Історія вчення про індивідуальний розвиток

У розвитку ембріології, яка вивчає період життя до народження, можна виділити три етапи, залежно від удосконалення методів дослідження, і етап — описовий (17 ст. — початок 19 ст.)

Методи дослідження: спостереження за живими зародками і вивчення фіксованого матеріалу (мікроскопія).

Дослідники цього періоду, аналізуючи одержані дані, по-різному підходили до трактування поняття розвитку. Результатом була поява двох течій в ембріології: преформізму і епігенезу  

 

Відомий ембріолог Карл фон Бер

Наукові досягнення в цей період: відкриття і опис гамет, яйцеклітини ссавців, явища партеногенезу, раннього розвитку курчати, зародкових листків і законів про зародкову подібність.

II        етап — порівняльно-еволюційний (середина 19 ст.)

Методи дослідження: спостереження за живими зародками, мікро-скопія.

У цей період І.Мечніков описав ембріональний розвиток безхребетних,

О.Ковалевський—ембріональний розвиток асцидій і ланцетника. А. Сєверцов розширив біогенетичний закон і

 

показав, що він по-різному проявляється в різних групах тварин.

III       етап — експериментальний (кінець 19 ст, — початок 20 ст.)

Методи дослідження: спостереження за живими зародками, мікро-скопія, а також розвиток нових методів — експерименти з зародками.

В. Ру досліджував ранні етапи ембріогенезу амфібій,

Експерименти над зародками не дали змоги науковцям у цей період розкрити причини розвитку. Але методи, якими користувалися науковці під час експериментів, набули широкого розповсюдження в подальших дослідженнях.

 

Методи біології індивідуального розвитку

Метод мікроскопії. Застосування електронного мікроскопа дає змогу досліджувати тонкі деталі будови зародка,

Метод мікрозйомки можливість побачити розвиток у динаміці і проаналізувати його кількісно.

Метод маркування клітин. Як маркери використовують вітеліно- ві фарби, флуоресцентні або ізотопні мітки. Вводячи мітки в ті чи інші клітини на певному етапі розвитку, можна простежувати їхній вклад у фо-рмування тканин, органів і систем органів на подальших стадіях ембріогенезу.

Метод мікрохірургії полягає у видаленні або руйнуванні лазерними променями частин зародка з метою дослідження наслідків, до яких веде відсутність цієї структури в подальшому розвитку зародка. Метод культивування включає вирощування клітин, тканин, органів, окремих частин зародків, або і цілих зародків, на штучних середовищах.

Метод дослідження впливу екстремальних чинників. Такими чинниками можуть служити: рентгенівське опромінення, інгібітори мета-болічних процесів, мутагени, канцерогени, тератогени й інші впливи. Виявлення і дослідження наслідків впливу цих чинників на ембріон, дослідження патологічних процесів, з’ясування типу клітин, в яких екс- пресується чи не експресується мутантний ген, дає додаткові відомості про функціонування тих чи інших структур у розвитку зародка.

 

Нестатеве розмноження

Безстатеве розмноження — утворення нових особин шляхом простого поділу без статевого процесу. Отже, при безстатевому розмноженні утворюються дочірні особини, генетично ідентичні материнському організму. Таке розмноження характерне для найпростіших, кишковопорожнинних, червів, актиній і інших. Однак багато з них зберегли здатність до статевого процесу. Наприклад, передавання генетичної інформації шляхом кон’югації, незалежно від розмноження, характерне для бактерій, парамецій і інших організмів. При безстатевому розмноженні мутації накопичуються в поколінні

 

Статеве розмноження

Статеве розмноження — це поєднання розмноження з статевим процесом, тобто утворення особин з новою комбінацією генів у результаті злиття гамет, що утворюються двома батьківськими організмами. Статеве розмноження властиве значній більшості тваринних і рослинних організмів.Під час статевого розмноження чергуються гаплоїдні і диплоїдні фази і відбувається мейотичний поділ. Перевагами над безстатевим э: Чергування гаплоїдних і диплоїдних фаз приводить до розпадання старих і утворення нових поєднань генів у потомків. Кросинговер, що проходить у профазі мейозу 1, поповнює пере- комбінування генів у потомків. Нове поєднання генів забезпечує виживання потомства у нових непередбачених умовах.Статеве розмноження диплоїдних організмів сприяє елімінації шкідливих рецесивних і летальних (т) мутацій у організмів. Під час статевого розмноження летальні мутації у гомозиготних організмів елімінуються з популяції. Статеве розмноження сприяє виникненню нових генів

 

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: