Інновації з комерційною або маркетинговою домінантою

Новий засіб платежу

Нова комбінація естетичних та функціональних ластивостей

Нова презентація товару

Нова форма торгівлі

Новий вид реклами

Нове застосування відомого товару

Новий спосіб продаж

кредитна картка

Оригінальна запальничка, сполучена з відкривач кою для пляшок

Кишенькове видання книги (покет)

Кредитная карточка

Cash & Carry (наприклад, склад-магазин Monarch)

Плакати на автобусних стоянках

Шампунь ≪ 2 в 1 ≫ , ≪ 3 в 1 ≫

Телемаркетинг, інтернет-магазин

Комерційні нововведення виникають в результаті застосування наук про людину та є організаційними. Вони більше потребують творчої уяви, винахідливості та ноу-хау, ніж фінансових ресурсів. Межа між цими формами інновацій розмита, технологічні нововведення часто приводять до нововведень комерційних. Наприклад, прогрес в обробці інформації дозволив розробити систему штрих коду, що сприяє скороченню часу обслуговування клієнтів та зменшенню числа крадіжок в супермаркетах. але можлива і зворотна послідовність: деякі організаційні новшества сприяють впровадженню технологічних нововведень. так, розповсюдження ідеї самообслуговування потягло за собою створення торгівельних автоматів.

Уважається, що у кожному бізнесі є три види інновацій:

- у продуктах або послугах;

- ринках, поведінці та цінностях покупців (соціальні інновації)

- різних змінах діяльності організації, необхідних для створення продукції та доведення її до ринку (менеджерська інновація)

На сучасному етапі інновації класифікують за іншими озна­ками. Маючи на увазі склад нововведення, виділяють три підстави для систематизації: за типом новшества, за механізмом здійснення, за особливостями інноваційного процесу (2).

Класифікація за змістом дає змогу визначити спрямованість новації і мету, якої буде досягнуто за умов її реалі­зації:

‒ продуктові інновації , які орієнтовані на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання, тобто на створення нової споживчої цін­ності, що приваблює більшу кількість споживачів;

‒ інновації процесу , тобто нові технології виробництва продукції, організації виробництва і управлінських процесів (да­ють переваги у витратах, продуктивності, якості);

‒ ринкові інновації , які відкривають нові сфери застосу­вання продукту або дають змогу реалізувати продукт чи послу­гу на нових ринках і розширюють межі ринку, на якому працює фірма.

За типом новшества нововведення можна розбити на дві основні групи: матеріально-технічні та соціальні. Слід відрізняти саму новацію  від її носія. Наприклад, установка «телефону довіри» в деяких містах, за яким у критичному душевному стані люди можуть зв’язатися з психологом або психіатром, є соціальне нововведення. Тому що новацією тут є сам метод рішення проблеми, а телефонний апарат, кабель, номер, кабінет спеціаліста – лише засоби, носії даного новшества. Причому вони матеріально-технічно нічим суттєвим не відрізняються від всіх інших.

До матеріально-технічних нововведень відносяться: техніка (обладнання, прилади); технологія (виробничі процеси); промислові матеріали (сировина та кінцевий продукт).

Соціальні нововведення поділяють на: економічні (нові матеріальні стимули, показники системи оплати праці); організаційно-управлінські (нові організаційні структури, форми організації праці, вироблення рішень, контролю за їх виконанням); соціально-управлінські, цілеспрямовані зміни колективних відношень (виборність бригадирів, новій форми виховної роботи, створення нових громадських органів); правові (головним чином зміни в законодавстві); педагогічні (методи навчання, виховання). Іноді економічні, організаційні, правові нововведення поєднуються поняттям «управлінські». Соціальні нововведення здійснюються важко, оскільки невизначеність їх параметрів та результатів дозволяє імітувати зміни що вимагаються без фактичної реалізації. «Не строгість» цих нововведень не може бути відновлена зусиллями «строгості» у контролі за ними. Підвищити ефективність можна за рахунок особливих методів формування. У соціальних нововведень порівняно з матеріально-технічними:

- більш тісний зв'язок з конкретними суспільними відношенням. Одні й ті ж новшества можуть по різному проявити себе в країнах, навіть близьких за суспільним устроєм, у різних регіонах одної країни;

- велика сфера застосування: впровадження технічних новацій часто супроводжується необхідними управлінськими, економічними та іншими змінами, але самі по собі ці нововведення не завжди вимагають нового технічного оснащення. Тому приймаючи до засвоєння нове обладнання, доводиться одночасно планувати відповідну організаційну перебудову. Чим радикальніше технічне нововведення, тим більших змін в організаційних зв’язках та нормах вони вимагають;

- сильніше залежність використання новацій від групових та особистих якостей користувачів. Оскільки суть таких новацій полягає у введенні або очікуванні нових зразків службової поведінки працівників, це позначається і на втіленні новації. Останнє реалізується у стількох варіантах, скільки виявиться носіїв та користувачів;

- складніше підраховується ефективність: не настільки очевидні та доказові переваги, як у випадку з технічними нововведеннями. Експерименти, випробування доводиться проводити не в лабораторних умовах, а на діючому об’єкті. Звідси і труднощі виділення у загальному результаті внеску новації, особливо коли мова йде про новий зразок поведінки або форму відношень. Це одна з причин хвороби соціальних нововведень – загроза переродження їх у старі форми, повернення до попередньої суті;

- відсутність стадії «виготовлення», як у технічних нововведеннях. Процедура виготовлення поєднується з проектуванням, що дозволяє уникнути виходу інноваційного процесу з одної галузі в іншу, прискорює процес створення новації;

- своєрідність феномену «винаходу» порівняно з більшістю технічних нововведень, що сприяє авторській активності в їх просуванні на всіх стадіях. Радикальні управлінські нововведення розробляються та проектуються колективно та з багатьма узгодженнями. Новизна частіше буває не «лабораторного», а «польового» походження, з передового досвіду. Тому реальна фаза виникнення соціальних ініціатив виявляється набагато ширше та різноманітніше, у тому числі і за межами кола професійних розробок;

- наявність у таких нововведень своєї ціни. Відносно невеликі витрати грошових засобів, матеріалів, обладнання при створенні та тиражуванні новацій не означають справжньої дешевизни. Предметом змін стають самі працівники, їх положення, статуси, звички, відношення тощо. Платити за оновлення доводиться напруженням, що викликається змінами, іноді – інтересами цілих груп працівників. Звичайно, при цьому інші групи можуть виграти. Але «стресові точки» виявляються у соціальних нововведеннях, частіше, ніж у технічних.

Особливості соціальних нововведень спонукають до пошуку таких засобів їх здійснення, які сприяють у подоланні труднощів та використанні властивих їм переваг. Наприклад, необхідність більш широкої соціальної бази для розробки таких новацій, залучення у неї різних організаційних груп за їх місцем на «горизонталі» та «вертикалі»; перетворення їх у колективну творчість, з розвитком організаційних відношень, а через них – соціальних відношень. Потрібні методи активізації учасників нововведень.

Між матеріально-технічними і соціальними типами нововведень виявляється їх взаємозамінність. Продуктивність праці може бути підвищена шляхом впровадження нової техніки, а також завдяки новим методам організації праці та стимулювання. Здатність різних за природою нововведень до взаємозамінності часто недооцінюється, тому буває, що великі витрати на оновлення технічної бази виробництва не дають очікуваного результату, тому що необхідно змінювати застарілий господарчий механізм.

Іноді говорять: всі нововведення слід розглядати як комплексні, в єдності всіх їх сторін. Не буває «чисто» технічних або економічних нововведень, бо кожне з них має свої соціальні та інші аспекти та наслідки. Така єдність є, але тут слід розрізняти справжню комплексність нововведення, що складається з рівнозначних компонентів різної природи, від тих, які базуються на одній новації, але викликають шлейф інших проблем, вторинних по відношенню до основної. Наприклад, автоматизована система управління включає в себе не тільки прилади, але і нові функції відношення, завдання, тобто певну реорганізацію. Технічні та організаційно-управлінські компоненти тут утворюють комплекс. Також можна сказати і про бригадний госпрозрахунок – соціально-організаційне та економічне нововведення одночасно, де обидві сторони невіддільні уже у самому проектуванні. Інша справа, коли засвоюється нове обладнання, наслідком чого виявляються зміни в статусам працівників, у змісті їх праці. Ці соціальні, економічні аспекти технічного нововведення повинні враховуватися ще на стадії проектування. Для деяких з них створювана новація може виявитися непридатною або вимагати перепроектування. Але не можна не бачити відмічену різницю. Комплексне новшество та комплексне новововведення – не одне й те саме. Перше¸ будучи багатосоставним, викликає і комплексне нововведення – нововведення комплексне за новшеством. Якщо ж новшество однорідне, а проблеми іншої природи виникають або прогнозуються у процесі його впровадження, то таке нововведення позначимо як «комплексне по реалізації». Комплексність нововведень може бути первинного порядку та вторинного.

За інноваційним потенціалом (можливості, внутрішні ресурси самого нововведення, які визначають ступінь удосконалення, якісне зростання об’єкта інновації):

- радикальні або базові (принципово нові технології, методи управління, види продукції). Не завжди відрізняються грандіозністю рішень. Наприклад, одне тільки переміщення отвору для нитки з одного кінця голки на інший послужило поштовхом до створення швейних машин та здійснило переворот у виробництві одягу та взуття. Мають потужний інноваційний потенціал, створити їх складно, зустрічаються рідко;

- комбінаторні - використання різних сполучень конструктивного поєднання елементів (нове конструктивне поєднання раніше відомих прийомів, які в даному сполученні попередньо не використовувалися. Мова йде не про механічне поєднання фрагментів будь-яких технологій, а про конструктивне поєднання, тобто таке, при якому зявляються нові системні властивості, що раніше не проявлялися, що дають ефективний позитивний результат); Ідея поєднання телеги з паровою машиною, що використовується на ткацьких та прядильних верстатах, була реалізована при створенні паровозу. Сучасне конструювання, будівництво націлені на створення типових вузлів, придатних для різних машин, приладів, споруд;

- модифікуючі (покращення, доповнення існуючих структур, конструкцій, форм, того, що має аналог та прототип). Можуть грати консервативну, гальмівну роль: штучно продовжуючи «життя» колись діючого прогресивного та принципового новшества, вони згладжують його невідповідність зміненому середовищу. Ці «покращення» іноді гальмують, дозволяють відкладати рішучі заходи модернізації виробництва.

Класифікація за ступенем новизни сприяє визна­ченню організаційної форми створення і реалізації інновацій, а також джерел фінансування інноваційного процесу:

- базові (новий спосіб виробництва або раніше невідомий продукт, які започатковують чи дають імпульс розвитку нової га­лузі). Створюються спеціалізованими науково-дослідними структурами, потребують великих інвести­цій і особливої організаційно-структурної форми управління їх реалізацією — управління інноваційними проектами;

- поліпшувальні (упровадження нових видів виробництв, що реалізують інноваційний потенціал базової інновації; дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління тех­ніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, поліпшувати параметри продукції, що випускається); здійснюються організаці­ями переважно самостійно, якщо потенціал базової інновації реа­лізований неповністю; потребують інвестування за рахунок влас­них джерел, зокрема з фонду технічного розвитку;

- псевдоінновації (інновації, які залучаються фірмами у тех­нологічний процес чи продукт з метою затримання зниження нор­ми прибутку і продовження життєвого циклу товару). Йдеться про зміну дизайну товару, способів його фасування чи пакування для привернення уваги споживача, створення у нього певного емоцій­ного стану; здійснюються ці інновації у процесі оперативного управління інноваційною діяльністю і не потребують значних ін­вестицій.

Нововведень модифікуючого, покращуючого типу повинно бути більше і появлятися вони повинні частіше базових, адаптуючи останні до змінених умов та завдань. Але пристосувальні можливості нововведення не безмежні. На якомусь етапі суспільного, господарського розвитку вони уже не в змозі ефективно підтримувати свою застарілу базу, компенсувати її «видихання». І тоді затримка з розробкою та реалізацією чергових радикальних нововведень грозить стагнацією у якійсь сфері діяльності, дисфункції управління нею. Тому радикальні, базові нововведення представляють особливу суспільну цінність. Але вони ж викликають і великий «тектонічний ефект» (загальносистемну суперечність) та великий опір. Стосовно до таких нововведень повинні бути вироблені механізму суспільної підтримки (2).

Забезпечуючі та продуктивні нововведення. Існує інноваційна закономірність: першість продуктивних нововведень перед забезпечуючими. Питання принципове і стосуються вихідних установок інноваційної політики, завдань управління. Орієнтуючи трудові колективи на оновлення продукції, ми спонукаємо їх до модернізації наявного обладнання та технології. Якщо ми зможемо поставити підприємства у такі умови, коли вони будуть зацікавлені у переході на більш прогресивні вироби, то стане зрозуміло, що без прогресивних засобів праці цих цілей не досягти, так же як і без сучасних методів та структур управління, способів оцінки праці керівників. У системі управління основний стимулюючий акцент слід робити на продукцію, що випускається, а вона вже неминучо «потягне» за собою основні фонди, тим більше що передові вироби, будучи продуктними нововведеннями для одного заводу, стають забезпечуючими нововведеннями для багатьох інших. І навпаки, переважний упор у директивах та стимулах на модернізацію процесу виробництва обертається тим самим «звітним впровадженням». Визнання пріоритету продуктних нововведень перед забезпечуючими дає відповідні орієнтири і для перебудови господарчого механізму: розгорнути існуючу залежність підприємства-споживача від підприємства-поставщика в єдино вірному – зворотному напряму. Для цього слід дати споживачу можливість вибору поставщика, а заробітну плату всіх працівників підприємства від вахтера до директора поставити у пряму залежність з реалізацією продукції, допустивши і значну самостійність у визначенні номенклатури своїх виробів та штатного розпису. (2)

За принципом відношення до попередника:

- «відкриваючі» - такі, що створюють засоби, що не мають функціональних попередників, з якими їх можна зіставити (фундаментальні винаходи типу радіо, телебачення, але з деяким ступенем допущення до них можна віднести і такі виробничі новшества як світодіоди в промислових приміщеннях). . Інновації даного типу не можна спів ставити зі своїми функціональними попередниками ні за призначенням, ні за способом використання, ні за наявною соціальною ситуацією. Таке нововведення передбачає освоєння нової програми, нового виду соціальних послуг, технології тощо. Компютерізація, нові профілі діяльності – це відкриваючі, створюючі нову сферу діяльності, нововведення

- заміщаючі, які передбачають повне витіснення застарілого засобу, забезпечуючи більш ефективне виконання відповідної функції (наприклад автоматизації контролю за процесом обжигу у цементному виробництві та незривні джерела сейсмічних коливань у геофізиці); інновація вводиться замість якогось конкретного, можливо, застарілого засобу, організаційної форми, технології;

- відміняючі (мінусові), які виключають виконання якоїсь операції, випуск якогось виробу та не замінюють їх новими (відміна якоїсь форми звітності, усунення металічної окантовки на упаковці ); припинення якоїсь діяльності, відміна чог

- возвратне, коли після деякого використання новшества виявляється його неспроможність або невідповідність новим умовам та доводиться повертатися до його попередника. Так було з гектопаскалями. За рішенням Гідрометцентру СРСР почали вимірювати атмосферний тиск у цих одиницях, але потім повернулися до міліметрів ртутного стовпця. Не завжди тут приховується інноваційна помилка, іноді необхідні просто тимчасові нововведення. Вони вичерпуються з виконанням поставленої перед ними завдання. Але возвратні нововведення, часто представляють собою форму інноваційної патології, хворобу розвитку;

-  «ретронововведення» - відтворюють на сучасному рівні прилади та матеріали, що давно себе вичерпали. Це засвоєння чогось, що є новим в даний момент, але колись уже використовувалося у соціальній практиці. Це «старе», «забуте», яке знову стає актуальним (1). Є якась циклічність в еволюції новшеств, коли несподівано актуальними стають уже пройдені етапи розвитку техніки. Наприклад, знову в різних варіантах почала використовуватись сила вітру. На морі повертається парус – не тільки для спорту та туризму, а на риболовних судах, що керується ЕОМ. Але це все – на доповнення до дизельних моторів. У деяких країнах побудовані повітряні пароплави принципово нового типу, з великими повітряними роторами з полими трубами, всередині яких вітер «переробляється» у швидкість з неможливою для плоского паруса ефективністю. На землю повертається «повітряний» млин – промислова повітроелектростанція. Створюються повітряні агрегати, до них підключаються насос, опріснитель, електроперетворювач для побутової техніки (для багатих вітроресурсами регіонів). У небо повертається дирижабль – можуть підняти вантаж що недоступний самольотам та вертольотам. У промисловість повертається натуральний каучук. На залізну дорогу повертається паровоз – в регіонах багатих камінним вугіллям паровозна тяга вигідніше ввезення рідкого палива. + повна автоматизація подачі твердого палива та його максимальне спалювання. На ткацьке виробництво повертається човник (заміна його струєю повітря дозволила збільшити число перекидань нитки, але необхідно було збільшити ширину полотен, а значить змінити станки – нитка недолітка) – зменшити обсяг човника та збільшити їх кількість.

Якщо феномен ретронововведень складає ще одну інноваційну закономірність, то у якій мірі можна говорити про її регулярність, про передбачуваність чергового витка інноваційної спіралі? На прикладі найбільш масової сфери ретронововведень – моди на одяг - дана регулярність простежується. Адже у найсучасніших покроях одягу та взуття можна знати елементи стилів попередніх років, інтервали появи яких визначають циклічність моди. Нове бачення застарілих форм володіє самостійною цінністю, складає контрастне сполучення минулого та поточного. Відома повторюваність робить витки моди передбачуваними. Але і тут періоди зміни «шпильки» на «платформу» , «міні» на «максі» скорочуються.

У техніко-технологічній сфері панує раціональність. У пошуку нових рішень представляється природним звернення до уже накопиченого «генофонду» інновацій. Неодноразовий запуск в оборот одних і тих же ідей економить час та засоби. Інноваційний антикваріат зростає в цілі.

 

За сферою діяльності організації

‒ інновації на вході в організацію як систему - цільові, якісні чи кількісні зміни у виборі чи використанні матері­алів, сировини, обладнання, інформації, працівників чи інших видів ресурсів; ‒ інновації на виході з організації - зміни в результатах [виробничої (операційної) діяльності, якими можуть бути вироби, послуги, технології; ‒ структурні інновації - цільові зміни у виробничих, обслуговуючих і допоміжних процесах

За змістом діяльності

‒ технологічні інновації - спрямовані на створення і освоєння виробництва нової продукції, технологій і мате­ріалів, модернізацію обладнання, реконструкцію споруд, охорону довкілля; ‒ виробничі інновації - орієнтовані на розширення виро­бничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяль­ності, зміну структури виробництва тощо; ‒ економічні інновації - спрямовані на зміну методів і способів планування всіх видів виробничо-господарської [діяльності, зниження виробничих витрат, вдосконалення матеріального стимулювання, раціоналізацію системи об­ліку; ‒ торговельні інновації - мають на меті використання но­вих методів цінової політики, нових форм взаємовідносин з постачальниками і замовниками; надання чи отримання І фінансових ресурсів у формі кредитів, інтернет-магазини тощо; ‒ соціальні інновації - пов'язані з поліпшенням умов і характеру праці, соціального забезпечення, психологічно­го клімату в колективі; ‒ управлінські інновації - націлені на вдосконалення ор­ганізаційної структури, стилю і методів прийняття рішень використання нових способів оброблення інформації і документації, раціоналізацію канцелярських робіт

За інтенсивністю інноваційних змін

§ інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей) — цільова зміна, що зберігає і оновлює існуючі функції виробничої системи чи її частини, напри­клад нова фарба для автомобіля; § інновації першого порядку (кількісна зміна) — просте цільове пристосування до кількісних вимог при збереженні функцій виробничої системи чи її частини, наприклад розширення ринків збуту; § інновації другого порядку (перегрупування чи організа­ційні зміни) - прості організаційні зміни, наприклад поділ відділу маркетингу на підрозділ досліджень ринку і під­розділ стимулювання збуту; § інновації третього порядку (адаптаційні зміни) - зміни, викликані взаємним пристосуванням елементів виробни­чої системи, наприклад адаптація допоміжних процесів до змін у основних виробничих процесах у зв'язку з удоско­наленням випуску продукції; § інновації четвертого порядку (новий варіант) - найпро­стіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін, наприклад оснащення певної моделі автомобіля потужнішим двигуном; § інновації п'ятого порядку («нове покоління») - зміню­ються всі або більшість функціональних властивостей ви­робничої системи, але базова структурна концепція збері­гається, наприклад впровадження програмного управління верстатом; §  інновації шостого порядку (новий «вид») — якісна зміна функціональних властивостей виробничої системи чи її частини; змінюється вихідна концепція, але функціональний принцип залишається, наприклад стільниковий зв'язок; § інновації сьомого порядку (новий «рід») - докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або частини, що змінює її основний функціональний принцип, наприклад поява транзисторів, інтегральних схем, впровадження гнучких виробничих ліній, транспорт

За рівнем об’єктивного і суб’єктивного сприйняття

- абсолютна новизна - фіксується за відсутності аналогів (даної новації; - відносна новизна - інновацію було застосовано на ін ших об'єктах або ж здійснено оновлення одного з елемен­тів виробу системи в ході поточної модернізації; • умовна новизна - виникає внаслідок незвичного споду» чення раніше відомих елементів; - суб'єктивна новизна — новизна для певних споживачів, [які раніше не були ознайомлені з даним продуктом

За причинами виникнення

- реактивні - інновації, що забезпечують виживання та| конкурентоспроможність фірми на ринку, виникаючи як реакція на нові перетворення, , здійснювані основними конкурентами; - стратегічні - інновації, впровадження яких має випе­реджальний характер з метою отримання вирішальних І конкурентних переваг у перспективі

За ступенем впливу на технологічне і соціальне середовище

- інкрементальні - інновації, що здійснюються послідов­но і поступово на основі повсякденної роботи з поліпшен­ня організації виробничих процесів; вони майже непомітні, однак забезпечують постійний приріст продуктивності виробництва;                                                           - радикальні - інновації, що є результатом тривалих цілеспрямованих науково-технічних робіт у НДІ чи лаборато­ріях; вони сприяють значним змінам у мікро- та макроекономіці (виробництво синтетичних матеріалів, напівпро­відників тощо); - нові технологічні системи - глибокі зміни в технологі­ях, які стосуються кількох сфер у економіки і стимулюють появу нових секторів виробництва і споживання (капілярне зварювання, нові технології штампування, лазерні тех­нології та ін.). - зміна техніко-технологічної парадигми - глибокі зміни в технологіях, ефект від яких суттєво впливає на економі­ку загалом (атомна енергетика, мікроелектронна революція, інформаційні технології тощо)

- за обсягом нововведення поділяють на «точечні» (окремі прилади, правила), системні (технологічні та організаційні системи) стратегічні (принципи виробництва та управління). - за цілями нововведення направлені на ефективність виробництва, управління, покращення умов праці, збагачення змісту праці, підвищення якості продукції. - за соціальними наслідками їх можна поділити на: викликаючи соціальні издержки (напруженість, нові види монотонної, шкідливої праці, втрати статусу та інше); що дають соціальні переваги (зниження тяжкості та шкідливості праці, підвищення кваліфікації та інше).

 

Важливо аналізувати, який вид інновацій принесе більшу вигоду: ураховувати гостроту конкурентної боротьби, вибагливість спо­живачів і рівень їхніх доходів, ресурсні можливості і конкурентні позиції служби тощо. Приймаючи рішення про нововведення, необхідно врахову­вати інтереси виробника і споживача. Слід ретельно вивчати споживчий ринок і тенденції його зміни.

Допомогти у виборі ти­пу інновації відповідно до ринкової ситуації може їх класифікація на основі матриці переваг Бостонської консультаційної групи, яка поділяє інновації всіх типів на чотири групи, оцінюючи ступінь новизни з погляду виробника і з погляду споживача (рис. 1.1).

		Нове для споживача
		Так	Ні
Нове для виробника	Так	Продукт-інновація	Дублювання
	Ні	Продукти поліпшені та модифіковані	Старі продукти

Рис. 1.1. Класифікація нових продуктів з погляду виробництва і споживачів

Більша корисність очікується від продукту-інновації, який є новим для виробника і споживача. Для споживачів продукція вважатиметься новою, якщо вони її досі не бачили і задовольняли відповідну потребу в інший спосіб або як­що сама потреба спровокована появою цього продукту. Для виробника продукція є новою, якщо вона ним ніколи не виготовлялась. За умов, що продукції раніше не існувало (або іс­нував лише дослідний зразок, а її виробництво не було освоєно ніким), її вважають абсолютно новою. Підприємства можуть виходити на нові ринки зі старими або дещо вдосконаленими продуктами. У такому разі новою для виробника буде лише адаптація до інших ринкових умов, додат­кове налагодження виробничого процесу. До такої тактики останнім часом вдаються багато провідних автомобілебудівних фірм, проникаючи, наприклад, на ринок пострадянських країн. Поширеним, особливо в країнах, що розвиваються, є виробництво продукції за ліцензіями провідних фірм. За такого виробництва прибуток менший, ніж у фірми-інноватора, але суттєво зеконом­лені кошти на науково-дослідні і дослідно-конструкторські робо­ти (НДЦКР). На Заході така практика має назву «і я також» (англ. «те іоо»). На цьому ґрунтуються різноманітні форми придбання ліцензій. Існують також підприємства, які виробляють продукцію вже відому споживачу і не нову для себе. Йдеться про випуск про­дукції, яка не потребує змін (наприклад, вино чи пиво відомих сортів, традиційні продукти харчування, деякі види послуг тощо). Такі підприємства є монополістами і завдяки цьому можуть існу­вати, не здійснюючи нововведень тривалий час.

Деякі вчені розглядають типи нововведень за масштабом перетворень: приватні (одиничні), не пов’язані між собою; модульні – комплекс приватних, що відносяться, наприклад, до одної групи предметів, одної вікової групи; системні – охоплюють соціальні заклади в цілому. До системних слід відносити ті, які передбачають переосмислення основного призначення певного типу соціального закладу, принципів соціальної діяльності, висування нових ідей та пріоритетних напрямів у розвитку (1).

За особливостями механізму свого здійснення, нововведення складають ряд груп:

- одиничні, тобто здійсненні на одному об’єкті, та дифузні, тобто розповсюджувані по багатьом об’єктам. У такому поділі висувається одна з найгостріших проблем – недосконалість механізму тиражування нововведень. Існує клас разових нововведень, унікальних за своєю природою та призначенням. У тиражованих нововведень головний ефект полягає у масовості, в одиничних варіантах вони невигідні. Тому окремі впровадження для галузі, регіону не складають нововведення, ним є лише повне розповсюдження даного новшества;

- завершені та незавершені нововведення. Останні не завжди патологія. На експериментальній або начальній стадії створення або освоєння новшества неминучі випадки визнання якогось нововведення недоцільним і внаслідок помилок, але і по причині змінених умов. Інноваційна патологія виникає при застарі ванні нововведення, невдачі його здійснення. Найбільш вразливі стадії впровадження, розповсюдження, користування новшеством;

- успішні та неуспішні нововведення. Такий поділ в основному співпадає з попереднім, при якому успіх означає своєчасність і повноту завершення нововведення.

Результативність - мається на увазі ступінь ефективності нововведень порівняно з витратами на його створення та реалізацію. Ефект не завжди буває тільки економічним, але і соціальним (збагачення та оздоровлення праці, зниження плинності кадрів). Нововведення звичайно дають відстрочений ефект, що вимірюється не відразу по їх завершенню. Так що затратний механізм визначення ефективності нововведень не завжди придатний. Слід звернути увагу і на те, що завершені і успішні нововведення не обов’язково ефективні. Не можуть бути ефективними незавершені нововведення. До того ж у інноватиці поняття «ефективність» пов’язана з тиражуванням нововведень.

За особливостями інноваційного процесу можна виділити внутриорганізаційні та між організаційні нововведення. У першому випадку розробник, проектувальник новшества знаходиться на тому ж підприємстві, в закладі, де і користувач, а також відповідно організатор нововведення. У другому – всі ці ролі розподілені між спеціалізованими організаціями. Радикальні нововведення сьогодні рідко бувають внутриорганізаційними. Але можна поставити якусь актуальну проблему та визначити стадію інноваційного процесу і в рамках одної організації.

Прийнято виділяти також клас науково-технічних нововведень, де значна частина інноваційного процесу уходить на дослідницьку складову, часто з фундаментальної галузі знань. Такі нововведення володіють особливо високою наукомісткістю.

Малодослідженим представляється поділ інноваційних процесів за джерелом ініціативи (пропозиція або попит). Деякі нововведення зявляються у відповідь на пряме соціальне замовлення. Наприклад, міні-трактор для присадибних ділянок. Але телевізори зявилися в результаті винаходу, хоча об’єктивна суспільна потреба в них була визначена точно. Питання про співвідношення двох типів інноваційних процесів непросте, тому що мова йде про глибокі закономірності формування нашого предметного середовища. Насправді: беремо, що дають, або дають, що замовляємо? Є широкий взаємозв’язок між створенням новшеств та потребою в них.

 

ТИПИ НОВОВВЕДЕНЬ

Підстави для типології нововведень
Ознаки новшества	Особливості здійснення нововведень			Особливості інноваційного процесу
Табл..2	Тиражованість	Завершеність	Результативність	Організаційні межі	Джерела ініціативи
	Одиничні Дифузні	Завершені незавершені	Результативні не результативні	внутриорганізаційні мііжорганізаційні	На замовлення Авторські

 

ТИПОЛОГІЯ НОВОВВЕДЕНЬ ЗА ОЗНАКАМИ НОВШЕСТВА

Проблемні ознаки   Емпіричні ознаки

Інноваційний потенціал

Місце у виробничому циклі

Відношення до попереднього засобу

Обсяг

Цілі

Соціальні наслідки

Соціальні

Комплексні (за новшеством, по реалізації)

Педагогічні Правові Соціально-управлінські Організаційно-управлінські економічні

Радикальні Комбінаторні Удосконалюючи

Забезпечуючи Продуктивні

Заміщаючі відміняючі Возвартні Відкриваючі Ретровведення

Точечні Системні Старетгічні

Ефективність виробництва Ефективність управління Покращення умов праці Збагачення змісту праці Якість продукції Збереження здоровя Покращення дозвілля Покращення освіти Економія (матеріалів, енергії, праці, засобів) Екологічні цілі Багатоцільові нововведення

Що дають соціальні переваги Що викликають соціальні издержки

Матеріально-технічні

Технічні Технологічні Матеріальні

Емпіричні ознаки новації представляють собою просте перерахування відомих та беззаперечних особливостей новацій за сферами їх дії (технологія, право). За проблемними ознаками виділяються такі групи нововведень, які мають оціночний характер та виражають якусь значущу суперечність в інноватиці як в принципі, так і в конкретних умовах господарства. Типології дають можливість більш точної ідентифікації нововведення. Цим способом задаються певні рамки його опису, у тому числі і за ознаками, якими часто нехтують. Системність характеристики нововведення дозволяє порівнювати його можливості та обмеження, оцінити його місце серед інших. Важливо оцінювати співвідношення різних типів нововведень, виявляти динаміку та тенденції зміни таких співвідношень у різні періоди розвитку, отримувати свого роду діагностику цих періодів з інноваційних позицій. Звідси ж витікають і критерії планування науково-технічного та соціального прогресу. Отже, підстави для класифікації нововведень можуть бути різні, а їх типів дуже багато. На практиці одні зустрічаються більш часто, інші більш рідко, деякі типи можуть сполучатися, комбінуватися у різних варіантах. (приватне ретронововведення). Все це показує багатогранність та багатство інноватики. (1)

 

Що означає «інтенсифікація нововведень»? Загальноекономічне розуміння інтенсифікації полягає в тому, що результати виробництва повинні зростати більш швидко, ніж витрати на нього. Серцевиною інтенсифікації є ефективність, тобто відношення результату до витрат, а підвищення ефективності означає більше зростання першого порівняно з другим. При такому випередженні і виникає феномен інтенсивності. Не будь-яке зростання, наприклад, продуктивності праці, економії сировини та енергії, спеціалізації та кооперації, використання нової техніки і технології інтенсивний, а лише то, при якому дотримується вказана пропорція.

Категорія «інтенсифікація» в інноватиці переломлюється по-іншому. Зявляється поняття «інтенсивного» нововведення. До них відносяться: багатоцільові нововведення, у яких одне новшество розраховане на досягнення двох та більше цілей (переведення автомобіля з бензину на газ не тільки зберігає паливо, але і дає екологічний ефекти, підвищує робочий ресурс двигуна); радикальні, базові нововведення, які здійснюються тоді, коли різні приватні удосконалення уже не в змозі пристосувати попередню застарілу базу до нових умов. Подібні нововведення інтенсифікують розвиток середовища впровадження на певному етапі, після чого вичерпують себе.

Сам процес здійснення нововведення також повинен підлягати інтенсифікації. Є два шляхи: прискорення інноваційних процесів, тобто скорочення життєвих циклів новшетва та нововведення: строків переходу від стадії до стадії, тривалості початкових стадій (розробка, проектування); знаходження оптимальних строків для фінішних стадій; максимальна реалізація потенціалу новшества.

Ін новатори. Новшества, нововведення, інноваційні процеси мають свою соціальну базу, своїх носіїв. Мова йде про соціально активний елемент суспільства, який своєю ініціативністю вносить в дійсність конструктивну новизну. Соціальний склад ін новаторів різний за віковими, професійними, етнічними та іншими характеристиками. З ін новаторами слід працювати як зі специфічною соціальною категорією, що займає в суспільному розвитку особливе місце та має власну структуру, психологію, потреби. Різниці між різними типами ін новаторів мають значення для диференційованої та більш точної роботи з ними. Їх можна поділити на створювачів новшеств та їх реалі заторів. За іншими підставами ін новаторів можна поділити на професіоналів (плановий характер творчості) та тих, хто займається самодіяльною творчістю.

В середовищі ін новаторів сильніше, ніж в інших соціальних групах діють неекономічні мотиви діяльності. Тому можна припустити їх особливу чуйність на такі форми заохочення як присвоєння їх імен створюваним ними новшествам, гласність їх досягнень та інші форми публічного визнання. Найкращий засіб активізувати інноваційну діяльність – дати можливість її реалізувати та заохотити. Ця праця має бути винагороджена, створення нових конструкцій теж вимагає витрат Найкращою формою таких організацій є кооперативні обєднання ін новаторів. Інновації в галузі техніки мають багато спільного з інноваційною діяльністю у сфері управління, педагогіки, дозвілля. Авторство у ним як би анонімне, часто масове – така особливість інноваційної діяльності в цій галузі.  Що створюють ін новатори? Переважно покращують матеріальні засоби праці, побуту тощо. Соціальна творчість це і історична та культура пам'ять, милосердя та політичне оппонування.

 

 

⇐ Предыдущая1234

Поделиться: