Обґрунтування творчого задуму, основної ідеї твору

Вступ

Осмислення історії, культури рідного краю збагачують людину духовно, виховують відданість Батьківщині, вчать шанувати свій народі толерантно відноситись до інших народів. Лиш тоді людина стає частиною народу, коли має глибокі почуття до землі, де проживає, глибоку повагу до вікових народних традицій – невичерпних джерел духовності, моральності та культури.

Архітектурні пам’ятки Чорткова, їх своєрідна краса - особливі. Неповторність міста гармонує з розмаїттям культурних традицій, стилів. Старовина надає сучасному Чорткову чарівності. Це місто надихає і захоплює. Воно спонукає до творчості. Вулички, оповиті легендами і таємницями, несуть в собі колорит минулих часів, гармонійний природі та навколишньому ландшафту. Елементи архітектури, що збереглися в старих будинках: кам'яна кладка, різьблені балкони, фігурні арки під'їздів — навіюють утихомирення і відносять думки в глибину часів. Місто надзвичайно тихе, розмірений ритм життя городян і звичні традиції нічим не порушуються. Варто лиш прогулятись вулицями міста, як настрій піднімається, вони зачаровують своєю красою і неповторністю.

Саме тому темою дипломної роботи було обрано урбаністичні мотиви у графічних роботах «Рідне місто моїми очима». Вона актуальна в наш час, адже краєзнавство є одним із джерел виховання громадян України, формування їх національної самосвідомості.

Тема дипломного проекту - звернення до майбутніх поколінь, заклик цікавитись історією свого рідного краю, вивчати кожну вуличку, кожен будинок, захоплюватись величчю своєї Батьківщини і шанувати її.

Мета - започаткувати у коридорах навчального закладу галерею студентських робіт на краєзнавчу тематику.

Завдання: познайомитися з основами акварельного живопису та графіки, їх художньо-зображальними засобами; освоїти різновиди графічних технік; розробити ескізи картин у жанрі урбаністичного пейзажу та втілити цей задум у дипломному проекті.

РОЗДІЛ і.

Дизайн-аналіз аналогів

Картини з зображенням урбаністичного пейзажу такі ж різноманітні, як і міста. Картини з міським пейзажем допомагають зберегти пам'ять про історичний образ наших міст, дозволяють нам побачити пейзаж очима сучасників. Картини, на яких зображений урбаністичний пейзаж - це наш гід містами минулого, сьогодення й майбутнього.

Серед художників, які працюють в жанрі урбаністичного пейзажу, можна виділити декілька імен, які визначили вибір даного дипломного проекту. Це член Союзу Художників Росії Володимир Колбасов. За плечима цього петербурзького художника Володимира Колбасова численні персональні виставки, які проходили і проходять з незмінним успіхом. Його картини знаходяться в приватних колекціях Росії, Німеччини, Австрії, США, Ізраїля, Англії, Китаю, Канади, Чехії, Польщі. Він бачить місто в незвичайному ракурсі, і саме цим приваблюють його пейзажі. Не парадністю, не урочистістю, а саме простотою невеликих міських двориків, затишних підворіть, таких знайомих і близьких.

Цей художник так вірно передає настрій міста, його кольорову гаму в будь-яку пору року. Це яскраво виражено в таких картинах як «Холодний квітень» (див. рисунок 1.1). Холодна, мокра бруківка, голі гілки дерев, низькі хмари, які майже торкаються дахів, порожнеча на вулицях справляють гнітюче враження. Зовсім по-іншому сприймається картина «Крюків канал» (див. рисунок 1.2), де, здається, з кожного будинка ллється світло. Кольорова гама цієї картини надзвичайно багата. Навіть дерева перед будинками більше схожі на запалені лампи, що висвічуються яскравим жовто-зеленим світлом. Кожна з картин цього художника створює особливу атмосферу.

Яскравим представником жанру урбаністичного пейзажу є Титус Бжозовський, архітектор і аквареліст з Польщі, який працює в стилі сюрреалізму, пристрасний прихильник міста, його метушні і настрою. Особливо Бжозовський любить своє рідне місто Варшаву з її складною історією та різноманітністю. Він шукає новизну в архітектурі, надихаючись скромним дизайном. В своїх сюрреалістичних акварелях Титус намагається показати шум міста, граючись з різноманіттям і динамікою. Це можна побачити на його картинах з елементами фантасмагорії, таких як «Літаючі роялі» (див. рисунок 1.3), «Повітряні вежі» (див. рисунок 1.4).

На картині «Літаючі роялі» ми бачимо цілком реалістичний пейзаж міста з висоти пташиного польоту, над яким у небі літають повітряні кулі з роялями. А ось його «Повітряні вежі» настільки легкі, прозорі, тягнуться до неба всіма шпилями. Безліч арок, які поєднують ці вежі, створюють враження цілісної архітектурної форми.

Ще один представник жанру урбаністичного пейзажу – польський художник Гжегож Врубель - з дитинства захоплювався живописом. В його картинах видно любов і до живопису, і до архітектури. Гжегож пише під відкритим небом види рідної Польщі, а взимку малює з фотографії. Його акварелі легкі, безтурботні, прозорі, у них дуже майстерно прописані деталі. Він багато мандрує, і результатом цих поїздок стали прекрасні акварелі з видами Італії, Франції, Німеччини.

На картині «Італійський провулок» (див. рисунок 1.5) зображено тісні середньовічні вулички, круті сходи, що спускаються до підніжжя дзвіниці. І тільки автомобілі свідчать про те, що це зображення сучасного міста.

Від картини «Сонячний день» (див. рисунок 1.6) віє позитивом прекрасного літнього дня. Спокій, умиротворення, плавність ліній, нечіткість переходів від кольору до кольору, пастельність тонів є визначальними для картин Гжегожа Врубеля.

У цьому жанрі також працює Тьєррі Дюваль. Дивлячись на його картини складається враження, що сам переносишся в романтичний Париж та Венецію. Його картини надзвичайно реалістичні та емоційні. Вони відрізняються дивовижним поєднанням точності і детальності. Його полотна захоплюють з перших секунд. За професією Дюваль ілюстратор і художник відомого рекламного агентства в Парижі. Малює з дитинства. Щорічно проводить свої персональні виставки в країнах Європи, Франції, Японії. З 2007 року він представляв свої роботи в Каліфорнії та в Пало-Альто. На своїх картинах він зображує мости та площі, дивовижні вулиці свого рідного міста, старовинну і сучасну архітектуру.

На картині «Вулицями Венеції» (див. рисунок 1.7) зображений звичайний будній день, сонячний та спокійний, на картині можна побачити людей, які заклопотані своїми справами, але зовсім відсутня метушня та тривога. Вздовж річки простягаються дивовижні будинки з балконами та арками.

Цікавим представником жанру урбаністичного пейзажу можна вважати японську художницю Кейко Танабе. Її роботи дуже неординарні та незвичні. Художниця з дитинства любила мистецтво, але ніколи професійно цим не займалась. І вже у зрілому віці спробувала себе у цій галузі. У 2003 вона зайнялась живописом, а з 2005 робить це професійно. Вона є членом Американського і Національного товариства Акварелістів. Час від часу проводить персональні виставки. Танабе постійно носить з собою альбом та фотоапарат, щоб запам’ятати всі тонкощі сюжету. Що стосується її методів живопису, то вона постійно змінюється, розвивається, шукає щось нове, експериментує. Художниця пробувала себе в різних техніках, але знайшла себе саме в акварелі. Кейко багато подорожує по Європі, Азії, Північній Америці. Її полотна зображують вулиці міст, вуличні ресторани, міську метушню.

Картина «Велосипедисти» (див. рисунок 1.8) виконана в сірих та охристих кольорах. Та найбільше вирізняється червоний, який є досить яскравим на відміну від інших. На картині можна побачити людей, заклопотаних своїми справами, та увагу привертають два велосипедисти на роздоріжжі. Картини виконана нечітко, великими мазками, що і вирізняє художницю з поміж інших, показує її індивідуальність та своєрідність.

Також серед художників цього жанру можна виділити Наталію Хромих. У своїх роботах вона поєднує різноманітні техніки – туш, перо, акварель, що разом складає цікаву графічну композицію. Художниця працює переважно у жанрі урбаністичного пейзажу. Багато подорожує, що можна побачити у її картинах. Більшість її полотен присвячені казковій Італії та Венеції, на яких вона зображає вузькі вулички, старі будинки та ліхтарі. На картини Наталії майже відсутні люди та метушня, виконані вони переважно в яскравих тонах.

На картині «Місто Сосуолло (Італія)» (див. рисунок 1.9) можна побачити невелику вуличку, яка веде до ратуші. По обидві сторони здіймаються старі будинки з відкритими навстіж вікнами. Картина досить контрастна на яскрава. В її кольорову гаму входить синій, червоний, жовтий та охристі кольори. Погода світла та сонячна, що робить атмосферу картини теплою.

РОЗДІЛ Іі.

Конструктивна частина

2.1. Об’ємно-планувальне рішення об’єкту проектування

При організації дизайну практично будь-якого приміщення варто відштовхуватися від безлічі різних факторів, головним з яких вважається планування того чи іншого приміщення. Іншими словами, якщо коридор в закладі досить вузький, то при плануванні даного приміщення необхідно зробити все можливе, щоб розширити простір.

Правильно підібравши дизайн коридору, можна не тільки візуально розширити його, але зробити так, щоб стелі в цьому приміщенні здавалися вищими.

Одна з функцій коридору, яка має важливе значення – це емоційний настрій людини, яка з вуличної суєти потрапляє в приміщення.

Відвідання коледжу повинно залишати враження світла, затишку і комфорту, починаючи від просторих коридорів. Оформлення коридорів є дуже важливим, тому що саме від цього складається перше враження про заклад, також слід враховувати вже існуючі особливості приміщення.

Дипломна робота на тему «Рідне місто моїми очима» може бути розміщена в коридорі відділення «Дизайн» і започаткувати галерею студентських робіт на краєзнавчу тематику. Архітектурні пам’ятки Чорткова, їх своєрідна краса - особливі. Неповторність міста гармонує з розмаїттям культурних традицій, стилів. Старовина надає сучасному Чорткову чарівності. Тут, поряд з новим конструктивним будинком, можна побачити древню дерев¢яну церкву або рештки середньовічної стіни.

Так як коридор недостатньо освітлюється, картини краще розмістити поблизу вікна або іншого джерела освітлення. Стіни пофарбовані у світло-рожеві тони, стелі високі, приміщення не надто просторе. Дипломна робота буде виконана аквареллю, в яскравих тонах, що візуально розширить коридор, надасть йому свіжості та гармонійно впишеться в кольорову гаму інтер¢єру.

Картини освіжають інтер’єр, вдихають в нього життя. А правильне їх розміщення залишає тільки позитивні враження.

Розміщення картин в інтер'єрі є дуже сильним декоративним прийомом, здатним до невпізнання змінити вигляд будь-якого приміщення. Причому, як в кращу, так і в гіршу сторону, оскільки не завжди воно здійснюється грамотно, тобто з урахуванням стилю кімнати та інших вимог. Просте розвішування картин на стіні не додасть приміщенню ні краси, ні гармонії, в той час як правильне їх розміщення зробить об¢єкт проектування затишним, стильним і вишуканим.

Існує декілька правил, за допомогою яких можна грамотно розмістити полотна в інтер’єрі.

1. Невеликі картини, гравюри і карбування потрібно розміщувати на стінах з урахуванням того, щоб їх можна було розглянути з відстані приблизно в один метр, але не більше, і так, щоб вони знаходилися дещо нижче рівня очей, оптимально на висоті півтора метрів.

2. Великі картини, навпаки, повинні бути доступні до огляду з кількох метрів. Такі картини, а також і картини середніх розмірів краще розташовувати на рівні очей.

3. Взагалі великі картини, якщо вони до того ж ще й написані в яскравих тонах, здатні візуально зменшити розміри навіть великих кімнат - необхідно пам'ятати про це при бажанні прикрасити інтер'єр масштабними полотнами.

4. Колір і фактура стін не повинні впливати на сприйняття художніх творів. Тому, якщо стіна має яскраво вираженою фактурою, то картини на ній повинні бути в широких рамах, щоб не зливатися і вже тим більше не губитися на її фоні.

5. При розташуванні декількох картин у вертикальній площині один під одним необхідно пам'ятати, що великі картини, розташовані над маленькими, здатні придушити ті й відволікти всю увагу на себе.

6. При розміщенні картин в один ряд по горизонталі вирівнювати їх потрібно по нижніх краях - вони повинні утворювати одну лінію. Якщо ж картини розвішані в кілька горизонтальних рядів, то потрібно вирівняти по одній кромці верхні краї картин верхнього ряду і нижні краї картин нижнього ряду. Таке вирівнювання необхідно для більш повного і глибокого сприйняття картин, адже в іншому випадку, увага глядача може розсіятися через наявність нерівних просвітів.

7. Приміщення, де розташовуються картини, повинно бути в обов'язковому порядку добре освітлене. Якщо і цього недостатньо для сприйняття картин у повній мірі, то можна використовувати їх безпосереднє підсвічування. Оптимальний варіант - це підсвічування, вбудована в раму. При цьому можна висвітлювати додатково не всі картини в кімнаті, а лише ті, на яких задумано зробити акцент. Так, одна картина може стати родзинкою і відправною точкою всього інтер'єру приміщення.

Їх властивостей і переваг

Дипломна робота буде виконана на акварельному папері. Для акварельних робіт краще застосовувати грубозернистий і щільний папір. У деяких випадках, для досягнення певних технічних ефектів при роботі з вологим папером застосовується нещільний папір, який всмоктує фарбу. Деякі сорти паперу бувають покриті речовиною, яка діє як жир: вода на такому папері збирається краплинами і мазок тоді завжди нерівномірний, а отже, і контури форм на малюнку нерівні. Хороший акварельний папір той, що не сильно деформується від води, витримує тертя вологим пензлем, має білосніжний колір та згодом не жовтіє. Чим товстіший папір, тим стійкіший він до змивання. Найпопулярніша товщина 300 г / кв. м, але буває 185 г / кв. м, 640 г / кв. м і 800 г / кв. м. Лицева сторона паперу завжди зерниста. Якщо папір зернистий з двох сторін, його можна використовувати з обох боків.

На гладкій (глянцевій) поверхні паперу акварель не лягає рівним шаром, а «стікає», що ускладнює ведення роботи.

Критерієм вибору паперу може бути її фактура, зернистість, щільність, розмір аркуша і навіть ціна. Причому, якщо пристосуватися писати на простішому, то цілком можливо, що якісний і дорогий папір не дасть очікуваного результату в роботі. Тут важливий досвід і мета використання. Лише однієї умови потрібно неодмінно дотримуватись: папір має бути професійним. Кращий акварельний папір виготовляють на мануфактурних виробництвах по старовинних рецептах з натуральних матеріалів в основному з бавовни. Вона не містить шкідливих хімічних домішок, має натуральну білизну та красиву фактуру, прекрасно працює з водою, рівномірно розподіляє пігмент на площині і зберігає колір.

Як палітра для акварелі використовується плоска дошка розміром 20х30 см і більше. На ній не повинно бути жодних лунок. Кращий варіант для роботи, але не для транспортування — біла керамічна плитка. Добре підійде шматок білого оргскла, можна також узяти прозоре і підкладати під нього білий аркуш паперу. Годиться також дошка для ліплення білого кольору. Частенько замість палітри фарби змішують на аркуші паперу, це неправильно. Папір «витягує» єднальний клей з фарби, в внаслідок чого після висихання фарба стає блідою.

Як ємність для води для миття пензликів слід брати кухоль або банку з пласким дном для стійкості, об'ємом не менше 0,5 л. Ганчірочка, про яку часто забувають, служить для витирання пензлів. Кращий матеріал — бавовна.

Акварельні фарби зручні і прості у вживанні. Можна використовувати набір акварельних фарб «Сонет», основна властивість яких - інтенсивність і чистота кольору. Вони чудово змішуються, прекрасно розмиваються і розносяться, легко беруться на пензель.

«Білі Ночі» - акварельні фарби найкращої якості, що поєднують традиції видатних майстрів-виробників акварелі та сучасних технологій. Фарби виготовлені з тонкодисперсних пігментів з додаванням гуміарабіку, що визнаний найкращим рослинним клеєм для приготування художніх водяних фарб.

Набір акварельних фарб «Ладога» на 24 кольори в кюветах ідеально підходять для тих, хто вчиться малювати, і так само для тих художників, які вимогливі до якості.

Окрім акварелі буде використовуватись також туш. Туш – це фарба, виготовлена із сажі. Туш буває рідка, концентрована та суха у вигляді паличок чи плиток. Високоякісна чорна туш має густий чорний колір, легко сходить з пера чи з рейсфедера. На Далекому Сході туш використовувалася замість чорнил. Техніка малювання тушшю проста, але вимагає великої акуратності та точності. Найкраще вибирати чорну водостійку туш, виробник – «Гамма»

Експонують графіку на паспарту і під склом. Правильно оформити картину в багет - завдання, яке вимагає наявності смаку і певного досвіду.

При оформленні картини в багет слід пам'ятати, що домінувати завжди повинна картина. Рамці відводиться єднальна роль між картиною та інтер'єром. Необхідно, щоб вони поєднувалися за колірною гамою і доповнювали один одного. Фактура і орнамент багета повинні повторювати мотив, зображений на картині.

Для картин з переважанням теплих тонів (жовтий, оранжевий, червоний) підійдуть багети кольору махагон або горіх. Картини холодних відтінків (сірий, синій, фіолетовий) добре виглядатимуть в світлому дереві або сріблі.

Багет за кольором може бути трохи світлішим або темнішим від основного кольору картини. Допускається збіг з неосновним кольором картини. Практично до всіх картин підходить багет кольору натурального дерева.

При оформленні картини треба врахувати глибину рамки. Щоб не було видно підрамник, глибина багета має становити 1,5 см.

Обрамлення роботи вибирається з урахуванням манери письма, стильового рішення і колірної гами зображення. Щоб композиція виглядала виграшно, слід дотримуватися пропорційності розмірів і гармонійності відтінків.

Графіку слід розміщувати в паспарту стриманого тону; акварель, пастель - в тонкий і середній багет світлих відтінків; олівцеві малюнки - в рами з вузьких дерев'яних планок. Багаті багети використовують для картин, написаних олією. А ось малюнки вугіллям і тушшю обрамляють темними багетами або паспарту без будь-яких прикрас.

Ідеально виглядають багети, які виконані в тому ж стилі, що і сама картина.

РОЗДІЛ ІІІ

ТЕХНІЧНА ЧАСТИНА

Техніка виконання роботи

Дипломна робота буде виконуватись в змішаній техніці. Основною технікою буде акварель, допоміжними - графічні техніки.

Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого - лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури. Акварель приваблює легкістю, прозорістю і яскравістю фарб, рухливістю і свободою роботи пензлем. Основною особливістю акварельних фарб є їхня велика прозорість.

Це єдина живописна техніка, що цілком обходиться без білила. Колірний шар повинен бути тонким і пропускати через себе промінь світла, інакше неможливо домогтися насиченості і звучності кольору, що так вигідно відрізняє акварель від інших технік.

Папір, просвічуючись крізь колірний шар, замінює білу фарбу. Якщо акварель змішувати з білилами, вона втратить характерну для неї прозорість.

Для досягнення враження найвищої світлоти у відблисках відповідні ділянки паперу залишаються цілком білими чи з мінімальною кількістю фарби.

Акварельні фарби належать до числа лесувальних фарб, нижні шари яких просвічують крізь верхні. Якщо прозорий шар червоної фарби пролесувати жовтою, то вийде жовтогарячий колір, причому він буде значно відрізнятися від кольору, складеного з тих же фарб на палітрі і покладених в один шар на папері. При повторних перекриттях необхідно враховувати характеристику нижнього шару.

Акварельні фарби зручні і прості у вживанні і наносяться на папір тонкими шарами, при висиханні – висвітлються і трохи втрачають насиченість, швидко сохнуть. Акварель, на відміну від інших технік, майже не допускає виправлень і переробок. Новими перекриттями не можна виправити неправильно узяті фарби, темне місце не можна висвітлити, а брудне – не можна зробити яскравим.

У техніці акварелі можливо вести роботу від світлого до темного. У першому шарі зображувані предмети покривають слабким розчином фарб, що відповідають світлосилі у світлових частинах поверхні, потім наносять півтіні і рефлекси. Наступні колірні прокладки визначають і ліплять форму в півтонах і рефлексах, закінчують предмет – групою тіні. Тінь не повинна бути занадто темною, вона повинна мати прозорість.

Своєрідність акварельної техніки полягає в граничній вологості пензля. Він повинен максимально набирати фарбу з водою, яка ніби сама розтікається по поверхні, а пензель тільки розподіляє її по місцю. У деяких випадках роботі варто надати горизонтального положення, у залежності від того, якою фарбою наноситься мазок і передбачуваний технічний ефект колірного шару.

Напрямок мазків залежить від характеру форми. Можна писати і напівсухим пензлем по зернистому папері. Якщо мазок покладено на місце і він правильно визначає форму, він є гарним засобом передачі натури. Напівсухий пензель в акварелі застосовують украй рідко, як правило, для виконання деталей і досягнення яких-небудь особливих ефектів, видалення непотрібного затьоку.

Можна виділити три основних способи роботи аквареллю:

1. Робота лесуванням по сухому папері, коли виконується перший колірний шар дуже легко, значно слабше і прозоріше, ніж у натурі, поступово наносяться шар за шаром, і досягається необхідна глибина і насиченість тону.

2. Нанесення колірного шару по сухому папері «аля-прима», при якому колір передається на повну силу дрібними мазками, створюючи ними плавні переходи відтінків за рахунок правильно знайденого кольоротону для кожного мазка.

3. Робота на вологому папері, коли відразу вирішується загальний тон, а мазок більш-менш втрачає свої обриси.

Найбільш поширеною і древньою технікою акварелі є техніка письма по-сухому, яка буде використовуватися у дипломній роботі.

Техніка письма по-сухому дуже різноманітна, включає різні прийоми роботи аквареллю. Твір виконується аквареллю, розведеною у воді, по сухому папері.

Дипломна робота буде виконана технікою лесування, тобто поступовим накладанням напівпрозорих шарів фарби один на одного.

Техніка роботи по-сухому дозволяє виконати як тонкі, ніжні, так і насичені акварелі, поєднувати різні прийоми в одній роботі залежно від мети і завдань роботи.

В арсеналі роботи над аквареллю треба мати декілька пензликів різних розмірів. Це пензлики №2 і №3. Для заливки великих площин слід використовувати пензлик №7 – він здатний утримувати в собі велику кількість води.

Пензель для живопису акварельними фарбами повинен бути м’яким і разом з тим пружним, мати круглу форму і набувати при змочуванні у воді вигляд конуса з гострим кінчиком. Кращі пензлі – колонкові. Найчастіше застосовуються білячі, тхорячі, борсукові, а також пензлі з вушного волосу домашніх тварин.

При роботі аквареллю важливим є використання м¢якого ластика, так як грубий і жорсткий може пошкодити поверхню і фарба буде лягати нерівно.

Так як дипломна робота буде виконуватися в змішаній техніці, використовуватимуться ще такі інструменти як гелієві ручки та туш.

Гелієві ручки досить прості у використанні, ними можна малювати тонкі та чіткі лінії, мінусом є досить невелика гама кольорів, але для дипломної роботи буди використовувати ручка лиш чорного кольору. Вони є досить світлостійкі, що відобразиться на роботі найкращим чином.

Туш, як і гелієві ручки, також є нескладною у використанні. Деякі види туші для графічних робіт мають тенденцію до вицвітання, тому слід вибирати світлостійку туш, а також бажано, щоб вона була водостійкою. Інструментом нанесення туші є перо. Перо використовується для графічних робіт. Так як інструмент є досить гнучким, ним можна наносити лінії різної товщини.

РОЗДІЛ V

ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА