Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами

 

Основними документами, на підставі яких формуються плани роботи ДФІ та її територіальних органів, є:

1. Порядок планування контрольно-ревізійної роботи Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 № 955 (із змінами);

2. Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (із змінами);

3. Стандарт ДФК за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна № 2, затв. наказом ГоловКРУ від 09.08.2001 № 168.

 

Види планів КРР в системі органів ДФІ:

Ä стратегічні плани,

Ä плани основних напрямів (річні),

Ä плани контрольно-ревізійної роботи (піврічні).

 

Стратегічні плани, зазвичай, складають на 3–5 років і містять заходи фаз запровадження досконаліших форм і методів контролю, поліпшення і розробки нових правових, організаційних, методологічних і кадрових підходів з питань контрольно-ревізійної роботи.

Плани основних напрямів контрольно-ревізійної роботи (річні) складаються на наступний календарний рік і містять такі контрольні заходи:

¾перелік тем аудитів та/або ревізій (перевірок) з питань виконання державних (бюджетних) програм, використання бюджетних коштів, збереження державного майна у визначених галузях, сферах економічної діяльності та регіонах;

¾ревізій чи перевірок окремих питань фінансово-господарської діяльності окремих підприємств, установ, організацій;

¾перевірок стану контрольно-ревізійної роботи у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади.

Основними підставами для внесення контрольних заходів до Планів основних напрямів є:

1) закони, акти та доручення Президента України, Кабінету Міністрів і накази Міністерства фінансів, які не потребують термінового виконання без внесення до планів;

2) звернення правоохоронних органів, юридичних і фізичних осіб з приводу проведення ревізій і перевірок, які можливо виконати у плановому порядку;

3) пропозиції Рахункової палати, Мінфіну, Мінекономіки, ДПСУ, Держмитслужби, ДКСУ прийняті ДФІ до виконання;

4) ініціатива, виявлена ДФІ та її територіальними органами, з урахуванням таких критеріїв, як:

· економічна та соціальна важливість питань, які обов’язково вносять до програм і планів дій Кабінету Міністрів України на відповідний період;

· значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, що спрямовувалися на виконання бюджетних програм, утримання державних органів;

· публічна інформація про факти порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном;

· ймовірність виникнення фінансових порушень, зокрема внаслідок відсутності (низького рівня) внутрішнього фінансового контролю, правової неврегульованості економічної діяльності;

· періодичність проведення ревізій і перевірок у бюджетних установах відповідно до закону.

Плани контрольно-ревізійної роботи (піврічні), які складає ДФІ на перше та друге півріччя, містять такі розділи:

¾забезпечення реалізації державної політики у сфері фінансового контролю;

¾контроль за використанням коштів державного бюджету, збереженням майна та дотриманням фінансово-бюджетної дисципліни;

¾контроль за виконанням бюджетів у регіонах;

¾перевірки стану усунення вад і порушень, виявлених раніше проведеними контрольними заходами;

¾дослідження та перевірка стану роботи регіональних підрозділів ДФІ і контрольно-ревізійних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

¾організаційно-методичної та правової роботи;

¾розвиток і впровадження єдиної інформаційно-аналітичної системи органів ДФІ;

¾заходи щодо фінансування, обліку та звітності;

¾заходи щодо роботи з кадрами.

До плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ на півріччя вносять:

1) контрольні заходи, визначені Планом основних напрямів контрольно-ревізійної роботи ДФІ та її територіальних органів;

2) контрольні заходи, доручення та пропозиції щодо проведення яких надійшли від органів, яким надано право їх ініціювати, після затвердження Плану основних напрямів і які можливо провести у плановому порядку;

3) контрольні заходи, ініційовані ДФІ та її територіальними органами і які не було внесено до Плану основних напрямів;

4) питання регулювання внутрішнього фінансового контролю у системі міністерств, інших центральних органах виконавчої влади, організаційної, методологічної, кадрової та фінансової роботи ДФІ та її територіальних органів.

Основним завданням інформаційного забезпечення є інформування учасників контрольно-ревізійного процесу про стан ревізованих підприємств і організацій та їх функціонування відповідно до нормативно-правових актів і законодавства.

За змістом інформаційне забезпечення фінансового контролю поділяють на законодавче, нормативно-довідкове, планове, договірне, технологічне, організаційно-управлінське, документальне.

Законодавчеінформаційне забезпечення включає в себе законодавчі акти з питань господарського, цивільного, трудового, кримінального, адміністративного, земельного, фінансового, податкового, банківського та інших видів права, які застосовуються у виробничій і фінансово-господарські діяльності підприємств і організацій.

Нормативно-довідковеінформаційне забезпечення – це сукупність інформації, яка міститься у нормах і нормативах з витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів (загальнодержавних, галузевих тощо).

Плановеінформаційне забезпечення включає в себе інформацію, яка міститься в планах економічного і соціального розвитку галузі, регіонів, підприємств, організацій (в бізнес-планах, у завданнях тощо).

До договірного інформаційного забезпечення відносяться господарські угоди, контракти, договори укладені підприємствами і організаціями з іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

Технологічнеінформаційне забезпечення включає в себе технічну документацію з технології виробництва продукції, виконання робіт, послуг, міждержавні та державні стандарти, технічна умова якості продукції, галузеві стандарти, проектно-кошторисна документація тощо.

Організаційно-управлінське інформаційне забезпечення складається із статуту підприємства та організаційно-розпорядчих документів (накази, розпорядження, службове листування, штатний розпис, кошториси тощо).

Документальнеінформаційне забезпечення – це сукупність даних економічного характеру про факти, які відбулися у виробничій і фінансово-господарській діяльності підприємств і організацій, відображені у первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, управлінського, податкового, статистичного і оперативно-технічного обліку, а також у звітності про діяльність ревізованих підприємств і організацій.

Складовою документального інформаційного забезпечення є документування результатів контрольних заходів як формування масиву документально зафіксованої інформації констатувального та аналітичного характеру про організаційно-правову та фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарювання, на якому проводились контрольні заходи, який повинен забезпечувати розкриття теми контрольного заходу.

Матеріали контрольного заходу являють собою повну або часткову сукупність офіційної, додаткової та супровідної, яка має офіційний характер, документації, складеної за результатами контрольного заходу.

Документування результатів контрольних заходів за змістом і формою складається з:

· робочої документації, що складається за результатами контрольних заходів і являє собою допоміжні неофіційні записи, в яких службова особа, що здійснює контрольний захід, фіксує отриману в його процесі інформацію. Робоча документація складається відповідно до теми контрольного заходу і може бути оформлена у вигляді простих записів , таблиць з групуванням цифрових чи інших даних та їх аналізом тощо. Після завершення контрольного заходу робоча документація знищується особою, що безпосередньо її склала, за винятком передбачених законодавством випадків, що регламентують необхідність її зберігання;

· офіційної документації, що складається за результатами контрольних заходів і є основною частиною матеріалів контрольних заходів і являє собою обов’язкові для складання документи, до яких належать акти , довідки, протоколи. Офіційна документація має містити такі частини:

- вступну, в якій повністю або частково зазначаються такі дані:

· підстава для здійснення контрольного заходу;

· тема контрольного заходу;

· назва суб’єкта господарювання, на якому здійснювався контрольний захід, місце його розташування та загальні відомості про нього;

· дати початку і закінчення контрольного заходу;

· період, який підлягав дослідженню в ході контрольного заходу;

· перелік посадових осіб, що його здійснювали;

- констатувальну, в якій зазначається зміст, характер та результати контрольного заходу. Констатувальна частина може бути розділена на тематичні розділи за окремими напрямами чи процесами контрольного заходу;

· додаткової документації, що складається за результатами контрольних заходів і є невід’ємною частиною матеріалів контрольних заходів і являє собою оформлену як додатки (у вигляді зведених реєстрів , розрахунків, пояснень тощо) інформацію, що підтверджує підсумки дослідження за окремими напрямами або процесами контрольного заходу, які зафіксовані в офіційній документації;

· супровідної документації, що складається за результатами контрольних заходів і може мати характер:

· офіційної документації – є невід’ємною частиною матеріалів контрольних заходів і може бути у вигляді листування з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання і громадянами з питань, які стосуються результатів контрольного заходу, інших офіційних документів, оформлених після закінчення контрольного заходу;

· неофіційної документації – внутрішні документи суб’єктів державного фінансового контролю стосовно розгляду або оцінки результатів контрольних заходів.

При складанні офіційної та супровідної документації ревізори мають дотримуватись таких принципів викладення інформації:

- об’єктивність і обґрунтованість;

- лаконічність, чіткість, вичерпність і системність;

- ясність і доступність;

- недопущення викладення інформації, яка не стосується діяльності суб’єкта господарювання, у якого проводиться контрольний захід, або інформації, одержаної не за результатами контрольних заходів, у тому числі з матеріалів правоохоронних органів;

- обов’язкове зазначення реквізитів (для офіційної та супровідної, яка має офіційний характер, документації): назва міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади; назва виду документа; дата; номер; місце складання; текст; позначки про наявність додатків; підписи уповноважених осіб.

Стандарти державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна ГоловКРУ містять чітко згруповану понятійну базу і мають таке призначення:

· розповсюджуються на органи ДКРС, підрозділи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які наділені повноваженням на здійснення фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна (внутрішнього контролю);

· затверджені правила є загальними, але механізм здійснення контролю на кожній стадії процесу з урахуванням особливостей кожного контролюючого органу може бути деталізований (наприклад, у формі чисельних методичних рекомендацій, затверджених наказами ГоловКРУ, для виконання органами ДКРС).

 

На даний час затверджено 9 стандартів, перелік яких є неповним і буде доповнюватися як по формі, так і по суті.

 

Стандарт 1 “Терміни, які вживаються в Стандартах державного фінансового контролю”	містить базу, яка дає визначення поняттям суб’єкти контролю і контрольний захід. При цьому сутність визначення останнього зводиться до сукупності способів і методів фінансового контролю, що застосовуються органами ДКРС (ревізія, перевірка, аудит, дослідження) та іншими органами внутрішнього контролю, фінансових управлінь, казначейства (облік, порівняння, аналіз, візування)
Стандарт 2 “Планування державного фінансового контролю”	об’єднує в собі вимоги щодо відповідного порядку оформлення планових заходів, зокрема: √ плани основних напрямів оформлюють на рік з розбивкою на півріччя; √ до плану не включаються об’єкти, які вже перевірялися тими ж суб’єктами або іншими з тих самих питань, за період менше року від завершення контролю; √ за відповідними запитами можуть проводитися спільні заходи (органи ДКРС можуть залучати органи внутрішнього контролю)
Стандарт 3 “Організація та виконання контрольних заходів”	об’єднує 4 етапи: підготовка, оформлення розпорядчих документів, ознайомлення керівників суб’єктів господарювання, безпосереднє проведення контрольних заходів, і має такі особливості: √ як планові, так і позапланові контрольні заходи повинні виконуватись тільки за умови надання офіційного розпорядження на право перевірки; √ обов’язкова наявність затвердженої програми контрольного заходу; √ інформування керівника про намір проведення контрольних заходів; √ за 1 робочий день до закінчення встановленого терміну проведення перевірки (як правило не більше 30 робочих днів) необхідно подати керівнику чи посадовим особам суб’єкта господарювання на ознайомлення документ про результати контролю
Стандарт 4 “Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і використання”		визначає єдиний порядок оформлення результатів контролю, а саме: √ обов’язкове документування результатів контролю (робочі документи, офіційні, додаткові, супровідні); √ офіційні документи – це акти, довідки, протоколи; √ уніфікована форма офіційних документів: вступна, констатуюча частини; √ оцінку повноті, об’єктивності і якості роботи дає керівник контрольного заходу
Стандарт 5 “Здійснення контрольних заходів в умовах електронного зберігання і обробки інформації, яка підлягає дослідженню”		визначає порядок здійснення контрольних заходів в умовах електронного зберігання і обробки інформації, яка підлягає дослідженню
Стандарт 6 “Оцінка стану внутрішнього фінансового контролю”	містить критерії оцінки якості внутрішнього фінансового контролю, запровадженого на об’єкті, що перевіряється. Згідно вимог ст. 3 Лімської декларації суб’єктом внутрішнього фінансового контролю можуть бути: ГоловКРУ по відношенню до регіональних управлінь, облКРУ – до районних КРВ, контрольно-ревізійні підрозділи міністерств – до установ системи даного міністерства. Оцінкою якості внутрішнього фінансового контролю є відсутність фінансових порушень та своєчасне попередження їх в подальшому шляхом інформування керівництва, надання практичних рекомендацій. За результатами контролю керівник має право прийняти рішення щодо посилення та застосування заходів адміністративного впливу
Стандарт 7 “Попередження правопорушень з боку суб'єктів державного фінансового контролю та їх службових осіб”	прописані вимоги щодо дій службових осіб державного фінансового контролю, а саме: √ постійне вивчення ними нормативної бази; √ регулярне підвищення кваліфікації; √ нагляд за виконанням службових обов’язків підлеглими; √ недопущення проведення перевірок одними і тими ж ревізорами, які проводили попередні контрольні заходи.
Стандарт 8 “Оприлюднення результатів державного фінансового контролю”	визначає форми висвітлення інформації, як засіб впливу громадськості на зміцнення фінансової дисципліни. Проте залишаються умови дотримання обмежень, встановлених законом
Стандарт 9 “Взаємодія з правоохоронними органами”	визначає основні засади взаємодії суб’єктів державного фінансового контролю з правоохоронними органами в частині: планування, організації та проведення контрольних заходів, документування, передачі та розгляду їх результатів, механізмів зворотного інформування

 

Основні етапи ревізії:

1) підготовка до проведення ревізії;

2) проведення ревізії;

3) оформлення матеріалів ревізії;

4) реалізація матеріалів ревізії і контроль виконання прийнятих рішень.

 

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: