Методика аналізу дисциплінарного проступку

 

 

Для з’ясування характеру і причин скоєння військовослужбовцям дисциплінарних проступків, створення умов для недопущення їх в майбутньому командиру (заступнику з гуманітарних питань) необхідно володіти методикою аналізу таких проступків.

Ця методика вміщує такі етапи діяльності:

1. складання об'єктивної характеристики проступку та обставин його скоєння ( Час і тривалість проступку; місце його скоєння; присутні під час проступку (свідки, постраждалі та інші воїни, які причетні до такого); суть імовірного проступку (Що порушено? До якої діяльності відноситься? Які технічні засоби й матеріальні цінності було використано? Чи мав місце матеріальний або інший збиток? Його вид і обсяг.); коли і як стало відомо про проступок? Хто вчинив проступок? Що зроблено для встановлення осіб, причетних до проступку?

2. Підготовка до всебічного вивчення проступку:

На які запитання варто отримати відповідь?

Які дані особистості військовослужбовця у його взаємовідносинах з товаришами по службі доцільно мати під час вивчення проступку?

Кого слід залучити для з'ясування обставин і суті проступку?

Як і коли варто провести діагностичну бесіду з можливим порушником військової дисципліни?

3. Морально-психологічна характеристика проступку:

Стрижньове місце в процесі вивчення проступку та соціально-психологічних умов його скоєння посідає морально-психологічна характеристика. Вона включає вивчення:

Мотиву та ступеня провини:

а) умисне, злісне порушення військового порядку чи навпаки, ненавмисно;

б) необережність (халатність, недбалість, неохайність, забутливість та ін.);

в) сильне душевне хвилювання (страх, обурення, образа, ображене почуття честі та особистої гідності);

г) перевищення меж необхідної оборони;

д) незнання порядку служби в умовах, коли воїн повинен і може вивчити відповідні вимоги.

Обставин, які пом'якшують провину:

а) нечітке керівництво начальником, помилки допущені ним при постановці завдань та організації діяльності підлеглого;

б) безконтрольність, попускання, низька вимогливість, безкарність, окозамилювання командирами;

в) погано поставлене вивчення статутів, недоліки у правовій пропаганді;

г) слабка виховна робота в підрозділі, низька згуртованість колективу, наявність нездорової колективної думки, яка б засуджувала порушення дисципліни;

д) наявність у колективі негативних традицій, що сприяють скоєнню даних проступків.

Обставин, які збільшують провину:

а) проступок здійснюється не вперше;

б) порушення дисципліни мало місце під час виконання службових обов'язків;

в) проступок був скоєний у нетверезому стані;

г) мала місце співучасть у груповому проступку;

д) мали місце великі негативні наслідки проступку.

4. Морально-психологічні наслідки проступку і реакція на нього:

Для з'ясування цих наслідків слід отримати відповіді на такі запитання:

Кому і яку морально-психічну шкоду було нанесено даним проступком?

Який вплив він здійснив на внутрішньоколективний статус військовослужбовця і його відношення з товаришами по службі?

Які є або можливі у зв'язку з проступком зміни в дотриманні норм і правил військової дисципліни особовим складом підрозділу, у його морально-психологічному кліматі?

Також виявляється внутрішня реакція військовослужбовця на скоєний ним проступок, яка може мати такі форми: задоволеність досягненням поставленої цілі та отриманого результату, каяття, докори совісті, почуття сорому, провини й жалю, надмірно емоційна реакція (страждання, переживання безповоротності вчиненого, страх перед покаранням).

Колективно-групова реакція на проступок може набути таких форм: осудження особовим складом; байдужості; його не помічають; спостерігаються ознаки співчуття, жалю; підвищення внутрішньо-колективного статусу військовослужбовця; є прикладом для інших, провокує аналогічні або інші порушення дисципліни.

На основі морально-психологічної характеристики проступку командир (начальник) визначає наслідки проступку та реакцію на нього:

1. Кому та яку морально-психічну шкоду було завдано, як вплив цей проступок вплинув на взаємовідносини порушника з товаришами по службі?

2. Реакція воїна на особисту провину: почуття сорому, жалю, страху перед стягненням?

3. Колективна реакція на проступок:

а) має місце засудження особовим складом чи ні;

б) співчувають чи жаліють порушника дисципліни;

в) чи може проступок стати прикладом для інших?

Наприкінці робляться загальні висновки щодо проступку і визначається:

мотив проступку;

його фактори;

міра вини самого військовослужбовця;

міра покарання або іншого виховного впливу;

ступінь усвідомлення військовослужбовцем свої вини;

заходи подальшої виховної роботи з винуватцем.

У мотивації протиправної поведінки військовослужбовців можуть мати місце мотиви імпульсивного і ситуаційного характеру, показного самоствердження, групової поведінки, а також мотиви, зумовлені користолюбством, вигодою, помстою.

Розрізняють три групи факторів, які впливають на протиправну поведі нку військовослужбовців: соціальні; психічні; біологічні.

Головну роль серед соціальних факторів , що впливають на формування особистості військовослужбовця правопорушника, відіграють сім'я і соціально-негативне зовнішнє оточення. При цьому несприятливий соціальний вплив мають такі негативні обставини: виховання в неповній сім'ї, алкоголізм батьків, аморальний їх спосіб життя, систематичні конфлікти в сім'ї, злочинність серед батьків, погані матеріально-побутові умови, а також вплив неформальної групи з антисоціальними тенденціями тощо.

Домінуючі інтереси та ідеали юнаків, що складаються під впливом негативного сімейного і зовнішнього мікросередовища, часто вступають у протиріччя з етичними і правовими нормами суспільства, а в умовах армії проявляються у вигляді правопорушень, недотримання норм статутів.

До психічних факторів, які впливають на формування поведінки військовослужбовця правопорушника, слід зарахувати особливості характеру та інші індивідуально-психічні прояви воїна, коли в нього виявляється менша стійкість до несприятливого впливу специфічних соціальних факторів, а також безпосереднього оточення.

Біологічні особливості особистості самі по собі не породжують злочинності, але впливають на динаміку поведінки людини. У певних умовах, коли тривалий час немає можливості задовольняти важливі біологічні потреби, відбувається їх актуалізація з подальшим формуванням пошукової поведінки, спрямованої на задоволення цих потреб. Ця поведінка може мати протиправний характер.

 

 

7.4. Перелік документів, які необхідно мати посадовим особам підрозділу з питань зміцнення військової дисципліни:

 

 

Командир відділення (розрахунку, екіпажу):

- список особового складу відділення, розрахунку, екіпажу;

- соціально-демографічні дані на кожного військовослужбовця;

- відомості про кількість заохочень і стягнень у кожного з них.

Командир взводу:

- щоденник індивідуально-виховної роботи з рядовими і сержантами взводу;

- список особового складу взводу;

- відомості про заохочення і стягнення, застосовані до особового складу взводу (вони відображаються в службовій картці військовослужбовця);

- соціально-демографічні дані особового складу взводу;

- журнал обліку порушень військової дисципліни та громадського порядку особовим складом взводу, які не мають складу злочину;

- протоколи загальних зборів взводу;

- список порушників військової дисципліни;

- списки ознайомлення особового складу із заходами безпеки при поводженні з технікою та зброєю, отруйними речовинами;

- списки доведення (під розпис) положень статей закону про кримінальну відповідальність (за самовільну відлучку, самовільне залишення частини, дезертирство, непокору, погрозу начальникові, порушення статутних правил взаємовідносин, зґвалтування, про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі).

Заступник командира роти з гуманітарних питань:

- план гуманітарного та соціального забезпечення зі звітними матеріалами;

- щоденник індивідуально-виховної роботи з офіцерами, прапорщиками, сержантами, солдатами;

- список порушників військової дисципліни, повні дані по них, а також матеріали адміністративних розслідувань;

- соціально-демографічні дані про солдат, сержантів, прапорщиків і офіцерів роти, характеристику на кожного військовослужбовця підрозділу;

- матеріали аналізу результатів військової дисципліни в роті за кожний тиждень та заходи щодо її зміцнення;

- облік порушень військової дисципліни й громадського порядку, скоєних офіцерами, прапорщиками, сержантами, рядовими роти, які не мають складу злочину;

- службові картки;

- облік оцінок кожного військовослужбовця роти за особисту дисциплінованість;

- список активу й матеріали роботи з ним;

- відомості про дисциплінарну практику офіцерів і сержантів роти.

Командир роти (батареї):

- щоденник індивідуально-виховної роботи з офіцерами, прапорщиками, сержантами, рядовими роти;

- протоколи загальних зборів особового складу роти;

- списки особового складу з обліком доведених до нього наказів, вироків військового суду, статей кримінального кодексу України про кримінальну відповідальність за військові злочини і положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців;

- список порушників військової дисципліни;

- список військовослужбовців, що входять до " групи ризику";

- облік заохочень і стягнень, застосовуваних до особового складу роти;

- службові картки на сержантів роти;

- матеріали аналізу стану військової дисципліни в роті.

Документи, що підтверджують необхідність проведення адміністративного розслідування:

- рапорт командира підрозділу по команді про те, що трапилося з резолюцією командира військової частини про призначення розслідування;

- пояснювальні записки винних осіб і постраждалого;

‑ службові характеристики на учасників скоєного;

- копії службових карток;

- рапорт особи, що проводила розслідування з докладним викладенням обставин проступку;

- копія картки Ф-6;

- витяг з наказу про місцезнаходження військовослужбовця (при знаходженні його за межами військової частини);

- ксерокопії відомостей про ознайомлення із заходами безпеки та відповідальності за їх порушення;

- виписка з наказу по військовій частині про покарання винних;

- виписки з протоколів загальних зборів про вжиті заходи до винного;

- копії рішення суду честі офіцерів (прапорщиків), якщо вони є учасниками події;

- постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, якщо на думку особи, яка проводила розслідування, і командира військової частини можливо обмежитися застосуванням до винних заходів дисциплінарного і громадського впливу.

Таким чином, морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та правопорядку – це система заходів, спрямованих на створення умов для свідомого дотримання військовослужбовцями порядку і правил встановлених законами та статутами.

Значна роль в створенні таких умов залежить від командного складу підрозділу, в тому числі і заступнику командира з гуманітарних питань.

 

 

Розділ 8. МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН ОСОБОВОГО СКЛАДУ: СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ТА МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ

 

 

Формування достатнього рівня морально-психологічного стану (МПС) особового складу для виконання підрозділом завдань за призначенням в мирний час і особливий період займає особливе місце в діяльності командирів усіх рівнів.

Процес управління МПС є складною проблемою, яка включає цілий комплекс питань, пов’язаних із психологією військових колективів та соціальних груп, соціально-психологічною структурою військових формувань, стилем керівництва, факторами зовнішнього та внутрішнього впливу, тощо.

МПС особового складу військових підрозділів, виступаючи у вигляді своєрідного функціонування політичних, економічних, соціально-психологічних, ідеологічних та моральних потреб, є регулятором відносин, поведінки та діяльності. І тому, вирішення завдань щодо зміцнення бойового потенціалу Збройних Сил України, успішного оволодіння особовим складом зброєю та бойовою технікою, зміцнення військової дисципліни, організованості й правопорядку, підтримання високої бойової готовності та боєздатності неможливе без всебічного аналізу й оцінювання МПС особового складу частин та підрозділів.

 

 

⇐ Предыдущая18192021222324252627Следующая ⇒

Поделиться: