Родова криміналістична характеристика цих злочинів

До злочинів цієї категорії відносять: зґвалтування (ст. 152 КК); насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК); примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154 КК); статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК); розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК).

Найбільш тяжкими злочинами проти статевої свободи і найбільш поширеними серед них є зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ст. 152 КК).

Криміналістична характеристика цих злочинів складається з таких елементів: способи вчинення та приховування злочину; найбільш характерні сліди, пов'язані з насильством; особа злочинця; особа потерпілої (потерпілого); місце і час вчинення злочину; обстановка злочину.

Спосіб вчинення зґвалтування визначений у ст. 152 КК - із застосуванням насильства, погрози Його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (малолітній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, хворобливий або непритомний стан). Найбільш поширеним способом приховування цього злочину є різного роду дії насильника з маскування своєї зовнішності, замовчування даних про себе або повідомлення неправдивих даних, вбивство потерпілої особи.

Серед найбільш поширених слідів зґвалтування - пошкоджений одяг потерпілої особи, тілесні ушкодження на її тілі та на тілі підозрюваного як результат боротьби та самооборони під час зґвалтування (подряпини, крововиливи, укуси - переважно на руках, шиї, обличчі, стегнах). На одягу підозрюваного та потерпілої особи (білизна), як правило, залишаються сліди виділень людського організму (крові, сперми тощо), волокна-накладення, які входили до складу одягу, що був на потерпілій особі та підозрюваному. На місці вчинення злочину залишаються елементи одягу: нижня білизна, ґудзики та інші предмети.

Особа злочинця не має якихось особливостей, пов'язаних із віком (серед них значна кількість неповнолітніх, а на долю чоловіків віком від 17 до 24 років припадає майже 2/3 всіх зґвалтувань), освітою та соціальним станом. Поведінка злочинця може характеризуватися агресивністю, схильністю до знущань, приниження честі та гідності. Часто злочини вчиняються особами у стані алкогольного сп'яніння.

Злочинців можна поділити на дві групи: ті, що невідомі потерпілій особі, і ті, які їй раніше були відомі. Перші переважно обирають для зґвалтування зручну обстановку: темне, глухе, безлюдне місце, пізній час, а особи, які раніше були відомі потерпілій особі, - використовують або створюють таку обстановку, до якої жертва потрапляє за своєю волею (приходить до кабінету по справі, на квартиру в гості тощо), а вже там під впливом насильства, погроз або в безпорадному стані позбавляється можливості вчинити опір злочинцю.

Місцем вчинення зґвалтувань, як правило, є місця, де немає людей: підвали, квартири, горища, парки, підсобні приміщення, салони автомашин, пустирі.

Особа потерпілої (потерпілого) також має суттєве криміналістичне значення, оскільки вірна її оцінка під час розслідування дозволяє краще розібратися в розвитку кримінальної ситуації і визначенні способу та обстановки зґвалтування. Частина потерпілих, у силу своєї аморальної або легковажної поведінки, створюють сприятливу обстановку для зґвалтування і якоюсь мірою провокують ґвалтівника на вчинення насильницького статевого акту. Аналогічна поведінка можлива і у потерпілої, у якої є ознаки психічного інфантилізму (емоційна нестійкість, незрілість суджень, рішень, підкореність тощо). Потерпілі, які мають позитивну моральну характеристику, звичайно стають жертвами раптових нападів з боку злочинців або їх обманних дій.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: