Економічна структура грошового ринку

Залежно від призначення коштів, що обертаються на грошовому ринку, в ньому можна виділити два сектори: ринок грошей і ринок капіталів. На першому з них продаються і купуються короткострокові грошові кошти (до 1 року), на другому – середньо- та довгострокові кошти (більше 1 року). (див. рисунок 4.1).

 

 

Рисунок 4.1 – Структура грошового ринку

 

В свою чергу ринок грошей поділяється на ринок короткострокових банківських кредитів, який задовольняє короткострокові потреби в фінансових ресурсах; ринок короткострокових фінансових активів та валютний ринок. Зауважимо, що рух грошей на ринку грошей викликаний різницею в рівнях прибутку і ризику, а фінансові активи, що працюють на ринку грошей зазвичай ліквідні та низько ризиковані.

Валютний ринок обслуговує міжнародний платіжний оборот, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних і фізичних зобов’язань різних країн. Специфіка міжнародних розрахунків полягає в відсутності загальноприйнятого для всіх країн платіжного засобу. Тому необхідним засобом розрахунку в зовнішній торгівлі товарами та послугами, в міждержавних платежах є обмін однієї валюти на іншу в формі купівлі чи продажі іноземної валюти. Таким чином, валютні ринки – це офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж валют на основі попиту і пропозиції.

Ринок капіталів виступає джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, банків, підприємств та поділяється на ринок цінних паперів та ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів.

Ринок цінних паперів (середньо- і довгострокових), це передусім, облігації, державні казначейські зобов’язання, векселі з одного боку, а з другого – всі види акцій та їх похідні – опціони, ф’ючерси та інші аналогічні цінні папери).

Ринок цінних паперів можна розглядати як сукупність первинного і вторинного ринків, а також поділяти на національний і міжнародний. Первинний ринок виникає в момент емісій цінних паперів, на ньому мобілізуються фінансові ресурси. На вторинному ринку ці фінансові ресурси перерозподіляються. При наявності життєздатного вторинного ринка досягається ліквідність фінансових інструментів, тобто, якщо в майбутньому покупці треба буде продати цінний папір, у нього буде така можливість.

Вторинний ринок, в свою чергу поділяється на біржовий і позабіржовий. На останньому відбувається купівля-продаж цінних паперів, які з якихсь причин не котуються на біржі (наприклад, через банки).

 

4.4 Попит на гроші. Сутність та види виявлення попиту на гроші. Фактори які визначають зміну попиту на гроші

 

Попит на гроші – прагнення економічних суб’єктів мати в своєму розпорядженні певну, заздалегідь визначену суму грошей.

Попит на гроші існує на певний момент, тобто це явище залишку, а не потоку. Тому зміна попиту на гроші не адекватна прагненню змінити поточні доходи. В ринкових умовах задовольнити зростання попиту на гроші можна без зміни поточних доходів економічних суб’єктів. Цього можна досягти через зміну активів, якими володіють вказані суб’єкти.

Від чого залежить попит на гроші та його зміна? Для відповіді на це питання слід з’ясувати, що маса грошей, яку хочуть мати економічні суб’єкти на певний момент, складається з двох частин:

1) залишку грошей, необхідних для здійснення поточних платежів (поточної каси);

2) залишку грошей, необхідних як заощадження чи нагромадження.

Динаміка кожної з цих частин визначається різними факторами. Залишок поточної каси змінюється залежно від зміни капітального обсягу валового національного продукту. В міру його зростання повинно бути більше грошей в поточній касі і навпаки (за умови незмінної швидкості обігу грошей). Залишок грошей як заощаджень змінюється під впливом тих факторів, які спричиняють зміну оцінки переваг певних видів активів з боку їх власників. Такими факторами можуть бути зміни депозитного процента та доходності цінних паперів. Чим вищий рівень депозитного процента, тим нижчою буде оцінка переваг залишків готівкових грошей, які не приносять доходів.

Залежність попиту на гроші від двох різних факторів відображено на графіку кривої попиту (див. рисунок 4.3)

 

 

 

Рисунок 4.3 – Крива попиту на гроші

 

Якщо розмір початкової каси (Kр) при даному обсягу ВНП складає Q₂ млрд.грн, то він залишається незмінним при будь якому рівні процентної ставки. На графіку це відображено прямою Kр, яка проведена вертикально з позначки Q₂. Друга частина попиту (заощадження) знаходиться в оберненій залежності від ставки процента. При її підвищенні попит на готівкові заощадження скорочується, крива цього попиту (33) наближається впритул до кривої поточної каси (Kр). Проте крива попиту на заощадження не повинна перетинати межі поточної каси, інакше в господарстві виникне платіжна криза: у фірм і сімейних господарств буде не достатньо грошей в поточній касі для погашення своїх зобов’язань.

При зміні номінального обсягу ВНП на графіку зміниться позиція перш за все кривої Kр (поточної каси), а з нею і кривої 33, яка відображає рівень загального попиту на гроші. При зростанні обсягу ВНП обидві криві змістяться вправо, при зменшенні обсягу ВНП – вліво. Проте взаємне розміщення кривих Kn і 33 залишиться незмінним, оскільки воно визначається лише змінами процентної ставки, а вона може залишитися незмінною при зміні обсягу ВНП.

 

 

4.5 Пропозиція грошей. Сутність та механізм формування пропозиції грошей. Фактори які визначають зміну пропозиції грошей

 

Пропозиція грошей – це бажання економічних суб’єктів позичити певну частину своїх грошових коштів заради одержання доходу.

Пропозиція грошей протистоїть на ринку попиту на гроші.

На рівні окремого економічного суб’єкта пропозиція грошей залежить від зміни доходності розміщення їх у фінансові активи, перш за все від зміни процентної ставки: чим вона вища, тим більше грошей буде пропонуватися в позички, і навпаки.

На макроекономічному рівні пропозиція грошей має своєю природною межею загальну масу грошей в обігу і не може перевищити його, як би не змінювалась доходність фінансових активів. Тому пропозицію грошей в певних умовах можна вважати постійним фактором грошового ринку, незалежним від динаміки процентної ставки. На графіку пропозиція грошей визначається як вертикальна пряма, проведена з позначки, що відповідає масі грошей в обігу (див. рисунок 5.4).

В такій позиції крива пропозиції буде знаходитись до тих пір, поки в обігу буде Q₃ млрд.грн. При збільшенні чи зменшенні маси грошей в обігу крива Dm зміститься вправо чи вліво, залишаючись у вертикальному положенні, що підтверджує незалежність загальної маси пропозиції грошей від процентної ставки.

 

 

Рисунок 4.4 – Крива пропозиції грошей

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: