Морфологія культури О.Шпенглера.

 

німецький філософ, історик, один з основоположників сучасної філософії культури, представник філософії життя. На його систему морфології історії справили певний вплив ідеї Шопенгауера, Ніцше, Бергсона, В. Воррінгера

Філософське вчення Ш. викладене передусім у його двотомній праці "Присмерк Європи", ідеї якої спонукають до роздумів філософів, істориків і соціологів з 1918 р., коли вийшов перший том "Присмерку Європи", й донині.

Вихідне, ключове поняття морфології культури Ш. — "органічне життя". Піддаючи нищівній критиці основні постулати тогочасної західноєвропейської науки — євроцентризм, лінійний прогресизм, панлогізм, — Ш. протиставляє їм вчення про множину рівноцінних культур, існування яких, за Ш., не є свідченням єдності всесвітньої історії, а доказом єдності виявів органічного життя у Всесвіті.

 

Теорія культурно-історичних суперсистем П.Сорокіна.

 

Значний науковий інтерес становлять погляди П. Сорокіна щодо подальшого розвитку цивілізаційних теорій.

У книзі „Сучасні соціологічні теорії” вчений, зіставивши теорії цивілізацій М. Данилевського, О. Шпенглера, А. Тойнбі та Ф. Конєчни, звертає увагу на спільні в них риси, а саме: „У безмежному „океані” соціокультурних явищ існують великі культурні системи, які інакше називаються культурними суперсистемами чи цивілізаціями і які функціонують, як реальна єдність.

 Вони не співпадають з державою, нацією чи будь-якою іншою соціальною групою. Цивілізації, як великі суперсистеми, вважає П. Сорокін, визначають основну частину змін, що відбуваються на поверхні цього соціокультурного „океану”, в тому числі – історичні події та життєдіяльність малих соціокультурних одиниць

Свою теорію круговороту суперсистем П. Сорокін розвинув у роботі «Соціокультурна динаміка».

 Він розрізняв три основні види соціокультурних суперсистем, що змінюють один одного і охоплюють одночасно багато товариств - ідеаціональной («ideational»), ідеалістичну («idealistic») і чуттєву («sensate»).

В основі кожної суперсистеми лежить панівна система істин, що створює своєрідне світогляд, що має свою філософію і релігію, уявлення про моральність і про «святості», свою літературу і мистецтво, свою економіку і політику.

 

Цивілізаційна концепція С.Хантінгтона.

 

. Семюель Хантінгтон - відомий американський політолог і геополітик. 1993 р. у журналі «Foreign Affairs» опублікував статтю «Зіткнення цивілізації», у якій виклав основні положення своєї теоретичної концепції, яка мала стати «більш застосовуваним і зручним знаряддям для інтерпретації подій на міжнародній арені, ніж інші парадигми».

Основна гіпотеза Хантінгтона полягає в тому, що в сучасних міжнародних відносинах стосунки конфлікту чи співпраці між державами визначаються культурною ідентичністю суспільства. Широкі маси населення, розчаровані в ідеології, повертаються до своїх фундаментальних основ, таких як релігія, мова, історія, суспільні цінності й традиції, інституції. Тобто вони намагаються відновити культурну відособленість, що вимагає виділення і навіть протиставлення іншим народам.

Найважливішими серед визначених цивілізацій у сучасному світі С. Хантінгтон вважає такі:

1. Західну (або атлантичну), що спирається на цінності європейської культури, представлені також у масовій американській культурі, а її морально-етичні принципи ґрунтуються на християнстві.

2. Ісламську, притаманну, передусім, арабським, але також й іншим мусульманським країнам, які спираються на культуру Сходу та ісламський фундаменталізм.

3. Китайську, що базується на традиційних цінностях конфуціанства, яке розуміють не лише як релігію, але й як філософське вчення.

4. Східнослов'янську, побудовану на православ'ї та російській культурі

.

 

⇐ Предыдущая12345678910

Поделиться: