Нью-Йорк: Педагогія, 1971. – 172 с.

258. Чепіль М. Жінка-мати як носій національних цінностей української родини (друга половина ХІХ – перша третина ХХ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Серія „Педагогіка”. – 2001. –Вип. 6. – С. 73-81.

259. Чепурко В. Багатодітна сім’я. Чим їй допомогти? // Дошкільне виховання. – 1997. – № 6. – С. 5.

260. Чередниченко В. Все починається з любові. - Дніпропетровськ: Промінь, 1989. – 150 с.

261. Черкасская Т. Успеваемость школьников в связи с социально-бытовыми особенностями семьи на Дальнем Востоке // Семья и личность: психолого-педагогические, социологи­ческие и медико-психологические проблемы. – М., 1981. – С.222-223.

262. Чмелик Р. Мала українська селянська сім’я другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (структура і функції). – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. – 144 с.

263. Чого жде нарід від свідомої українки? // Народній ілюстрований календар “Просвіти” на звичайний рік 1939. – Львів: Накл. т-ва “Просвіта”, 1938. – С. 141-146.

264. Чорна К. Патріотизм – духовна цінність молодих громадян України // Цінності освіти і виховання: Наук. метод. зб. / За заг. ред. О. Сухомлинської. – К., 1997. – С. 209-212.

265. Швейцар М. Воспитание ребенка // Родители и дети. Хрестоматия: Учеб. Пособие. – Самара: Изд. Дом БАХРАХ-М, 2003. – С. 669-726.

266. Шэффер Д. Дети и подростки: психология развития. – СПб.: Питер, 2003. – 976 с.

267. Шнабль З. Мужчина и женщина: Интимные отношения / Пер. с нем. – Кишинев, 1982. – 236 с.

268. Шпиц Р. Поведение депривированных детей / Лишенные родительского попечительства. – М., 1991. – С. 166.

269. Шульц Д., Шульц С. История современной психоло­гии. – СПб.: Евразия, 1998. – С. 172-182.

270. Юнда И., Юнда Л. Социально-психологические и медико-биологические основы семейной жизни: Учебное пособие. – К.: Вища школа, 1990. – 239 с.

271. Юрас І. Родине виховання як фактор формування осо­бистості в педагогічній спадщині П. Юркевича // Вісник При­карпатського університету. Серія „Педагогіка”. – 2001. – Вип. 6. – С. 82-88.

272. Якубова Ю., Антонова-Турченко О., Святненко Г., Мос­ковка М. Проблемні сім’ї: діти і батьки. – К.: УІСД, 1998. – С. 94-99.

273. Ясінчук Л. Українське жіноцтво як реалізатор націо­нальних ідеалів // Рідна Школа. – 1932. – Ч. 13-14. – С. 200-201.

274. Biller H. The mother-child relationship and the father-absent boys personality development // Merrill-Palmer Quarterly. – 1971. – Vol. 17. – S. 227-241.

275. Canitz H. Vater // Die neue Rolla des Mannes in der Familie. – Dusseldorf, 1980. –

276. Casior H. Srodowisko wychowawsze dziecko w rodzinie niepelnej // Chowanna. – 1983. – R. 27. – N 2. – S. 131-138.

277.  Cortes C., Fleming E. The effects of father absence on the adjustment of culturally disadvantages boys // Journal of Special Education. – 1968. – Vol. 2. – S. 413-420.

278. Guldner K. Vollstandigkeit beziehungsweise Unvoll­standingkeit der Familie // Lehrer und Eltern. – Berlin, 1968. – S. 74-77.

279. Hamarofa J., Holkovit Z. Rodina, spolecnost, vuchova. – Bratislawa: Vede, 1987. – 161 s.

280. Hetherington E. Effects of father-absence on personality development in adoescent danghters // Developmental Psychology. – 1972. – Vol. 7. – P. 313-326.

281. Hoffman M.. Father absence and conscience development // Developmental Psychology. – 1971. – Vol. 4. – P. 400-406.

282. Marova Z., Matejcek Z., Radvanova S. Vychova deti v neuplne rodine. – Praha: SPN, 1975. – 120 s.

283. Panenka V. Vliv neuplne rodiny na psychopatologicky vyvoj osobnosti // Psychologia a patapsychologia dietata. – 1982. – N 4. – S. 291-302.

284. Pettigrew T. A profile of the Negro American. – New York, 1964. – 426 p.

285. Pospiszyl K. Ojciec a rozwoj dziecko. – Warszawa, 1980. – 200 s.

286. Stoklosa B. Specyficzne warunki wzrastania dziecka w rodzinie niepelnej // Psychologia wychowawcza. – 1981. – N. 4. – S. 496-504.

287. Stoklosa B. Obraz swiata spolecznego dziwczat z rodzin niepelnych // Psychologia wychowawcza. – 1984. – N. 3. – S. 295-300.

ДОДАТКИ

Методика PARI [1]

Ця методика використовується для визначення ставлення батьків щодо різних сторін сімейного життя (вибір батьками сімейних цінностей та виконання ними сімейних ролей). Автори - американські психологи Е. Шефер і Р. Белл. Методика адаптована кандидатом психологічних наук Т. Нещерет.

У методиці виділено 23 аспекти - ознаки, які торкаються різних сторін ставлення батьків до дитини і життя у сім’ї. Із них - 8 ознак описують ставлення до сімейної ролі і 15 - торкаються батьківсько-дитячих стосунків. Ці 15 ознак діляться на 3 групи:

1) оптимальний емоційний контакт;

2) зайва (надмірна) емоційна дистанція з дитиною.

3) надмірна концентрація уваги на дитині.

Ставлення до сімейної ролі описується з допомогою 8 ознак, їх номери в опитувальнику - 3, 5, 7, 11, 13, 17, 19, 23.

· обмеженість інтересів жінки рамками сім`ї, турботами виключно про сім`ю (3);

· відчуття самопожертви в ролі матері (5);

· сімейні конфлікти (7);

· надавторитет батьків (11);

· незадоволеність роллю господині дому (13);

· байдужість чоловіка, його невключеність у справи сім’ї (17);

· домінування матері (19);

· залежність і несамостійність матері (23).

Ставлення батьків до дитини:

1. Оптимальний емоційний контакт (складається з чотирьох ознак, їх номери в опитувальному листі - 1, 14, 15, 21):

· спонукання словесних проявів, вербалізація (1);

· партнерські стосунки (14);

· розвиток активності дитини (15);

· вирівнювальні стосунки між батьками і дитиною (21).

2. Надмірна емоційна дистанція між батьками та дитиною (складається з трьох ознак, їх номери в опитувальнику (8, 9, 16):

· роздратованість (8);

· суворість, надмірна строгість (9);

· ухиляння від контакту з дитиною (16).

3. Надмірна концентрація уваги на дитині (описується 8 ознаками, їх номери в опитувальнику 2, 4, 6, 10, 12, 18, 20, 22):

· надмірна турбота, встановлення відносин залежності (2);

· подолання опору (4);

· створення безпеки, боязкість образити (6);

· виключення позасімейних впливів (10);

· придушення агресивності (12);

· придушення сексуальності (18);

· надмірне втручання у світ дитини (20);

· прагнення прискорити розвиток дитини (22).

Кожна ознака вимірюється з допомогою 5 суджень, врівноважених з точки зору вимірювальної здатності і значущого змісту. Вся методика складається із 115 суджень. Судження розміщені у певній послідовності і той, хто відповідає, повинен виявити своє ставлення активною або частковою згодою чи незгодою. Поруч з кожним судженням знаходяться букви А, а, б, Б. Їх потрібно вибрати залежно від свого переконання у правильності даного положення:

А - якщо з даним положенням згідні повністю (4 бали);

а - якщо з даним положенням швидше згідні, ніж не згідні (3 бали);

б - якщо з даним положенням швидше не згідні, ніж згідні (2 бали);

Б - якщо з даним положенням повністю не згідні (1 бал).

Сума цифрової значимості виражає дану ознаку. Таким чином, максимальна вираженість ознаки - 20, мінімальна - 5; 18, 19, 20 - високі оцінки, відповідно - 8, 7, 6, 5 - низькі оцінки. Насамперед рекомендується аналізувати високі та низькі оцінки.

Методика дозволяє оцінити специфіку відносин всередині сім`ї, особливості організації сімейного життя. У сім`ї можна вичленити окремі аспекти відносин: господарсько-побутові, організація побуту сім`ї (у методиці це шкали 3, 13, 19, 23); подружні стосунки, зв`язані з моральною, емоційною підтримкою, організацією дозвілля, створенням середовища для розвитку особистості, власної та партнера (шкала 17); відносини, що забезпечують виховання дітей, “педагогічні” (шкали 5, 11).

Подивившись на цифрові дані, можна скласти “попередній” портрет сім`ї. Дуже важлива шкала 7 (сімейні конфлікти). Високі показники за цією шкалою можуть свідчити про конфліктність, перенесення сімейного конфлікту на виробничі відносини.

Психологічна допомога спрямовується на розв`язання сімейних конфліктів і поліпшення відносин у виробничих групах.

Високі оцінки за шкалою 3 свідчать про пріоритет сімейних проблем над виробничими, про вторинність інтересів “справи”, зворотне можна сказати про шкалу 13. Для осіб, які мають високі оцінки за цією ознакою, характерна залежність від сім`ї, низька узгодженість у розподілі господарських функцій. Про погану інтегрованість сім`ї свідчать високі оцінки за шкалами 17, 19, 23.

Шановні батьки!

Перед вами запитання, які допоможуть вияснити, що Ви думаєте про виховання дітей. Тут немає правильних і неправильних відповідей. Намагайтеся відповідати точно і правдиво.

У бланку для відповідей поруч з позицією проставте букви:

А – якщо з цим положенням Ви згідні повністю.

а – якщо з цим положенням скоріше згідні, ніж незгідні.

б – якщо з цим положенням скоріше не згідні, ніж згідні.

Б – якщо з цим положенням повністю не згідні.

1. Якщо діти вважають свої погляди правильними, вони можуть не погоджуватись з поглядами батьків.

2. Добра мама повинна оберігати своїх дітей навіть від найменших труднощів і образ.

3. Для доброї матері дім і сім'я - найважливіше в житті.

4. Деякі діти такі погані, що заради їх же блага, треба навчити їх боятися дорослих.

5. Діти мають відповідати перед собою в тому, що родичі роблять для них дуже багато.

6. Маленьку дитину необхідно завжди міцно тримати під час купання, щоб вона не впала.

7. Люди, які думають, що в хорошій сім'ї немає непорозумінь, не знають життя.

8. Дитина в юності буде вдячна батькам за строге виховання.

9. Перебування з дитиною цілий день приводить до нервового виснаження.

10. Ліпше, коли дитина не задумується над тим, чи правильні погляди її батьків.

11. Батьки повинні виховувати у дітях повне довір'я до себе.

12. Дитину потрібно вчити уникати бійок, незалежно від обставин.

13. Найгірше для матері, яка займається господарством, відчуття, що їй нелегко звільнитися від обов'язків.

14. Батькам легше пристосуватися до дітей, ніж навпаки.

15. Дитина повинна навчитися у житті багатьом потрібним речам, тому їй не можна дозволяти губити дорогоцінний час.

16. Якщо один раз згодитися з тим, що дитина - -наклепник, то вона буде робити це постійно.

17. Якщо б тати не заважали у вихованні дітей, матері би краще справлялися з дітьми.

18. У присутності дитини не можна розмовляти про питання статі.

19. Якщо б мама не керувала у домі, чоловіком і дітьми, все відбувалося б менш організовано.

20. Мама повинна робити все, щоб дізнатись про думки дітей.

21. Якщо батьки більше цікавились би справами своїх дітей, діти були б кращими і щасливішими.

22. Більшість дітей повинні самостійно справлятися з фізіологічними потребами уже з 15 місяців.

23. Найтяжче для молодої матері - залишатись одній у перші роки виховання дитини.

24. Треба сприяти тому, щоб діти висловлювали свою думку про життя у сім'ї, навіть якщо вони вважають, що життя у сім`ї неправильне.

25. Мати повинна робити все, щоб вберегти свою дитину від розчарувань, які дає життя.

26. Жінки, які ведуть безтурботне життя, не дуже хороші матері.

27. Треба обов'язково викорінювати у дітей прояви єхидства, що появляються.

28. Мати повинна жертвувати своїм щастям заради щастя дитини.

29. Всі молоді матері бояться своєї недосвідченості у стосунках з дитиною.

30. Подружжя час від часу має сваритися, щоб доказати свої права.

31. Сувора дисципліна стосовно дитини розвиває у неї сильний характер.

32. Матері часто бувають настільки замучені присутністю своїх дітей, що їм здається, ніби вони не можуть з ними бути більше жодної хвилини.

33. Батьки не повинні показуватись перед дітьми в поганому світлі.

34. Дитина повинна поважати батьків більше за інших.

35. Дитина має завжди звертатися за допомогою до батьків або вчителів замість того, щоб розв`язувати свої непорозуміння бійкою.

36. Постійне перебування з дітьми переконує маму в тому, що її виховні можливості менші за уміння та здібності (могла би, але...).

37. Батьки своїми вчинками повинні завойовувати прихильність дітей.

38. Діти, які не пробують своїх сил для досягнення успіху, повинні знати, що в житті їм зустрінуться невдачі.

39. Батьки, які розмовляють з дитиною про її проблеми, повинні знати, що краще її залишити в спокої і не втручатися у її справи.

40. Чоловіки, якщо не хочуть бути егоїстами, мають брати участь у житті сім'ї.

41. Не можна допускати, щоб дівчатка і хлопчики бачили один одного голими.

42. Якщо дружина достатньо підготовлена до самостійного вирішення проблем, то це краще і для дітей, і для чоловіка.

43. Дитина не повинна мати таємниць від батьків.

44. Якщо у Вас прийнято, що діти розказують Вам анекдоти, а Ви - їм, то багато питань можна вирішити спокійно і без конфліктів.

45. Якщо рано навчити дитину ходити, це благотворно впливає на її розвиток.

46. Недобре, коли мати сама долає всі труднощі, зв`язані з доглядом за дитиною та її вихованням.

47. Дитина повинна мати свої погляди і можливість їх вільно висловлювати.

48. Треба оберігати дитину від важкої роботи.

49. Жінка повинна вибирати між домашнім господарством та розвагами.

50. Розумний тато повинен навчити дитину поважати начальство.

51. Дуже мало жінок отримує подяку від дітей за працю, витрачену на їх виховання.

52. Якщо дитина потрапила в біду, у будь-якому випадку мати завжди почуває себе винною.

53. У молодого подружжя, незважаючи на силу почуття, завжди є незгоди, що викликають роздратованість.

54. Діти, яким прищепили повагу до норм поведінки, стають добрими, стійкими і поважаються людьми.

55. Рідко буває, щоб мати, котра цілий день займається з дитиною, зуміла бути ласкавою і спокійною.

56. Діти не повинні поза домом вчитися тому, що суперечить поглядам їх батьків.

57. Діти повинні знати, що немає людей мудріших за батьків.

58. Немає виправдання дитині, котра б`є-іншу дитину.

59. Молоді матері страждають через своє ув`язнення вдома більше, ніж через іншу причину.

60. Заставляти дітей відмовлятись і пристосовуватись - поганий метод виховання.

61. Батьки повинні навчити дітей знайти заняття і не тратити вільний час.

62. Діти турбують батьків дріб'язковими проблемами, якщо змалку до цього привикають.

63. Коли мати погано виконує свої обов'язки перед дітьми, це, мабуть, означає, що батько не виконує своїх обов'язків щодо утримання сім'ї.

64. Дитячі ігри сексуального змісту можуть привести дітей до сексуальних злочинів.

65. Планувати повинна тільки мати, оскільки тільки вона знає, як необхідно вести господарство.

66. Уважна мати має знати думки дитини.

67. Батьки, які схвально вислуховують відверті розповіді дітей про їх переживання на побаченнях, товариських зустрічах, танцях тощо, допомагають їх швидкому розвитку.

68. Чим скоріше послаблюється зв'язок дітей з сім'єю, тим швидше діти навчаться вирішувати свої проблеми.

69. Розумна мати робить все можливе для того, щоб дитина до і після народження знаходилась у гарних умовах.

70. Діти повинні брати участь у вирішенні важливих сімейних проблем.

71. Батьки повинні знати, як треба діяти, щоб їх діти не потрапили у складні ситуації.

72. Надто багато жінок забуває про те, що їх необхідне місце - дім.

73. Діти потребують материнської турботи, якої їм іноді недостатньо.

74. Діти повинні бути більш турботливі і вдячні матері за її працю, вкладену у них.

75. Більшість матерів бояться мучити дитину, даючи їй дрібні доручення.

76. У сімейному житті є багато питань, які не можна вирішити шляхом спокійного обговорення.

77. Більшість дітей необхідно виховувати суворіше, ніж це є насправді.

78. Виховання дітей - важка нервова робота.

79. Діти не повинні сумніватись у способі мислення батьків.

80. Найбільше діти повинні поважати батьків.

81. Не потрібно сприяти тому, щоб діти займались боксом чи боротьбою, оскільки це може привести до серйозних розладів тіла та інших проблем.

82. Одне з поганих явищ полягає в тому, що у матері, як правило, немає вільного часу для улюблених занять.

83. Батьки повинні вважати дітей рівноправними з ними стосовно всіх питань життя.

84. Коли дитина робить те, що зобов`язана, вона знаходиться на пра­вильному шляху і буде щаслива.

85. Треба залишити сумну дитину в спокої і не займатися нею.

86. Найбільше бажання будь-якої матері - бути зрозумілою чоловіком.

87. Одне з найскладніших питань у вихованні дітей - сексуальні проблеми дітей.

88. Якщо мати керує вдома і турбується про все, то вся сім'я почуває себе добре.

89. Оскільки дитина - частинка матері, мама має право знати все про її життя.

90. Діти, яким дозволяють жартувати і сміятися разом з батьками, лег­ше сприймають їх поради.

91. Батьки повинні прикласти всі зусилля, щоб якомога раніше навчити дитину справляти фізіологічні потреби.

92. Більшість жінок потребує більше часу для відпочинку після народжен­ня дитини, ніж їм дається насправді.

93. Дитина повинна бути впевнена в тому, що її не покарають, якщо вона довірить батькам свої проблеми.

94. Не треба дитину привчати до важкої роботи вдома, щоб вона не втратила охоту до будь-якої роботи.

95. Для хорошої матері достатньо спілкування з власною сім`єю.

96. Деколи батьки вимушені чинити проти волі дитини.

97. Матері жертвують всім заради блага своїх дітей.

98. Найголовніша турбота матері - благополуччя і безпека дитини.

99. Звичайно, двоє людей з протилежними поглядами у шлюбі сваряться.

100. Виховання дітей у суворій дисципліні робить їх щасливішими.

101. Звичайно, мати " сходить з розуму", якщо в неї діти егоїсти і дуже вимогливі.

102. Дитина ніколи не повинна слухати критичні зауваження про своїх батьків.

103. Перший обов'язок дітей - довір'я у ставленні до батьків.

104. Батьки, як правило, надають перевагу спокійним дітям.

105. Молода мама почуває себе нещасливою, якщо для неї існує багато недоступних речей.

106. Немає ніяких підстав, щоб у батьків було більше прав і привілеїв, ніж у дітей.

107. Чим швидше дитина зрозуміє, що немає смислу тратити час, тим краще для неї.

108. Діти роблять все можливе, щоб зацікавити батьків своїми проблемами.

109. Небагато мужчин розуміє, що матері їх дитини також потрібна радість у житті.

110. З дитиною щось коїться, якщо вона багато розпитує про секс.

111. Виходячи заміж, жінка має признатися в тому, що буде змушена керувати сімейними справами.

112. Обов'язок матері - знати потаємні думки дитини.

113. Якщо включати дитину в домашні справи, вона стає прив'язанішою до батьків і швидше довіряє їм свої проблеми.

114. Треба якнайшвидше припинити годувати дитину грудьми (привчити дитину “самостійно” харчуватися).

115. Не можна вимагати від матері надто великого почуття відповідаль­ності щодо дитини.

           Значення ознак:

1) Вербалізація

2) Надмірна турбота

3) Залежність від сім’ї

4) Придушення волі

5) Відчуття самопожертви

6) Боязкість образити

7) Сімейні конфлікти

8) Роздратованість

9) Надмірна суворість

10) Виключення позасімейних впливів

11) Надмірний авторитет батьків

12) Придушення агресивності

13) Незадоволення роллю господині

14) Партнерські стосунки

15) Розвиток активності дитини

16) Відхилення від конфлікту

17) Байдужість чоловіка

18) Придушення сексуальності

19) Домінування матері

20) Надмірне втручання у світ дитини

21) Вирівнювання стосунків

22) Прагнення прискорити розвиток дитини

23) Несамостійність матері

Ключ

Ознака	АабБ		АабБ		АабБ		АабБ		АабБ	Значення ознаки
1		24		47		70		93
2		25		48		71		94
3		26		49		72		95
4		27		50		73		96
5		28		51		74		97
6		29		52		75		98
7		30		53		76		99
8		31		54		77		100
9		32		55		78		101
10		33		56		79		102
11		34		57		80		103
12		35		58		81		104
13		36		59		82		105
14		37		60		83		106
15		38		61		84		107
16		39		62		85		108
17		40		63		86		109
18		41		64		87		110
19		42		65		88		111
20		43		66		89		112
21		44		67		90		113
22		45		68		91		114
23		46		69		92		115

 

⇐ Предыдущая21222324252627282930Следующая ⇒

Поделиться: