ПЕРЕДУМОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Література

‒ Платонова Н. М. Инновации в социальной работе: учеб. пособие для студ.учреждений высш. проф. образования / Н. М. Платонова,М.Ю. Платонов. — 2-е изд., стер. — М.: Издательский центр ≪Академия≫, 2012. — 256 с. — (Сер. Бакалавриат).

‒ Усманов Б.Ф. Социальная инноватика: Учебное пособие. Изд.3-е,
перераб. и дополн. – М.: Социум, 2009.

‒ Основы социальной работы: Учеб.пособие для студ.высш.учеб.заведений /Под ред. Н.Ф.Басова. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 288с.

‒ Інноваційний менеджмент

‒ Пригожин

‒ Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. Учебник, 4-е изд. — СПб.: Питер, 2003. — 400 с

‒ Бовин А.А. Управление инновациями в организации : учеб. пособие п о специальности «Менеджмент организации» / А. А. Бовин, Л. Е. Чередникова, В. А. Якимович. — 3-е изд., стер. — М. : Издательство ≪Омега-Л≫, 2009. — 415 с.

Основні поняття та завдання інноваційного менеджменту

Діяльність кожної організації спрямована на задоволення потреб споживачів відповідного сегмента ринку. Незалежно від того, до якої галузі вона належить, яких споживачів обслуговує, поряд із нею на ринку функціонують інші підприємницькі структури, що займаються аналогічною діяльністю. Чим привабливі­ший з погляду доходів ринковий сегмент, тим щільніша на ньому конкуренція. Конкурентна боротьба між суб'єктами господарю­вання змушує їх дбати про ефективність своєї діяльності, що мо­жливо лише за умов систематичних нововведень у виробничий процес з метою вдосконалення способу виготовлення продукції, і в саму продукцію для її модифікації, надання нових властивостей, поліпшення дизайну, експлуатаційних характеристик, що формує її вищу споживчу цінність і робить привабливішою для покупців. Отже, здатність суб'єктів господарювання створювати те, чого ще немає на ринку товарів і послуг, але потрібне споживачам, забез­печує умови їх тривалому існуванню і розвитку.

Складність і надзвичайно висока рухливість ринкових про­цесів, поява нових запитів і зміна позицій споживачів, масштабні технологічні зрушення, стрімкий розвиток інформаційних мереж, а отже, швидке поширення та отримання інформації, її доступ­ність не тільки ускладнюють роботу підприємств, а й сприяють появі нових, часто несподіваних можливостей для бізнесу, що ґрунтуються на інноваційних баченнях. Американський фахівець з управління Пітер Друкер вказував, що «інновації (або новаторс­тво) — це особливий засіб підприємців, за допомогою якого вони досліджують зміни в економіці та суспільстві з метою викорис­тання їх у бізнесі чи різних сферах обслуговування». Отже, за до­помогою інновації організація здатна конкурувати на ринку, що потребує пильної уваги менеджерів усіх рівнів до формування си­стеми управління новаціями.

За ринкових умов інновації пронизують всю економіку, бу­дучи необхідною умовою розвитку виробництва, розширення ви­робничих можливостей підприємства, підвищення якості продук­ції, появи нових товарів і послуг, а також засобом, за допомогою якого організації адаптуються до змін у зовнішньому середовищі і змінюють його самі у власних інтересах.

 

\

КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ

Будь-яка галузь науки прагне розібратися зі своїм «предметним господарством». Завжди корисно впорядкувати поняття, ознаки та форми. Систематизація – це ще і пошук. Групування нововведень за різними підставами повинні не тільки конкретизувати структуру об’єкта, але і виявити в ньому проблемні зв’язки у співвідношенні між різними типами нововведень, визначити новий предмет вивчення. Проблемний характер таких співвідношень і є головний результат систематизації (2).

Першу класифікацію інновацій розробив Й. Шумпетер. Її використовували до кінця 60-х років XX ст. Він сформулював закономірності технологічної еволюції та роль інноваційна різних етапах циклу розвитку науки; виокремив 5 типів інновацій:

1) виробництво невідомого споживачам нового продукту або продукту з якісно новими властивостями - нове, тобто ще невідоме у сфері споживання благо або нова якість відомого блага;

2) впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове наукове відкриття або новий підхід до комерцій­ного використання продукції - новий, більш ефективний метод виробництва відомої продукції;

3) освоєння нового ринку збуту відомої продукції певною галуззю промисло­вості країни, незважаючи на те, існував цей ринок раніше чи ні

4) залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, не­залежно від того, існували ці джерела раніше чи ні

5) впровадження нових організаційних форм - реорганізація виробництва, що веде до підриву якоїсь усталеної в ньому монополії [15].

Й. Шумпетер ототожнював нововведення зі здійсненням нових комбінацій, тобто будь-яка новація є унікальною вибіркою ресурсів з уже наявних – знань (концептуальні положення, теорії, методики тощо), матеріальних, фінансових та інших ресурсів. результати нововведення служать в свою чергу компонентами при формуванні рішень для майбутніх завдань. Й. Шумпетер під поняттям «новація» розуміть тільки рішення підприємця про проведення в життя (вперше) нової ідеї, що стосується технології або якогось іншого питання, що відноситься до управління підприємством (заготівля матеріалів, збут тощо). Ідея, пропозиція, проект, результат дослідження, винахід тощо, хоч і виступають в якості нового продукта, у чистому вигляді не є нововведенням. І тільки будучи втіленими у вироби, послуги, технології, які сприйняті споживачами, вони стають інноваціями (нововведеннями).

Виділяють три складові нововведення:

‒ потреба, що підлягала задоволенню, тобто функція або набір функцій, які необхідно виконати;

‒ концепція об’єкта або сукупності об’єктів, здатна задовольнити потребу, тобто нова ідея

‒ компоненти, що представляють сукупність наявних знань, матеріалів та доступних технологій, що дозволяють довести концепцію до робочого стану (приклад 2.1)

Інновація

Зміна фізичних властивостей продукта на рівні виробництва

застосування нового компоненту

Застосування нового матеріалу

Створення принципово нових продуктів

Создание новых изделий

Создание нового физического состояния

Создание новых комплексных систем

Приклад

Створення сплавів та припоїв на основі олова

Сталевий корд в покришках

Пенополіуретан

Композиційні матеріали

Цифровий телевізор

Розчинна кава

Швидкісний поїзд

Таблиця 2.2

Література

‒ Платонова Н. М. Инновации в социальной работе: учеб. пособие для студ.учреждений высш. проф. образования / Н. М. Платонова,М.Ю. Платонов. — 2-е изд., стер. — М.: Издательский центр ≪Академия≫, 2012. — 256 с. — (Сер. Бакалавриат).

‒ Усманов Б.Ф. Социальная инноватика: Учебное пособие. Изд.3-е,
перераб. и дополн. – М.: Социум, 2009.

‒ Основы социальной работы: Учеб.пособие для студ.высш.учеб.заведений /Под ред. Н.Ф.Басова. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 288с.

‒ Інноваційний менеджмент

‒ Пригожин

‒ Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. Учебник, 4-е изд. — СПб.: Питер, 2003. — 400 с

‒ Бовин А.А. Управление инновациями в организации : учеб. пособие п о специальности «Менеджмент организации» / А. А. Бовин, Л. Е. Чередникова, В. А. Якимович. — 3-е изд., стер. — М. : Издательство ≪Омега-Л≫, 2009. — 415 с.

ПЕРЕДУМОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Інноваційна діяльність відповідає тенденціям розвитку суспільства. Потреби у нововведеннях з'являються у зв’язку з необхідністю внесення змін в систему, що склалася., що забезпечує її розвиток і стабільне функціонування. Якщо організація розвивається, вона постійно здійснює пошук нових підходів, форм та засобів діяльності.

Вона забезпечує:

- керованість соціальними і соціально-економічними процесами, що об’єктивно відбуваються,

- удосконалення їх результатів.

- стабілізацію функціонуванню завдяки регулюванню й використанню додаткових ресурсів

Соціальна сфера – галузь життєзабезпечення суспільства, у якій реалізується соціальна політика держави, направлена на задоволення потреб населення. Інновації у соціальній сфері можуть стосуватися: зайнятості, доходів, якості життя населення, охорони здоров’я, материнства та дитинства, життєзбереження людей, всіх видів та форм освіти, культури та дозвілля, соціального захисту, забезпечення прав громадян на житло, громадську безпеку, охорони оточуючого середовища, почтового зв’язку та інших комунікативних каналів, роботи з біженцями та змушеними переселенціями, громадського піклування по відношенню до дітей, старих, інвалідів та малозабезпечених громадян.

Актуальність управління: наявність проблем, зумовлених невідповідністю потреб громадян та можливостей суспільства у захисті та підтримці

1) економічні проблеми: обмежене фінансування, недостаток засобів, низький рівень матеріально-технічної бази. Вихід: ефективне використання наявних ресурсних можливостей – проекти

2) Соціальні проблеми: зниження тривалості та якості життя, відсутність культури здоровя, необхідність розвитку дільничних соціальних служб, перехід від заявного принципу до попередження ускладнень

3) організаційно-управлінські проблеми: невідповідність діючих адміністративно-організаційних структур та форм надання соціальної допомоги (низька адаптованість наявних організаційних структур до зміненого внутрішнього та зовнішнього середовища їх діяльності); відсутність системи стандартів діяльності закладів соціального захисту і соціального обслуговування; підготовка кадрів; недостатня мотивація праці; відсутність програми розвитку соціальних послуг (у тому числі платних); дублювання механізмів централізації і децентралізації; відсутність наукового інформаційного супроводу інновацій в соціальній сфері

Шляхи вирішення проблем: реформування діючої системи шляхом експериментальної перевірки можливих механізмів та інструментів, їх закріплення та подальшого впровадження; проектування інноваційних технологій; підвищення ефективності управління на основі науково обґрунтованих підходів; інформаційне забезпечення, розробка та застосування технологій інформатизації (застосування типових пакетів програм на всіх рівнях, у роботі керівників органів та закладів тощо); автоматизація та новаторські інформаційні технології, використання засобів телевізійного зв’язку та Інтернету

Завдання: розвиток ринку соціальних послуг; технологічне, технічне та професійне підвищення якості послуг; розробка обґрунтованих заходів та планів досягнення намічених цілей. Мова йде про: формування стратегічних цілей та завдань; аналіз сильних та слабких сторін надання соціальних послуг; оцінка існуючих та перспективних напрямів господарчої діяльності; аналіз ринку та його впливу на функціонування соціального закладу; вибір тактики досягнення цілей; складання щорічного бізнес-плану для соціального закладу та його підрозділів

Кількісні показники інновацій: зміна стратегії та тактики планування та ведення справи, впровадження інновацій, удосконалення форм обслуговування. Якісні показники: показники діагностики, реабілітації, профілактики та задоволеності громадян. Кількісні зміни повинні переходити в якісні.

Одним з напрямів реформування є стандартизація допомоги. Головна мета – створення інформаційно-технологічної бази, що забезпечує умови для організації доступної, гарантованої державними фінансовими ресурсами допомоги населенню, з іншого – що дозволяє на основі соціально-економічного аналізу з урахуванням технологій більш раціонально використовувати ресурси.

Проблема покращення якості допомоги. Протоколи обстеження та лікування хворих. Представляють перелік нозологічних форм, розроблених згідно Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду з відповідними апробованими та регламентованими схемами діагностичних та лікувальних технологій, застосування яких гарантується пацієнту та вимогами до кінцевого результату лікування.

Проблема управління якістю допомоги – проблема управління ресурсами та технологією допомоги для досягнення кращих результатів у зміні стану клієнтів. Напрями покращення якості:

- розробка діагностичних та звітних форм

- вироблення оптимальних алгоритмів, що містять технологічну послідовність у відповідності з теоретичною основою

- деталізація технологічних схем надання допомоги

- створення спеціалізованих організаційних керівництв

Умови ефективності обслуговування: само профілактика; соціальна профілактика; самодопомога; допомога всередині сімї; організація первинної соціальної допомоги; спеціалізована допомога; стаціонарна допомога; соціальний супровід і патронаж, реабілітація; науковий супровід реформування галузі

Серед числа умов – індивідуальний характер турботи про добробут.

Розроблено та впроваджено нову технологічну схему надання первинної соціальної допомоги населенню на основі створення територіальних дільничних соціальних служб. Мета полягає в удосконаленні організації та покращенні якості первинної допомоги. Мета досягається: перенесенням акценту з реабілітації на профілактику; Наближення кваліфікованої допомоги до місця проживання; Раціональне використання потенціалу вузьких спеціалістів за рахунок універсального характеру знань дільничного соціального працівника; Підвищення ролі молодшого та середнього персоналу в системі первинної допомоги

Определение затрат на обслуживание граждан и оплата труда осуществляются на основе дифференциации всего населения на пять групп, отличающихся сложностью необходимой медицинской помощи и категории конкретного случая. Рассчитывается стоимость обслуживания каждого пациента. По мере улучшения состояния здоровья прикрепленных к данной поликлинике граждан (переход части пациентов из группы здоровья 5 в группу 4 и т.д.) путем проведения более активной профилактической работы, интенсивных лечебных мероприятий (реабилитация, стационар на дому и пр.) создается фонд экономического стимулирования для поликлиники в целом, каждого отделения врачебного участка. В результате у медперсонала появляется материальная заинтересованность в своей деятельности.

Актуальні напрями реформування: введення інституту лікаря загальної практики, розвиток консультативно-діагностичних служб у поліклініках, оптимізація коєчного фонду за рахунок реорганізації структури стаціонарів за ступенем інтенсивності лікувально-діагностичного процессу, впровадження у практику амбулаторної допомоги стаціонарно заміщуючих технологій, стандартизація і уніфікація медичної діяльності; розробка норм і штатних нормативів медичного персоналу, перехід від контролю до управління якістю та ефективністю медичної допомоги, створення правової бази та законодавчих актів, спрямованих на розвиток конституційних принципів забезпечення прав громадян на медичну допомогу та охорону здоровя.

Стабільний розвиток підприємства можливий лише за умови цілеспрямованого і постійного удосконалення всіх аспектів його діяльності. Визначення сфер і напрямів інноваційної діяльності, обґрунтування і вибір інноваційних проектів, організація їх впровадження здійснюються у процесі управління інноваційним розвитком організації. Управління розвитком охоплює стратегічні і оперативні аспекти і спрямоване на створення інновацій, які забезпечують конкурентоспроможність у перспективі та систематичне удосконалення існуючих технологій, прийомів та способів виконання роботи.

У сучасному світі економічний розвиток країн визначається не при­родними ресурсами і не обсягами промислового виробництва, а сукупною здатністю суб'єктів господарювання до впровадження нових ідей з ме­тою задоволення споживчого попиту в певних товарах чи послугах. По­шук цих ідей є реакцією підприємців на зменшення доходу від своєї діяль­ності, що спричинене насиченням ринку відповідними товарами, а втілення цих ідей у життя залежить від ресурсних та інноваційних мож­ливостей суб 'єктів господарювання і від загального рівня науково-технічного розвитку країни.

1234Следующая ⇒

Поделиться: