ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Стр 1 из 17Следующая ⇒

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування

Зміст лекційного курсу

з дисципліни:

« Самоменеджмент »

для студентів першого курсу

освітнього ступеня бакалавра

спеціальності 073 "Менеджмент"

спеціалізація "Менеджмент"

Упорядник и :

Фінагіна О.В., д.е.н, проф., Сурай А.С. к.е.н., доцент, к.е.н., ст. викл . Білан О.В.

Черкаси, 2016

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………. Програма дисципліни……………………………………………………………………………. Тема 1. Методологічні підходи до самоменеджменту………………………………………… Тема 2. Планування особистої роботи менеджера…………………………………………….. Тема 3. Організовування діяльності менеджера………………………………………………. Тема 4. Самомотивування та самоконтроль менеджера………………………………………. Тема 5. Формування якостей ефективного менеджера………………………………………... Тема 6. Розвиток менеджерського потенціалу………………………………………………… Перелік рекомендованих джерел………………………………………………………………..

3 4 6 13 30 41 48 55 61

ВСТУП

Дана навчальна дисципліна є теоретичною основою сукупності знань та вмінь, що формують профіль фахівця в області менеджменту.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є вивчення питань особистісного розвитку менеджера.

Міждисциплінарні зв’язки: дана дисципліна пов’язана з такими предметами: «Філософія», «Психологія», «Менеджмент», «Інноваційний менеджмент», «Креативний менеджмент», «Управління персоналом».

ІНФОРМАЦІЙНИЙОБСЯГНАВЧАЛЬНОЇДИСЦИПЛІНИ

«САМОМЕНЕДЖМЕНТ»

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади само менеджменту.

Тема 1. Методологічні підходи до самоменеджменту

Сутність самоменеджменту як одного з розділів науки менеджменту, що має з нею загальні принципи і функції; види особистісних ресурсів, розвиток яких сприяє гармонійної особистості.

Управління базовими ресурсами особистості; функції самоменеджменту, їх зміст та відмінні риси; власні особистісні обмеження і виявляти готовність до використання прийомів самоменеджменту;

Значення самоменеджменту в професійній діяльності людей; можливості самовдосконалення через самоменеджмент.

Тема 2. Планування особистої роботи менеджера

Поняття ресурсу часу та основні причини його дефіциту; системи обліку та інвентаризації часу; розвиток методів управління часовим ресурсом, схеми управління часом;

Основні методи управління тимчасовим ресурсом, що сприяють вирішенню проблеми ефективного і розумного управління своїм часом; ефективна організація часового ресурсу. Картка щоденного обліку часу А. Гастєва; облік часу П.М. Кєрженцева; АВС- хронометраж; Облік часу в Excel А. Федорова; Фотографія робочого тижня; Хронометраж по Г.А. Архангельському; журнал часу; аналіз щоденних перешкод часу.

Рекомендації щодо економії зусиль; «банк» принципів, прийомів і способів, що допомагають раціонально організовувати робочий час. Традиційні і комп'ютерні способи планування особистої роботи менеджера

Тема 3. Організовування діяльності менеджера

Основні види діяльності менеджера; принципи раціональної організації праці в діяльності сучасних підприємств.

Організація сприятливого режиму і умов праці для підлеглих; культура управлінської праці та її місце у житті сучасної людини; показники ефективності діяльності менеджера та використання їх за потреби.

Техніка організації особистої роботи; робота з документами і кореспонденцією; ведення телефонних розмов; проведення нарад, конференцій; підготовка і проведення виступів; прийом з особистих питань; відвідування робочих місць.

Методи управління ресурсом активності і працездатності; особистий потенціал даного ресурсу у людини. Основні комплекси вправ для підтримки здорового способу життя.

Розділ 2. Формування якостей ефективного менеджера

Список рекомендованої літератури:

1. Зайверт Л. Ваше время – в ваших руках. Советы руководителям, как эффективно использовать рабочее время) / Лотар Зайверт / Пер. с нем. – М.: Экономика, 2001. – 267 с.

2. Армстронг М. Как стать эффективным руководителем / М. Армстронг / Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 160 с. – (Серия «Классика Harvard Business Review»)

3. Добротворский И.Л. Самоменеджмент : Практ. руководство для решения повседневных проблем : Эффективные технологии / И.Л. Добротворский . ─ М. : Приор-издат, 2003 . ─ 267 с.

4. Лукашевич Н.П. Теорія й практика самоменеджменту: навчальний посібник / Н.П. Лукашевич. - 2-е вид., випр. - Киев : МАУП, 2002. - 360 с.

5. Андреев В. И. Конфликтология: искусство спора, ведение переговоров, разрешение конфликтов / В.И. Андреев. — М., 1995. – 178 с.

6. Вудкок М. Раскрепощенный менеджер: для руководителя-практика / М. Вудкок, Д. Фрэнсис - М.: Дело, 2001. - с-320

7. Хроленко А. Т. Самоменеджмент :Для тех, кому от 16 до 20 / А.Т. Хроленко. - М. : Экономика, 2002. - 139 с.

8. Швальбе Б. Личность, карьера, успех/ Б. Швальбе, Х. Швальбе / Пер. с нем. — М.: АО Издат. группа "Прогресс-Интер", 1993. – 228 с.

9. Карпичев В. Самоменеджмент: Введение в проблему // Проблемы теории и практики управления. — 1994. — № 3. — С. 103—106.

10. Доронина М.С. Самоменеджмент: сутність, умови виникнення і розвитку / М.С. Доронина, В.І. Пересунько. // Економіка і управління. – 2006. - № 4. – С. 7-12.

11. Колпаков В. М. Самоменеджмент: навчальний посібник / В. М. Колпаков . ─ К. : Персонал, 2008 . ─ 528 с.

Поняття « самоменеджмент»

Початок наукового осмислення проблеми самоменеджменту у вітчизняній управлінській та соціологічній літературі можна віднести до середини 90 -х років. В одній з перших публікацій на цю тему В. Карпічєва була зроблена спроба «введення в проблему» самоменеджменту, висунуті на обговорення деякі контури моделі самоменеджменту. Дещо раніше поняття «самоменеджмент» було введено в науковий обіг Л. Зайвертом, керівником Інституту раціонального використання часу в Німеччині. Інтерес до цієї проблеми не випадковий. Він обумовлений логікою розвитку управлінських знань.

В даний час існують різні підходи до визначення поняття «самоменеджмент». Так, перший з них припускає, що самоменеджмент спрямований на формування та розвиток професійних навичок менеджера. З приводу того, що слід розуміти під цими навичками, існують різні точки зору. Найбільш загальне визначення передбачає, що сюди необхідно включати вміння застосовувати на практиці всі основні методи і прийоми, накопичені теорією менеджменту. Інший підхід обмежує розуміння предмета тими навичками, які випливають із структури повсякденних управлінських дій керівника. Менеджер повинен вміти виступати, приймати рішення, віддавати усні і письмові розпорядження, вести ділові переговори, уважно вислуховувати співрозмовника тощо. Зазвичай у цей перелік включаються й інші елементи техніки особистої роботи.

Існує також підхід до самоменеджменту з точки зору його окремих напрямів: ефективного управління часом, самоорганізації, саморозвитку, інше. Враховуючи особливості сучасного бізнесу, часовий ресурс відіграє одну з найважливіших ролей в організації процесу виробництва послуги, поступаючись першістю, мабуть, тільки інформації.

Зустрічаються й інші підходи до самоменеджменту і його навчання. Наприклад, існує підхід, що має лише навчальні цілі. Відповідно до цієї точки зору теорію менеджменту можна осягнути на лекціях, в бесідах і за допомогою інших видів аудиторних занять. Навички ж майбутнього менеджера можна отримати або на ділових іграх в різній формі, або ж у реальній роботі, після якої слід знову сісти за парту для обговорення отриманого практичного досвіду.

Самоменеджмент - це мистецтво керувати собою, своїм часом, життям, свідомо будувати кар'єру через самооцінку, самовизначення, саморозвиток.

Принципи самоменеджменту

Сутність самоменеджменту базується на ряді моментів: принципів, умов прояви (підстав), концептуалізації тощо. Принципи самоменеджменту, перетинаючись частково з принципами самоорганізації, визначають на концептуальному рівні сенс менеджменту в умовах самоорганізації людських чинників. Самоорганізація в свою чергу передбачає багатоетапну їх реалізацію.

1) самовільно. Принцип є основоположним і забезпечує появу тенденцій і спостережуваних фактів в умовах конкретних ринкових сегментів і відповідних керованих систем незалежно від форм власності. У певних умовах цей принцип дозволяє не тільки враховувати величезні приховані можливості соціально-економічних систем, а й передавати їм переважну більшість функцій самоменеджменту.

2) «занурення» системи. Ефект самоорганізації, по-перше, залежить від стану необхідних ресурсів і характеристик відповідних відносин в частині доступу до них, по-друге, спонтанно може обмежувати континуум станів з формування нових видів матеріалізованого системотворення лише трьома кінцевими результатами: для себе; для тіньового ринку; для суспільства.

3) спрямованість самоорганізації. Важливим є принцип спонтанно направленого самозародження раніше «занурених» горизонтальних систем як потужної реакції вільного ринку самоорганізованих учасників на монопольний характер державних і корпоративних структур. Іншими словами, реалізація даного принципу відбувається через всі стани саморозвитку ресурсів систем до початку процесу самооптимізації горизонтальних структур.

4) штучне начало. Даний принцип відображає не стільки необхідність підвищення початкового фактичного ресурсоспоживання над розрахованим без гарантії паралельного отримання можливих корисних результатів (за рахунок сумарного ефекту від дифузії і діссонації), скільки ресурсну штучність самовільного зростання і розвитку самоорганізації. Підприємці, адміністратори, менеджери повинні або врахувати, або штучно створити таку ринкову ситуацію, в якій «занурені» системи можуть якийсь час самозабезпечуватися тим, що їм необхідно для стримування ефекту самоліквідації.

5) ресурсна підтримка. При реалізації цього принципу слід враховувати кілька моментів: а) самоменеджмент, створивши горизонтальну систему, повинен дати їй можливість самовизначитися, тобто менеджер зобов'язаний стати на час лише спостерігачем; б) конкретна система вирішує спонтанно необхідні завдання забезпечення ресурсами та послугами,; в) при розвитку самоврядування система здатна до самоліквідації без отримання відповідних результатів або з отриманням, що може бути наслідком відсутності ресурсної підтримки; г) система, реалізувавши спонтанно свої внутрішні завдання, здатна миттєво фінішувати, не цікавлячись кінцевими результатами. Тут самоврядування має завжди бути підживлене додатковими ресурсами.

6) сполучуваність стрибкоподібних та еволюційних процесів. Однозначно спонтанний стрибкоподібний прояв ефекту самоорганізації пов'язаний з особливостями горизонтального реагування керованих соціально-економічних систем на жорсткий вплив адміністративно-бюрократичної структури.

7) паралельність. Передбачається, що феномени самоорганізації створюють певні системні ефекти і формують нові завдання перед самоменеджментом, розвиваються паралельно у ієрархічних системах.

8) концептуальність. Даний принцип є глобальним і являє собою набір декількох різних принципів: обов'язкова наявність гнучкості, наявність напівпрозорих кордонів між регіонами і конкретними ринками, асоціативність композиційної побудови, горизонтальна асоціативна побудова як основа тимчасової стійкості системи в умовах перехідного періоду, збереження ієрархічного втручання центральних органів.

9) віртуальність. Створення на базі самоорганізації нових об'єктів самоменеджменту - нечіткі множини тимчасових відносин сторін.

10) двоїстість самоврядування. Виявляється в тому, що в ієрархічних структурах змішуються функції влади підприємця, адміністративної, методичної влади і впливу менеджменту. Якщо ієрархія віртуальна, тобто заснована на самоорганізації та децентралізується в напрямку горизонтальних структур, то самоменеджмент максимізується і стає вже системою.

11) субсидарність (додатковість) самоменеджменту. У розвитку формальної децентралізації та демократичного управління самоменеджмент фактично реалізує самоорганізацію.

12) дигітальність. Відображаючи так звану предметоцентричність, дигітальність є найважливішим сучасним рішенням завдань децентралізації управління.

Сукупні принципи самоменеджменту визначають сутність як самоорганізацію менеджерів вирішувати першочергові завдання. Матеріалізація сутності самоменеджменту можлива за певних умов і за конкретними обмеженнями.

Контрольні запитання:

1. Що таке «самоменеджмент»?

2. Яка принципова різниця між менеджментом і самоменеджментом?

3. Яка основна мета самоменеджменту?

4. Які Ви знаєте концепції самоменеджменту?

5. У чому полягає сутність концепції самоменеджменту М. Вудкока і Д. Френсіса?

6. Охарактеризуйте сутність концепції самоменеджменту В.А. Андрєєва?

7. У чому полягає сутність концепції самоменеджменту А.Т. Хроленка?

8. Поясніть у чому полягає сутність концепції самоменеджменту Б. і Х. Швальбе?

9. Які переваги самоменеджменту за концепцією Л. Зайверта?

10. Які Ви знаєте функції самоменеджменту?

11. Навіщо потрібно вивчити технічні прийоми самоменеджменту?

Тема 2. Планування особистої роботи менеджера

2.1. Сутність часу. Поняття ресурсу часу і його визначення

2.2. Інвентаризація та аналіз тимчасових витрат

2.2.1. Картка щоденного обліку часу А. Гастєва

2.2.2. Облік часу П.М. Кєрженцева

2.2.3. АВС- хронометраж

2.2.4. Облік часу в Excel А. Федорова

2.2.5. Фотографія робочого тижня

2.2.6. Хронометраж по Г.А. Архангельському

2.2.7. Журнал часу

2.2.8. Аналіз щоденних перешкод часу

Список рекомендованої літератури:

1. Леонард Д., Сорос С. Как заставить работать коллективный мозг компании // Креативное мышление в бизнесе / Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 228 с. – (Серия «Классика Harvard Business Review»)

2. Зайверт Л. Ваше время – в ваших руках. Советы руководителям, как эффективно использовать рабочее время) / Лотар Зайверт / Пер. с нем. – М.: Экономика, 2001. – 267 с.

3. Горбачев А.А. Тайм-менеджмент в 2 счета / Александр Горбачев. – СПб.: Питер, 2009. – 256 с.

4. Армстронг М. Как стать эффективным руководителем / М. Армстронг / Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 160 с. – (Серия «Классика Harvard Business Review»)

5. Золотые Ступени Карьеры / А. Купеческий, М. Бородулина, Л. Лебедева, Ю. Романова, В. Оглоблин, Ю. Блохин, А. Ульянов, З. Цамалашвили и др. – М.: Издательство: OOO "Купечество", 2006. – 344 с.

6. Резник С. Д. Женщина-руководитель: как добиться успеха в управлении / С. Д. Резник, С. Н. Макарова. - Феникс, 2005. – 320 с.– (Серия: Бизнес-технологии).

7. Доронина М.С. Самоменеджмент: сутність, умови виникнення і розвитку / М.С. Доронина, В.І. Пересунько. // Економіка і управління. – 2006. - № 4. – С. 7-12.

8. В.Н. Парахина. Современные проблемы развития теории и практики управления организациями: монография / В.Н. Парахина, Г.В. Воронцова, Л.И. Ушвицкий, Н.П. Харченко и др. / Под ред. профессора В.Н. Парахиной. — Ставрополь: Изд-во "СевКавГТУ", 2007. – 232 с.

9. Ф.М. Русинов. Менеджмент и самоменеджмент в системе рыночных отношений: учеб. пособие / Ф.М. Русинов, Л.Ф. Никулин, Л.В. Фаткин / Под. ред. Ф.М. Русинова . ─ М. : ИНФРА-М, 1996 . ─ 350 С.

10. Колпаков В. М. Самоменеджмент: навчальний посібник / В. М. Колпаков . ─ К. : Персонал, 2008 . ─ 528 с.

11. Управление крупным предприятием: монографія / А.В. Козаченко, А.Н. Ляшенко, И.Ю. Ладико, Г.И. Дибнис, В.В. Адоніна, П.В. Кривуля, С.С. Штапаук, Ю.С. Погорелов, О.Н. Сирота. – К.: Лібра, 2005. - 384 с.

Облік часу П.М. Кєрженцева

Сподвижник А.К. Гастєва з впровадження наукової організації праці в Росії П.М. Кєрженцев запропонував вести систематичні записи витраченого часу - складати хронокарти, які мають різноманітну форму (Рис. 2.2).

Види хронокарт:

1. Послідовний цифровий запис дня, в який записуються одна за одною всі види робіт і проведення часу за добу. Як зазначає П. Кєрженцев, недолік цього запису в тому, що немає наочного подання витрат часу протягом дня.

2. Запис на картці, де всі послідовні дії вносяться щоразу в новий рядок, отримуючи графік у вигляді сходів. Для більшої наочності можна заносити аналогічні витрати часу в одну і ту ж сходинку, а також згрупувати за схожим елементом, що дає чітке графічне представлення про всі події дня і зв'язки між ними.

На думку автора, ведення хронокарти займає кілька хвилин в день і є дуже ефективним заходом контролю часу і його правильного розподілу. Необхідно систематично використовувати хронокарти як один із засобів вироблення «почуття часу», це допоможе чітко уявляти собі, як іде робота, а також навчить безпомилково визначати різні тимчасові проміжки. Проте однієї хронокарти недостатньо, так як вона відзначає досить великі часові інтервали, а відчуття часу може бути сформовано як раз при визначенні секунд і хвилин.

Дата

Картка обліку часу П.І.Б.

Номенклатура

…

Разом

сон

самообслуговування

їжа

відпочинок

11 ½

звичайна робота

читання

2 ½

доповідь

засідання

проїзди

непродуктивний

витрачений

Рис. 2.2. Хронокарти П.М. Кєрженцева

АВС- хронометраж

Суть АВС- хронометражу полягає в тому, що особливу увагу в момент обліку часу приділяють ключовим завданням, а обліку та аналізу нерезультативних справ відводиться незначний час (Табл. 2.1).

Основні чотири принципи представленої методики:

1. Концентрація уваги на головних завданнях або парадокс самоврядування. У методиці з'єднується хронометраж з механізмом акцентування на основних завданнях, а в її основі закладена вдосконалена «картка обліку часу» Гастєва - Кєрженцева, що отримала назву «картка ефективності». Всі здійснювані завдання поділяються на ключові завдання, інші справи і явні втрати, тому картка поділена на три області і дає можливість паралельної фіксації одночасної діяльності.

Таблиця 2.1

Заповнений бланк аналітики АВС-хронометражу

Дата	№	Важливо коеф. (2)			Справи категорії В та С коефіцієнт (1)											Втрати (-1)	Разом
Дата	№	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	Разом
01.03.14	1	4	1	2	1	2	3	2	1	1	2	1	2	2	1	3	290 хв
01.03.14	2	2	2	2	1	1	2	2	4	3				2	1	3	250 хв
01.03.14	И	6	3	4	2	3	5	4	5	4	2	1	2	4	2	6	540 хв

2. Простота і гнучкість ведення форми обліку часу. У даній формі час відзначається галочкою, а всі завдання згруповані за типами, що дозволяє вести повноцінний хронометраж, а також налаштовувати облік під себе. У картці поле завдань розбито на три частини: рядки 1-3 (ключові завдання), 4-14 (типові і рутинні завдання) і 15 (втрати часу).

3. Вимірність і наочність результатів діяльності. Представлена форма дозволяє відзначати вчинені одночасно дії, але крім картки ефективності складається таблиця аналізу використаного часу, яка ведеться в MS Excel. У першому стовпці зазначається дата, у другому вписується номер картки, якщо за день їх було заповнено більше однієї, потім розташовані стовпці, які відповідають завданням, на які було витрачено час. Стовпці групуються як в картці ефективності: справи категорії А (важливі), В та С (типові та рутинні завдання) і втрати. Потім необхідно підрахувати в заповненій картці кількість галочок і внести в таблицю аналізу використаний час.

4. Корисна повнота інформації. У методі АВС- хронометражу введено ряд спрощень: розукрупнення важливих і укрупнення рутинних завдань; розгляд цілого комплексу завдань категорії «важливо», а також категорії В і С об'єднаних в комплекс. І ще необхідно відзначити, що таблиця аналітики дозволяє розглядати діяльність людини в ретроспективі.

Фотографія робочого тижня

Суть представленої методики полягає в наступному: необхідно вести щоденні записи абсолютно всіх справ за тиждень з докладним описом робочого дня, із зазначенням початку і завершення будь-якого виду діяльності (Рис. 2.4). Потім після збору необхідної інформації приступають до її аналізу: групують виконані дії і привласнюють їм певні коди. Треба відзначити, що класифікувати справи можна таким чином: за виконуваними функціями (контакти з клієнтами - дзвінки (З), переговори (Пр), листи (Л)); за ефективністю витраченого часу (робочий час (Роб), паузи і перерви (Пер), неробочі розмови (Роз), відпочинок (В)); витрачений час також ділиться за пріоритетами: витрачений на головні завдання (1), на поточну роботу (2) і не важливу (3).

Фотографія робочого тижня наочно показує, на що саме витрачається час і скільки його витрачається, а також оцінюються отримані показники, чи є вони оптимальними для ефективної роботи.

Рис. 2.4. Графік фотографії робочого тижня

Журнал часу

Ще однією формою обліку тимчасових витрат є журнал часу, в якому пропонується розбити кожен день тижня на 15-хвилинні проміжки. Після закінчення кожної години необхідно фіксувати виконану роботу, попередньо віднесену до того чи іншого виду діяльності. Даний журнал ведеться кілька тижнів, де відзначається, як витрачається робочий час, уникаючи оцінок і аналізу ситуації.

Потім по завершенні спостереження аналізуються всі отримані дані (Табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Аналіз даних журналу часу

Код	Вид діяльності	Витрачений час	%
Пз	Поїздка	18 год 20 хв	23,4%
Н	Нарада	9 год 45 хв	11,9%
Ос	Освіта	7 год 30 хв	10,1%
…	…	…	…

Внаслідок проведеного аналізу стане зрозуміло, скільки часу займає вирішення головних завдань, а скільки - другорядних; які види діяльності віднімають значну частину дня і чи можна їх скоротити; чи можна частину роботи делегувати, і багато іншого.

Список рекомендованої літератури:

1. Баришніков В.М. Людський розвиток як сутність державної стратегії соціально-економічної політики (самоменеджмент в забезпеченні конкурентоздатності безробітних на сучасному ринку праці): навч. посіб. / В. М. Баришніков; Ін-т підготов. кадрів Держ. служби зайнятості України. — К.:[б.в.], 2010. — 121 с.

2. Грищенко В.О. Самоменеджмент: навч. посіб. / В.О. Грищенко, О. Г. Архипов, Л. М.Журомська // Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля; Холдинг МЖК "Мрія". — Луганськ : Видавництво СНУ ім. В.Даля, 2006. — 192с.

3. Лукашевич Н.П. Самоменеджмент. Теория и практика: учебник. — К. : Ника-Центр, 2007. — 344с.

4. Русинов Ф.М. Менеджмент и самоменеджмент в системе рыночных отношений: учеб. пособие / Л.Ф. Никулин, Л.В. Фаткин / Федор Михайлович Русинов (ред.). — М. : ИНФРА-М, 1996. — 351с. — (Высшее образование).

5. Хроленко А. Т. Самоменеджмент: Для тех, кому от 16 до 20. — М. : Экономика, 1996. — 139 с.

6. Васильева И.Н. Организация делопроизводства и персональный менеджмент : учеб. пособие для студентов вузов / И.Н.Васильева, Э.В.Островский, И.Ю. Юртаев; отв.ред. И.Н.Васильева. - М.: Вуз. учебник, 2009. – 356 с.

7. Добреньков В.И. Управление человеческими ресурсами: социально-психологический подход: учеб. пособие для студентов вузов / В. И. Добреньков, А. П. Жабин, Ю. А. Афонин; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Социол. фак. - М.: КДУ, 2009. – 480 с.

8. Мамфорд, Алан. Management Development. Как усовершенствовать работу менеджеров: стратегии действий; Пер.с англ. К.А. Кравченко / Алан Мамфорд, Джеф Голд М.: Hippo, 2006. – 245 с.

Види діяльності менеджера

• робота з іншими людьми в організаціях для досягнення організаційних цілей та економічного успіху;

• служіння цілям організації, підпорядкування вищим інстанціям;

• вивчення попиту та пропозицій на ринку;

• планування діяльності організації;

• комунікація (встановлення і розвиток взаємодії між персоналом, іншими установами та організаціями);

• пошук і використання необхідних засобів і ресурсів для найкращого досягнення основних цілей організації;

• розробка бізнес-плану і контроль над його реалізацією;

• керівництво (доведення інструкцій і повноважень), організація та оцінка роботи підлеглих;

• контроль за виконанням завдань;

• участь у процесі прийому і підбору, допомога в професійно-кваліфікаційному зростанні працівників;

• проведення переговорів, бесід з клієнтами;

• проведення презентацій.

Ведення телефонних розмов

Телефон - важливий засіб ефективності управлінської роботи, оперативного ділового спілкування. Але при неправильному користуванні ним саме телефон стає джерелом втрат робочого часу. На телефонні переговори витрачається від 4% до 27% робочого часу.

Мистецтво в користуванні телефоном полягає в максимальній економії часу на телефонні розмови при максимальній реалізації наданих телефоном можливостей. Крім цього менеджеру зручно мати при собі особистий довідник з адресами і телефонами, який регулярно повинен перевірятися, оновлюватися і доповнюватися. В особистому довіднику крім прізвища, імені та по батькові абонента (за алфавітом) доцільно вказати його посаду або справу, з якою він пов'язаний.

Тривалість ділових телефонних переговорів повинна бути граничною при максимальній інформативності. Для того щоб телефонна розмова тривала мінімальну кількість часу, її потрібно ретельно спланувати, попередньо скласти коротку намітку і підібрати необхідні матеріали, продумати розмову і записати основні питання, які ви збираєтеся з'ясувати, а також питання, які можуть виникнути в ході бесіди. Відсутність зорового зв'язку люди зазвичай прагнуть заповнити зайвою багатослівністю або залученням до розмови сторонніх, що подовжує бесіду. Більшість телефонних розмов можна укласти в три хвилини, максимальна тривалість їх п'ять- шість хвилин.

На закінчення необхідно відзначити, що всі телефонні дзвінки повинні проходити через секретаря, який перенаправляє дзвінки в той чи інший підрозділ і переключає на менеджера, якщо дзвінки призначені для нього. Це дозволить заощадити час менеджера.

Прийом з особистих питань

Для проведення прийому краще виділити певний час протягом робочого дня. Оптимальним представляється час між 14.00 і 16.00. Якщо це можливо, то необхідно користуватися попереднім записом у секретаря. Відвідувач, по можливості, повинен заздалегідь викласти тему майбутньої розмови. Це дозволить, по-перше, скоротити час на виклад теми розмови, по-друге, дозволить менеджеру підготуватися до майбутньої бесіді і, по-третє, якщо це можливо, направити відвідувача до інших виконавців. Відвідувачу необхідно заздалегідь повідомити тимчасові рамки розмови.

Всі прийоми відвідувачів можна розділити на офіційні і неофіційні.

Офіційні прийоми можна проводити: за столом для конференцій, нарад - це поставить менеджера і відвідувача в однакові умови, тобто психологічно буде легше. До такого способу найкраще вдаватися, коли прийом відвідувача офіційний, але менеджер хоче краще налагодити особистий контакт. За робочим столом найкраще взагалі не приймати відвідувачів, оскількі на ньому можуть знаходитися важливі документи, які може побачити відвідувач і по ряду інших причин. За ним краще приймати винних працівників. Коли менеджер сидить за робочим столом, а працівник перебуває спереду, то психологічно працівникові набагато складніше і часом одного цього вистачає, щоб, працівник зрозумів свою провину.

Неофіційні прийоми краще проводити в «зоні відпочинку». Зручно розташувавшись на дивані або у кріслі, менеджеру і співрозмовнику буде легше розслабитися і добре налагодити особистий контакт. Відвідувач, що прийшов з особистою бесідою до менеджера, буде почувати себе набагато впевненіше в такій обстановці, ніж в офіційній.

Для того, щоб обмежити час, що витрачається на бесіду (а значить заощадити час менеджера), необхідно, як вже зазначалося раніше, повідомити відвідувачеві припустиму тривалість бесіди. Якщо співрозмовник не припиняє розмови, то тактовно сказати йому, що час розмови вийшов.

На закінчення необхідно відзначити, що для оптимального ведення бесіди менеджер повинен:

вміти активно слухати. Тобто в процесі розповіді співрозмовника не просто слухати мовчки, а показувати, що ви стежите за ходом думки.

вміти зрозуміти співрозмовника. Причому зрозуміти не означає прийняти. Якщо менеджер може правильно зрозуміти співрозмовника, то це допоможе йому прийняти правильне рішення;

вміти спрямувати розмову в потрібне русло;

намагатися говорити на рівні співрозмовника та ін.

Відвідування робочих місць

Відвідування робочих місць дозволяє налагодити з колективом хороші відносини, бути в курсі справ на підприємстві (в організації). Також при відвідуванні робочих місць робочі (службовці) можуть висловити менеджеру свої побажання або можливі варіанти вирішення проблем.

При підготовці до відвідування менеджер повинен зібрати необхідний матеріал з того чи іншого цеху, підрозділу, відділу щоб бути в курсі справ, що відбуваються в них.

Для гарного контакту з працівниками необхідно враховувати психологічні моменти. Зокрема в цех, підрозділ, відділ краще йти одягненим відповідним чином. При зустрічі з працівниками необхідно заохочувати їх прагнення висловитися з актуальних проблем. Щоб не забути внесені пропозиції їх краще коротко записувати і після аналізу впроваджувати, не забуваючи заохочувати працівників, які внесли раціоналізаторські пропозиції.

Для відвідування робочих місць краще вибирати час ближче до кінця робочого дня, коли продуктивність низька і відволікання працівників не завдасть великої шкоди.

Важливо відзначити також, що необхідно зустрічатися з працівниками не лише в робочий час, а й в не робочий. На таких зустрічах можна обговорити загальний стан справ на підприємстві, послухати невдоволення працівників.

Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте види діяльності менеджера.

2. Яку роль відіграють принципи раціональної організації праці в діяльності сучасних організацій?

3. Чи потрібно управляти процесом цілеспрямованої творчості працівників?

4. Поясність залежність продуктивності управлінської праці від стану робочих місць і умов, в яких трудиться менеджер?

5. Назвіть принципи організації праці керівника.

6. Що повинна мати система обслуговування робочого місця менеджера?

7. Що таке культура управлінської праці?

8. Назвіть види норм, які певним чином формують управлінську культуру.

9. Поясніть термін «ефективність діяльності менеджера».

10. Охарактеризуйте техніку організації особистої роботи менеджера.

Розділ 2. Формування якостей ефективного менеджера

Список рекомендованої літератури:

1. Никулин Л.Ф. Эклектичная мозаика менеджмента / Л.Ф.Никулин, М.Н.Сидоров, Д.Ю.Бусалов. - Самара:Учеб.лит., 2009. – 156 с.

2. Панченко В.Г. Личность руководителя : учеб. пособие для студентов / В. Г. Панченко, В. Н. Паутов, Т. В. Разенкова. - М.: МАКС Пресс, 2010. – 320 с.

3. Наймушин А.И. Введение в дистанционное образование. Самоменеджмент и формирование образовательного пространства: учеб.пособие. / А.И. Наймушин. - Уфа:Уфим.технол.ин-т сервиса - 2000. - 92 с. - (Новые образовательные технологии).

4. Добротворский И.Л. Самоменеджмент: Эффективные технологии. Практическое руководство для решения повседневных проблем. - М.: Приор-Издат. - 2003. - 267 с.

5. Петрова Н.П. Тренинг для победителя. Самоменеджмент эпохи Интернет / Петрова Н.П. - СПб: Речь. - 2002. - 211 с. -(Психологический тренинг).

6. Ноздренко Е.А. Эффективный самоменеджмент: учеб. пособие / Е. А. Ноздренко. - Красноярск: Краснояр. гос. ун-т. - 2005. - 153 с.

7. Кинан К. Самоменеджмент / К. Кинан; пер. с англ. - М.: Эксмо. - 2006. - 72 с.. - (Менеджмент на ладони: кратко и ясно).

Поняття мотивації праці

Успішність управлінської діяльності менеджера у вирішальній мірі залежить від того, наскільки він зуміє сформувати і розвинути у своїх співробітників бажання і прагнення працювати з повною віддачею творчих сил, здібностей і знань.

Мотиви - те, що спонукає діяльність людини, заради чого вона відбувається. У сучасній психології термін «мотиви» застосовується для позначення самих різних явищ і станів, що викликають активність людини. У ролі мотивів можуть виступати потреби й інтереси, потяги і емоції, світогляд і переконання, цільові установки і ціннісні орієнтації.

Ядром мотивів психологи вважають потреби людини. Зазвичай виділяють три групи потреб - матеріальні, духовні і соціальні (громадські). В основу такої класифікації покладено принцип спрямованості особистості на той чи інший об'єкт. Матеріальні потреби лежать в основі життєдіяльності людини; це - потреби в їжі, одязі, житлі, предметах побуту тощо. До духовних потреб відносяться потреби пізнання, залучення до культури і естетична насолода. Соціальні потреби виявляються в прагненні трудитися, приносити користь суспільству, спілкуватися з людьми, займати в трудовому колективі певний статус, користуватися увагою і повагою оточуючих, реалізувати свої здібності у творчій діяльності.

Мотивація - це спонукання людей до активної діяльності. У теорії менеджменту мотивація представлена як один з головних його елементів поряд з цілепокладанням, плануванням, організацією і контролем. Кінцева мета мотивації трудової активності працівників - формування ініціативного і відповідального ставлення їх до праці, до своїх обов'язків. В якості засобів мотивації виступають матеріальні і моральні стимули, організаційно-технічні заходи, спрямовані на поліпшення умов та організації праці, нормальний соціально-психологічний клімат у колективі, соціально-культурні заходи, посадове пересування працівників.

Список рекомендованої літератури:

1. Аакер Д.А. Бизнес-стратегия: от изучения рыночной среды до выработки беспроигрышных решений / Дэвид А. Аакер; [пер. с англ.]. — М.:Эксмо, 2012. — 464 с.

2. Я - Перший [Текст]: журнал для впевнених та успішних, а також для тих, хто прагне бути такими / ТОВ "Видавництво "КІМ", Н.Г.Лозійчук. – К.: КІМ, 2011. - 64 с.

3. Петрова Н.П. Тренинг для победителя. Самоменеджмент эпохи Интернет. / Петрова Н.П. - СПб: Речь. - 2012. - 211 с. - (Психологический тренинг).

4. Грей К.К. Организации. Теории, конфликты и менеджеры: [перевод с английского Крис Грей]. - Харьков: Гуманитарный центр. - 2008. - 196 с.

5. Маккензи Р.А. Ловушка времени: рекомендации, примеры, советы / Р. А. Маккензи. - М.: Вече : Персей: АСТ, 2005. - 479 с. - (Self-Help).

6. Сухова И. М. Самоменеджмент студента [Текст] : практ. пособие для студ. и преподавателей / И. М. Сухова. - М.: АНМИ, 2011. - 92 с.: ил. - (Сестринское дело).

7. Комар Ю. М. Самоменеджмент навчання [Текст]: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Ю. М. Комар ; Донецький ін-т ринку та соціальної політики. - Донецьк : ДІРСП, 2005. - 232 с.

8. Грищенко В. О. Самоменеджмент [Текст] : навч. посіб. / В.О. Грищенко [и др.]; Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля - Луганськ : Видавництво СНУ ім. В.Даля, Холдинг МЖК "Мрія"., 2006. - 292 с.

Життєва позиція особистості

Людина, що живе в суспільстві, взаємодіючи з іншими індивідами, займає певну життєву позицію. Життєва позиція - ставлення людини до навколишнього світу, що виражається в його думках і вчинках.

Виділяються дві основні життєві позиції:

пасивна (конформістська), спрямована на підпорядкування навколишньому світу, слідування обставинам.

активна, спрямована на перетворення навколишнього світу, контроль над ситуацією;

У свою чергу, конформістська життєва позиція буває:

авторитарно-конформістською (людина в своїй поведінці орієнтується на поведінку і погляди якоїсь окремої, дуже впливової і авторитетної людини, як правило, керівника колективу);

груповою-конформістською (окрема людина, як і інші члени групи, жорстоко дотримується норм, прийнятих в групі);

суспільно-конформістською (окремий індивід підпорядковується нормам суспільства і «пливе за течією»);

Активна життєва позиція також має свої межі:

активна, самостійна поведінка по відношенню до інших індивідів, але підпорядкування лідеру групи;

підпорядкування нормам суспільства, але прагнення лідирувати в групі, колективі;

ігнорування суспільних норм і активне прагнення «знайти себе» поза суспільством - в банді злочинців, серед хіпі, в інших асоціальних групах;

невжиття норм суспільства, але прагнення самостійно і за допомогою інших змінити всю навколишню дійсність.

Список рекомендованої літератури:

1. Карпичев В., Варламов В. Самоменеджмент: Введение в проблему [Cтатья] // Проблемы теории и практики управления. — 2013. — № 3. — С. 103—106.

2. Парфенова З.А. Технология самоменеджмента: учеб. пособие по спец. 062100 "Упр. персоналом" / З. А. Парфенова. - 2-е изд., перераб. и доп.- Новосибирск: СибАГС. - 2013. - 258 с.

3. Разовский Ю. В. Персонал: учеб. пособие / Ю. В. Разовский – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2009. – 238 с.

4. Кругликов В.В. Теория организационного управления: монография / В.В. Кругликов, С.В. Кругликов. - Минск: Военная академия Республики Беларусь. - 2010. - 285 с.

5. Балабанова Л.В. Организация труда менеджера [Текст]: учебник для студ. высших учеб. закл. / Л.В. Балабанова, А.В. Сардак; Донецкий национальный ун-т экономики и торговли им. Михаила Туган-Барановского. Кафедра маркетингового менеджмента. - Донецк: ДонНУЭТ, 2008. - 480 c. - (Школа маркетингового менеджмента).

6. Организация труда менеджера [Текст]: тесты для студ. спец. 6.050201 "Менеджмент организаций" / сост. В. М. Коцупей, А. А. Ланда; Укоопспилка, Львовская коммерческая академия. - Л.: Издательство Львовской коммерческой академии, 2007. - 43 с.

7. Прищепа Н.П. Организация труда менеджера [Текст]: учеб. пособие / Н. П. Прищепа; Луганский национальный педагогический ун-т им. Тараса Шевченко. - М.: Альма-матер, 2006. - 160 с. - Библиогр.: С. 158-159.

8. Ушенко Н.В. Организация труда менеджера. Практикум [Текст]: учеб. пособие для студ. высших учеб. закл. / Н. В. Ушенко. - Донецк: ООО "Юго-Восток, Лтд", 2004. - 172 с.

9. Градінарова О.О. Дослідження передумов використання сучасної системи самоменеджменту на підприємствах туристичної індустрії / О.О. Градінарова // ВІСНИК ДІТБ. - 2011. - № 15. – С. 32-38.

Творчий потенціал менеджера

Творчий потенціал - адаптаційний рівень трудового потенціалу працівника, пов'язаний з активністю і саморозвитком його ресурсів і можливостей у трудовій діяльності. Таким чином, творчий потенціал працівника можна трактувати як виший, найбільш розвинений аспект його трудового потенціалу.

Творчий потенціал працівника містить у собі його креативні, інноваційні, евристичні здібності, знання, навички та вміння, реалізовані в трудовій сфері.

Оскільки можливості для творчості істотно розрізняються залежно від конкретного виду праці, можна говорити і про різноманітні типи і рівні творчого потенціалу працівників. Крім того, ступінь реалізації творчого потенціалу в трудовій діяльності залежить від ряду об'єктивних і суб'єктивних факторів, серед яких корпоративна кадрова політика, практика управління персоналом.

У сучасній теорії менеджменту, в соціології праці прийнято виділяти такі найважливіші критерії соціально-економічної диференціації праці:

характер праці. За цим критерієм виділяються такі види праці, як розумовий і фізичний. Як правило, зайнятість переважно розумовою працею надає більш багаті можливості для формування і розвитку творчого потенціалу працівника;

роль в організації праці. Тут виділяється управлінська і виконавча діяльність, причому більшість видів управлінської праці також відрізняються розвиненим творчим потенціалом в порівнянні з працею виконавчею;

автономність праці (незалежність від зовнішнього контролю). Даній характеристиці праці у вітчизняній теорії та практиці приділялася недостатньо уваги, тоді як на Заході вона вважається однією з ключових. У праці з високим рівнем автономності, як правило, більш виражені творчі можливості; неавтономні види праці надають і значно менше можливостей для творчості;

інноваційність змісту праці. Одні види праці характеризуються високим рівнем репродуктивності, рутинності, стереотипності, інші, навпаки, відрізняються нестандартністю, нешаблонністю, тобто значними можливостями виявлення та розвитку творчого потенціалу працівника.

Таким чином, завдання стимулювання творчого потенціалу вважається в практиці західного менеджменту досяжною лише по відношенню до працівників з досить високим рівнем освіти і соціальним статусом. Дана обставина обумовлена особливостями систем соціальної стратифікації в країнах Заходу, в рамках яких нізкостатусним соціально-трудовим позиціям (рядові виконавці) відводяться і нижчі функціональні ніші в системі розподілу праці. На противагу цьому вітчизняний менеджмент має дещо іншу спадщину в сфері мотивування і стимулювання творчого потенціалу різних категорій працівників.

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 335; Нарушение авторского права страницы