Стале управління водними ресурсами

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Існуюча система державного управління у сфері охорони вод та раціонального використання водних ресурсів є недостатньо ефективною. Вона не сприяє досягненню цілей і завдань сталого розвитку та потребує реформування шляхом переходу від адміністративно‑територіальної моделі управління до басейнової, в якій одиницею управління виступає річковий басейн, а не його частина у межах адміністративної одиниці (інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом).

Такий інтегрований підхід відповідає Директиві Європейського Парламенту та Ради № 2000/60/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики та сприяє максимальному досягненню цілей і завдань охорони та відтворенню водних екосистем, забезпеченню раціонального використання водних ресурсів.

На сьогодні управління водними ресурсами в Україні здійснюється за адміністративно‑територіальним поділом, що зумовлено недосконалістю законодавчої і нормативно‑правової бази.

Перехід від адміністративно‑територіального до басейнового управління водними ресурсами потребує удосконалення законодавства насамперед в частині встановлення правових норм, спрямованих на практичне запровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, таких як гідрографічне та водогосподарське районування території України, повноважень органів державного управління та органів місцевого самоврядування тощо.

На інституційному рівні запровадження інтегрованого управління водними ресурсами потребує:

оптимізації функцій і повноважень центральних (у тому числі шляхом децентралізації владних повноважень) та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо розпорядження та управління водними ресурсами;

удосконалення діючої структури басейнових та обласних управлінь водних ресурсів, що належать до сфери управління Держводагентства;

здійснення оцінки сучасного екологічного стану основних річкових басейнів України та розроблення на їх основі елементів планів управління річковими басейнами.

Сьогодні питання поліпшення екологічного стану Чорного та Азовського морів не мають належного відображення у жодному з програмних документів, ухвалених на державному рівні.

Питання охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів набули особливого значення у зв’язку із тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим і втратою Україною контролю над частиною її акваторії у Чорному та Азовському морях.

Нагальними екологічними проблемами Азовського та Чорного морів є:

високий рівень забруднення морських вод: у 2015 році у межах України до Азовського та Чорного морів було скинуто 513 млн. куб. метрів стічних та інших вод, зокрема до Чорного моря — близько 73 млн. куб. метрів, до Азовського моря — понад 440 млн. куб. метрів;

загроза здоров’ю населення і незворотної втрати біорізноманіття та біоресурсів моря;

зменшення обсягів вилову риби та заготівлі морепродуктів;

зниження якості морських рекреаційних ресурсів;

руйнування морського берега та інтенсифікація негативних геологічних процесів;

відсутність системи інтегрованого управління морським природокористуванням;

загроза зникнення видів тварин і рослин, що занесені до Червоної книги України;

зменшення обсягів розведення цінних промислових видів риб.

Основні кількісні показники, якими характеризується ситуація

За запасами доступних до використання водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених країн Європи та світу. В середні за водністю роки на території України формується 52 млрд. куб. метрів стоку.

Відповідно до визначення Європейської Економічної Комісії ООН держава, водні ресурси якої не перевищують 1,7 тис. куб. метрів на одну особу, вважається водонезабезпеченою.

Загалом (за даними офіційної статистики (форма № 2ТП‑водгосп) у 2015 році в межах України (без тимчасово окупованих та неконтрольованих територій) до поверхневих водних об’єктів скинуто 5343 млн. куб. метрів стічних та інших вод, у тому числі зворотних (стічних) вод 4915 млн. куб. метрів, з них без очистки – 183,8 млн. куб. метрів; недостатньо очищених – 691,3 млн. куб. метрів; нормативно очищених – 1389 млн. куб. метрів.

Територіальні води України у Чорному морі до анексії території Автономної Республіки Крим займали 24 850 кв. кілометрів, а площа шельфу становила близько 57 відсотків загальної довжини Чорноморського шельфу. У межах України розташовано 14 основних лиманів і естуаріїв загальною площею 1952 кв. кілометри, 8 заток площею 1770 кв. кілометрів, 19 приморських водно‑болотних угідь загальною площею 635 тис. гектарів.

Мета, якої передбачається досягнути

Головною метою є реформування державної системи управління у сфері охорони вод (поверхневих, підземних, морських), раціонального використання водних ресурсів шляхом переходу від адміністративно‑територіальної моделі управління до басейнового управління, за якого основною одиницею управління виступатиме район річкового басейну. Передбачається визначити об’єктом управління річковий басейн у встановлених межах, а не адміністративно‑територіальну одиницю.

Нагальною потребою у вирішенні питання охорони та відтворення морського довкілля є застосування європейських підходів щодо встановлення стратегічних природоохоронних цілей та індикаторів політики у коротко‑, середньо‑ та довгостроковій перспективі на основі базової оцінки морських вод та реалізації плану природоохоронних заходів для досягнення хорошого екологічного стану.

Цільові кількісні показники, яких передбачається досягнути
до кінця 2017 року і в середньостроковій перспективі

До кінця 2017 року планується встановлення меж районів дев’яти річкових басейнів.

До кінця 2020 року планується розробити дев’ять проектів планів управління річковими басейнами, встановити межі басейнів Азовського та Чорного морів (українська частина).

Відповідність пріоритету Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України, іншим стратегічним документам,
міжнародним зобов’язанням

Пріоритет відповідає:

Угоді про асоціацію;

Директиві Європейського Парламенту та Ради № 2000/60/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики.

 

Результати роботи за попередній період

Верховною Радою України прийнято Закон України від 4 жовтня 2016 р. № 1641‑VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом”.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 371 схвалено розроблений Мінприроди план імплементації Директиви Європейського Парламенту та Ради № 2008/56/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища.

Суть підходу, який пропонується реалізувати в середньостроковій перспективі

На законодавчому рівні — прийняття нормативно‑правових актів, передбачених Законом України від 4 жовтня 2016 р. № 1641‑VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом”, загалом — 14 нормативно‑правових актів, у тому числі до кінця 2017 року — чотири.

На інституційному рівні — оптимізація функцій і повноважень центральних (у тому числі шляхом децентралізації владних повноважень) та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо розпорядження та управління водними ресурсами; удосконалення діючої структури басейнових та обласних управлінь водними ресурсами, що належать до сфери управління Держводагентства.

Запропонований підхід передбачає визначити об’єктом управління район річкового басейну у встановлених межах, а не окрему його частину в межах адміністративно‑територіальної одиниці.

Крім того, інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом потребує проведення оцінки сучасного екологічного стану основних річкових басейнів України та розроблення на їх основі елементів планів управління річковими басейнами.

У сфері охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів передбачається:

перегляд (актуалізація) цілей і завдань державної природоохоронної політики, розроблення Стратегії морської природоохоронної політики;

здійснення базової оцінки морських вод (у межах української частини акваторії Чорного та Азовського морів), визначення екологічного стану та встановлення природоохоронних цілей та індикаторів;

запровадження програми моніторингу для здійснення поточної оцінки та регулярного оновлення цілей;

розроблення плану заходів щодо досягнення хорошого екологічного стану морського довкілля.

⇐ Предыдущая37383940414243444546Следующая ⇒

Поделиться: