Культура Стародавнього Єгипту

1. Періодизація єгипетської культури.

2. Релігія і міфологія.

3. Письмо, книги та література Єгипту.

4. Архітектура та образотворче мистецтво Стародавнього Єгипту.

5. Наукові знання.

 

Періодизація єгипетської культури

Назва „Єгипет” походить від давньогрецького „Айгюптос”, самі єгиптяни називали свою країну „Та-Кемет”, що означає Чорна земля.

В ІV ст. до н.е. долина Нілу починає заселятися людьми. Стабільні врожаї сприяли зросту землеробських поселень, які поступово перетворювалися у міста; почала складатися система номів (їх було приблизно 40) – міст-держав, до яких належали сільськогосподарські території. Потім настала боротьба між номами, яка до кінця ІV ст. до н.е. призвела до утворення двох великих держав – Верхнього та Нижнього Єгипту. Боротьба між ними закінчилася біля 3100 р. до н.е. перемогою Верхнього Єгипту, і Єгипет став єдиною державою.

 В наш час в історії Давнього Єгипту прийнято виділяти такі періоди (дати в різних джерелах можуть не співпадати):

Додинастичний: до 3100 р. до н.е.;

Раннє царство: 31–28 ст. до н.е. (І, ІІ династії);

Давнє царство: 28–23 ст. до н.е. (ІІІ–VІ династії);

Перший період розпаду: 23–21 ст. до н.е. (VІІ–Х династії);

 

Середнє царство: 21–18 ст. до н.е. (ХІ–ХІІ династії);

Другий період розпаду: 18–16 ст. до н.е. (ХІІІ–ХVІІ, приблизно із 1700 по 1580 р. час правління гіксосов у Єгипті);

Нове царство: 1580–1085 ст. до н.е. (ХVІІІ–ХХ династії);

Пізнє царство: 1085–332 ст. до н.е. (ХХІ–ХХХІІ династії).

В 715 р. до н.е. Єгипет опинився під владою ефіопських володарів, з 671 по 655 р. до н.е. – під владою Ассирії, а з 525 р. до н.е. – Персії, потім на короткий час йде період самостійності (ХХVІІІ–ХХХІ династії). Але у 332 р. до н.е. Єгипет був завойований Олександром Македонським, а після його смерті та розпаду держави Олександра Єгипет стає самостійною державою під владою послідовника Олександра – Птоломея, а потім – його нащадків (династія Птоломеїв). У 30 р. до н.е. Єгипет був завойований римлянами. Після розпаду римської імперії на Західну та Східну (395 р.) Єгипет входить до складу Візантії і знаходиться в неї до завоювання арабами у VІІ ст.

 

Релігія і міфологія

Релігійні уявлення Стародавнього Єгипту склалися ще в номах – невеликих племінних державних утвореннях, – де в культах номових богів переважали тотемізм і магія. Пережитки тотемізму залишилися і у загальноєгипетській релігії, яка склалася внаслідок державного об’єднання номів. До числа найбільш авторитетних тварин, що обожнювалися, відносилися бик Апіс, корова Ісіда, баран Хнум, крокодил Себек, кішка Баст, шакал Анубіс, соколи Гор, Ібіс, Тот. Пізніше єгипетські божества стали набувати антропоморфних рис, але зооморфізм не був повністю відкинутий і, наприклад, богиня Баст зображувалася у вигляді жінки з головою кішки, а бог Тот у вигляді чоловіка з головою ібіса.

Піднесення того чи іншого політичного і релігійного центрів, в результаті приходу до влади різних династій фараонів, супроводжувалося набуттям загальноєгипетського значення місцевих культів. Так, під час правління V династії загальноєгипетського значення набуло геліопольське божество Ра (бог сонця). В Епоху середнього царства домінує інший бог сонця – Амон. Осіріс як бог мертвих витісняє з кінця ІІІ тис. до н.е. іншого покровителя померлих – Анубіса.

Крім землеробських, чільне місце у давньоєгипетській релігії належало і культам космічних сил. Вони представлені богом землі Гебом, богинею неба Нут, яку підняв і підтримує бог повітря Шу. Від Геба і Нут народжуються Ісіда та Нефтіда, Осіріс і Сет. Крім них у створення світу беруть участь бог сонця Амон і богиня вологи Тефнут. Таким чином створюється один із найстаріших пантеонів давньоєгипетських богів, так звана еннеада, яка панує у всьому Єгипті і незмінно присутня у релігійних текстах.

З космічними культами тісно пов’язані солярні релігійні уявлення. Сонячні боги – Ра і Амон ведуть боротьбу зі злом, що ототожнюються із чудовиськами, особливо зі зміями. Вони також відповідають за зміну пір року. Періодично Тефнут, дочка Ра, вступає в шлюб з Шу, що знаменувало собою припинення посухи і народження природою нових багатих плодів. Свято повернення коханої дочки Ра відзначалося в Єгипті і в історичний період. В календарях воно звалося „днем виноградної лози і повноти Нілу”.

За єгипетськими віруваннями, зі смертю людини помирає тільки його тіло, тоді як залишаються існувати інші складові частини його єства: ім’я (рен), душа (ба), яка вилітає із тіла у вигляді птиці і прямує до неба, і, нарешті, таємничий двійник людини (ка), що займає головне місце в усьому комплексі вірувань. Ка – своєрідна душа, невидимий двійник людини, посмертна доля якого таємничо пов’язана із долею самого тіла. Ка не безсмертний, він може загинути від голоду і спраги, коли під час поховання покійник не буде забезпечений всім належним; ка може з’їсти загробне чудовисько, коли його не захистити магічними формулами.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: