Підвищення рівня доступності лікарських засобів

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Україна на сьогодні залишається єдиною країною Європи, де громадяни несуть на собі значний тягар необхідності сплати вартості лікарських засобів під час лікування у госпітальному та амбулаторному сегменті. Через недоступність медичної допомоги склалася така ситуація, що більше половини населення України не лікується або робить це безсистемно.

Незважаючи на те, що більшість генеричних лікарських засобів в Україні є дешевшими, ніж у сусідніх державах, їх вартість є суттєвою для громадян, адже вони змушені оплачувати повну вартість курсів лікування за власний рахунок, що призводить до того, що українці:

споживають менше лікарських засобів, ніж потребують;

вживають здебільшого генеричні препарати низького та середнього цінового сегмента (близько 85—90 відсотків загального обсягу реалізації);

споживають велику кількість лікарських засобів, які не є життєво необхідними та не використовуються в настановах та формулярах держав Європи (серед топ-30 лідерів продажу роздрібного сектору 50 відсотків становлять другорядні засоби).

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Обсяг ринку лікарських засобів, які продаються через роздрібну аптечну мережу, становив у 2015 році близько 45 млрд. гривень, за дев’ять місяців 2016 року — близько 35 млрд. гривень, що на 18,5 відсотка більше, ніж за аналогічний період 2015 року, при цьому 100 відсотків з таких витрат були сплачені безпосередньо за власний рахунок громадян.

Невирішеною проблемою первинної медичної допомоги є великий масштаб самолікування населення, яке ще не стало хронічно хворим:

до спеціалістів вузького профілю звернулося 79 відсотків пацієнтів;

до стаціонарів звернулося 17 відсотків пацієнтів;

до аптек за ліками без рецептів та рекомендацій лікаря звернулося 85 відсотків пацієнтів;

65,9 відсотка пацієнтів отримали неадекватний захворюванню рівень обслуговування, у тому числі для 43,3 відсотка він був вище, ніж того вимагало захворювання.

У той же час до сімейних лікарів звернулося 37,3 відсотка населення і здійснено 47 081 702 візити, у тому числі з приводу профілактики — 14 125 329 (30 відсотків), з приводу захворювання — 32 956 373 (70 відсотків), після чого 1 792 870 осіб (5,4 відсотка) направлено до спеціалістів вузького профілю, 810 803 (2,5 відсотка) — до спеціалістів спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги. Решта 30 352 700 осіб (92 відсотки) отримали медичну допомогу.

Мета, якої передбачається досягнути

Запровадження системи відшкодування вартості основних лікарських засобів, включених до Національного переліку основних лікарських засобів, дасть змогу зменшити видатки домогосподарств, що були сплачені безпосередньо за власний рахунок громадян під час лікування у госпітальному та амбулаторному сегменті.

Реформування принципів державного регулювання цін на лікарські засоби з урахуванням досвіду та принципів Європейського Союзу, а саме держава регулює ціни виключно на лікарські засоби, що закуповуються або відшкодовуються за державні (муніципальні) кошти. Регулювання ціни на вільному ринку відбувається за принципами вільної конкуренції.

Регулювання цін на лікарські засоби, за які відшкодовуються державні (муніципальні) кошти або у системі реімбурсації, здійснюється із застосуванням зовнішнього та/або внутрішнього реферування цін лікарських засобів, включених до Національного переліку основних лікарських засобів. Зовнішнє реферування має здійснюватися із сусідніми країнами із схожими соціально-економічними показниками життя населення.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Збільшення доступності медичної допомоги під час лікування пріоритетних хвороб, захворювань та станів, визначених з урахуванням рівня захворюваності населення, поширеності хвороб і смертності та інших показників стану здоров’я населення і результатів діяльності системи охорони здоров’я за рахунок раціонального споживання лікарських засобів через застосування програм відшкодування їх вартості та втілення стандартів медичної та фармацевтичної допомоги.

Через відпрацювання механізмів раціонального призначення та відпуску ліків, зменшення споживання лікарських засобів, які не є життєво необхідними та не використовуються в клінічних настановах та формулярах держав Європи, втілення стандартів відповідального самолікування в аптечних закладах, обов’язкового застосування для публічних закупівель або у системі реімбурсації Національного переліку основних лікарських засобів будуть створені умови для масштабного впровадження страхової медицини. Це насамперед дозволить зменшити на 20 відсотків показники смертності, інвалідності та викликів швидкої допомоги через гіпертонію та цукровий діабет та суттєво покращить в Україні загальні показники системи охорони здоров’я.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Прийнято Закон України від 31 травня 2016 р. № 1396-VIII “Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про лікарські засоби” щодо спрощення державної реєстрації лікарських засобів”, яким спрощено механізм реєстрації в Україні лікарських засобів, що зареєстровані для застосування, виробляються, а також застосовуються у країнах із суворими регуляторними актами: США, Канаді, Австралії, Японії, Швейцарії та країнах ЄС із централізованою процедурою реєстрації ліків; скорочено строк ухвалення рішення щодо їх реєстрації чи відмови у реєстрації до 10 робочих днів.

 

 

Кабінетом Міністрів України прийнято постанови:

від 8 серпня 2016 р. № 558 “Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів”;

від 23 серпня 2016 р. № 557 “Про затвердження переліку лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод (договорів) щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2016 році за бюджетною програмою 2301400 “Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру”;

від 23 листопада 2016 р. № 850 “Про внесення змін до переліку лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод (договорів) щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2015 році за бюджетною програмою 2301400 “Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру”;

від 30 листопада 2016 р. № 874 “Про внесення змін до Положення про Державний реєстр лікарських засобів”.

Видано накази МОЗ:

від 8 липня 2016 р. № 690 “Про затвердження складу експертного комітету з відбору та використання основних лікарських засобів”;

від 7 жовтня 2016 р. № 1050 “Про затвердження Положення про здійснення відбору лікарських засобів для внесення до Національного переліку основних лікарських засобів”;

від 17 листопада 2016 р. № 1245 “Про затвердження Порядку розгляду реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), та матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення на лікарські засоби, які зареєстровані компетентними органами Сполучених Штатів Америки, Швейцарії, Японії, Австралії, Канади, лікарських засобів, що за централізованою процедурою зареєстровані компетентним органом Європейського Союзу”.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Запровадження комплексного підходу до опрацювання механізму взаємодії різних ланок системи охорони здоров’я, включаючи системи регуляції цін на ліки і відшкодування вартості основних лікарських засобів, що застосовуються для лікування найбільш поширених захворювань населення України, є передумовою втілення страхової медицини у процесі реформування системи надання медичної допомоги у вигляді фармакотерапії в амбулаторних умовах.

Опрацювання такого механізму дозволить втілити ефективну методологію забезпечення доступності лікування пріоритетних хвороб (серцево-судинні захворювання, цукровий діабет II типу, бронхіальна астма), захворювань та станів, визначених з урахуванням рівня захворюваності населення, поширеності хвороб і смертності та інших показників стану здоров’я населення і результатів діяльності системи охорони здоров’я лікарськими засобами, включеними до Національного переліку основних лікарських засобів, дасть змогу зменшити видатки домогосподарств, що були сплачені безпосередньо за власний рахунок громадян під час лікування у госпітальному та амбулаторному сегменті.

4. Реформування системи екстреної медичної допомоги
та медицини катастроф

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Створення регіональних оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з GPS-технологіями передбачає значні фінансові витрати. За інформацією центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, розвиток оперативно-диспетчерських служб потребує додаткового фінансування у сумі 641 581,73 тис. гривень.

Освітні програми з підготовки працівників екстреної медичної допомоги та медицини катастроф не відповідають сучасному рівню розвитку медичної науки.

Відсутні наскрізні протоколи надання допомоги на догоспітальному та госпітальному етапі.

Спеціалізований санітарний транспорт та медична техніка в середньому на 60—70 відсотків застарілі, фізично зношені та потребують заміни.

Загальна потреба на 2017 рік у спеціалізованому санітарному транспорті типу В та типу С становить 2004 одиниці, з них типу В — 1488 одиниць, типу С — 516 одиниць.

Необхідність введення нових професій “Інструктор з надання домедичної допомоги”, “Парамедик”, “Екстрений медичний технік” до Національного класифікатора України, затвердженого МОЗ.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

На даний час в Україні функціонують оперативно-диспетчерські служби центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з GPS-технологіями у Дніпропетровській, Харківській, Херсонській областях та м. Києві. У тестовому режимі зазначені служби функціонують в Полтавській, Вінницькій та Сумській областях.

Загальна наявна кількість спеціалізованого санітарного транспорту становить 2680 одиниць, з них типу В — 2440 одиниць, типу С — 240 одиниць.

Відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, що відповідають вимогам Закону України “Про екстрену медичну допомогу” відсутні.

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення своєчасною та якісною екстреною медичною допомогою населення України.

Утворення оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з GPS-технологіями.

Оновлення автопарку центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Підвищення рівня компетенції медичних працівників системи екстреної медичної допомоги.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Завершення утворення оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з GPS-технологіями у всіх областях України.

Закупівля спеціалізованого санітарного транспорту для центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у кількості 2004 одиниці, з них типу В — 1488 одиниць, типу С — 516 одиниць.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

На сьогодні функціонують у штатному режимі оперативно-диспетчерські служби центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з GPS-технологіями у м. Києві, Дніпропетровській, Херсонській, Харківській областях; у режимі тестування апаратно-програмного комплексу оперативно-диспетчерські служби центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф функціонують у Вінницькій, Полтавській та Сумській областях.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Утворення єдиних регіональних оперативно-диспетчерських служб, закупівля спеціалізованого санітарного транспорту для центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Проведення аналізу протоколів надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному та госпітальному етапах.

Вивчення досвіду розвинутих європейських країн щодо діяльності відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги та запровадження їх в Україні, врахувавши особливості національної системи охорони здоров’я.

Впровадження нових програм для вдосконалення знань працівників системи екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Розроблення та затвердження програми підготовки екстреного медичного техніка, парамедика та інструктора з надання домедичної допомоги. Створення реєстру працівників системи екстреної медичної допомоги.

Розроблення та створення стандартів для інструкторських центрів, створення системи акредитації зазначених центрів, сертифікації інструкторів з надання домедичної допомоги.

5. Удосконалення надання високоспеціалізованої
медичної допомоги

Боротьба із серцево-судинними та
судинно-мозковими захворюваннями

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Хвороби системи кровообігу — одна з найважливіших медико-біологічних та соціальних проблем в Україні. Вони посідають перше місце у структурі хвороб, зумовлюють майже дві третини всіх випадків смерті та третину причин інвалідності. Смертність від хвороб системи кровообігу серед населення України залишається найвищою у Європі.

Щороку від серцево-судинних захворювань в Україні помирає понад 405 тис. осіб, тобто в середньому щодня помирає майже 1 тис. осіб.

У ситуації, коли бюджетне фінансування вкрай обмежено, необхідні нестандартні підходи з удосконалення надання медичної допомоги пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями на всіх рівнях.

Остаточно не визначено питому вагу коштів державного бюджету на фінансування обсягу медичної допомоги для забезпечення лікуванням осіб із хворобами системи кровообігу відповідно до потреби, в тому числі гарантованого обсягу при гострій серцево-судинній патології.

Не створено механізмів стимулювання праці медичних працівників закладів охорони здоров’я/наукових установ, які провадять діяльність, пов’язану із застосуванням високотехнологічних процедур.

Недостатнє забезпечення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я/наукових установ, які провадять діяльність, пов’язану з наданням високоспеціалізованої допомоги особам із хворобами системи кровообігу (у тому числі закладів охорони здоров’я, у яких може здійснюватися трансплантація).

Недостатнє кадрове забезпечення.

Потребує удосконалення нормативно-правова база з питань надання кардіохірургічної та інтервенційної кардіологічної допомоги населенню України.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

У 2015 році в Україні працювало 23 центри/відділення серцево-судинної хірургії, у яких було виконано більше 24 тис. оперативних втручань на відкритому серці за розрахункової потреби 140 тис., тобто потреба пацієнтів задоволена на 17,2 відсотка. Летальність становила 1,3 відсотка.

Виконано більше 29 тис. коронарографій за потреби 200 тис. діагностичних процедур, потреба задоволена на 14,6 відсотка.

Кількість кардіохірургічних втручань на 1 млн. населення в Україні становить лише 211, тоді як у країнах Європи — 569, у США — 1222.

Середній показник первинних коронарних втручань у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда у Європейському товаристві кардіологів становить 373 пацієнта на 1 млн. населення, в Україні у 2015 році середній показник первинних коронарних втручань — 146 пацієнтів на 1 млн. населення, у 2014 році — 128 пацієнтів на 1 млн. населення, що є недостатнім.

За даними Реєстру первинних коронарних втручань, реперфузійна терапія у 2015 році була проведена у 47,8 відсотка, у 2014 році — у 42,7 відсотка, у 2013 році — 23,4 відсотка пацієнтів з гострим коронарним синдромом з елевацією ST.

У 2015 році в Україні сталося 96 319 випадків гострого мозкового інсульту (274,1 на 100 тис. населення) та 36 553 випадки транзиторних ішемічних розладів (104 на 100 тис. населення); було виконано всього 243 (0,25 відсотка) процедури внутрішньовенних тромболітичних втручань (в Європі — до 15 відсотків). Смертність від мозкового інсульту в 2015 році становила 33 753 особи (78,9 на 100 тис. населення).

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення лікування невідкладних станів, які загрожують життю пацієнтів із хворобами системи кровообігу, зниження показників інвалідності та смертності від їх ускладнень, зниження коефіцієнту смертності дітей у віці до 1 року з вродженими вадами серця, а також збільшення тривалості і підвищення якості життя пацієнтів.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Основні діагностичні і лікувальні процедури у пацієнтів з гострою серцево-судинною патологією	2017 рік	2018 рік
Кількість проведених коронарографій пацієнтам із симптомами стабільної ішемічної хвороби серця	30 000	35 000
Кількість первинних коронарних стентувань (механічна реперфузійна терапія пацієнтів з гострим інфарктом міокарда)	15 000	18 000
Кількість оперативних кардіохіругічних втручань	30 000	35 000
Кількість внутрішньовенних тромболітичних втручань при гострому ішемічному інсульті	500	1000

У 2017 році збільшення на 20 відсотків кількості високотехнологічних процедур на наявних потужностях кардіоцентрів.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

У 2015 році в Україні відкрито два нових регіональних кардіохірургічних центри в мм. Чернігові та Житомирі.

У 2015 році проведено 146 первинних коронарних втручань з гострим інфарктом міокарда на 1 млн. населення, працювало 23 центри/відділення серцево-судинної хірургії, у яких було виконано більше 24 тис. оперативних втручань на відкритому серці за розрахункової потреби 140 тисяч. Виконано більше 29 тис. коронарографій.

Найбільша кількість тромболітичних втручань в 2015 році виконано у таких областях: Вінницька — 61, Дніпропетровська — 15, Запорізька — 13, Львівська — 12, Тернопільська — 12, Одеська — 15.

У 2016 році в Україні відкрито три нових регіональних кардіохірургічних центри у мм. Вінниці, Івано-Франківську, Кропивницькому.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Створення інституційних основ для поліпшення якості надання високоспеціалізованої медичної допомоги хворим із серцево-судинною патологією, в тому числі в гострих станах, що передбачає ефективне та своєчасне лікування пацієнтів, організацію чіткої взаємодії служби екстреної медичної допомоги та системи цілодобової (24/7) кардіохірургічної та кардіологічної допомоги.

Створення та розвиток “регіональних реперфузійних мереж” з урахуванням наявних кардіохірургічних центрів забезпечить впровадження системного підходу в перкутанній реперфузійній терапії (первинне стентування) та догоспітальне застосування фібринолітиків (у разі тривалого транспортування) з подальшою перкутанною ангіопластикою інфарктної артерії.

Створення та розвиток “мережі лікарень, готових до прийняття пацієнта з гострим інсультом” з урахуванням наявних неврологічних центрів та створення первинних (районних) інсультних блоків, які нададуть змогу забезпечити госпіталізацію пацієнтів в інсультні відділення, які мають у своєму складі мультидисціплінарний штат працівників, впровадження системного підходу в лікуванні гострого мозкового інсульту та збільшення випадків виконання реперфузійної терапії мозкового інсульту (внутрішньовенний тромболізис).

Розвиток служби трансплантації

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Останнім часом процес формування національної служби трансплантації тимчасово припинено, а на деяких територіях відбуваються регресійні процеси. Ряд проблем організаційно-методичного та нормативно-правового забезпечення ефективного функціонування служби трансплантації залишаються нерозв’язаними.

Основними причинами відставання трансплантаційної служби України від загальносвітових тенденцій розвитку галузі є:

відсутність єдиного Національного організаційно-методичного центру трансплантації;

відсутність державних трансплантаційних центрів. На даний час трансплантацією органів займаються відділення обласних клінічних лікарень, керівництво більшості яких не заінтересовано в розвитку високоспеціалізованого та водночас високовартісного методу лікування;

відсутність адекватного потребам фінансування трансплантації. Трансплантаційні втручання та розвиток матеріально-технічної бази лежить тягарем на і так обмежених обсягах фінансування обласних лікарень. При чому трансплантаційну допомогу в зазначених лікарнях отримують громадяни з інших регіонів країни, на високовартісне лікування яких кошти місцевих бюджетів не розраховані;

відсутність або вкрай спотворене уявлення суспільства про трансплантацію, в тому числі у зв’язку з відсутністю суспільного контролю за зазначеною діяльністю;

удосконалення законодавчої бази з питань трансплантації;

невизначення питомої ваги коштів державного бюджету на фінансування трансплантації відповідно до 100 відсотків потреби;

недостатнє забезпечення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я/наукових установ, які провадять діяльність, пов’язану з трансплантацією (у тому числі закладів охорони здоров’я, в яких здійснюється вилучення органів та інших анатомічних матеріалів (“бази вилучення органів”);

недостатнє кадрове забезпечення.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

В Україні функціонують п’ять центрів (відділень) трансплантації (в Дніпропетровській, Запорізькій, Львівській, Одеській, Харківській областях) та державна установа “Національний інститут хірургії і трансплантології імені О. О. Шалімова” Національної академії медичних наук. У 2014 році перестали функціонувати центри (відділення) трансплантації в Донецькій та Луганській областях.

Середня кількість операцій з трансплантації органів становить близько 130 на рік, з них від донорів-трупів не перевищує 10 відсотків.

Мета, якої передбачається досягнути

Надання високоякісної високоспеціалізованої медичної допомоги населенню шляхом збільшення кількості трансплантацій органів та інших анатомічних матеріалів.

Утворення Національного організаційно-методичного центру трансплантації.

Створення державних трансплантаційних округів.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У 2017 році передбачається:

утворення Національного організаційно-методичного центру трансплантації;

збільшення кількості трансплантацій, зокрема пересадок органів до 200 та інших анатомічних матеріалів (кістковий мозок) до 200.

У середньостроковій перспективі передбачається:

створення державних трансплантаційних округів на базі державної установи “Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова” Національної академії медичних наук та у м. Запоріжжі;

збільшення до 350—400 пересадок органів та інших анатомічних матеріалів (кістковий мозок) до 350—400.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501;

Угоді про асоціацію.

Результати роботи за попередній період

Сформована мережа закладів охорони здоров’я/наукових установ, які провадять діяльність, пов’язану з трансплантацією.

У першому читанні Верховною Радою України прийнято проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині”.

Видано накази МОЗ:

від 22 грудня 2014 р. № 988 “Про затвердження показників безпеки і якості гомотрансплантата — серця донора-трупа”;

від 12 січня 2016 р. № 9 “Про затвердження методик планування та розрахунку кількості лікарських засобів, медичних виробів, що закуповуються за рахунок та у межах відповідного обсягу видатків, затвердженого в державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, для забезпечення хворих, що перенесли або готуються до трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів, та забезпечення ендопротезування”;

від 22 січня 2016 р. № 38 “Про затвердження показників безпеки і якості гомотрансплантата — кишківника донора-трупа”.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Створення інституційної основи для поліпшення якості надання високоспеціалізованої медичної допомоги хворим з тяжкою патологією, що передбачає проведення трансплантації органів, тканин і клітин.

6. Розвиток соціальних та реабілітаційних послуг
у територіальних громадах

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Низький рівень охоплення високоякісними соціальними, реабілітаційними та психологічними послугами вразливих верств населення, передусім осіб з інвалідністю, дітей, літніх людей, учасників антитерористичної операції; внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від торгівлі людьми та домашнього насильства.

Застарілі підходи до планування, адміністрування та надання соціальних послуг, низький рівень розвитку спеціальних та превентивних соціальних послуг.

Наявність великої кількості інтернатних установ обласного рівня, зокрема таких, в яких проживають громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, у тому числі з психічними розладами.

Обмежена кількість соціальних працівників, які надають послуги в територіальних громадах.

Збільшення чисельності людей, які потребують соціальної підтримки, зокрема учасників антитерористичної операції, внутрішньо переміщених осіб.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Понад 2 тис. суб’єктів надають соціальні та реабілітаційні послуги для понад 3 млн. осіб.

В 151 реабілітаційній установі у 2016 році отримували послуги понад 17 тис. осіб.

Більше 1 тис. осіб щороку стають жертвами торгівлі людьми.

Близько 100 тис. осіб, постраждалих від домашнього насильства, звертаються за допомогою.

Мета, якої передбачається досягнути

Забезпечення надання високоякісних соціальних, превентивних, реабілітаційних та психологічних послуг та запровадження єдиної системи планування та організації їх надання на рівні територіальної громади.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

Забезпечення щонайменше 85 відсотків потреби надання соціальних послуг особам похилого віку, особам з інвалідністю, учасникам антитерористичної операції, сім’ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах, особам, які постраждали від домашнього насильства, торгівлі людьми, та дітям, які зазнали жорстокого поводження.

Зменшення чисельності осіб, що отримують соціальні послуги у стаціонарних інтернатних установах, на 10 відсотків.

Забезпечення надання реабілітаційних послуг щонайменше 10 відсоткам осіб з інвалідністю у кожній об’єднаній територіальній громаді.

Започаткування в об’єднаних територіальних громадах реалізації пілотних проектів щодо запровадження нових моделей надання соціальних послуг для вразливих категорій населення.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501;

Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

Результати роботи за попередній період

Передано повноваження у сфері надання соціальних послуг об’єднаним територіальним громадам.

Наказами Мінсоцполітики затверджено 19 державних стандартів соціальних послуг, у тому числі у 2016 році — 7.

Прийнято закони щодо гармонізації законодавства України у сфері запобігання та протидії дискримінації з європейськими нормами.

До Верховної Ради України подано проекти Законів України “Про соціальні послуги” (нова редакція) (реєстраційний номер 4607) та “Про запобігання та протидію домашньому насильству” (реєстраційний номер 5294).

Розроблено нормативно-правову базу щодо здійснення видатків на проведення психологічної реабілітації та соціальної і професійної адаптації учасників антитерористичної операції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 111 затверджено Державну соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2020 року.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Забезпечити:

розвиток системи надання соціальних, реабілітаційних та психологічних послуг у кожній об’єднаній територіальній громаді, насамперед розташованої в сільській місцевості;

поступове скорочення інституційного догляду осіб похилого віку та осіб з інвалідністю за межами територіальної громади;

подальше розроблення державних стандартів реабілітаційних та соціальних послуг;

забезпечення доступності послуг з реабілітації та психологічної підтримки для учасників антитерористичної операції.

7. Забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної
середньої освіти (“Нова українська школа”)

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Головним викликом є невідповідність стану загальної середньої освіти в Україні потребам суспільства ХХI століття.

Симптоматичними проявами зазначеної проблеми є поступове погіршення показників якості середньої освіти внаслідок дії таких чинників:

низька соціально-економічна мотивація суспільства до високоякісної освіти;

зменшення обсягів фінансування;

неможливість забезпечити здобуття дошкільної освіти дітей дошкільного віку у дошкільних навчальних закладах відповідно до потреб;

зниження соціального статусу вчителя;

недостатнє матеріальне забезпечення шкіл, моральна і фізична зношеність обладнання та устатковання;

забюрократизованість системи управління освітою.

Внаслідок цього:

зростає відтік вмотивованої до навчання молоді за кордон для здобуття вищої освіти;

стагнація чи погіршення показників держави у міжнародних порівняльних дослідженнях і дослідженнях конкурентоспроможності та інноваційної привабливості, які впливають на економічний розвиток України.

Розв’язанню проблеми сприятиме системне реформування всіх складових частин системи середньої освіти: змісту, системи управління, структури, системи державного фінансування, системи підготовки та професійного розвитку педагогічних працівників, нормативно-правового забезпечення.

Реформування середньої освіти передбачає насамперед модернізацію змісту освіти на підставі нового за освітньою філософією Державного стандарту середньої освіти. Новостворений стандарт повинен ґрунтуватися на компетентнісному та особистісно орієнтованому підходах до навчання, враховувати вікові особливості психофізичного розвитку дитини на кожному рівні освіти, бути зорієнтованим на набуття школярами умінь і вироблення навичок, необхідних сучасній людині для успішної самореалізації в професійній діяльності, особистому житті, громадській активності. Посилення ролі природничо-математичної освіти.

Водночас зміст початкової освіти повинен враховувати державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини шести (семи) років; набутих компетенцій випускником дошкільного навчального закладу перед вступом його до школи, що відповідають Базовому компоненту дошкільної освіти та визначають і забезпечують адаптацію дитини до нового соціального статусу — школяра.

Зміст середньої освіти повинен задовольнити освітні потреби кожної дитини відповідно до її інтересів, здібностей, життєвих намірів. Стандарти освіти будуть визначати базові компетентності, необхідні особі для життя відповідно до вимог часу та які вона повинна здобути протягом навчання у школі.

Пріоритетом реформування загальної середньої освіти є упорядкування системи документообігу в системі управління середньою освітою (дебюрократизація), що вимагатиме скорочення звітних документів між органами управління різних рівнів та школами, перегляду, оновлення або відміни ряду регуляторних документів, санітарних норм і правил, що регулюють роботу загальноосвітніх навчальних закладів.

Підготовка вчителів на сучасному етапі не відповідає вимогам Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року; якість підготовки вчителів не відповідає вимогам державних і суспільних інституцій; навчально-виховний процес у навчальних закладах не справджує очікувань і сподівань дітей та їх батьків щодо його якості, ефективності, забезпечення індивідуального підходу, врахування індивідуальних особливостей тощо.

Виникнення проблем обумовлено невідповідністю існуючої системи підготовки педагогічних працівників вимогам суспільства і держави на сучасному етапі їх розвитку, низькою спроможністю випускників педагогічних вищих навчальних закладів задовольняти в нових умовах об’єктивні вимоги дітей та їх батьків до якості надання освітніх послуг.

Реформування середньої освіти передбачатиме запровадження широких можливостей для використання різних форм здобуття освіти, що сприятиме реалізації принципу дитиноцентризму, урахуванню здібностей, нахилів і потреб кожного учня.

Пріоритетом реформування загальної середньої освіти є формування системи управління навчальними закладами на принципах партнерства між всіма учасниками освітнього процесу, що передбачає партнерську участь батьків в управлінні школою, формуванні стратегії її розвитку з визначенням основних напрямів діяльності, формуванні індивідуальної освітньої траєкторії учня, що відповідає Загальній декларації прав людини (пункт 3 статті 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 2 протоколу № 1 до зазначеної Конвенції), Хартії Європейського Союзу про основні права (пункт 1 статті 14).

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

Державні стандарти освіти та навчальні програми не відповідають вимогам суспільства та є застарілими.

В умовах децентралізації потребує розвитку мережа навчальних закладів, у тому числі опорних (протягом 2016 року створено 137 опорних шкіл).

Мета, якої передбачається досягнути

У середньостроковій перспективі — поліпшення якості середньої освіти в цілому, подолання територіальних відмінностей в якості освіти та трансформація змісту освіти на основі компетентнісного підходу.

Формування змісту освіти з метою розвитку креативної та ініціативної особистості, здатної до ефективної діяльності в суспільстві, яка завдяки умінню критично мислити, набутим компетентностям, сформованим переконанням і ціннісним ставленням спроможна приймати адекватні рішення на благо українського народу, суспільно-економічного розвитку людства.

Визначення і впровадження принципово нових підходів до реалізації змісту освіти у навчальних програмах і підручниках, визначення навчальних результатів і способів їх вимірювання, зокрема у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

Створення педагогічних експериментальних майданчиків, на базі яких здійснюватиметься відповідна апробація змісту освіти, проведення експериментальної перевірки нових навчальних програм і підручників.

Якісні зміни у процесі професійного розвитку вчителів — підготовка вчителів, які є компетентними, вмотивованими, здатними до професійної рефлексії, відкритими до змін та новацій нової української школи, готовими допомагати учням розвивати життєві уміння.

Реалізація в системі роботи шкіл педагогіки партнерства як на рівні учитель — учень і вчитель — батьки, так і на рівні системи управління навчальним закладом.

Запровадження системи управління школою на принципах державно-громадського партнерства.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

У 2017 році:

оновлення програми розвитку дітей дошкільного (старшого дошкільного) віку “Впевнений старт”;

створення додатково близько 10 тис. місць у дошкільних навчальних закладах для дітей раннього та дошкільного віку;

затвердження нового Державного стандарту початкової освіти та 20 навчальних програм;

оновлення 16 навчальних програм для учнів 5—9 класів основної школи.

Розроблення типових навчальних планів та 42 навчальних програм для старшої школи.

Підготовка 10 тис. вчителів початкових класів до запровадження нового Державного стандарту початкової освіти та нових навчальних програм.

Придбання 500 кабінетів природничо-математичного циклу для загальноосвітніх навчальних закладів.

Апробація та формування інструментарію для дослідження рівня читацької та математичної компетентностей, а також чинників, що впливають на якість навчання учнів початкової школи.

Розроблення Концепції розвитку педагогічної освіти, галузевої рамки кваліфікацій педагогічних працівників, професійного стандарту вчителя початкової школи та 20 стандартів вищої освіти для педагогічних спеціальностей/спеціалізацій.

У середньостроковій перспективі:

створення системи освітньої статистики у сфері загальної середньої освіти;

забезпечення дітей дошкільного віку якісною дошкільною освітою відповідно до потреб;

збільшення обсягу охоплення учнів загальноосвітніх навчальних закладів, які вивчають дві іноземні мови;

збільшення на 50 відсотків обсягу охоплення дітей з особливими освітніми потребами інклюзивною освітою;

зменшення розриву між якісними показниками середньої освіти у сільських та міських школах (за результатами зовнішнього незалежного оцінювання);

входження за результатами участі у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти PISA-2018 до 50 кращих держав — учасниць дослідження.

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Програмі діяльності Кабінету Міністрів України;

Меморандуму з МВФ.

Результати роботи за попередній період

Подано до Верховної Ради України проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про дошкільну освіту” щодо розширення можливостей для створення та діяльності дошкільних навчальних закладів різних форм власності” (реєстраційний номер 6164).

Прийнято новий Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів.

Схвалено Концепцію реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року; розроблено основи нового Державного стандарту. Верховною Радою України схвалено 6 жовтня 2016 р. у першому читанні проект Закону України “Про освіту” (реєстраційний номер 3491-д).

Удосконалено навчальні програми початкової школи. Вперше обговорення програм відбулося на відкритій платформі Ed-Era.com, під час якого 4 тис. учасників надали 8,5 тис. коментарів та пропозицій. Осучаснено 14 навчальних програм 1—4 класів, виключено інформацію, що не відповідає віковим особливостям дітей, підвищено рівень практичної спрямованості, усунено дублювання. З 1 вересня 2016 р. учні 1—4 класів навчаються за оновленими програмами.

Впроваджено інформаційно-комунікаційну систему “Державна інформаційна система освіти”, що має широкі можливості для застосування, зокрема для подання та оброблення звітності в електронному вигляді (у тому числі статистичної).

Кількість дітей з особливими потребами, охоплених інклюзивною освітою, збільшилася на 53,6 відсотка, кількість спеціальних класів — на 7,7 відсотка.

Суть підходу, який пропонується реалізувати
в середньостроковій перспективі

Трансформація змісту освіти на компетентнісних засадах:

забезпечення відповідно до Базового компонента дошкільної освіти якісної підготовки дітей дошкільного віку до навчання у школі;

визначення і реалізація принципово нових підходів до формування змісту освіти, його реалізації у навчальних програмах і підручниках, визначення освітніх результатів і способів їх вимірювання;

широка апробація навчальних програм і підручників, створення педагогічних експериментальних майданчиків, на базі яких здійснюватиметься апробація змісту початкової освіти;

створення національної освітньої платформи з метою забезпечення вільного доступу всіх дітей шкільного віку до якісних сучасних навчальних ресурсів, а вчителів та батьків до якісних педагогічних, навчально-методичних, дидактичних, психологічних ресурсів тощо;

упорядкування системи документообігу в системі управління середньою освітою;

запровадження якісної підготовки педагогічних працівників відповідно до суспільних та державних потреб, оновлення системи професійного розвитку вчителів і керівників загальноосвітніх навчальних закладів;

створення можливостей для побудови індивідуальних освітніх траєкторій учнями залежно від їх здібностей, нахилів і потреб з використанням різних форм здобуття освіти;

реалізація в системі роботи шкіл педагогіки партнерства як на рівні учитель — учень і вчитель — батьки, так і на рівні системи управління навчальним закладом. Запровадження системи управління школою на принципах державно-громадського партнерства;

запровадження рівноправних підходів як у виконанні загальноосвітніми навчальними закладами незалежно від форми власності обов’язків щодо забезпечення якості освіти, так і у використанні для цього матеріально-технічних ресурсів (навчально-методичного забезпечення, нерухомого майна, земельних ділянок, комунальних послуг тощо);

забезпечення доступу до здобуття української освіти дітьми з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

⇐ Предыдущая40414243444546474849Следующая ⇒

Поделиться: