Конструюванні дорожнього одягу

 

2.7.1 При проектуванні земляного полотна і дорожніх одягів необхідно призначати такі технологічні і конструктивні заходи щодо регулювання водно-теплового режиму, що забезпечували б заздалегідь обраний проектний діапазон коливання вологості ґрунту, а також заздалегідь прийнятий розрахунковий модуль дорожнього одягу, який обумовлює найменшу вартість комплексної дорожньої конструкції.

2.7.2 При проектуванні земляного полотна і дорожнього одягу необхідно всіляко прагнути до вирівнювання стійкості дорожнього одягу в річному періоді за рахунок забезпечення стабільного водно-теплового режиму дорожньої конструкції.

2.7.3 На основі аналізу впливу водно-теплового режиму на дорожній одяг для різних дорожньо-кліматичних зон і регіональних умов повинні бути встановлені розрахункові схеми регулювання накопичення в ньому вологи. Для кожного типу водно-теплового режиму необхідно визначити епюри максимальних можливих сезонних вологостей, що можуть бути встановлені за даними багаторічних спостережень чи розрахунковим методом. Далі повинні бути також встановлені епюри припустимих (розрахункових) вологостей. Якщо у несприятливий період року максимальна вологість ґрунту будь-якого шару полотна (й особливо самого верхнього) перевищить розрахункову вологість, то напруження від ваги розрахункового автомобіля, що виникають у цьому шарі, можуть спричинити порушення стійкості дорожнього одягу. Тому в період підвищеного зволоження в активній зоні ґрунтової основи повинна бути дотримана умова W_max £ W_z – максимальна вологість повинна бути менша за роз-рахункову вологість.

2.7.4 Розрахункова та максимальна вологості є основними вихідними даними для проектування заходів, що регулюють водно-тепловий режим дорожніх конструкцій. Поєднання цих вологостей дозволяє для різних типів водно-теплового режиму встановити принципові розрахункові схеми регулювання руху вологи в земляному полотні й дорожньому одязі.

Нижче наведені основні способи регулювання водно-теплового режиму дорожніх конструкцій.

- віддалення одягу від рівня ґрунтових вод.;

- улаштування морозостійких, теплоізолюючих шарів;

- відведення надлишкової води шляхом улаштування дренажного шару (площинний дренаж);

- улаштування гідроізоляційних шарів;

- регулювання водно-теплового режиму за рахунок улаштування паронепроникних шарів.

- гідрофобізація ґрунтів активної зони.

У ряді випадків при будівництві земляного полотна та дорожніх одягів застосовують водостійкі і морозостійкі (стабільні) щебеневі, гравійні матеріали, що зберігають достатню міцність і стійкість незалежно від інтенсивності впливу водно-теплового режиму. Такі конструкції мають високу вартість, і їх застосування можливо тільки при ретельному техніко-економічному обґрунтуванні. Вибір того чи іншого заходу щодо регулювання водно-теплового режиму повинен бути обґрунтованим техніко-економічними розрахунками.

2.7.5 У багатошаровій дорожній конструкції кожен шар перебуває в певних умовах служби (навантаження, водно-тепловий режим). Водно-тепловий режим багатошарової дорожньої конструкції залежить від паропроникності, вологопровідності, теплопровідності й порядку розташування шарів.

2.7.6 У дорожніх конструкціях з водонепроникними покриттями для зниження вологонакопичення в шарах дорожнього одягу доцільно щільні мало-теплопровідні шари розташовувати на межі земляного полотна.

2.7.7 При розташуванні пароізоляційного шару у верхніх шарах одягу переважна кількість водяної пари буде конденсуватися в його шарах. Водно-тепловий режим такої дорожньої конструкції істотно погіршується. У такому випадку, додатково до розрахунку дорожніх одягів на міцність, виконують розрахунок водно-теплового режиму і намічають заходи, що зменшують дифузію водяної пари й рідкої фази вологи. Вибір того чи іншого регулюючого заходу обґрунтовується техніко-економічними розрахунками.

 

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: