Тематичний репертуар стародруків (Богослужбові, полемічні видання.)

Видавнича продукція раннього періоду розвитку друкарства вже відзначається тенденцією до урізноманітнення тематичного спектру друків. Успадкувавши від майстрів рукописання традицію підготовки книг для потреб церкви, друкарські цехи поступово розширюють тематичний діапазон друків. Вже з середини XVI століття можна говорити про формування такої тематики видань,як богослужбові та полемічні видання.

Богослужбові: Це найбільші за кількістю назв і за накладами розділ. Однією з причин стрімкого поширення друкарства в XV—XVII століттях була гостра потреба в таких виданнях передусім з боку церкви. Адже за християнськими канонами, скажімо, православна церква могла діяти за умови, якщо в ній було не менше восьми богослужбових книжок. Чи не кожна друкарня бралася за підготовку перекладів оригінальних

видань або перевидань як великообсягових, так і невеликих видань. Різноманіття цього виду літератури пояснюється тим, що практично жодна книга, якою б великою за кількістю сторінок не була, не може вмістити всіх текстів для різних видів богослужб. А значна кількість накладів і перевидань книг пояснюється тим, що в тогочасному українському суспільстві складалася традиція купувати їх для домашніх потреб, дарувати. Особливо це стало популярним серед козацької старшини, заможних міщан, учених. Найскладнішими і найвідповідальнішими в роботі друкарів були тексти Святого Письма для загального і окремого Богослужіння; Апостол, Євангеліє, Псалтир, а також ті, які містили нотні елементи, — Октоїх, Ірмологіон, Осьмигласник (скорочений Ірмолой), Тріодь нотна. За ними, шодо кількості видань, ідуть книги із загальними богослужбами: Служебник (Літургіон), Часослов, Мінея, Трефологіон, Тріодь пісна і цвітна, Типікон. Крім того, ряд друкарень брався й за складання текстів з окремими богослужіннями: Акафістик, Канонник, Молитвослов. Останні охоче купували віруючі.

Полемічні видання: На початку це були здебільшого книги з теологічних знань. Стара Україна славилася високим рівнем організації богословської науки, тому недостачі в написанні творів релігіє знавчої тематики, як і потреби в читачах, не було. Зародки вітчизняної наукової літератури, як відомо, сягають діяльності духовних шкіл і монастирів періоду давньоукраїнської держави, рукописних текстів Володимира Мономаха, митрополита Іларіона, Феодосія Печерського, Клима Смолятича. У другій половині XVI століття на базі Острозької академії формується серйозний гурток учених, пізніше виникає такий же гурток у стінах Києво-Могилянської академії. Збільшення кількості полемічних видань церковно-релігійного і національно-політичного змісту спонукалося Берестейською унією, коли посилилася віросповідна боротьба між прихильниками двох християнських течій — православ’ям і католицизмом. У відповідь на опубліковані 1577 та 1586 роках польською мовою полемічні брошури П. Скагри та В. Гербеста, де вказувалося на недоліки православ’я, незабаром були опубліковані такі ж полемічні праці з іншого боку, в Острозі, — “Ключ царства небесного ”Г. Смотрицького та “Про єдину істинну православну віру ” В. Суразького. Затим пішли друки з творами І. Вишенського, С. Зизанія-Тустановського, К. Острозького. Вершиною книжкових видань цього напрямку вважаються богословсько-полемічні трактати “Палидонія” 3. Копистенського та “Тренос ” М. Смотрицького, а також твори Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського та Лазаря Барановича, які вийшли в світ з друкарні Києво-Печерської лаври. Серед фундаментальних наукових досліджень цього періоду варто виділити 12-томне видання “Четьїв Міней”(Житія Святих) Дмитра Туптала (митрополита Ростовського). Перша наукова книжка українського автора була надрукована далеко від Батьківщини — в Італії. 7 лютого 1483 року у Римі з приватної друкарні Франка Зільбера виходить у світ невелике за обсягом видання з довгим заголовком — “Прогностична оцінка поточного 1483року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора мистецтв і медицини славетного Болонського університету Цей друкований твір наочно демонструє високий рівень взаємостосунків кращих представників української наукової еліти з провідними науковими і книжними осередками Зх.Європи.

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒

Поделиться: