Визначення оподатковуваного обороту

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.7 Структурно-логічна схема акцизного податку

 

Особа, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України. Ставки податку встановлюються: адвалерні; специфічні; адвалорні та специфічні одночасно. Щороку специфічні ставки акцизного податку, встановлені в національній валюті України, та мінімальне податкове зобов’язання підлягають індексації на індекс споживчих цін, затверджений законом України про державний бюджет України на відповідний рік.

Податок обчислюється за ставками встановленими податковим кодексом.

Базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. У разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов’язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

III Податок на прибуток підприємства [3; 49] належить до прямих податків. Прямі податки стягуються державою безпосередньо із доходів чи майна платника, тобто платник податку виступає одночасно і його носієм. Порівняно з непрямими податками це більш прогресивна форма оподаткування, так як враховує доходність суб’єктів. Крім того, при прямому оподаткуванні кожний платник знає розмір податку, який він сплачує державі.

Податок на прибуток належить до тих податків, з допомогою яких активно реалізується регулювальна функція щодо виробництва та інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль.

Система оподаткування прибутку значно впливає на прийняття багатьох фінансових рішень на підприємстві. Це, зокрема, рішення про спрямування прибутку на споживання чи нагромадження, вибір методів фінансування підприємства (самофінансування чи залучення кредитних ресурсів), вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу, розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності, галузями і територіями. Надмірне оподаткування прибутку сприяє не збільшенню доходів бюджету, а призводить до зниження стимулу виробництва, відбувається не стимулювання зростання виробництва і водночас розширення бази оподаткування, а пошук суб’єктами підприємництва шляхів приховування одержуваних доходів й уникнення їх оподаткування.

Згідно Податкового кодексу України, оподаткування прибутку, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань (рис. 5.8).

Об’єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом походження з України.

Перелік витрат та амортизаційних відрахувань наведено в Податковому кодексі України.

Ставка податку на прибуток підприємств становить:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно – 23 %;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно – 21 %;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно – 19 %;

з 1 січня 2014 року – 16 %.

За ставкою 0 % прибутку від страхової діяльності юридичних осіб.

За ставками 0 %, 4 %, 6 %, 12 %, 15 % і 20 % доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України.

 

Рис. 5.8 Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств

 

Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об’єкта оподаткування.

IV Податок на доходи фізичних осіб.

Основне завдання оподаткування доходів фізичних осіб полягає в тому, щоб зуміти його правильно використати: об’єктивно пристосувати до національного економічного простору, а суб’єктивно – поставити в рамках податкового законодавства.

Початкові форми прибуткового оподаткування населення датуються біблейськими джерелами, коли мова йшла про оподаткування в Віфліємі, на батьківщині Ісуса Христа. Біблія від Луки стверджує, що в Римській імперії усі громадяни повинні були з’являтися зі своєю сім’єю в місто їх народження і сплачувати податок. Найбільш чітко виражена форма раннього оподаткування громадян застосовувалась у середині ХV століття у Флоренції. До того часу промисловість і торгівля надавала більшу частину надходжень і хоча ці податки в значній мірі збільшили доходи Флоренції, політичні негаразди та суб’єктивні причини призвели до їх ліквідації.

Перший варіант прибуткового податку з громадян в США з’явився в 1643 році в Новій Плимутській колонії з використанням прогресивних ставок. До 1798 року прибутковий податок вводиться Уїльямом Піттом з широкою системою прогресивних ставок, пільг та утримань, прте характеризувався здебільшого зовнішніми ознаками прибутковості (володіння каретою, прислугою тощо) і являв собою потроєний податок на розкіш. Поступово він розповсюдився і у Європі: Прусія – 1842 рік; Франція – 1914 рік; Росія – 1916 рік. Прибуткові податки почали доповнювати вже існуючу і розвинену систему майнових податків, хоча вже використовувались різні перехідні форми.

На українських землях податки, які сплачували фізичні особи, спостережувалися ще задовго до існування Київської Русі. Перші згадки про них можна знайти в «Повісті минулих літ». Причинами, які привели до виникнення прямого оподаткування доходів населення, були гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходженнях і забезпечення рівноспрямованості оподаткування на основі прямого визначення доходів платника [62; 128].

На сьогодні податок на доходи фізичних осіб досяг своєї досконалості та завершеності. Він використовується в податкових системах майже всіх країн світу. Найбільшого розвитку податки з доходів фізичних осіб сягають в умовах розвинутої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою і фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об’єкти оподаткування, ставки податків, строки їхньої сплати, контроль за витрачанням.

Важливим є призначення оподаткування доходів різних груп населення з метою досягнення економічного зростання у суспільстві. Досягнення поставленої мети потребує досконалого податкового законодавства, яке повинно опиратися на науково обґрунтоване визначення бази оподаткування, ставок податку, пільг при оподаткуванні, а також урахування специфічних умов національної економіки, трудових і соціальних традицій населення, демографічної ситуації тощо.

Податок на доходи фізичних осіб займає найбільшу питому вагу серед платежів фізичних осіб, які держава мобілізує до бюджетів різних рівнів у вигляді податків, оскільки оподаткуванню саме цим податком підлягають практично всі доходи фізичних осіб.

Законодавчою базою, яка регулює податок з доходів фізичних осіб є Податковий кодекс України [3] (рис. 5.9). В основу розмежування усієї сукупності платників цього податку покладено критерії резиденства. Цей податок сплачується:

- фізичною особою – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об’єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

 

  

 

 

Рис. 5.9. Структурно-логічна схема податку на доходи фізичних осіб

 

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу і на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного соціального внеску, які відповідно до Закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Ставка податку становить 15 % бази оподаткування доходів.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 % суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

1) у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку;

2) у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, – для платника податку,

3) який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, – у розрахунку на кожну таку дитину;

4) у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, – для такого платника податку, який:

а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;

ґ) є інвалідом І або ІІ групи, у тому числі з дитинства;

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

5) у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, – для такого платника податку,який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу»;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

в) колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Отже, оподаткування доходів фізичних осіб займає значну питому вагу у доходах бюджетів, через те що найбільший податковий тягар припадає саме на громадян, а не на підприємства. Це пояснюється тим, що доходи юридичних осіб мають продуктивний характер і вони, як правило, направляються на розвиток виробництва, а основна частина доходів фізичних осіб використовується на особисте споживання. Звідси виходить, що податкове навантаження на юридичних осіб повинне бути меншим за фізичних.

V Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва запроваджено з 1999 р. з метою спрощення системи їх оподаткування (один податок замість кількох, передбачених законодавством). Якщо підприємець працює на цій системі, це означає, що він щомісяця платить фіксовану суму, уникаючи при цьому потреби оплачувати ряд податків і зборів. Право вибору системи оподаткування (єдиний податок чи сукупність цих податків) надається платникам., для чого треба до податкового органу за місцем державної реєстрації подати заяву й отримати свідоцтво про сплату єдиного податку.

Єдиний податок, сплачуваний суб’єктами малого підприємництва – юридичними особами – має синтетичний характер, поєднуючи в собі характеристики податків і зборів, що він їх замінює [75].

Перш за все, єдиний податок можна класифікувати як оборотний, тобто податкові зобов’язання платника збільшуються в разі підвищення обсягів продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Разом з тим, негативні наслідки кумулятивного ефекту, що притаманний оборотним податкам, при застосуванні спрощеної системи оподаткування мають обмежений характер. Це зв’язано з тим, що єдиний податок сплачується на кожному етапі – від виробництва до кінцевого споживання товарів, а вибірково – тільки тими суб'єктами малого підприємництва, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Інші суб’єкти підприємництва, які приймають участь у просуванні товару, застосовують звичайну систему оподаткування.

З точки зору форми оподаткування, єдиний податок можна віднести до прямих податків. Він сплачується суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою – за рахунок власних коштів і включається в ціну товарів не у вигляді надбавки до неї, а на стадії виробництва у виробників. Тому єдиний податок регулює перш за все виробництво, хоча він непрямо впливає і на споживання. Разом з тим єдиний податок (у разі сплати його за ставкою 10 відсотків} замінює поряд з іншими і податок на додану вартість (ПДВ), який є класичним прикладом непрямих податків. Таким чином, впровадження спрощеної системи суттєво змінює структуру оподаткування на користь підвищення питомої ваги прямих податків.

Єдиний податок сплачується незалежно від фінансового й майнового стану платників, тому він не може бути віднесений до реальних податків і класифікується як податок особистий.

За економічним змістом об’єкта оподаткування єдиний податок однозначно відноситься до податків на доходи, тобто він справляється саме в момент виникнення доходу, а не при його використанні.

За способом стягнення єдиний податок відноситься до окладних, тому що загальна сума надходжень формується як сума платежів окремих платників і не залежить від потреби бюджету.

Спрощена система оподаткування юридичних осіб передбачає встановлення однакової ставки незалежно від розміру бази оподаткування. Тобто єдиний податок для юридичних осіб за способом встановлення податкової ставки відноситься до пропорційних податків.

В Податковому кодексі станом на момент його прийняття Глава 1 розділу 14 Спеціальні режими оподаткування [3], котра має визначати процедуру оподаткування за спрощеною системою виключена. Особливості справляння єдиного податку передбачені Податковим кодексом з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий-двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей:

1) платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:а) податок на прибуток підприємств;б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – підприємців);в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;ґ) плата за користування надрами;д) збір за спеціальне використання води;е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;2) суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України № 727 здійснюються нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 3) єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягає перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента № 727. При цьому розподіл коштів єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

 

1. Економічна сутність і функції податків.

2. Елементи податку, їх характеристика.

3. Податкова система та податкова політика в Україні.

4. Класифікація податків.

5. Характеристика основних податків податкової системи України.

Теми рефератів

1. Сутність та економічна природа податків: історичний генезис.

2. Податкова система України: розвиток та сучасність.

3. Податкова політика держави – формування та вплив на державні фінанси.

4. Оподаткування в системі вартісних розподільчих відносин.

5. Прямі та непрямі податки: вплив на формування доходної частини бюджету.

 

 

Контрольні запитання та завдання

1. В чому полягає економічна сутність податків.

2. Що розуміють під терміном „обов’язкові платежі”.

3. Наведіть основні характерні особливості податку.

4. Назвіть основні елементи оподаткування.

5. Дайте характеристику кожному з елементів оподаткування.

6. Які розрізняють види пільг.

7. Назвіть принципи оподаткування та дайте їх характеристику.

8. За якими основними ознаками класифікують податки.

9. Якими є основні функції податків. В чому полягає їх суть.

10. Охарактеризуйте економічний зміст податкової системи.

11. Назвіть загальнодержавні податки і збори України?

12. Охарактеризуйте механізм оподаткування податку на додану вартість і акцизного збору.

13. Дайте характеристику механізму оподаткування прибутку підприємств та податку з доходів фізичних осіб.

 

Тести

 

1. Ознаки цільового призначення притаманні:

А) відрахуванням і внескам;

Б) податкам;

В) податковим платежам;

Г) миту;

Д) всім обов’язковим платежам.

2. Що з нижче переліченого є характерною ознакою обов’язкових податкових платежів:

А) стягнення з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;

Б) немає цільового призначення;

В) сплата не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

Г) таких ознак немає.

 

3. Джерело сплати податку – це:

А) фонд, явище чи предмет, з якого сплачується податок;

Б) одиниця, яка покладається в основу виміру об’єкта оподаткування;

В) явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок;

Г) законодавчо встановлені умови пониження податкового тиску.

4. Який із елементів оподаткування забезпечує найбільшу можливістьреалізації регулюючої функції податків:

А) визначення джерела сплати;

Б) визначення об’єкта оподаткування;

В) встановлення величини ставок податків;

Г) встановлення термінів сплати податків;

Д) надання податкових пільг.

5. Реалізація якої з перелічених функцій податків забезпечує фінансування державних витрат:

А) фіскальна;

Б) соціальна;

В) регулююча;

Г) контролююча.

 

6. Які з перелічених принципів відносяться до принципів побудови системи оподаткування в Україні:

А) принцип соціальної справедливості;

Б) принцип нарахування та відповідності доходів та витрат;

В) принцип доступності;

Г) принцип послідовності.

 

7. Основні риси податків:

А) справляються на умовах безповоротності;

Б) мають односторонній характер встановлення;

В) мають цільове призначення;

Г) базуються на актах вищої юридичної сили.

 

8. Якою підфункцією визначається своєчасність і повний обсяг сплати встановлених законодавством податків:

А) розподільчою;

Б) контрольною;
В) стримуючою;

Г) регулюючою.

 

9. Регулююча функція містить:

А) антимонопольну спрямованість;

Б) принцип платоспроможності;

В) кількісне відображення податкових надходжень;

Г) принцип вигоди.

 

10. Стимулююча підфункція реалізується через:

А) систему пільг, преференцій;

Б) зміні об’єкту оподаткування;

В) збільшенні бази оподаткування;

Г) зниженні ставки податку.

 

11. Законодавством України передбачені наступні види податкових пільг:

А) звільнення від сплати податків окремих осіб та категорій платників;

Б) цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити (відстрочка стягнення податків);

В) податкова соціальна пільга при оподаткуванні доходів громадян;

Г) вилучення з-під оподаткування певних елементів об’єкту;
Д) всі відповіді вірні.

 

12. Обов’язковий платіж, який стягується до бюджетів усіх рівнів з фізичних та юридичних осіб у безспірному порядку – це:

А) плата;

Б) податок;

В) збір.

 

13. Що таке податки:

А) грошові кошти, які надходять до бюджету;

Б) обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб сплачувані до бюджету;

В) надходження в бюджет належних сум.

 

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: