Цивілізаційні моделі розвитку суспільства(А.Тойнбі).

 

Дещо інший підхід до типології й характеристики цивілізацій використав англійський історик і філософ А. Тойнбі.

Він виходив з теорії локальних цивілізацій, яка заперечувала європоцентристські лінійно-стадіальні схеми.,. зміцніли погляди про багатоманітність шляхів розвитку різних народів, про роль релігії у зародженні цивілізацій і про строкатість вірувань як причину різноманітних образів локальних цивілізацій.

Через 100 років А. Тойнбї опублікував багатотомну працю "Пізнання історії", де він виокремив і охарактеризував кілька типів цивілізацій.

Насамперед, це цивілізації "первинні" - нерозвинуті, пристосовані до життя у певних географічних умовах, слабкі, які легко виникають і легко гинуть.

 Другий тип - "вторинні" цивілізації, які виникають у відповідь на "виклик", що змінив умови їхнього початкового існування.

Нарешті, "третинні" цивілізації - виникають на основі формування єдиних релігій і церков із "вторинних" цивілізацій.

На середину XX ст., на думку А. Тойнбі, залишилося 7 - 8 із понад 30 цивілізацій, які існували (уже у виданні своєї книги в 1991 p. він писав про 13 самостійних цивілізацій). Цивілізації розвиваються незалежно одна від одної і їх загибель неминуча, якщо не вдасться сформувати єдину вищу релігію, створити на її основі "вселенську церкву" і "вселенську державу", тобто перейти до "третинної цивілізації".

Циклічна та еволюціоністська парадигми щодо розвитку культури.

Культурологія порівняно молода наука. Оформлення її як специфічної сфери гуманітарного знання сягає Нового часу і пов'язане з філософськими концепціями історії Дж. Віко, І. Гердера і Г. Гегеля.

Основні теоретичні концепції або парадигми:

 1.циклічна концепція

 2.еволюціоністська;

 3.антропологічна;

 4.філософська;

 5.революційно-демократична.

Еволюціоністська теорія культури Л. Моргана і Е. Тейлора та інших дослідників. що висувається і обґрунтовується принцип єдності людського роду та спорідненості потреб різних народів у формуванні культури.

Провідна ідея еволюціонізму — це прямолінійність культурного прогресу та обов'язкова вимога для кожного народу пройти всі необхідні стадії розвитку.

Кожний народ, на думку вченого, проходить цикл в своєму розвитку, який включає три епохи: дитинство, або бездержавний період, де провідна роль належить жерцям; юність, для якої характерне формування держави і підкорення героям; зрілість людського роду, де відносини між людьми регулюються совістю та усвідомленням свого обов'язку. Концепція циклічного розвитку дістала подальшого розвитку у працях М.Данилевського, О. Шпенглера, Тойнбі та інших вчених.

Специфіка формаційного та цивілізаційного підходів до проблем духовності.

 

На сьогоднішній день визначилися два методологічних підходи до аналізу історичного процесу.

Один - формаційний, чи моністичний, інший -- цивілізаційний, або плюралістичний.

У рамках першого виділяють дві концепції - Марксистську і теорію постіндустріального суспільства. Марксистська концепція грунтується на визнанні вирішальною детермінантою розвитку способу виробництва. На цій основі відбувається виділення визначених стадій у розвитку суспільства -- формацій. Концепція постіндустріального суспільства в якості головної детермінанти суспільно-історичного процесу проголошує три типи суспільств: традиційне, індустріальне і постіндустріальне.

Корінна ідея моністичного підходу полягає у визнанні єдності людської історії і її прогресу у формі стадіального розвитку.

 Корінна ідея другого - заперечення єдності історії людства і його прогресуючого розвитку.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: