Специфіка стратегій по лінії Схід-Захід.

 

Стосовно інших цивілізацій Захід знаходиться зараз на вершині своєї могутності. Якщо не вважати Японії, у Заходу немає економічних суперників. Він очолює в політичній сфері, у сфері безпеки, а разом з Японією - і в сфері економіки. Світові політичні проблеми і проблеми безпеки ефективно дозволяються під керівництвом США, Великобританії і Франції, світові економічні проблеми - під керівництвом США, Німеччині і Японії. Усі ці країни мають самі тісні відносини один з одним, не допускаючи у своє коло незахідні країни.

Основними ґеополітичними пріоритетами Заходу є:

– збереження західної цивілізації і розширення співробітництва між її европейською, північноамериканською і тихоокеанською частинами; укріплення її базових цінностей та інституцій – демократії, механізмів вільного ринку, ліберально-демократичної ідеології тощо; формування нової структуризації світу на принципах ґеоекономіки;

– протидія створенню і зміцненню будь-якого ґеополітичного блоку чи стратегічної сили, які могли б протиставити себе західній цивілізації та сприяти формуванню нової біполярности чи антагоністичної багатополярности;

– зміцнення НАТО і головних стратегічних осей Західного світу: США – Европа, США – Близький Схід, США – Південно-Східна Азія, США – Японія;

– обмеження впливу й експансії “месіанських” держав, у тому числі конфуціанських та ісламських, упередження переростання реґіональних конфліктів у ґлобальні війни;

– збереження й посилення існуючої стратегічної переваги над колишніми і потенційними супротивниками та забезпечення можливости стратегічного домінування в будь-яких реґіональних чи ґлобальних конфліктах;

– зміцнення “римленду” (по периферії Евразії від Ісландії до Японії і Філіппін);

– поширення НАТО на Схід і стимуляція приєднання до Европейського Союзу та европейської культури в цілому країн Центральної Европи (ЦЕ) і країн, що утворилися після дезінтеґрації СРСР, особливо тих, чиї культури близькі до західної;

– розбудова й поширення впливу міжнародних інститутів, які відповідають західним цінностям, забезпечення інтеґрації незахідних країн у ці інститути;

– економічна і соціокультурна експансія в інші країни, підтримка соціальних інституцій і груп, що орієнтуються на західні цінності, інтереси і стиль життя.

Наведені вище пріоритети цілком відповідають новій монополярній структурі світу (про багатополярність сьогодні можна говорити переважно в економічній сфері), яка сформувалася після закінчення “холодної війни”, а також інтересам єдиного чітко визначеного полюсу світової сили і влади. Цим полюсом стали Сполучені Штати Америки в союзі з розвиненими країнами західної цивілізації.

 

104. Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і чинники стратегії.

      Існує дві основні концепції розвитку країн. А саме, концепція відкритості та протекціонізму. Яку саме концепцію застосовувати залежить від рівня розвитку країни. Стратегія відкритості – пол-ка мінімального держ втручання в зовн-ю торгівлю, що розвивається на основі вільних ринк сил попиту і пропозиції. Така пол-ка базується на усуненні б-я перешкод до ввезення та вивезення іноз та вітчизн товарів. Ця страт не вимагає від урядів особливих політ або екон-х рішень. Рішення приймаються субєктами госп-ї діял-ті, які вступають у відношення з такими субєктами інш країн. Цю пол-ку проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим під-цям витримувати конкуренцію. Проте, країни, що розвиваються не можуть протистояти потужній конкуренцій з боку розвинутих країн, тому вону використовують методи протекціонізму.

      Протекціонізм – держ пол-ка захисту внутр ринку від іноз конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.

      Проводячи політику протекціонізму, держава захищає нац виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така пол-ка може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності нац товарів. За такої пол-ки посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовньоторгй політиці КЩР. Крім того, часто при концепції протекціонізму використовують стратегія автаркії. Мета цієї стратегії полягає в формуванні самодостатньої міцної економіки та надалі приєднання до світової екон-го простору, але вже на паритетних правах.

      Виділяють декілька форм протекціонізму:

· селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

· галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

· колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

· прихований – здійснюється методами внутр ек пол-ки.

      Суть протекціонізм концентрується, в основному у відносно вузьких галузях. Пол-ка вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовн-торг політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі. На даний час у світі є тенденція до регіо протекціонізму.

 

⇐ Предыдущая19202122232425262728Следующая ⇒

Поделиться: