Грошово-кредитна політика як складова частина

Фінансової безпеки держави

 

На рівень фінансової безпеки держави впливає характер формування грошової маси як одного з найважливіших елементів фінансової системи.

Сучасна грошово-кредитна безпека характеризується ознаками подальшого виходу з кризи, посиленням внутрішньої фінансової дисципліни, що і відповідає прогнозним показникам функціонування економіки України в 2011 р. [109].

Рівень фінансової безпеки держави залежить від характеру взаємозв’язку і взаємообумовленості монетарної та фіскальної політик. При цьому можуть виникати ситуації, коли монетарна і фіскальна політики тісно переплетені між собою, або коли між ними існує чітке розмежування. У першому випадку фіскальна політика змушує Центральний банк країни здійснювати пряме фінансування дефіциту державного бюджету, у другому – відбувається відокремлення Центрального банку від фінансування бюджету.

Нестача безготівкової грошової маси призводить до зростання взаємних неплатежів, впливає на обсяги виробництва, рівень цін, знижує фінансову безпеку. Низьке відношення грошової маси в обігу до обсягу виробленого ВВП породжує інфляційні очікування. Інфляція залишається актуальною проблемою для всіх країн світу, а стимулювання інфляційних процесів – однією із цілей економічної політики урядів та монетарних органів влади.

Інфляція – це підвищення загального рівня цін в економіці, яке спричинене зниженням купівельної спроможності грошей, внаслідок переповнення каналів обігу надлишковою кількістю паперових грошей, незабезпечених відповідним зростанням товарної маси [76].

Інфляція може бути прихованою, наприклад, проявлятися у формі бюджетної заборгованості громадянам із заробітної плати та інших соціальних виплат, неплатежів тощо.

Індикатором фінансової безпеки може служити рівень інфляції.

Рівень інфляції визначається зростанням цін, що викликає знецінення коштів населення і господарюючих суб’єктів. В Україні рівень інфляції («індекс споживчих цін») розраховує Державна статистична служба України.

Інфляція у діапазоні від 2 до 4 % за рік вважається помірною (повзучою), яка може сприяти зростанню виробництва і стати стимулом до економічного зростання. Інфляція від 5 до 20 % – свідчить про наявність відкритої інфляції, коли темпи економічного зростання починають зменшуватися. Інфляція на рівні від 20 до 25 % називається галопуючою. У цей період спостерігається стрімке зростання цін на товари, яке втрачає контрольованість і призводить до поглиблення загальної соціально-економічної кризи. Галопуюча інфляція переходить у гіперінфляцію – припиняється економічне зростання, відбувається спад виробництва, і як наслідок, втрата держави своєї фінансової незалежності.

Рівень інфляції в Україні в 2008 р. дорівнював 22,3 %, в 2009 р. – 12,3 % [76].

Таблиця 17.6

Рівень інфляції вУкраїні [76]

Індикатор, одиниця виміру	Роки
	2006	2007	2008	2009	2010
Рівень інфляції (до грудня попереднього року), %	111,6	116,6	122,3	112,3	103,3

 

Висока й особливо нестабільна інфляція призводить до того, що:

- скорочуються темпи зростання інвестицій у реальний сектор економіки;

- знижується кредитна активність, орієнтована на довгі строки погашення кредитів;

- не має змоги знижувати рівень відсоткових ставок комерційних банків. Унаслідок чого не лише підвищується вартість грошових (фінансових) ресурсів, а й виникають додаткові витрати бюджету на обслуговування боргу;

- знижується купівельна спроможність національної валюти;

- зростають валютні ризики;

- знижується норма заощаджень серед населення і потенційні масштаби коштів, що могли б бути залучені банками для здійснення їх кредитної діяльності;

- активізуються процеси доларизації.

Рівень інфляційної безпеки визначається правильністю визначення виду інфляції та обрання типу антиінфляційної політики.

Основними напрямками антиінфляційної політики повинні бути:

- оздоровлення бюджетної та банківської систем;

- підтримка приоритетних галузей народногосподарського комплексу;

- стимулювання науково-технічного прогресу та інвестицій;

- розвиток ринку цінних паперів, і як наслідок, мобілізація вільних коштів юридичних і фізичних осіб.

Оцінюючи стан фінансової безпеки держави, не можна не враховувати групу показників соціального блоку. Зіставлення рівня і якості життя з граничними значеннями дозволить визначити існуючі загрози у даній сфері, розробити і вжити заходи щодо підвищення ефективності соціальної політики держави.

Важливим показником оцінюючим рівень доходів переважної більшості населення в державі, є частка оплати праці найманих працівників у структурі ВВП за категоріями доходу. Про низький рівень доходів населення в Україні свідчить показник частки населення із середньодушовими витратами у місяць нижчими за прожитковий мінімум (табл. 17.7).

Таблиця 17.7

 

Диференціація життєвого рівня населення [121]

Показники	2000 р.	2002 р.	2004 р.	2006 р.	2008 р.	2010 р.
Чисельність населення із середньо-душовими загальними доходами у місяць, нижчими за прожитковий мінімум:
тис.осіб	991	1053	813	551	277	204
у відсотках до загальної чисельності населення	78,2	86,3	68,7	48,2	25,0	18,6
у відсотках до попереднього року	...	101,7	87,7	77,0	76,9	73,6
Довідково: розмір прожиткового мінімуму (у середньому на одну особу в місяць, грн.)	270,1	342,0	362,23	472,0	626,0	701,0
Децильний коефіцієнт диференціації загальних доходів населення, разів	4,1	3,3	3,9	3,6	3,6	3,3
Децильний коефіцієнт фондів (по загальних доходах), разів	6,3	5,3	5,7	6,3	4,4	4,3

 

Пороговим значенням цього показника, визначеним світовою практикою, є величина 7 %. У 2010 році цей показник для України становив 18,6 %, що свідчить про перевищення межі припустимого значення. Поряд з низьким рівнем сукупних доходів переважної більшості населення держави спостерігається збільшення ступеня майнової диференціації за рівнем грошових доходів та витрат.

Розглядаючи соціальний аспект фінансової безпеки, необхідно враховувати і додаткові фактори, які періодично можуть виникати у країні (заборгованість з заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат) і викликають соціальну напруженість у суспільстві.

Не менш важливим показником фінансової безпеки держави є стабільність і конвертованість валюти.

Валютна безпека держави являє собою забезпеченість держави достатніми валютними коштами, підтримування стабільності внутрішньої та зовнішньої купівельної спроможності грошової одиниці, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, виконання міжнародних зобов’язань, такий стан курсоутворення, який направлений на розвиток вітчизняного експорту та приплив іноземних інвестицій [33].

Валютна безпека держави багато в чому визначається валютною стратегією. Існують п’ять основних варіантів валютної стратегії:

1. Фінансування тимчасового платіжного дисбалансу шляхом змін у рівні резервування і грошових зобов’язань перед іншими країнами.

2. Валютний контроль у поєднанні з фіксованим валютним курсом.

3. Вільно плаваючий валютний курс.

4. Постійно фіксований валютний курс, на підтримку якого має бути зорієнтована вся внутрішня економіка.

5. Регульоване плавання валют.

При формуванні довгострокової валютної стратегії необхідно враховувати паритет купівельної спроможності, який являє собою співвідношення між двома валютами, що врівноважує їх купівельну спроможність щодо визначеного набору товарів і послуг.

На рівень валютної безпеки держави впливає режим курсоутворення, який повинен передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції та інтересів експортерів. Експортери є головним джерелом іноземної валюти.

В Україні використовувався валютний коридор, який представляє собою можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют [33]. В 1999 р. було заявлено встановлення режиму регульованого «плаваючого курсу» .

Негативним моментом в політиці курсоутворення в Україні було те, що темп зростання долара відставав від темпу інфляції. Це сприяло погіршенню конкурентоспроможності експорту, стимулюванню імпорту, руйнації торговельного балансу.

Місцем курсоутворення з 19 березня 1999 р. є міжбанківський валютний ринок.

Для того, що протягом досить тривалого періоду стабілізувати курс, підвищити платоспроможність держави стосовно погашення і обслуговування зовнішніх боргів НБУ необхідно забезпечити нагромадження достатнього валютного резерву. Інформація стосовно обсягів міжнародних резервів міститься у бюлетенях НБУ.У 2010 році золотовалютні резерви України зросли на 8,1 млрд.дол.США, або на 30,5%, і на 01.01.2011 р. становили 34,6 млрд.дол.США [92].

 

⇐ Предыдущая70717273747576777879Следующая ⇒

Поделиться: