Особливості розслідування замовних вбивств

Розслідування злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканності особи

Розслідування зґвалтувань

До найпоширеніших ситуацій початкового етапу розслідування зґвалтувань відносять такі: зґвалтування (яке підпадає під ч. 1 ст. 152 КК) вчинено знайомим потерпілої особи; насильник невідомий потерпілій особі; потерпілій особі спричинені особливо тяжкі наслідки або насильство потягло за собою смерть потерпілої.

Під час розслідування справ зазначеної категорії на слідчого покладені обов'язки встановлення: події злочину (чи мав місце статевий акт, здійснений всупереч волі потерпілої особи); особи, яка вчинила зґвалтування, та її винності у вчиненні злочину, а також обставин, які визначають характер і ступінь відповідальності; причин та умов, які сприяли зґвалтуванню.

Порушення кримінальної справи за ч. 1 ст. 152 КК пов'язано з попередньою перевіркою, яку проводить слідчий на підставі заяви постраждалої особи або інших осіб (батьки, друзі та ін.), яким стало відомо про зґвалтування: опитування осіб, на яких посилається постраждала особа, ознайомлення з результатами судово-медичного освідування постраждалої особи на предмет наявності тілесних ушкоджень, які є характерними для зґвалтування, тощо.

Для кваліфікованих складів злочину, передбачених ст. 152 КК, заява потерпілої особи про зґвалтування не є обов'язковою умовою для порушення кримінальної справи.

Після порушення кримінальної справи про зґвалтування, на початковому етапі розслідування, проводяться: допит потерпілої особи, а також виїмка та огляд її одягу; огляд місця події; розшук і затримання підозрюваного; впізнання, виїмка та огляд одягу підозрюваного; призначення судово-медичної експертизи потерпілої особи та підозрюваного.

Під час допиту потерпілої особи встановлюються обставини вчинення стосовно неї злочинних дій: місце нападу (якщо це квартира підозрюваної особи - її ретельний опис); у чому полягали насильницькі дії ґвалтівника або погрози; чи передувала зґвалтуванню боротьба і чи були заподіяні ґвалтівнику тілесні ушкодження (подряпини, крововиливи, укуси і де саме - на руках, шиї, обличчі та інших місцях). Отримуються дані щодо особи ґвалтівника: про його прикмети (зріст, вік, колір волосся тощо), описання одягу, який був на ньому, тощо. Якщо потерпіла особа раніше була знайома з ґвалтівником, вона повідомляє всі відомі їй дані про цю особу.

За результатами допиту, якщо потерпіла особа пам'ятає прикмети, складається фоторобот злочинця.

Призначається судово-медична експертиза потерпілої особи, у процесі якої фіксуються тілесні ушкодження, характерні для зґвалтування або для боротьби і самооборони під час нападу; вилучаються зразки біологічних матеріалів (кров, клітинний матеріал, піднігтьовий вміст тощо) для подальших порівняльних досліджень або для підтвердження належності до іншої особи (сліди сперми, наприклад).

До невідкладних слідчих дій належить огляд місця події. Ця слідча дія проводиться після допиту потерпілої особи і за її участю. На місці вчинення злочину під час огляду проводяться пошук і вилучення предметів, які могли належати потерпілій особі або ґвалтівнику: елементи одягу (нижня білизна, ґудзики, заколки, косметичні та інші предмети, які належать потерпілій особі); недопалки, елементи одягу або їх фрагменти, що належали особі, яка вчинила зґвалтування. При огляді квартири фіксуються зміни в її обстановці, які свідчать про боротьбу потерпілої особи з ґвалтівником (пошкоджені меблі, посуд тощо). Проводяться пошук і вилучення слідів крові, сперми, інших біологічних виділень, відбитків пальців рук, сліди взуття тощо.

При огляді місця події на місцевості важливо вилучити частки трави, ґрунту, піску та інших сипких речовин, які могли залишитися на одязі потерпілої особи та підозрюваного.

Після отримання заяви потерпілої особи про зґвалтування у неї вилучається одяг, який був на ній під час події, яка є предметом розслідування, з фіксацією пошкоджень на ньому, наявності різних плям (у тому числі - біологічного походження), слідів ґрунту тощо. Одяг оглядається і упаковується. Аналогічно, під час затримання підозрюваної особи у неї вилучається та оглядається одяг, який був на ній під час нападу.

Підозрюваний допитується про відомі йому події: чи знайомий він з потерпілою, де перебував у відомий проміжок часу (коли було вчинено зґвалтування) і чи є у нього алібі; за яких обставин він отримав тілесні ушкодження тощо. Допиту може передувати судово-медичне освідування підозрюваного на предмет виявлення тілесних ушкоджень, заподіяних йому в результаті опору з боку потерпілої особи, а також впізнання його потерпілою особою.

Якщо у показаннях підозрюваного е суттєві суперечності, може бути проведена очна ставка, мета якої - усунення суперечностей та викриття його у вчиненні злочину.

Встановлюються та допитуються свідки з числа очевидців злочину (бачили потерпілу особу, яка відмовилась піти з ґвалтівником, чули розмову між ними або крики про допомогу) або осіб, до яких потерпіла особа звернулася за допомогою: працівники міліції, лікарі швидкої медичної допомоги та ін.

На наступному етапі розслідування кримінальної справи проводиться комплекс судових експертиз, предметом дослідження яких є одяг потерпілої особи та підозрюваного. Проводяться пошук і дослідження слідів-накладень, які могли залишитися на одязі зазначених осіб у результаті контакту між ними. У процесі біологічних, цитологічних експертиз досліджуються біологічні виділення людини для підтвердження їх належності потерпілій особі або підозрюваному (наприклад, на тілі потерпілої знайдені сліди сперми підозрюваного, а на підозрюваному - вагінальні клітини потерпілої, або в піднігтьовому вмісті потерпілої виявлений шкірний епітелій, який належить підозрюваному, тощо). Призначається також судово-психіатрична експертиза з метою виявлення у обвинуваченого психічних захворювань і відхилень (на сексуальному ґрунті).

На підставі отриманих висновків судових експертиз, показань потерпілої особи та свідків підозрюваний викривається у вчиненні зґвалтування.

Особливості розслідування замовних вбивств

В останні роки зростає кількість вбивств на замовлення, які раніше (ще у 80-х рр. XX ст.) траплялися дуже рідко.

Вбивство на замовлення - це навмисне вбивство, що вчиняється за дорученням його організатора (замовника) особою, як правило, особисто не зацікавленою у смерті конкретної людини, за винагороду, за участі (або без нього) посередника, з корисливих або інших інтересів організатора вбивства. Доручення може мати форму угоди, наказу, розпорядження.

Ці вбивства мають такий специфічний механізм організації та вчинення злочину, який у переважній більшості випадків характеризується відсутністю попередніх зв'язків між виконавцем (кілером) і жертвою.

Криміналістична характеристика вбивств на замовлення має певні особливості, які стосуються її окремих елементів та зв'язків між ними.

Умовно всі вбивства на замовлення можна поділити на чотири групи, основа поділу - насамперед ступінь організації таких вбивств, дані щодо особи потерпілих і сфери їх діяльності:

- до першої групи належать вбивства, скоєні переважно на побутовому ґрунті (у сім'ї: у зв'язку з аморальним способом життя одного з подружжя, майновими відносинами тощо). Замовник здебільшого є членом сім?. Виконавець, як правило, раніше судимий, з близького оточення замовника - знайомий, сусід, колега (остання обставина практично виключає потребу в посереднику). Вчиняється вбивство у будинку (квартирі) потерпілого (де він постійно проживає) з використанням холодної зброї (сокира, ніж) або шляхом удушення (інколи з подальшим приховуванням трупа);

- до другої - вбивства, вчинені на ґрунті комерційних відносин або у сфері комерційної діяльності. Між замовником і виконавцем вбивства - один або кілька посередників. Вбивство вчиняється найчастіше з використанням вогнепальної зброї: пістолета (залишається на місці злочину або на шляху відходу з місця злочину) у під'їздах або біля будинку за місцем проживання (за умови, що у потерпілого немає охорони або вона незначна) чи за фіксованими традиційними маршрутами, які використовує потерпілий: поїздка на роботу або повернення з роботи; місце відпочинку (зайняття спортом, ресторани, сауни тощо). Виконавець, як правило, не обмежений у виборі способу вчинення вбивства: сам відстежує жертву, обирає зброю нападу, готує алібі тощо;

- до третьої групи належать вбивства, вчинені у сфері діяльності організованих злочинних формувань. Характеризуються ускладненою схемою вчинення: здебільшого кілька виконавців, детально відпрацьований план замаху, залучення значних технічних можливостей і засобів: кілька автомобілів або інших транспортних засобів, автоматична вогнепальна зброя і вибухові пристрої (в тому числі для подолання опору охорони), підготовка алібі виконавцям. Порівняно з попередньою групою, тут значно обмежена самостійність виконавців (як правило, виконавці не займаються обранням місця нападу (засідки), не проводять рекогносцировку на місцевості; не відстежують жертву, не обирають зброю для нападу тощо);

До четвертої - вбивства, вчинені з політичних мотивів (пов'язані з боротьбою за політичну владу, змагання на виборах і таке ін.) і на ґрунті професійної діяльності (вбивство працівників судів і правоохоронних органів, журналістів, учасників кримінального судочинства - свідків і потерпілих). Спосіб вчинення, в основному, такий самий, як і при вбивствах, віднесених до другої групи.

Вогнепальна зброя застосовується переважно з невеликих відстаней (не далі 40-50 метрів). Поранення, в основному, завдаються в життєво важливі органи: голову, груди і живіт. Для стрілянини з великої відстані (що не є характерним для сучасних вбивств на замовлення) використовуються гвинтівки, карабіни або автомати, а також гранатомети. Останні застосовуються переважно для злочинів, перелічених у третій групі, коли потерпілий має охорону, або для ураження жертви, коли вона перебуває в автомобілі, що рухається.

Для вбивств на замовлення характерні дві категорії виконавців. Перша - безробітні, що втратили надію знайти високооплачувану роботу, а також особи, які мають борги, котрі не можуть повернути. Друга категорія - професіонали, серед яких можна виокремити чотири групи: а) "легіонери" (особи, які пройшли армійську службу, працювали у МВС, брали участь у бойових діях; вік до 25-27 років); б) "відставники" (формується переважно з добре підготовлених 30-40-річних колишніх офіцерів або прапорщиків, які після звільнення з армії працюють у різних охоронних фірмах, приватних службах безпеки; самі планують і відпрацьовують деталі вчинення майбутніх вбивств); в) елітні підрозділи (як правило, такі особи працюють у службах безпеки великих фінансово-промислових концернів, активно задіяні у кримінальному бізнесі і мають значні фінансові можливості; у минулому колишні офіцери-десантники, офіцери спецпідрозділів систем МВС, КДБ); г) одинаки (особи, які підтримують зв'язок із посередниками, не входять ні до яких структур; ентузіасти, які зробили вбивства своєю професією).

До типових слідчих дій на початковому етапі розслідування вбивств на замовлення можна віднести: огляд місця події та трупа; огляд зброї, транспортних засобів; виявлення і допит свідків; призначення судово-медичної та інших експертиз (балістичної, вибухо-технічної, біологічної тощо). У разі виявлення підозрюваних у вбивстві проводяться їх затримання, особистий обшук, виїмка одягу та взуття, допит як підозрюваних, обшук за місцем проживання або роботи.

Огляд місця події і трупа. При огляді трупа на місці події в обов'язковому порядку фіксуються: поза трупа, зовнішній стан одягу; тіло трупа та ушкодження на ньому.

У процесі огляду місця події, пов'язаного із вбивством на замовлення, слідчий, постійно розширюючи межі території, що підлягає огляду, проводить цілеспрямований пошук як місць ймовірного перебування тих, хто стріляв або ініціював дію вибухового пристрою, так і балістичних об'єкті в-носіїв, у тому числі і самої вогнепальної зброї, залишків вибухових пристроїв. У першому випадку це робиться шляхом ретельного огляду місць, зручних для ведення стрільби (захищених від стороннього погляду), а також місць виявлення слідів взуття, недокурків, запобіжних чек гранат, корпусів відстріляних одноразових ручних гранатометів, інших предметів (біноклі, рації), а також за характером розкиду гільз автоматичної зброї або шляхом візування за кульовими ушкодженнями у нерухомих перепонах.

У другому випадку - переважно здійснюється пошук на шляху відходу злочинців (з урахуванням показань очевидців, а також результатів застосування службово-пошукового собаки). Несвоєчасність проведення такої дії негативно впливає на хід слідства та може призвести до втрати можливості виявлення речових доказів, коли залишену після вчинення вбивства зброю раніше знаходять сторонні особи, які її привласнюють.

З урахуванням інформації, отриманої у процесі огляду місця події, слідчий моделює поведінку злочинця з метою встановлення Його (їх) дій на місці події, а також після вчинення злочину. У першу чергу - встановлення найбільш ймовірних маршрутів відходу, а також місць, де залишено зброю, одяг, транспортний засіб. Аналіз виявлених на місці події доказів є першим щаблем встановлення причинних зв'язків, що проливають світло на походження цих доказів та їх-роль у розкритті злочину. Цілеспрямованість огляду насамперед забезпечується побудовою і перевіркою в ході цієї слідчої дії версій: про характер події і причини смерті; про місце вчинення вбивства; про спосіб і знаряддя вбивства; про мотиви вбивства; про особу вбитого та його вбивць; про шлях злочинцю до місця події і наступного залишення місця злочину.

Огляд місця події у справах про вбивства на замовлення, де застосовані вибухові пристрої (ВП), додатково утруднюється тим, що вибух знищує або пошкоджує більшість слідів злочинця, крім того часто існує загроза нового вибуху, обвалу, пожежі. Вибух призводить до ускладнень, пов'язаних із сприйняттям і дослідженням слідчим обстановки місця події у зв'язку з руйнаціями, пошкодженням або знищенням об'єктів, а також внесенням змін в обстановку діями груп розмінування, пожежних та інших служб. Огляд ускладнюється характером слідів вибуху і засобів його вчинення, які підлягають виявленню і вивченню, і особливими методами роботи на місці вибуху, вилучення об'єктів і зразків для встановлення природи вибуху і його обставин.

Огляд місця події у справах про застосування в процесі вбивства ВП проводиться за участю фахівця (вибухотехніка). Це може дозволити вже на початковому етапі огляду місця події дійти ймовірного висновку про застосований вибуховий пристрій та вибухову речовину, допоможе встановити картину події, а також визначити межі та площі огляду.

Сліди, що фіксуються на місці вибуху, умовно можна поділити на три групи: звичайні сліди перебування і дій на місці події; сліди вибуху; сліди, що характеризують спосіб виготовлення ВП (рівень професіоналізму виготовлювача).

Незважаючи на руйнації і знищення об'єктів на місці вибуху можуть залишитися всі традиційні сліди людини: рук, взуття, біологічних об'єктів, паління тощо. Але всі ці сліди нерідко поховані під прошарком ґрунту, фрагментами будинків або будівельних конструкцій, вкриті кіптявою тощо. Тому під час огляду місця події у разі вилучення предметів слід робити це вкрай обережно, оскільки кіптява може замаскувати відбитки папілярних візерунків, які можуть бути виявлені.

Для фіксації слідів вибуху спочатку вживаються заходи для визначення епіцентру вибуху - за наявності вибухової воронки, опалення, оплавлення, пошкоджень навколишніх предметів (останнє важливо у разі вибуху в повітрі, коли воронка може бути відсутня). Проводиться також фіксація слідів дії ударної хвилі.

Під час огляду фіксується топографія ділянок зі слідами кіптяви із вказівкою кольору сажі. Інтенсивність покриття кіптявою ділянок місця події може дати інформацію про застосовану вибухову речовину (ВР). Кіптява, зокрема, свідчить про негативний кисневий баланс застосованої ВР (характерно для тротилу). При вибухах потужних ВР (гексоген, октоген) сліди кіптяви практично не спостерігаються. Вилучаються предмети речової обстановки місця вибуху зі слідами термічної дії, деформації, а також одяг, взуття та інші предмети, що мають ознаки дії відкритого полум'я (кіптява), розривів тощо.

Огляд трупа на місці вибуху починається з фіксації його положення відносно нерухомих орієнтирів та епіцентру вибуху (воронки). Якщо під час вибуху загинули кілька людей, фіксується положення кожного трупа відносно епіцентру (а також і відірваних частин тіла та одягу), що надалі допоможе визначити взаємне положення всіх постраждалих у момент вибуху.

Збирання мікрооб'єктів продуктів вибуху має бути невідкладним, оскільки деякі ВР характеризуються летучістю і за несприятливих погодних умов (дощ, сніг, вітер) швидко знищуються.

Проводиться максимально повний збір усіх частин і деталей ВП. Існує низка ознак, які можуть свідчити про спосіб та засоби підриву застосованого ВП: електричний, механічний або вогневий. Про механічний спосіб підриву свідчать залишки механічного підривача у вигляді осколків корпуса, пружин, ударника, чеки гранати. Виявлення в радіусі приблизно 20 м від епіцентру вибуху електропроводів, фрагментів електродетонаторів, частин електробатарей, залишків оплавлених ізоляційних стрічок вказує на електричний спосіб підриву. При застосуванні таких засобів підриву на місці події можуть бути виявлені і залишки годинникових механізмів, що свідчать про застосування сповільнювача. При вогневому способі підриву в радіусі 10м від епіцентру вибуху можна виявити шматочки вогнепровідного шнура, а також залишки детонатора у вигляді дрібних металевих осколків.

При огляді місця вибуху треба також уважно ставитись до виявлення предметів, що не є характерними для конкретної обстановки місця події. Ними, зокрема, можуть бути гвіздки, шурупи, гайки, які використовуються для забезпечення осколкової дії ВП.

У разі використання дистанційно керованого ВП необхідно відшукати місце засідки злочинця для ініціювання вибуху і обстежити його. При пошуку місця засідки враховують тип і потужність приймально-передавальних компонентів ВП і прямої видимості жертви з цього місця. Ініціювання вибуху такого ВП можливо на відстані до 100-200 м.

При затриманні підозрюваного у причетності до вчинення вибуху необхідно дослідити його піднігтьовий вміст, де можуть бути виявлені мікросубстанції вибухової речовини, що залишаються на руках кілька днів після контакту з останньою.

Деякі особливості має огляд Транспортних засобів, розпочинаючи який треба враховувати, що ВП може розмішуватись як усередині автомобіля, так і зовні. В останньому випадку він може бути закріплений, наприклад, на днищі або розміщуватися безпосередньо на поверхні асфальту чи ґрунту. Для встановлення місцезнаходження ВП важливо зафіксувати напрямок зрушення автомобіля відносно первинного розміщення, а також напрямки утворення пошкоджень (як частинами ВП, так і частинами самого автомобіля).

Допит свідків. У справах про вбивства на замовлення типовими свідками є, по-перше, очевидці, до яких належать особи, котрі бачили сам напад, а також злочинців як під час вбивства, так і тоді, коли останні залишали місце вбивства. Переважно - це мешканці будинків, біля яких скоєно вбивство (котрі вигулюють собак, та ін.), а також випадкові перехожі, водії автотранспорту, які проїжджали поряд із місцем події під час нападу та ін. Вони надають інформацію про обставини нападу та про прикмети злочинців.

Друга група - це свідки, які є носіями інформації про потерпілих (родичі, колеги, сусіди, партнери по бізнесу та деякі інші). Вони можуть володіти інформацією про конфліктні ситуації, учасником яких був потерпілий, про його стосунки з особами, які могли бути зацікавлені в його смерті, тощо.

Під час розслідування слідство активно використовує довідково-інформаційні та оперативні обліки органів внутрішніх справ і СБ України.

123456Следующая ⇒

Поделиться: