Технічні бар’єри: види та особливості використання технічних бар’єрів в умовах інтернаціоналізації господарської діяльності

Технічні бар'єри — це введення таких національних, адміністративних, технічних та інших норм і правил, які не перешкоджають, ввезенню товарів з-за кордону.. Технічні бар'єри, тобто контроль за відповідністю імпортованих товарів національним стандартам, у тому числі якості і безпеки.- спеціальне упакування і маркування тощо

До технічних бар’єрів належать і декілько специфічних сфер – санітарні, ветеринарні і фітосанітарні правила і норми.

Вся сукупність заходів, що належать до технічних бар’єрів в міжнародній торгівлі також розподіляється між Угодами. Так, до заходів, що визначаються і регулюються Угодою ТБТ, належать:

маркування харчових продуктів, напоїв та ліків;вимоги до якості та пакування свіжих продуктів харчування;пакування та маркування небезпечних хімікатів та токсичних речовин;вимоги щодо параметрів та техніки безпеки побутових електроприладів;маркування текстилю;процедури затвердження типового зразку, положення і стандарти радіотелефонів та радіообладнання;положення і тестування дорожних і недорожних транспортних засобів і обладнання;положення щодо кораблів та корабельного обладнання;положення і тестування медичних інструментів;вимоги щодо безпеки, в тому числі випромінювань, вибухонебезпечності, механічної, пожежної, промислової, термічної, хімічної, електричної, ядерної і радіаційної, а також біологічної безпеки;електромагнітна суміжність;єдність вимірювань.

До заходів, що визначаються і регулюються Угодою СФЗ, відповідно, належать:

1. сертифікація харчової продукції, здоров’я тварин і рослин;

2. вплив методів переробки на безпеку продуктів харчування;

3. вимоги до маркування, що мають безпосереднє відношення до безпечності харчової продукції;

4. карантин тварин і рослин;

5. вимоги до створення зон, вільних від паразитів і хвороб;

6. процедури щодо запобігання розповсюдження, контроля та/або знищення паразитів/ хвороб в країні;

7. харчові добавки в продуктах харчування;

8. забруднюючи речовини в харчових продуктах і напоях;

9. токсини в харчових продуктах і напоях;

10. залишки ветеринарних препаратів та пестицидів в харчових продуктах.

Кожна країна-член СОТ може вимагати відповідності імпортованих товарів необхідним якісним стандартам, що фактично являє собою “вжиття заходів, які є необхідними для захисту її суттєвих інтересів безпеки”. А імпортовані сільськогосподарські товари повинні відповідати стандартам та фітосанітарним нормам, що покликані недопустити проникнення в імпортуючу країну шкідників і захворювань.

32. Поняття та форми товарообмінних операцій.
Товарообмінними (бартерними) називаються операції, при яких суб’єктами підприємницької діяльності здійснюється обмін певної кількості товарів (робіт, послуг) на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару без проведення грошових розрахунків. Ці операції мають місце через недостатність у підприємства грошових коштів для проведеня розрахунків за товарно-матеріальні цінності (роботи,послуги).

До товарообмінних операцій вдаються не тільки підприємства державногосектору економіки. У сфері приватного бізнесу частка бартерних операційзначно більша, ніж у сфері державної і змішаної форм власності. З урахуванням особливостей кожної операції під зустрічній торгівлі їх можна розділити на кілька видів:

• зустрічні закупівлі;

• компенсаційні;

• бартерні угоди, тобто звершить на основі товарообміну.

Зустрічна закупівля означає операцію, під час якої сторони, укладаючи контракт на поставку товару в одному напрямку, одночасно підписують угоду про укладання контракту на зустрічну закупку. При цьому поставляються товари не взаємопов'язаних: як зустрічічного товару покупцем може бути запропонований будь-який наявний у нього товар.

Компенсаційні угоди передбачають продаж обладнання комплектних підприємств з подальшою оплатою зустрічними поставками виробленої на них продукції, а так само надання ліцензій, технологій з последующїй оплатою продукцією, отриманої з їх використанням

Бартер від інших форм зустрічної торгівлі відрізняється тим, бартерні угоди являють собою прямий обмін в натурально-речовинно формі без використання механізму валютно-фінансових розрахунків.

Значна питома вага бартерних угод в міжнародній торгівлі пояснюється цілим рядом причин:

• браком конвертованою валюти для фінансування імпорту;

• можливістю отримати імпортний товар в обмін на свій, реалізація якого на звичайних умовах ускладнена, і таким чином використовувати бартер для просування експортного товару;

• прагненням компаний промислово розвинених країн при будівництві в країнах, що розвиваються, об'єктів "під ключ" заощаджувати на транспортних та складських витрат.

33. Характеристика прямого та непрямого методів продажу. Критерії вибору методу продажу.
Прямий метод передбачає встановлення прямих зв'язків між постачальником (експортером) і кінцевим споживачем (імпортером) та подальше постачання (закупівлю) товару на підставі договору купівлі-продажу.
Прямий метод частіше використовується у випадках:
¦ продажу чи закупівлі на зовнішніх ринках промислової сировини на підставі довгострокових контрактів;
¦ експорту великогабаритного і дорогого обладнання;
¦ експорту стандартного дрібносерійного обладнання через власні закордонні філії і дочірні компанії, що мають свою роздрібну мережу;
¦ закупівлі сільгосппродукції безпосередньо у фермерів-виробників.
Непрямий метод передбачає купівлю і продаж товарів через торговельно-посередницьку ланку на підставі спеціального договору (угоди) з посередником, який обґрунтовує виконання останнім певних зобов'язань, пов'язаних з реалізацією товару продавця. Непрямий метод доцільний при:
¦ реалізації другорядних видів продукції;
¦ постачанні товарів на віддалені і недостатньо вивчені ринки, ринки малої ємкості;
¦ просуванні нових товарів;
¦ відсутності в країнах-імпортерах власної збутової мережі, а також, коли ринки деяких товарів цілком монополізовані і, таким чином, недоступні для встановлення прямих контактів між експортером та імпортером.

Прямий метод продаж має свої особливості та переваги, оскільки дає можливість зберегти повний контроль за веденням торгівельних операцій. Проте вважати його найбільш ефективним, оскільки він дає економію коштів на оплату послуг посередників та передбачає безпосередній контакт із споживачем, недоцільно.

34. Базисні умови постачання: назвіть і охарактеризуйте ті, які є найбільш зручними а) для продавця; б) для покупця. Обґрунтуйте ваш вибір.

Поняттям "базисні умови поставки" визначаються обов'язки продавця і покупця з доставки товару, включаючи обов'язки із страхування вантажів, оформлення комерційної документації, отримання ліцензій, оплати митних зборів, напряму повідомлень тощо, а також установлюється момент переходу від продавця до покупця ризику випадкового знищення або псування товару.

Для спрощення укладення міжнародних договорів купівлі-продажу товарів Міжнародна торгова палата видає Інкотермс - збірники «Міжнародних правил тлумачення торгових термінів», які містять базисні умови поставки (БУП).

Вони розміщені послідовно один за одним за принципом зростання витрат та відповідальності продавця з доставки товару, тобто від його найменших витрат та обов'язків (умова поставки "Ex Works" - "з заводу") до витрат та обов'язків найбільших, максимальних (умова "DDP" - "поставка з оплатою мита", тобто "поставка повністю оплачена").

Отже, для продавця найбільш зручною є умова ExW, а для покупця – DDP.

EXW. За даним базисом продавець виконує свої зобов'язання з поставки, коли він передає товар у розпорядження покупця у себе на підприємстві (заводі, складі, плантації). При цьому товар має бути підготовлений продавцем для відправлення у транспортабель­ному стані (повністю готовий до відвантаження, індивідуалізований). Подає транспортний засіб під навантаження та організовує навантаження товару покупець. Навантаження здійснюється за рахунок покупця. Покупець несе усі ризики за організацію перевезення до місця призначення. На ньому лежить митне очищення та отримання експортної ліцензії.

Використання терміну EXW українськими суб’єктами ЗЕД в їх ЗТК, за якими вони є продавцями товарів можливе лише в обмеженому виді. Суб’єкти ЗЕД України в своїх ЗТК, за якими вони експортують товар з України, можуть використовувати термін EXW тільки з доданням слів „очищенні для вивозу”, тобто брати на себе зобов’язання за митним оформленням товарів на вивіз. Однак витрати на митне оформлення повинні бути повністю компенсовані покупцем.

DDP. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з моменту надання товару у поіменованому пункті у країні призначення. Продавець несе усі ризики з втрати, розкрадання тощо, пов'язані з доставкою товару. Продавець сплачує усі збори з доставки товару, включаючи імпортні мита. Витрати з розвантаження товару на підприємстві покупця сплачуються покупцем. Якщо поставка здійснюється в іншому місці, не на підприємстві покупця, вона вважається завершеною після навантаження (перевантаження) на транспортний засіб покупця.

Особливістю терміну DDP є те, що за його умовами на продавця покладається зобов’язання щодо здійснення митного оформлення імпорту товару в країні покупця. У зв’язку із цією умовою застосування терміну DDP українськими суб’єктами ЗЕД не завжди можливе в повному обсязі й у всіх випадках. Іноземні контрагенти – продавці товарів за такими договорами, які є нерезидентами України, не можуть самостійно здійснювати митне оформлення товарів які ввозяться (імпортуються). Тому українським імпортерам доцільніше буде використовувати в МТК замість терміну DDP термін DDU. Щодо українських експортерів, то вони можуть використовувати термін DDP в своїх ЗТК в повному обсязі.

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: