Кореспондентські відносини у МЕД .

Кореспондентські міжбанківські відносини — це різноманітні форми співробітництва між двома банками, які базуються на коректному, чесному та узгодженому виконанні взаємних доручень; договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує банк за дорученням і на кошти іншого (згідно з банківським законодавством України).

Предметом кореспондентських відносин є ділові відносини між двома банками. Кореспондентські відносини актуальні в тому випадку, коли один банк з метою здійснення своїх операцій хоче користуватися послугами іншого банку. Причини актуальності кореспондентських відносин:

- необхідність знання права і звичаїв торгівлі країн;

- необхідність знання особливостей іноземних ринків;

- ведення рахунку і розрахунків в інвалюті;

- географічна віддаленість;

- інший часовий пояс;

- знання іншого ринку.

Державний експортно-імпортний банк України у даний час встановив кореспондентські відносини з 355 банками світу. Розрахунки ведуться через 52 рахунки ностро у ВКВ, а також 5 рахунків у російських і білоруських рублях.

Корвідносини використовуються при здійсненні угод з метою:

- звернутися за консультацією про торгові і правові звичаї безпосередньо до партнера у відповідній державі;

- одержати довідку про фірми-резиденти цих держав з метою консультації власних клієнтів;

- рекомендувати партнера як адресата-референта;

- рекомендувати третій особі партнера як уповноваженого з перевірки підписів посадових осіб;

- включити банк-кореспондент як посередника у проведення угод по інкасо або акредитиву та ін.

Мета кореспондентських відносин — використання для надання послуг клієнтам банку (здійснення базисних операцій):

платіжний оборот;

проведення комерційних операцій:

платіжний оборот без документів;

документарні операції;

платежі по чеках;

надання гарантій.

Кореспондентський рахунок

На коррахунках знаходять своє відображення всі операції, які проводяться між клієнтом (банком клієнта) та банком-кореспон­дентом. Вони фіксуються записами у дебіт і кредит рахунку, зняттям сум з рахунку та зарахуванням на рахунок. Власник рахунк регулярно інформується про стан свого

Процес створення кореспондентських відносин

Перший етап. Вибір партнера (Збирається інформація про можливого партнера за кордоном)

Другий етап. Встановлення зв’язку з обраним банком (До банку надсилається лист із пропозицією встановити кореспондентські відносини).

Третій етап. Укладення кореспондентської угоди (Кореспондентська угода — договір про встановлення кореспондентських відносин і відкриття кореспондентських рахунків лоро та ностро, в якому фіксується термін дії договору, розмір комісійних зборів, порядок відкриття і режим функціонування корес­пондентських рахунків (субрахунків) та інші зобов’язання сторін.)

Четвертий етап. Відкриття кореспондентського рахунку

П’ятий етап. Обмін контрольними документами (Контрольні документи — документи, надані банками один одному з метою запобігти можливості втрат у результаті зловживання їх ім’ям. )

Шостий етап. Домовленість про контрольні ключі

21. Особливості здійснення арбітражу у МЕД . Визначення права країни, що використовується при вирішенні
спорів між сторонами міжнародного контракту купівлі-продажу
Арбітражний розгляд різних спорів, зокрема і спорів, пов’язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов’я­зань міжнародних економічних договорів, є одним із засобів їх мирного розв’язання. Є дві різновидності Міжнародного арбітражу.

Перша — це Міжнародний арбітраж, який передбачається у міжнародних договорах на випадок розгляду спорів, пов’язаних з їх невиконанням.

Друга — це Міжнародний арбітраж, який створюється для розгляду і розв’язання конкретного спору.
Арбітраж як один із засобів розв’язання спорів передбачений у багатьох міжнародно-правових документах. Відповідно до ст. 33 Статуту ООН сторони, які беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого може загрожувати підтриманню миру і безпеки, повинні намагатися розв’язати його мирними засобами.

Кожний Уряд призначить одного арбітра. За взаємною згодою вони визначать голову арбітражного суду, який повинен бути громадянином третьої держави і призначення якого має бути прийняте обома урядами. Арбітри мають бути призначені протягом трьох місяців, а голова — впродовж шести місяців з дня одержання прохання від будь-якого з урядів про проведення арбітражу. Якщо призначення не будуть здійснені в зазначені строки, то будь-який з урядів може, за відсутності іншої домовленості, просити Генерального секретаря Постійного арбітражного суду зробити необхідне або необхідні призначення, і обидва уряди погоджуються прийняти таке або такі призначення. Арбітражний суд ґрунтуватиме своє рішення на відповідних принципах і нормах міжнародного публічного права. Його рішення, прийняті більшістю голосів, будуть остаточними і матимуть обов’язкову силу.
Під час судового розгляду кожен з урядів візьме на себе витрати, пов’язані з діяльністю свого арбітра і своїм представництвом у судовому розгляді в арбітражному суді, тоді як витрати, пов’язані з діяльністю голови, та інші витрати арбітражу будуть сплачені в рівних частинах обома урядами.

Необхідність розгляду спорів міжнародного характеру арбітражем обумовила потребу розроблення Кодексу арбітражного процесу. Такий проект Кодексу як первинний варіант був підготовлений Інститутом міжнародного права

Щодо вибору сторонами права, що підлягає застосуванню, то варто зауважити, що ст. VII Європейської конвенції містить положення, відповідно до якого сторони можуть на свій розсуд встановлювати за загальною згодою право, що підлягає застосуванню арбітрами при вирішенні спору по суті. Якщо відсутні вказівки сторін про право, що підлягає застосуванню, арбітри послуговуватимуться законом, установленим відповідно до колізійної норми, яку арбітри вважатимуть в цьому випадку такою, що підлягає застосуванню. В обох випадках арбітри керуватимуться положеннями контракту і торговельними звичаями. Сторони можуть врегулювати в арбітражній угоді питання про кількість арбітрів, їхнє громадянство, процедуру призначення і порядок відводу арбітрів, встановлення забезпечувальних заходів щодо предмета спору. Вони також визначають процедуру розгляду справи МКА, місце проведення арбітражного розгляду, мову (мови), що використовуватимуться в ході арбітражного розгляду, порядок розподілу арбітражного збору, питання про остаточність арбітражного рішення, винесеного МКА, та інші не менш важливі питання.

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: