Особливості розвитку вищих навчальних закладів України в XX — на початку XXI століття

Особл. місце у розв. укр державності, а отже, й освіти, займають роки між Лютневою революцією (23 лютого за ст. ст. 1917 р. і утверджен більшовицької влади (1920 р.) в Укр. Це був складн соціально-політичн період розгортання визвольних змагань укр. народу за незалежність і дер­жавну самостійність. Разом з тим відбулися пошуки щодо побудо­ви системи нац освіти і, зокрема, вищої школи. Зміни урядів, складна політичн ситуац, боротьба різних соц. і партійних угруповань наклали відбиток і на розвиток освіти.Професор A.M. Алексюк виділ. 3 етапи становл вищої школи у 1917—1920 p.: українська вища школа добиЦентральної Ради; розвиток освіти за часів Гетьманату; доба Директорії.Це були роки пошуків, намірів, нездійснених сподівань у всіх сферах суспільн. життя, в царині нац. освіти і, зокре­ма, вищої школи. Надзвичайна складність соц.-політичної обстановки в Укр не давала змоги реалізувати добрі наміри- це був цілковитий хаос. Змінювали один одного уряди, міністри освіти. Були спроби створ. нові навч. заклади, перейменовували наявні, складали різні освітні програми, проводили з´їзди освітян, але помітного поступу в розвитку як загальноосвітньої, так і вищої школи не було.Новий етап у розвит. освіти і, вищої школи розпо­чався після заверш. громадянської війни. переважна більшість населення була письменною(28%.насел).20-ті роки XX ст. в Україні — коренізація й українізація. На початок 20-х років в Україні з´явилися вищі навчальні за­клади нового типу — ІНО (інститути народної освіти: Київськ., Харків­ськ, Катеринославськ, Одеський, Полтавський, Миколаїв­ський, Херсонс, Кам´янець-Подільський, Чернігівськ, Ніжинський, Глухівський, Донецьк. Ці заклади готували фахівців з професійної освіти та вихов.У 1922 р. Всеукраїн. центральний виконавч. комітет прийняв важливий документ "Про введення в дію Кодексу законів про народну освіту", яким були визначені типи закладів освіти, навчання і виховання. За ступенем класифікації встанов-­ся типи освітніх закладів:а) для індустріально-технічної і сільськогосподарської галу­зей: профшкола, технікум, інститут;б) для соціально-екологічної галузі: технікум, інститут;в) для пед. освіти — інститут.Усе це сприяло появі нов. вищих навч. закладів. Особ­ливо активно розвивалися педагогічні навчальні заклади, в яких здійсн. підготовка вчителів для різн. типів загально­освітніх шкіл. У більшості освітніх закладів навч. провод. укр. мовою. Створюв також умови для задовол націон потреб ін народів, які прожи­вали в Укр. До серед 80-х р в Укр склалася чітка стр-ра вищих педа навч закладів, які забезпеч фахову підготовку учителів для загальноосв шкіл з усіх спе­ц-ей. Впродовж усього радянського періоду, за винят­ком 20-х років, розвиток освіти в Україні позначався втратою націон. самобутності, русифікацією і нівелюванням закла­дів освіти всіх типів щодо структури, змісту, форм, напрямів діяльності на засадах централізації.З 1991 p., коли Україна здобула незалежність, розпоч-­ся новий етап у розвитку нац. вищої школи. Відродж-ся і впровадж-ся колишні кращі надбання функціонуван­ня вищих навч. заклад. та досвід зарубіжних країн. За останні роки прийнято низку державних документів, спрям-их на подальший розвиток нац. системи освіти в Украї­ні і, зокрема, вищих навчальних закладів. Це Закон України "Про освіту" (1993 p.), Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття) (1992 p.), Закон України "Про вищу шко­лу" (2002 p.). Згідно з цими документами значно змінена струк­тура вищої освіти (введено поняття вищих навчальних закладів І, II, III і IV рівнів акредитації; запроваджено ступеневу освіту). Усе це дає змогу розвивати національну систему освіти взагалі і вищої професійної зокрема.На поч. 3 тис. станом на 1 вересня 2003 р. українська вища освіта представлена 1009 вищими навчальни­ми закладами І—IV рівнів акредитації, в яких навчається понад 2,1 млн. студентів. Глобалізаційні, інтеграційні процеси висувають нові завдан­ня перед нац. вищою школою. Україна чітко визначи­ла курс на входж. в європейськ. освітній простір, у зв´язку з чим наполегливо і послідовно здійснюється модернізація освіт­ньої діяль-ті в контексті європ-ких вимог, робляться рішучі кроки щодо приєднан. до Болонського процесу, який розпочав­ся у 1999 р. підписанням міністрами освіти 29 європейських країн Болонської декларації. Основою Болонського про­цесу є перетворення Європи на найбільш розвинутий і конкурен­тоспроможний освітній простір на планеті. Болонська деклара­ція передбачає реалізацію низки ідей і перетворень: формування в Європі єдиного, відкритого освітнього простору; перехід до дво­ступеневої структури вищої освіти, визнання кваліфікації бака­лавра на ринку праці; збільшення частки самостійної роботи сту­дента до 50 % і вище; поліпшення контролю якості освіти; впро­вадження системи академічних кредитів (ECTS) — Європейської кредитно-трансферної системи.Болон. процес спрямований на зближ. освітніх сис­тем європейських країн зі збереженням більшості досягнень і кращих традицій в освіті, досягнутих Україною за її більш ніж тисячолітню історію.Підсумовуючи, можна констатувати, що українська вища школа пройшла складн. і неоднозначний шлях розвитку і за­йняла передові позиції в європ-ому і світовому освітньому просторі.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: