Органогенез травної системи

Кишкова трубка як джерело розвитку середньої частини травного каналу. Утворення травної трубки починається з появи в ентодермі поздовжнього кишкового жолобка. Виникнення замкнутого травного каналу пов'язане з відокремленням тіла зародка (утворенням тулубних зморшок), а також зі швидким ростом зародка в довжину.

Внаслідок енергійного росту зародка в довжину ентодерма утворює спочатку краніальну, а пізніше каудальну кишкові бухти, які представляють собою закладки відповідно передньої та задньої кишок.

Краніальна та каудальна ентодермальні бухти контактують із відповідними вп’ячуваннями ентодерми (ротовою та анальною бухтами).

В міру подовження зародка майбутній травний канал усе більше приймає характер трубки.

Морфологічна диференцировка  печінки та підшлункової залози зводиться до послідовного розгалуження первісних зачатків (виступів кишкового епітелію) на усе більш тонкі вирости, які вклинюються в оточуючу їх мезенхіму.

Як морфологічна, так і наступна цитологічна диференцировка зачатків печінки і підшлункової залози (як і більш дрібних залоз травного тракту - великих слинних залоз) неможлива без взаємодії епітелію з навколишньою мезенхімою. Зачаток печінки (непарний печіночний виріст) розділяється на дві частини:

- переднє випинання - утворює власно зачаток печінки,

- заднє - зачаток жовчного міхура.

Випинання печінки, яке має спочатку вигляд щільного тяжа, багаторазово розгалужується на численні печінкові тяжи, які, переплітаючись один з одним і розростаючись, утворюють залозисту паренхіму. Надалі між ними вростають мезенхімна тканина та кровоносні судини.

У ході наступного розвитку диференціюються гепатоцити з їх характерною внутрішньоклітинною структурою.

Підшлункова залоза розвивається із двох випинань кишкової трубки - дорсального та виникаючого трохи пізніше вентрального. Надалі завдяки повороту дванадцятипалої кишки навколо своєї осі обидва зачатки зближуються та зростаються, відкриваючись у кишку єдиною протокою.

 

Провізорні органи зародка на прикладі птахів

У всіх тварин, зародки яких розвиваються в повітряному середовищі, утворюються зародкові оболонки, до яких у птахів належать: амніон, сероза, алантоїс і жовтковий мішок.

серози, що покриває зародок разом з іншими оболонками;

амніона, що покриває тільки тіло ембріона;

жовткового мішка, в якому знаходиться жовток;

алантоїса, що розміщується між ними.

 

Зародкові оболонки: амніон,хоріон і алантоїс

Уже на ранніх стадіях ембріогенезу людини відбувається за­кладання провізорних органів: хоріона, амніона, жовткового мішка і алантоїса. Вони утворюють оболонки зародка, зв'язують його з ор­ганізмом матері і виконують певні спеціальні функції.

Амніон — розташована навколо плода суцільна оболонка, заповнена амніотичною рідиною. Амніотична оболонка складається з двох частин — внутрішньої епітеліальної та зовнішньої сполучнотка­нинної.

Жовтковий мішок (винесена за межі зародка частина первинної кишки) — стінка його складається із двох шарів: внутрішній — позазародкова ентодерма, та зовнішній, утворений позазародковою мезодермою.

Алантоїс — пальцеподібний виріст вентральної стінки ка­удальної частини первинної кишки, який вростає в амніотичну ніжку. На ранніх етапах ембріогенезу алантоїс виконує функцію живлення, газообміну і виділення.

Хоріон — формується внаслідок підростання позазародкової мезодерми до трофобласта

 

57. Амніоти і анамнії-порівняльна характеристика ембріогенезу

 

Плацента ссавців її типи

Плацента — провізорний орган, за допомогою якого вста­новлюється зв'язок зародка з організмом матері. Плацента людини за способом трофіки відноситься до другого типу, а за морфологічними ознаками до дискоїдальних гемохоріальних. Плацента має дві скла­дові частини — материнську та плодову.

Материнська частина плаценти утворена слизовою болонкою матки у ділянці вростання в неї ворсинок хоріона пло­да

Плодова частина плаценти утворена ворсинчас­тим хоріоном. В ньому виділяють: хоріальну пластинку і хоріальні ворсинки

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: