Розслідування заподіяння тілесних ушкоджень

Тілесні ушкодження - це протиправне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що дістає вияв у порушенні цілісності або фізіологічної функції органів і тканин людського тіла.

За ступенем тяжкості тілесних ушкоджень КК поділяє їх на три види: тяжкі, середньої тяжкості і легкі тілесні ушкодження.

Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться на основі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р.).

До числа тяжких тілесних ушкоджень належать тілесні ушкодження які: є небезпечними для життя у момент заподіяння; спричинили втрату якогось органа або втрату його функцій; потягли інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину, тощо. Навмисне середньої тяжкості тілесне ушкодження - це ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння, але спричинило тривале порушення функцій якогось органа або інший тривалий розлад здоров'я (тимчасова втрата працездатності тривалістю понад три тижня або стійка втрата працездатності менш як на одну третину (від 10 до 33%).

Обставини, які підлягають доказуванню:

1) Чи мало місце заподіяння тілесного ушкодження і якого саме?

2) Які час і місце вчинення злочину?

3) Яким є спосіб заподіяння?

4) Яким знаряддям заподіяно ушкодження?

5) Чи скоєне діяння в стані необхідної оборони, або при перевищенні необхідної оборони, або в стані крайньої необхідності?

Слідчий також повинен дати відповіді на такі питання:

1) Ким заподіяно тілесне ушкодження?

2) Тілесне ушкодження заподіяно навмисно чи з необережності?

3) Яке ставлення винного до дій і наслідків злочину?

4) Які мотиви і цілі скоєння злочину тощо?

На початковому етапі розслідування заподіяння тілесних ушкоджень складаються дві типові слідчі ситуації: 1) надходження інформації з лікувального закладу щодо потерпілого, доставленого з тілесними ушкодженнями; 2) відомий факт заподіяння тілесних ушкоджень, є інформація про характер події і коло осіб, у якому може перебувати злочинець.

Після порушення кримінальної справи проводиться допит потерпілого. У результаті допиту потерпілого слідчий може отримати основну інформацію щодо події, яка є предметом розслідування: про місце, час, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, знаряддя злочину, мотиви і цілі злочину; про особу злочинця та про свідків.

Після допиту за участю потерпілого, на основі інформації про особу злочинця, за допомогою комп'ютерних технологій може бути складений фоторобот злочинця.

Огляд місця події Під час огляду можуть бути знайдені речові докази, зброя, інші предмети, які застосовувалися злочинцями. Особлива увага приділяється виявленню слідів рук, ніг, транспортних засобів, предметів одягу, крові.

Допит свідків. Встановлення свідків проводиться як за допомогою оперативних працівників органів внутрішніх справ, так і на підставі інформації, отриманої слідчим під час допиту інших осіб (зокрема потерпілого). Очевидцями злочину можуть бути сусіди, випадкові свідки, знайомі потерпілого, які знаходилися поруч з ним під час події, що розслідується. Як свідки можуть бути допитані лікарі, які надавали медичну допомогу потерпілому, працівники карети швидкої медичної допомоги, які прибули за викликом на місце події, та ін.

Призначення судово-медичної експертизи стосовно потерпілого проводиться з метою визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, часу і механізму їх заподіяння, а також для отримання даних щодо зброї або знаряддя, якими злочинець заподіяв тілесні ушкодження потерпілому.

Експертиза проводиться шляхом як обстеження потерпілого експертом, так і дослідження медичної документації, коли слідчий проводить виїмку відповідної документації за місцем лікування потерпілого (історія хвороби стаціонарного хворого та деякі інші документи).

Проводяться й інші судові експертизи: дослідження одягу потерпілого (слідів крові, пошкоджень одягу), знарядь або зброї, якими злочинець заподіяв тілесні ушкодження.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: