Основні поняття теорії інновацій

Лише науково обґрунтований підхід до здійснення інновацій, розуміння сутності та закономірностей цього процесу створює можливість управляти ним. Саме тому зявилася така галузь наукових знань як інноватика – спеціальна галузь знань про нововведення. Теорія інновацій має історичні корені та теоретичну базу.

Предмет інноватики – створення (розробка), засвоєння та розповсюдження різного типу новшеств (1,2).  Перехід – основний предмет інноватики, але перехід тут включає і переведення, тобто ініційовану та контрольовану зміну. Звідси не слідує, що для неї не значимі цілі нововведення, їх планування, фінансування, відносини навколо них різних відомств, колективів, керівників та виконавців, підготовка персоналу до засвоєння новшества. Сфера уваги інноватики ширше самої зміни, переходу. Зміни представляють собою діяльність по оновленню, тобто по перетворенню чиєїсь іншої діяльності. Засобами такого перетворення виступають заміна одних елементів, частин на інші, або доповнення уже наявних – новими. Подібна діяльність у всіх сферах життя суспільства має загальні риси та закономірності.

 Скрізь спочатку визнаються цілі зміни, розробляється новшество, якщо треба, то воно випробовується, потім освоюється та розповсюджується та, нарешті, «відмирає», вичерпуючись морально або фізично. Майже завжди виникає проблема наслідків – бажаних та шкідливих, передбачених та неочікуваних. Кожне нововведення в чомусь дуже важливому схоже на якесь інше, де б воно не здійснювалося. Отже, новвовведення це організаційний механізм, особлива робота по здійсненню цілеспрямованих змін.

Предметом інноваційного пошуку можуть бути: нові організаційні структури, методи вироблення рішень, форми стимулювання нові моделі одягу, види послуг, форми і методи розв’язання гострих суспільних проблем (молодіжні житлові кооперативи, різноманітні клуби та обєднання, сімейні ферми та ресторани); моделі соціальних відношень та структур (молодіжний житловий кооператив, клуб «Терпсихора», шкільний завод «Чайка»); методи діяльності (методи навчання, лікування алкоголізму, методи атестації керівників, організації колективних рішень). Програми, методики структури. Засіб, організаційна форма,технологія. Предмет діяльності не обов’язково є новацією він може бути уже відомим, але обмежено використовуватись.

Категоріально-термінологічний апарат інноватики містить такі поняття як новація, інновація, нововведення, інноваційний процес, інноваційна діяльність. Існує різноманітність інтерпретацій основних понять.

Слід розрізняти терміни «новація» («новинка») та «іннова­ція». Новація – елемент або комбінацію елементів, що досі не були відому у культурі або соціальній системі, що розглядається. Новація (оновлення, зміна) – щось нове, що тільки увійшло в обіходь. Новація - це нові порядок, звичай, метод, продукт, які мо­жуть бути використані у суспільному виробництві та споживанні. Новація - продукт інтелектуа­льної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення її ефективності. Новаціями є відкриття, винаходи, нові або вдосконалені процеси, структури, методики, стандарти, результати маркетин­гових досліджень тощо. Однак для усвідомлення цінності новації, а значить, доцільності її впровадження, необхідний певний час. Період між появою новації і її впровадженням називають іннова­ційним лагом.

Новизна – поєднує в собі суб’єктивні та об’єктивні аспекти розуміння та оцінки новшеств та виражає відношення індивіда або суспільства до результату людської діяльності. По відношенню до творця нового, виділяють різновиди новизни: індивідуальна новизна – коли результат діяльності індивіда для суспільств ане є новим, однак таким представляється в суб’єктивному, індивідуальному, психологічному смислі; локальна (групова) новизна – результат творчої діяльності є новим лише для певної групи людей; регіональна – нове розповсюджується у межах окремого регіону, крїни або держави; об’єктивна (всесвітня) – нове визнане всім світовим співтовариством.

Новація після прийняття до реалізації та розповсюдження набуває нової якості — стає інновацією. В економічній літературі існують різні визначення інновації, але більшість з них ґрунтуєть­ся на концепції Йозефа Шумпетера (1883-1950), який вважав від­криття, винахід нового пристрою або технології початковою по­дією, а впровадження цього пристрою або технології — завершальною подією, розглядаючи інновацію з погляду еконо­мічного застосування, що передбачає створення нових ресурсів або використання вже відомих в інший спосіб. Поняття «інновація» неоднозначно трактується в науковій літературі, але всі вони сходяться в одному: інновація – це впровадження нового. Світова економічна думка інтерпретує інновацію як перетворення потенційного науково-технічного прогресу на реа­льний, утілений в нових продуктах і технологіях. З огляду на це терміни «нововведення» та «інновація» можна вважати рівнозна­чними і використовувати як синоніми щодо кінцевого результа­ту — впровадженої новації.

Категорія інновація розглядається соціогуманітарними науками, які її тлумачать у різних аспектах. В економічній теорії: прибуткове використання науково-технічних досягнень шляхом організації виробництва нових споживацьких вартостей. У менеджменті: інструмент підприємницької діяльності, механізм саморозвитку підприємства. Розрізняють два види інновацій: нормативні (на замовлення) та ініціативні (піонерні). Перші реалізують наявні потреби, другі вимагають формування нових ринків. У філософії: елемент якісної зміни системи, контрольоване переведення з одного стану в інший (у системі створюються нові стабільні елементи) (33. с.11)

Інновація (нововведення) — кінцевий результат креативної діяль­ності, втілений у виведеному на ринок новому чи вдосконаленому продукті, технологічному процесі, що використовується у практич­ній діяльності, або новому підході до надання споживчих послуг. Інновація переводить виробничий організм у новий стан. Упровадження новацій відбувається цілеспрямовано, з метою по­ліпшення функціонування підприємства, тому можна стверджу­вати, що інновація є цільовою зміною підприємства як системи, завдяки якій створюється новий засіб для задоволення певної по­треби людей. Інновація (нововведення) – результат творчої діяльності, направлений на розробку нових соціальних проектів, соціальних норм, моделей та зразків поведінки, соціальних інститутів та організацій, що складають основу соціальної політики в даному суспільстві. Інноваційна діяльність виражається, з одного боку, у пізнанні, осягненні зразків дійсності, у відкритті закономірностей у взаємозв’язках та взаємозумовленості явищ та процесів, а з іншого – у духовному виробництві, створенні нових знакових систем та зразків за допомогою наукової та художньої творчості. Новизна та перетворення –суттєві характеристики творчості. Творча діяльність завжди набуває форму пошуку нових ідей, методів, засобів тощо та нерозривно пов’язана з рухом думки від символів культури до способу мислення та назад. Необхідність такого пошуку виникає там, де створюється проблемна ситуація, яка вимагає вибору двох та більше рішень, прийняття яких є виходом з невизначеності. Свобода вибору передбачає цілеспрямовану поведінку, яка засновується на виборі соціальних цінностей або на прогнозуванні майбутнього, його науковому передбаченні або з на вічних цінностях життя, перш за все духовних.

У Законі України «Про інноваційну діяльність»: «Інновація - це новостворені (засто­совані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продук­ція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробни­чого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соці­альної сфери». Об'єктами інноваційної діяльності є: інноваційні програми і проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; організаційно-технічні рішення виробничого, адміністра­тивного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соці­альної сфери; сировинні ресурси, засоби їх видобування і перероблення; товарна продукція; механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції (закон України «Про інноваційну діяльність)

Нововведення – процес змін, пов'язаний зі створенням, визнанням або впровадженням нових елементів або моделей матеріальної та нематеріальної культури у певній соціальній системі (166, с.551). Нововведення пов'язане з новим застосуванням існуючого продукту, використанням нової концепції або ідеї. Визнання її корисності кінцевим споживачем зумовлює зміну соціально-економічного середовища. Корисність, функція корисності відріз­няють нововведення від відкриття і винаходу. Відкриття і вина­ходи не мають соціальної та економічної цінності, якщо не ста­ють основою нововведення на ринку. Американський економіст Б. Твісс зауважує: «Винахід (новація) — формулювання, висування ідеї. Нововведення (інновація) - застосування, тобто процес, у якому винахід або ідея набувають економічного змісту».

У широкому смислі нововведення виступають як форма управляємого розвитку та представляють собою цілеспрямовану зміну, яка вносить в середовище впровадження (організацію, регіон, суспільство тощо) нові відносно стабільні елементи. Останні можуть бути матеріальними або соціальними, але кожний з них сам по собі представляє лише новшество (станок, обряд, форма звітності, сировина), тобто є предмет нововведення. Нововведення же суть процес, тобто перехід деякої системи з одного стану в інший. Деякі дослідники розглядають нововведення як структурну складову науково-технічного прогресу, а саме: відкриття, винахід, процес сопряженний з даним, новшеством змін у тому середовищі, у якому воно впроваджується. Світ нововведень не зводиться тільки до технології та техніки, удосконалення управління теж здійснюється через введення новшеств. Існує безліч змін, що виникають стихійно, не цілеспрямовано: непередбачувані наслідки з дуже усвідомлених рішень, і непередбачувані події та обставини, що складаються поза волею. Вони не відносяться до числа нововведень. Не весь розвиток керований, не всі зміни плановані. З іншого боку, в управляємому секторі розвитку не все здійснюється через нововведення. Наприклад, поступове або разове наростання одної і тої ж якості або кількості (наприклад, зростання чисельності персоналу, укріплення дисципліни, підвищення якості продукції) самі по собі не є інновації. Не можна віднести до них і ремонт-заміну однорідного обладнання, переміщення працівників. Призначення нового керівника не є нововведення, але їм є, наприклад, заснування нової посади.

Підходи до визначення поняття інновація:

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒

Поделиться: