У складі яких сполук накопичується основна маса нітрогену (азоту) в біосфері?

1. газоподібні сполуки N₂, NH₃, NO₂, NO;

2. солі амонію;

3. нітрати та нітрити;

4. водні розчини солей амонію, нітрати, нітрити;

5. амінокислоти, нуклеїнові кислоти.

 

Особини якого трофічного рівня створюють первинну біологічну продукцію екосистем?

1. консументи І порядку;

2. консументи ІІ порядку;

3. продуценти;

4. редуценти;

5. консументи ІІІ порядку.

 

Прикладом облігатного паразитизму є

1. співіснування рака-самтіника та актинії;

2. мешкання одноклітинних джгутикових в кишечнику термітів;

3. мешкання ехінококу у внутрішніх органах хребетних тварин;

4. живлення кровососних комарів кров’ю людини;

5. поселення рачків (морських жолудів) на шкірі китів.

Виберіть приклад ланцюга живлення детритного типу (розкладання)

1. злаки – миша – сова;

2. перегній – ногохвістки – хижі комахи – синиці - соколи;

3. фітопланктон – зоопланктон – хижі членистоногі – риба – ссавці;

4. злаки – коник – жаба – лелека;

5. латаття – жук райдужниця – жаба – вуж.

89. Яку кількість енергії засвоять телята після поїдання люцерни, де міститься 6,2 10⁴ кДж?

1. 5,9 ∙ 10³ кДж;

2. 6,24 ∙ 10⁴ кДж;

3. 6,5 ∙ 10⁵ кДж;

4. 8∙ 10⁴ кДж;

5. 8∙ 10² кДж.

Виберіть приклад первинної сукцесії.

1. вирубка – трав’яниста рослинність – чагарники – ліс;

2. алювіальні відклади – заплавна лука – сосновий бір;

3. згарище – трав’яниста рослинність – чагарники – ліс;

4. перелоги – бур’яни – степ;

5. самоочищення евтрофікованих водойм.

Яка з перелічених рослин належить до ксерофітів?

1. береза;

2. сосна;

3. кокосова пальма;

4. алоє;

5. банан.

92. Як назву має тропічний біом з переважанням трав’янистої рослинності з участю дерев (або чагарників) та з вираженою сезонністю розвитку?

1. пустеля;

2. саванна;

3. прерія;

4. степ;

5. тундра.

 

Які з перерахованих джерел дають найвищий рівень шуму?

1. газотурбінні енергетичні установки;

2. легкові автомобілі;

3. типографії;

4. автобуси;

5. залізничний транспорт.

Кислотні дощі найчастіше формуються в районах:

1. інтенсивного розвитку сільського господарства;

2. мегаполісів;

3. розвитку гірничодобувної та металургійної промисловості;

4. рекреаційних зон;

5. поруч з АЕС.

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ

„ВСТУП ДО ФАХУ”

95. Права та обов'язки студентів, встановлені згідно Законів України

1. “Про освіту” та “Про вишу освіту”;

2. “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону праці”;

3. “Про вищу освіту”, “Про охорону праці”;

4. “Про охорону праці”, “Про освіту”;

5. “Про вищу освіту”.

96. Студент (слухач) – це:

1. особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною(очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

2. особа, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) мовного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

3. особа, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

4. особа, яка в установленому порядку зарахована до навчального закладу І- II рівня акредитації і навчається за денною (очною), дистанційною формами навчання з метою здобуття певних практично-кваліфікаційний навичок;

5. особа, яка навчається у навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації.

 

Бакалавр – це

1. освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вишу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

2. освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

3. освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

4. освітньо-кваліфікаційний рівень середньої освіти особи, яка на основі певної освіти здобула освіту, практичні уміння та знання щодо об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання обов'язків (робіт) певного рівня діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

5. освітньо-кваліфікаційний рівень особи, яка закінчила коледж.

 

98. Магістр – це:

1. освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

2. освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

3. освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

4. освітньо-кваліфікаційний рівень середньої освіти особи, яка на основі певної освіти здобула освіту, практичні уміння та знання щодо об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання обов'язків (робіт) певного рівня діяльності, що передбачені для певних посад у певному виді діяльності;

5. освітньо-кваліфікаційний рівень особи, яка закінчила університет.

 

99. Спеціаліст – це:

1. освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

2. освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посаду певному виді економічної діяльності;

3. освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

4. освітньо-кваліфікаційний рівень середньої освіти особи, яка на основі певної освіти здобула освіту, практичні уміння та знання щодо об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання обов'язків (робіт) певного рівня діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;

5. освітньо-кваліфікаційний рівень особи яка закінчила навчання у навчальному закладі ІІІ-ІV рівня акредитації.

 

100.   До освітньо-кваліфікаційних рівнів відносимо:

1. бакалавр: спеціаліст, магістр;

2. інженер-еколог;

3. еколог-лаборант;

4. інспектор з охорони навколишнього середовища;

5. технік-еколог.

 

Державний нормативний документ, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображається мета освітньої і професійної підготовки, визначаються основні вимоги до спеціаліста, його місце в структурі господарства країни це

1. освітньо-кваліфікаційна характеристика;

2. освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста;

3. навчальний план;

4. графік навчального процесу;

5. навчальний план і графік навчального процесу.

 

Державний нормативний документ, в якому узагальнюється зміст навчання, встановлюються вимоги до змісту, об'єму і рівня освітньої і професійної підготовки спеціаліста з певної спеціальності певного освітньо-кваліфікаційного рівня – це

1. освітньо-кваліфікаційна характеристика;

2. освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста;

3. навчальний план;

4. кредитно-модульна система навчання;

5. навчальний план і графік навчального процесу.

 

103. Система навчальних елементів, які об'єднані за ознакою відповідності певному навчальному об'єкту – це:

1. кредит;

2. змістовний модуль;

3. показник якості вищої освіти;

4. навчальна дисципліна;

5. розділ навчальної дисципліни.

104. Нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на основі освітньо-професійної програми і структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік і об'єм навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх об'єму, графік навчального процесу, форми і способи проведення поточного контролю це:

1. кредит;

2. освітньо-кваліфікаційна характеристика;

3. навчальний план;

4. кредитно-модульна система навчання;

5. графік навчального процесу.

 

Термін “екологія” ввів

1. Е. Геккель;

2. Тенслі;

3. В. Вернадський.;

4. Е. Зюсс;

5. С. Дорогунцов.

 

106. В основу підготовки еколога покладено такі основні цикли дисциплін:

1. гуманітарні та соціально-економічні; фундаментальні та професійно-орієнтовані, дисципліни за вибором ВНЗ;

2. лише гуманітарно-екологічні, екологічно-професійні;

3. екологічно-економічні дисципліни за вибором ВНЗ;

4. еколого-економіко-соціальні дисципліни;

5. екологічні дисципліни.

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ

“ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ”

 

107. Емерджентність природно-ресурсного потенціалу означає, що:

1. сукупна продуктивність природних ресурсів, які входять в ПРП території, дорівнює сумі продуктивностей природних ресурсів в окремості;

2. сукупна продуктивність природних ресурсів не має грошового оцінювання;

3. сукупна продуктивність природних ресурсів дорівнює сумі національного доходу;

4. сукупна продуктивність природних ресурсів дорівнює капітальним вкладенням;

5. сукупна продуктивність природних ресурсів, що входять в ПРП території, не дорівнює сумі продуктивності природних ресурсів в окремості.

 

108. Економічне оцінювання земельних ресурсів України базується на:

1. диференціальній ренті один;

2. бонітеті ґрунтів;

3. рентабельності рослинницької галузі;

4. диференціальному доході;

5. диференціальній ренті два.

 

109. Оцінювання природних ресурсів – це:

1. якісне визначення природних ресурсів, що має грошовий вираз;

2. грошовий вираз споживчої вартості;

3. якісне і кількісне визначення економічної, соціальної і екологічної цінності ресурсу, що має грошовий вираз;

4. кількісне визначення природних ресурсів;

5. отримання кількісних показників, що відбивають рівень екодеструктивного впливу економічних систем.

 

110.   Ліцензія на забруднення – це:

1. дозвіл на викид певної кількості шкідливих відходів;

2. сплачуваний дозвіл на викид певної кількості шкідливих відходів встановленого хімічного складу;

3. дозвіл на викид певної кількості шкідливих відходів будь-якої речовини;

4. дозвіл на захоронення відходів;

5. фактор, що характеризує купівельну спроможність одного товару відносно іншого.

 

111.   Державне регулювання природоохоронною діяльність в умовах ринкових відносин:

1. непотрібне;

2. не має значення;

3. необхідне;

4. обмежене має значення;

5. необхідне в окремих країнах.

 

112.   Еколого-економічний ефект – це:

1. співвідношення розміру позитивного ефекту і шкоди, викликаної впливом на довкілля, а також величини витрат, необхідних для відшкодування цієї шкоди;

2. співвідношення поточних витрат до капітальних вкладень;

3. співвідношення соціального ефекту до величини збитків;

4. співвідношення валового продукту до величини шкоди, викликаної впливом на довкілля;

5. зовнішні ефекти виробництва, які негативно діють на іншу сторону.

 

113.   Сталий розвиток – це:

1. екологічно сталий розвиток, при якому задоволення потреб здійснюється без шкоди для майбутніх поколінь;

2. економічно доцільний розвиток, при якому задоволення потреб здійснюється максимально;

3. розвиток, який не сприймає науково-технічний прогрес;

4. новий тип розвитку, який спирається на теорію неомальтузіанців;

5. процес погіршення навколишнього середовища внаслідок антропогенної діяльності.

114.   Екстерналії – це:

1. природні комплекси, що утворені живими організмами;

2. зовнішні ефекти виробництва чи споживання, які позитивно чи негативно впливають на іншу сторону;

3. відходи енерговитратного виробництва;

4. сукупність єдиних вимог до стану природних об'єктів;

5. показник сукупної вартості державних закупівель за певний проміжок часу (як правило за рік).

 

115. Валовий внутрішній продукт (ВВП) це:

1. статистичний показник сукупної вартості вироблених кінцевих товарів та послуг, державних закупівель і капітальних вкладень у даній країні за певний проміжок часу (як правило, за рік);

2. показник сукупної вартості природних ресурсів;

3. статистичний показник сукупної вартості вироблених за кордоном товарів на послуг;

4. статистичний показник сукупних витрат на відтворення природних ресурсів;

5. статистичний показник сукупної вартості збитків кінцевих товарів та послуг, державних закупівель і капітальних вкладень у даній країні.

 

116. Балансовий метод “витрати-випуск” розробив:

1. американський економіст В. Леонтьєв;

2. український економіст Б.М. Данилишин;

3. російський економіст Т.С. Хачатуров;

4. український економіст П.Т. Саблук;

5. український економіст С.І. Дорогунцов.

117. “Квадрат екологізації”:

1. чотири взаємозалежні компоненти, що визначають управлінський механізм щодо реалізації завдань екологізації: цілі, об’єкти, суб’єкти та інструменти екологізації;

2. три взаємозалежні компоненти, що визначають управлінський механізм щодо реалізації завдань екологізації: цілі, суб’єкти та інструменти екологізації;

3. два взаємозалежні компоненти, що визначають управлінський механізм щодо реалізації завдань екологізації: цілі та інструменти екологізації;

4. чотири правила отримання прибутку за рахунок екстерна лій;

5. чотири компоненти, що визначають структуру природно-ресурсного потенціалу території.

 

118. Екологізація – це:

1. процес поступового і неухильного впровадження системи технологічних, управлінських, економічних рішень, що дозволяють знизити ефективність використання природних ресурсів з одночасним збереженням якості довкілля;

2. процес поступового і неухильного впровадження системи технологічних, управлінських, економічних рішень, що дозволяють підвищити ефективність використання природних ресурсів з одночасним збереженням якості довкілля;

3. процес поступового і неухильного впровадження системи технологічних, управлінських, економічних рішень, що дозволяють підвищити валовий національний доход;

4. процес поступового і неухильного впровадження системи технологічних, управлінських, економічних рішень, що дозволяють підвищити рентабельність виробництва;

5. цілеспрямована діяльність тенденцій демографічних процесів.

 

119. Екологічний менеджмент – комплексне, науково обґрунтоване управління якістю природного середовища. Предметом екологічного менеджменту є процес управління сучасним виробництвом, що:

1. забезпечує найвищу ефективність виробництва;

2. забезпечує збереження природних ресурсів;

3. забезпечує поєднання ефективності виробництва з охороною довкілля та з раціональним використанням природних ресурсів;

4. забезпечує підвищення прибутковості виробництва;

5.  зменшує рентабельність енергозабруднювального виробництва.

 

120. Екологічні товари це:

1. вироби і послуги, виробництво та споживання яких сприяє збільшенню інтегрального екодеструктивного впливу в розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту;

2. вироби і послуги, виробництво та споживання яких сприяє зниженню інтегрального екодеструктивного впливу в розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту;

3. вироби і послуги, виробництво та споживання яких сприяє зниженню якості життя;

4. вироби і послуги, виробництво та споживання яких сприяє підвищенню якості життя;

5.  вироби і послуги, виробництво яких сприяє підвищенню валового національного продукту.

121. Економіка природокористування – це:

1. наука про визначення гранично допустимих антропогенних навантажень;

2. наука про біосферу;

3. наука про раціональне і ефективне використання природних ресурсів;

4. наука, що вивчає динаміку екосистем;

5. наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі у процесі різних видів її діяльності.

122. Земельний кадастр – це:

1. систематизоване зведення відомостей про правовий режим земель;

2. систематизоване зведення відомостей про кількісну та якісну характеристику земель;

3. систематизоване зведення відомостей про якісну характеристику земель;

4. систематизоване зведення відомостей про правовий режим земель, їх розподіл за землевласниками й землекористувачами, а також про кількісну та якісну характеристику земель;

5. узагальнений показник, що враховує дві характеристики: бонітет ґрунту та його забруднення.

 

123. Модель сталого розвитку була задекларована на конференції ООН:

1. в Пекіні (1992);

2. в Ріо-де-Жанейро (1992);

3. в Стокгольмі (1974);

4. в Йоханезбурзі (2002);

5. в Києві (2002).

 

124. Принцип “забруднювач сплачує”:

1. правило відшкодовування екологічних збитків, які має здійснювати держава;

2. правило відшкодовування екологічних збитків, яке полягає в тому, що компенсацію екологічних витрат має здійснювати економічний суб’єкт, який своєю діяльністю призвів до їх виникнення;

3. правило відшкодовування екологічних збитків, яке полягає в тому, що компенсацію екологічних витрат мають здійснювати профспілки відповідних міністерств;

4. правило відшкодовування екологічних збитків, яке полягає в тому, що компенсацію екологічних витрат має здійснювати все суспільство;

5. правила компенсації матеріальних втрат за рахунок соціальних накопичуваних фондів.

 

125. Природно-ресурсний потенціал території:

1. сукупна продуктивність природних ресурсів території, що виражена в їх сукупній споживчій вартості;

2. сукупна продуктивність енергетичних ресурсів території;

3. сукупна вартість рекреаційних ресурсів;

4. економічна оцінка фауністичних ресурсів;

5. сукупна продуктивність промислових та фауністичних ресурсів.

126. Екологічний аудит:

1. систематизований, документальний процес одержання, вивчення та оцінювання екологічної інформації про об'єкт аудиту на підставі незалежної, позавідомчої перевірки його замовнику;

2. визначення сукупної вартості природних ресурсів;

3. визначення сукупної вартості матеріальних і духовних цінностей;

4. систематизовані дані про бонітет ґрунтів;

5. систематизований процес одержання економічної інформації на підставі аудиторської перевірки.

 

127. Визначити відшкодування збитків за наднормативні викиди:

ВИХІДНІ ДАНІ:

місто – Херсон

кількість наднормативних викидів – 5 тонн

речовина – діоксид азоту

ГДК діоксиду азоту – 0,04 мг/м³

середньорічна концентрація речовини за попередній рік – 0,06 мг/м³

мінімальна заробітна плата – 332 грн.

Відповідь:

1. 115 551 грн.;

2. 128380 грн.;

3. 145380 грн.;

4. 200000 грн.;

5. 353800 грн.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: