Символи сили і витривалості

Котилися наші писанки через села і міста, і всюди їх радо зустрічали. Одного разу побачили вони в полі багато людей. Чоловіки та жінки, старі та малі готували землю для посіву. Працювали легко, швидко і весело. Вирішили писанки не заважати людям і покотилися до села, сподіваючись розпитати в когось, звідки така сила і витривалість.

Завітали до найпершої оселі, їх зустріла немолода вже жінка, яка саме розписувала писанку. Зраділа вона гостям, запросила до хати і розповіла про те, що їх зацікавило. " Якщо ви пройдетеся вулицями нашого села, то побачите біля кожного двору калину та вербу, а все наше сільце оточують дуби, - почала жінка. - Далекі наші предки вірили в чарівну силу дерев і передали цю віру нам.

Як тільки народжується дівчинка, її обмивають у купелі з відвару листя калини та верби Те листя дає жіночу силу жінка стає потім гарною дружиною і нараджує здорових дітей. Коли народжується хлопчик, на його честь саджають дуб і купають немовля в настої з дубового листя. Саме зараз я малюю на писанці дубовий лист і подарую її синові, щоб його сила не вичерпувалася. Писанками із калиновим, дубовим листям та гілочками верби обмінюються навесні всі мої односільчани. Не дивуйтеся тому що ви бачили. Доки будуть наші писанки і стоятимуть дуби - сила наша не послабне".

Ось що розповіла жінка і подарувала нашим друзям ще одну супутницю - писанку з дубовим листям.

Християнські символи

Отже, писанок стало більше, і тому їм було ще веселіше котитися далі. Одного дня докотилися писанки до селища, в якому було весело і гарно. На майдані біля прекрасного храму зібралося багато людей. Був Великдень - день воскресіння Ісуса Христа.

Писанки підкотилися ближче і побачили, що люди тримають у руках кошики з пасочками, крашанками і писанками. Наші писанки зраділи, що їх так багато. А ще вони побачили, що орнаменти на яєчках зовсім інші, ніж на них. То були християнські символи. На одному була зображена гарна церква, на іншому - 40 клинців, а також були писанки з хрестами, оточеними безконечником, і з написами " Христос Воскрес".

Це була така краса - безліч яскравих гарних писанок. Писанки познайомилися між собою, кожна розповіла про свої орнаменти, потім усі взяли участь у святкуванні.

А ми з вами будемо розмальовувати до Великодня нові писанки.

Символіка писанки

Писанка — важливий предмет язичницького культу, її історія сягає сивої давнини і пов'язана з релігійними уявленнями первісних людей, зокрема з поклонінням плодоріддю, з ритуалом величання весняного відродження життя на землі. Яйце символізує сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу. На писанках повторюються малюнки, що знаходять археологи на мальованій кераміці трипільської доби, це дає підстави розрізняти слов'янські й неслов'янські доісторичні могили, адже писанкарство було притаманне саме слов'янським етнічним групам, які пізніше стали називатись українцями.

У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Керамічні писанки із кульками всередині, які постукували при струсі і відганяли злі сили, знайдено у похованнях в Києві та Новгороді. Ці міста були осередками писанкарства за часів Київської Русі. Взагалі ж археологами виявлено близько 20 пунктів на території України, де побутувало мистецтво виготовлення цих амулетів.

Наші предки вірили, що писанка має магічну силу — вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, розкладали писанки на могилах батьків та дідів, закопували у могили дітей, дарували один одному закохані хлопці й дівчата тощо. Вважалось, що писанку треба вміти написати, знати, коли саме це зробити, вміти замолити, а найголовніше — розбиратись, кому яку дарувати, щоб символіка оберега відповідала смислу дарування.

З часом звичаї, пов'язані з писанкою, втратили свою первісну символіку; залишившись поєднаними із гаївками-веснянками, дитячими іграми та Великоднем, дістали нову інтерпретацію давні поганські символи, наповнившись християнським змістом.

Процес виготовлення писанки досить складний. Раніше це можна було робити лише у чітко визначений час, з певними замовляннями, чарівні знаки писались відповідними кольорами. Зараз залишилась лише символіка знаку і кольору. За технікою виготовлення раніше існувало двадцять різновидів, на сьогодні широко побутують лише п'ять. Символічних малюнків у писанці понад сто, найпопулярніші такі:

кривулька, безконечник (меандри) — означає нитку життя, вічність сонячного руху;

тригвер, ружа, зірка, хрест (квадратний) — символи сонця, чотирьох сторін світу, тригвер, або триніг, (відомий з трипільської культури), знаменує собою небо, землю і повітря або повітря, вогонь і воду — символи життя;

сорок клинців — символізують сорок точок життя, успіх господарства, добробут та чесність людини;

павучок (круторіг, вітрячки, розетки, павутиння) — один з найдавніших солярних знаків;

крапочки — небесні світила, у християнстві — сльози Божої Матері;

смерекові гілки, рослини — вічна юність, здоров'я, краса, буяння природи;

пшеничні колоски — символи врожаю.

Яйця, пофарбовані в один колір, називаються крашанками, їхні кольори теж мають певну символіку. Червоне яйце означав радість, життя, любов, для молодих — надію на одруження; жовте — місяць і зорі, у господарстві — врожай; блакитне — небо, повітря, магічне значення — здоров'я; зелене — воскресіння природи, багатство природи і плодоріддя — землю, врожай; чорне з білим — пошану духів, душ померлих, подяку за охорону від злих сил. Сполучення кількох кольорів з узорами в орнаменті з чотирьох-п'яти фарб — родинне щастя, мир, любов, успіх тощо.

Кожна місцевість має свої особливості у визначенні головних кольорів: на Поліссі, Волині, частині Поділля виготовляють писанки переважно червоні; для Подніпров'я характерні широкі симетричні поля і товсті лінії; Наддністрянському Поділлю характерні чорні писанки з темним і білим тлом; бойківські писанки — двобарвні; гуцульські — ясні, писані жовтим і білим по червоному. Писанки дарували із певним смислом, вважаючи, що вони допомагають, заворожують. Дітям дарували писанки світлих кольорів, хлопцям і дівчатам — із солярними символами та тригверами, веселих кольорів; господарям — писанки із сорока клинцями або кривульками; літнім людям — з чорними барвами та поясами («небесними мостами»).

Способи виготовлення писанок теж різні. Найпоширеніший такий: у «писальце» (перо, зроблене з тонкої бляхи) наливають розтоплений віск і виписують орнамент, потім опускають яйце у фарбу. Там, де воском намальовано, залишиться біле; потім воском покриваються ті місця, де має залишитись новий колір, і так далі. Коли всі орнаменти нанесені, яйце трохи підігрівається, щоб віск розтопився.

Про писанки збереглось багато легенд. Одна з них така: доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай занехають, тоді зло у вигляді страшного диявола звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ. Цей диявол живе під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку він посилає своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули, чи пишуться ще писанки і скільки їх написано. Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає найбільше зло. Отже, пишіть писанки.

ІДЕОЛОГІЧНА БОРОТЬБА НАВКОЛО ПИСАНКИ

Моє знайомство з писанкою відбулося дуже давно, але пам’ятною для мене є участь в етнографічній експедиції " Чумацькими шляхами” влітку 1992 року, яку очолював Василь Скуратівський. В цій експедиції мені випала щаслива нагода знімати два відеофільми про писанку: один — про " народження” писанки (в с. Криворівня на Івано-Франківщині), а другий — про " лікування” і консервацію писанок (у Віженці на Буковині). Від Івана Паращука, жителя села Криворівні я вперше почув переказ: " Старі люди говорять: як в народі перестануть писанки писати і " гріти Діда”..., тоді і кінець світу настане”. Справжнє значення цього переказу я зрозумів, коли познайомився з працею Володимира Гнатюка " Колядки і щедрівки”, в якій він подає вислів, що побутував у гуцулів ще на початку нашого XX століття: " Доки писанки пишуть, доки колядники ходять, доти Віра Руська буде в світі”. Мене з того часу ніколи не полишало питання: що ж то за така " Віра Руська”, яка може зникнути разом з писанками і колядками, і яке місце в ній відігравали ці гарно розписані яйця?.. Крім родових легенд українського народу про появу людини на Землі, я почав збирати легенди про писанки і крашанки. Крім класифікації і технології виготовлення, мене цікавило також і, яке практичне використання мала писанка, крашанка в релігійному, святковому і буденному житті українців, а також - причини зникання цього дивовижного виду мистецтва і культури в нашому народі, зокрема в Східних і Південних регіонах України.   В релігійних традиціях багатьох народів, які ще не стали в’язнями тоталітарних світових релігій, знаходимо легенди про сотворення Землі і взагалі Всесвіту з Яйця 2. В нашому народі подібні легенди в чистому вигляді не збереглися, але відгомін таких легенд знаходимо в багатьох українських народних казках: " Казці про Яйце-райце”, " Казці про Жар-Птицю”, " Казці про Курочку-Рябу” та інших. Яйце в цих казках вис-тупає також предметом, в якому криються величезні отари і череди худоби, розкішні палаци з коштовного металу і каміння та багато інших багатств і чудес...3 25 легенд про писанку, зібрані мною з писемних джерел і записані в різних областях України, відкрили чимало темних сторінок з історії писанки в Україні. Хоч ці легенди з’явилися вже в християнську добу (переважно 100-300 років тому), але й вони дали змогу простежити приблизний порядок їх появи і творення. Деякі з них були створені навіть в наш час... Людей здавна дивувало, як з яйця, що з виду схоже і подібне на звичайнісінький видовжений білий чи плямистий камінь, з’являється життя... Подібно до того, як Свята Земля пробуджується навесні і скидає з себе білу оболонку снігу, як Свята Вода прокидається, ламаючи тверду прозоро-білу кригу, так і курча вилуплюється з твердої білої оболонки яйця, пробиваючи його своїм ще слабеньким дзьобиком. Помітили нащі Предки й те, що саме з курячого яйця народжуються майбутні провісники ранішнього Сонця і Ранньої Зірниці. Півня в народі вважали символом Бога-Сонця: навіть в українській народній загадці - " Сидить півень на вербі, спустив коси до землі”, відгадка — Сонце з променями. 4 З яєць вилуплювалися птахи, споконвічні тотеми українського народу і зв’язківці між Раєм, де спочивають Душі наших Предків, і Україною; вони кожної Весни приносили вісточку від Предків, а в дзьобах приносили душі дітей, які в цьому році повинні були народитися. По кількості лелек в народі гадали про кількість майбутніх немовлят. Нині ми бачимо, у що виродилося це повір’я. Про лелеку з немовлям у дзьобі говорять жартуючи, бо розуміють цей образ буквально... З яйця народжуються також господарі підземного царства - плазуни і змії, яких очолює Змія-Царівна в золотій короні. Вихід усіх жителів підземного царства на поверхню землі був причиною святкування в українському народі в дохристиянські часи Благовіщення — свята Матінки-Землі; саме з цього дня в народі починали обробляти Землю. Вміст звичайного яйця нагадував будову Світу, яку в різних народах тлумачили по-різному: в одних випадках жовток яйця розглядали як подобу Сонця, білок - як подобу Води, шкаралупу — як Небесну Твердь; в інших випадках, жовток означав Землю, білок — Воду, плівка — Хмари, а шкаралупа — Небо Цікаве повір’я подає Ол. Афанасьєв: Орлине Яйце, падаючи в Море, розбивається: нижня частина шкаралупи стає Землею, верхня — Небом, білок — Сонцем, жовток — Місяцем, а, що залишилося від Яйця, — Зірками 5. Переглядаючи українські народні казки, Микола Сумцов подає і місцеве повір’я про Яйце: " В казках образ Сонця — Жар-Птиця може одним своїм пером освітити величезний Сад. Із Саду її викрадають, але вона встигає знести Золоте Яйце, яке потім стає новим Джерелом Життя, світла і тепла”.6 Можна наводити й багато інших переказів про яйце, але незаперечним було те, що саме з яйця народжувалися створіння, які могли легко здійматися до Неба і Сонця і були посередниками між людьми і Богами. Всі ці спостереження дали змогу Людині Природи помітити в цьому маленькому " камінчикові” велику Божественну Таємницю, великий Божественний Закон. Люди не могли певно знати, як творився Світ, але, знайомі з народженням птахів і особливо Півня, здогадувалися про народження Землі і Неба (Сварги) з подібного, але Космічного Яйця - подобою Бога. Про це свідчать і перекази інших народів... Побожне ставлення до яйця, його обрядове використання в українських народних святах і звичаях на початку Нового Літа і протягом всієї Весни, а також в родинних святах: родинах, весіллі і похоронах; в лікувальному і господарському чаруванні українців, дає повне право твердити, що в українському народі з писанкою знайомі не одну тисячу років. І досі на землях України знаходять керамічні (глиняні) яйця-брязкальця, які, ймовірно, використовувалися предками українців у весняних обрядах за декілька тисяч років до насадження християнства. Не зважаючи на це, сьогодні й досі продовжують думати, що писанки і крашанки це суто християнське явище; згадують про звичай " христосуватися” в день християнської Пасхи. Науковці часто запевняють, що писанка — це " символ воскресіння Ісуса Христоса”, а червона крашанка - символ пролитої крові " спасителя”. Спостерігаємо, як червона крашанка з образу Сонця, в християнські часи перетворюється в символ крові розіп’ятого " Царя Юдейського” — Ісуса Христоса. Багато хто вже не уявляє писанки без зображення християнського хреста з продовженою нижньою частиною — символу страти і розп’яття, і без сучасних написів " Христос воскрес” або " X. В.”. Науковці не поспішають пояснити загалу те, що ні Христос, ні євреї, серед яких він був розіп’ятий, ніякої традиції розписувати пасхальні яйця не мали, тим більше такі, які б символізували розіп’ятого і оживленого Христоса. З історії навернення українців-русичів у християнство знаємо, з якою жорстокістю християнські попи при допомозі місцевої державної влади викорінювали усі явища, прояви і залишки місцевої родової віри - Українського Язичництва або Руської Віри. Подібне вони робили майже з усіма язичницькими віруваннями тих народів, де проходив вогненний меч християнства. Поширювачі християнської релігії найжорстокіше винищували ті явища культури, які не були описані в текстах біблії, зокрема в євангеліях. Жодного разу в Біблії не згадується про обрядове використання крашанок, дряпанок і писанок, тому і не могли християнські проповідники шанобливо ставитися до цих святощів язичницького релігійного культу. З прадавніх віків в нашому народі й досі зберігається вислів обережного ставлення до писанки: " носитися з чимось, як з писанкою”. Колись писанки писали цілу Весну, тепер — лише три дні перед Пасхою. В країнах і народах, окупованих християнством, звичай писати писанки завмирає і лише в деяких митрополіях ще жевріє звичай дарувати розфарбовані в різні барви яйця, але вже без будь-якого значення. Дослідник писанкарства в с. Космач на Гуцульщині Д. Пожоджук вже на Міжнародному з’їзді писанкарів, в 1992 році повідомив, що " в Космачі живе нині писанкарів мабуть більше, ніж в багатьох областях України, разом взятих (...) Але тепер, на жаль, не кожна писанкарка може розповісти, що означає бодай один із символів” 7. І не дивно. Майже тисячу років тому замість місцевого переказу про народження Світу з Яйця, християнство принесло юдейську легенду про сотворення Світу богом Яхве за шість днів. З поширенням цієї легенди, яка записана в біблії, перекази про яйце зникали, забувалися або заховувалися в українських народних казках. Про неприхильне ставлення церковників до обрядового використання яєць дізнаємося з послання ідеолога місцевого християнства кінця XVI ст. Івана Вишенського. " Пироги і яйця надгробні всюди ліквідуйте...” 8 — наказує він у своєму листі від 1599-1600 р. Таким чином українцям заборонялося нести на гробки (на Проводи) колачі, писанки і крашанки, які присвячувалися душам покійних Предків, що відійшли у Світ Нав’я. Микола Сумцов у своїй праці " Писанки” (1882 р.) подає такий переказ: " Жидівки, бажаючи схилити Пілата до підписання смертного вироку Ісусу Христу, дарували дітям Понтій Пілата крашені яйця (с. 10)”. Подібним за своєю суттю є і другий переказ, записаний Сумцовим: " Писанки пишуть на знак того, що жиди мучили Ісуса Христа, то все його тіло " пописали”, тобто побили нагайками” (с. Агапівка Куп’янського повіту).9 Щоб викорінити в українському народі звичай писати писанки, попи й поширювали подібні перекази в народі. Але звичай розписувати яйця в народі тримався настільки сильно, що церковникам не залишалося нічого іншого, як долучити писанки до християнської Пасхи, точніше, дозволили приносити їх до церкви для " кроплення” (освячення). Якщо в кінці XVI ст. Іван Вишенський ще виступає проти обрядового використання яєць, то вже в середині XVII століття француз Боплан мав нагоду спостерігати, як на Пасху за дві години богослужби в кошики єпископа набирається 5 або 6 тисяч яєць: " Єпископ мав приємність цілувати найвродливіших жінок і дівчат, які є в церкві. А коли бачить обличчя, яке йому не подобається, простягає для поцілунку лише руку. Так, як я оце розповів, робив у Києві митрополит, що зветься Могила, який є главою всіх єпископів; так само робить і найбідніший парафіяльний священик” 10. З цієї розповіді Боплана довідуємося, як християнські попи різних рангів пристосували цей язичницький звичай злюбного характеру до своїх аскетичних обрядів. Але це також тривало недовго. Вже Микола Маркевич в 1860 році в своїй праці " Обычаи, поверья... малороссиян” (К., 1991 р. — С. 75) шкодує за тим, що в українському народі "... з псуванням моралі те, що було невинне стає соромливим... Тепер молоді парубки соромляться ставати в ігри з дівчатами, а дівчата соромляться їх приймати в своє коло. Скоро люди перестануть христосуватися у Світлий Празник, — робить він висновок і завершує, — Не знаю, чи можна вважати це покращенням моралі? ”. Щодо легенд про писанки, які записувалися в нашому народі, то показовим є дослідження етнографів і фольклористів, які повідомляють, що " перекази про походження писанок зустрічаються (в народі) дуже рідко. Переважно селяни не дають пояснень цьому звичаю. Найкмітливіші з народу на такі запитання відповідали одне й те ж: " Так здавна ведеться” або " Так уже повелося від початку світу” 12. Майже в усіх християнізованих легендах тої.пори про писанку вже введена " тема жидів”; складається враження, що це жиди викохали цей звичай розписувати і розкрашувати яйця і через християнство навчили всі інші народи. В цих легендах писанки пише, на зразок українських матерів, і мати Ісуса Марія, в інших - вони з’являються без будь-якої традиції або в руках Марії Магдалини. або в пеленах у жидів замість каміння, або перетворюються з каміння і грудок землі, " якими жиди кидали в Ісуса і Петра” 13, або в кошику у співчутливого єврея-селянина замість звичайних яєць за те, що він допоміг Ісусу Христосу донести " хреста” на Голгофу для розп’яття...14 Є легенди, в яких сам Ісус роздає писанки або жидівці 15, або римлянам, що вартували його гробницю 16. Найголовніше, що єднає усі ці легенди, це - походження з Ізраїлю і символічна прив’язка до покарання Ісуса Христоса... Показовою в цьому плані є легенда, яку подає Степан Килимник в " Українському році...”: " Пречиста Діва писала писанки цілу ніч без місяця і без свічки, і рано несла до Пилата, щоб викупити (? ) Ісуса Христоса. Але по дорозі дізналася, що Ісус вже вбитий та й упала, а писанки розкотилися по всьому світу.”17 З одного боку церква робила спроби привласнити собі звичай писати писанки, а з іншого — всіляко продовжували боротися з обрядовим, ритуальним використанням писанок і крашанок в українському народі. Олександр Афанасьєв повідомляє, що " монастирські накази XVII століття забороняли селянам битися яйцями, що свідчить про те, що церковники вбачали тоді в цьому дії, огидні (християнській) вірі.”18 Нині для народу продовжують витворювати все новії й нові християнські легенди, ускладнюючи колишні, довівши їх до абсурду. Ось, як в одному з варіантів попередньої легенди звичайні яйця стають писанками, а потім писанки стають дряпанками. На Міжнародному з’їзді писанкарів одна з доповідачок виголосила таку легенду: " Коли було схоплено Ісуса, Марія прийшла до Понтія Пілата з проханням віддати їй сина. За звичаєм (? ), за це вона принесла у фартушку дари 12 яєць, тобто те, що у неї було. Пілат вагався, він боявся юдеїв. Нарешті він відповів: " Ні, я не віддам його тобі”. З розпачу у Марії опустилися руки і писанки покотилися (? ) по бруківці. Від цього на них з’явилися подряпини...” Свою розповідь ця дослідниця завершила словами: " Великодні яйця символізують, перш за все, воскресіння Ісуса, але їх апотропеїчна роль зберігалась з часів язичництва”.19 Невже сьогодні, коли вже вчені всіх країн довели язичницьке походження писанок і крашанок, й досі не припинилися ідеологічні змагання навколо питання: що насправді символізує писанка? Якби писанка сама могла розповісти про свою долю, то ми почули б набагато жахливіші пригоди з її життя. Якщо українець-язичник прикрашав тло яйця символами Сонця, Місяця, Зірок, квітів і зілля, священних птахів і тварин, символами Землі і Води, безкінечниками і Сваргами, то вже українці-християни вперше нанесли на неї образи юдейської міфології, зокрема закривавлене розп’яття " великого мученика”; споруди християнських культів — церкви почали заступати зображення Дерева Життя. Мимоволі згадуються слова Ф. Нітше, написані в 1888 року в " Антихристі”: " Християнська церква нічого не залишила незайманим, до чого б не доторкнулася — все зіпсувала”20. Навіть комуністи почали зображати на писанках портрети вождів більшовицької революції: Леніна, Маркса, Сталіна і п’ятикутні зірки... З того часу, коли писанка втратила своє сакральне значення, люди перетворили писанкарство у звичайнісіньке ремесло і почали зображати на яйцях все, що спадало їм на думку. Природні барвники були замінені штучними, хімічними. Якщо традиційні писанки мали обмежену кількість барв, чітко визначене призначення: на врожай, на плодючість, на дощ, на кохання, на лікування, на подарунок, на захист від усього лихого і шкідливого; писанки були символічними молитвами, замовляннями і образами, то сучасні писанки починають нагадувати картини: кількість барвників необмежена і дуже часто мотиви різних за змістом традиційних писанок зведені вже в одну. Найголовніше правило, яким сьогодні керуються писанкарі -~ вразити глядачів неповторністю і неподібністю вигаданих візерунків і орнаментів; на писанках стало вже нормою малювати портрети, пейзажі і, навіть, детальні картини з народного чи церковного життя та побуту. Нині науковці роблять спроби виробити універсальну класифікацію писанок, але продовжують з’являтися все нові й нові, невідомі в минулому технології і способи виготовлення писанок. Створені зображення на писанках вже давно вийшли за межі традиційних малюнків. Сьогодні писанкарі використовують для писання писанок яйця майже всіх птахів і навіть страусині; почали вже розписувати яйця зміїні і крокодилячі. Хіба що яйця динозаврів ще не розписували майстри писанкарства. Візерунки на шкаралупу накладають не тільки воском і фарбами, а й бісером і, навіть, кольоровими нитками (витвір 90-х років ХХ ст.)... Поняття писанки вийшло вже за межі звичайної шкаралупи. Зображення яйця роблять з кераміки, фарфору, скла, кольорових і дорогоцінних металів і каменів, дерева і воску... Цікаво, які ще новинки з’являться в писанкарстві? Якщо в минулому писанки розписували віщі люди, переважно жінки, то з поширенням християнства, хто тільки не займався цим ремеслом. В наш час почав поширюватися спосіб розписувати писанки на видутому яйці. Спочатку вони з’явилися на виставках, потім на полицях крамниць, а тепер вже роздаровуються " на щастя, на здоров’я”... Де і коли вперше видули яйце для писанки? В природі відомо, що деякі види зміїв висмоктують вміст пташиних яєць, проколовши в них непомітні дірочки. В людському суспільстві звичай видувати яйця з’явився в християнських монастирях, де їх розписували порожніми для зберігання і продажу або, замість природнього вмісту, почали вливати розтоплений віск. Нині цей зви-чай вийшов за межі монастирських мурів. Недавно мені доводилося чути, що в порожню писанку вже дехто вливає розплавлений свинець... Чи можливе було такс святотатство в язичницькі часи, коли саме за природній вміст людина шанувала яйце як символ відродженого життя, символ Багатства, символ Бога. Саме повним яйцем (а колись і писанкою) українські знахарки " викачували” хвороби, освячували зерно для посіву; " билися” крашанками на Великдень, та інші весняні свята. Писанки обносили, як оберіг, навколо хати, поля, череди домашніх тварин, навколо полонин та пасовищ; підкладали під стріху хати від пожежі, до вулика, де знаходилася матка, до місця, де телилася корова чи вівця. На писанках гадали на врожай, на здоров’я, на кохання; ними ворожили і причаровували... А що зараз ними роблять? Колись в нашому народі добре знали, а гуцули пам’ятають і досі, що подарувати комусь порожню писанку означало: жінці на безпліддя, господарю на злидні й порожнечу в господарстві, маленькій дитині на припинення росту і розумового розвитку, а хворій людині — на смерть. Якщо колись з недобрими намірами зловмисник підкидав порожні яйця, то тепер люди, переважно від невігластва, дарують своїм друзям, а ще краще, купують для себе і своєї сім’ї за власні гроші гарненькі символи безпліддя і злиднів. Якщо колись видування яйця-писанки вважалося гріхом перед Богом і людьми, то тепер це стає нормою писанкарства в Україні і в світі. Але, чи можна такий стан речей вважати розвитком писанкарства? Використана література 1. Гнатюк В. Колядки і щедрівки.— Т 1.—Львів, 1914.—270 с. 2. Мифы народов мира. Энциклопедия. —Т. 2.— М., 1992. - С. 681. 3. Дунаєвська Д. Ф. Українська народна казка. — К., 1987. -127 с. 4. Сумцов Н. Писанки. — Харьков, 1892. — С. 44; 5. Українські приказки, прислів’я і таке інше. Уклав М. Номис. - К., 1993. - С. 635-663. 6. Афанасьев А. Поэтические воззрения славян на природу? В трех томах. - Т. 1.- М., 1994. — С. 535-536 7. Сумцов, названа праця, — С. 5. 8. Матеріали науково-практичної конференції " Писанка — символ України” з міжнародного з’їзду писанкарів 2-7 вересня 1992 року. - К., 1993. - С. 79. 9. Вишенський 1. Вибрані твори. — К., 1972. — С. 52. Сумцов, названа праця. — С. 9-10. 10. Боплан Г. Л. Опис України. — К., 1990. — С. 81. 11. Маркевич Н. Обычаи, поверья... малороссиян. — К., 1991. - С. 75. 12. Килимник С. Український Рік у народних звичаях в історичному освітленні. — Т. 3.— Вінніпег, Торонто, 1962. — С. 205-206; 12. Сумцов, названа праця, —С. 10-11. 13. Воропай О. Звичаї нашого народу. —Т. 1.—К., 1991. - С. 383-384. 14. Воропай, названа праця. — С. 383. 15. Килимник, названа праця. — С. 207. 16. Воропай, названа праця. — С. 382-383. 17. Сумцов, названа праця. — С. 9; 18. Килимник, названа праця. — С. 206. 19. Афанасьєв, названа праця. — С. 537. 20. Матеріали. — С. 25. 21. Нітше Ф. Антихрист // Сварог.- Вип.2. - К.. 1995. - С

 

⇐ Предыдущая123456

Поделиться: