Форми організації пошукової діяльності молодших школярів.

Готуючись до уроку, вчитель розв’язує принципове питання: як краще організувати засвоєння нового матеріалу –через репродуктивну або пошукову діяльність учнів. Дослідження шляхів розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів показали, що в початковій школі доцільно використовувати п’ять форм організації пошукової діяльності.

Форми організації пошукової діяльності молодших школярів:

- система пізнавальних завдань;

- евристична бесіда;

- метод аналогії;

- самостійне ознайомлення з новим матеріалом;

- дослідницький метод.

 

Кожна з форм організації має свої функції у набутті дітьми досвіду творчої діяльності. Через систему пізнавальних завдань за прийомами розумової діяльності вдосконалюються вміння учнів аналізувати, диференціювати ознаки, виділяти головне, узагальнювати, класифікувати, доводити.

Евристичну бесіду інколи називають сократівською.Цей метод сприяє організації частково-пошукової діяльності учнів, коли вони самостійно виконують тільки окремі кроки пошуку, а цілісне розв’язання проблеми досягається разом з учителем.

Розвивальні функції самостійного ознайомлення з новим матеріалом виявляються в тому, що воно передбачає самоорганізацію та виконання учнями у взаємозв’язку багатьох навчальних дій, спрямованих на один результат. Самостійно ознайомлюючись з новим матеріалом за підручником чи іншим джерелом, школяр фактично виконує кілька супідрядних завдань: визначає мету, вичленовує невідоме, зосереджує увагу на головному, встановлює послідовність дій, контролює їх.

Щоб захопити школярів дослідженнями, треба прищепити їм спочатку смак до вдумливого нагромадження та осмислення спостережень, проведення короткочасних експериментів з відомими об’єктами, які відкривають нові властивості. Корисно також підключати весь клас до групових дослідницьких завдань, розрахованих на 2–3 тижні.

 

Таким чином, формування досвіду пошукової діяльності учнів в атмосфері загального захоплення цікавою справою не лише має розвивальне значення, а й об’єднує процеси навчання і виховання, стимулює пізнавальні потреби. Протягом початкового навчання вчителі мають залучати молодших школярів до систематичного розв’язування пізнавальних завдань за допомогою прийомів розумової діяльності, участі в евристичних бесідах, виконання самостійних завдань різної складності, проведення елементарних досліджень.

Вимоги до уроку в початковій школі.

Урок - це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними тимчасовими рамками етап навчально-виховного процессу.

Від якості уроку залежить ефективність функціонування всієї школи. Тому багато теоретиків і практиків працюють над його вдосконаленням.

Загальні вимоги до уроку такі:

• проведення уроку на основі сучасних наукових досягнень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу;

• актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;

• логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів;

• ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, особливо — комп'ютерних;

• тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особистим досвідом учня;

• формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяльності;

• формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти.

 

Виховні вимоги до уроку:

— формування і розвиток в учнів національної свідомості, самосвідомості та ментальності, провідних рис громадянина своєї держави;

— формування і розвиток мотивації постійного самовдосконалення і змістовної професійної діяльності шляхом реалізації потенційних інтелектуальних, фізичних та інших можливостей;

— підпорядкування виховної мети кожного уроку загальній меті виховання тощо.

Розвиткові вимоги до уроку:

— спрямованість кожного уроку на максимальний розвиток духовних, інтелектуальних, фізичних і творчих здібностей кожного учня, його провідних психічних рис;

— направленість кожного уроку на «зону найближчого розвитку» учня та її творче проектування і реалізація;

— проведення занять з урахуванням індивідуально-психічних особливостей кожного учня та активна допомога в його самовдосконаленні тощо.

Дидактичні вимоги до уроку:

— чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування особистості учня в навчально-виховному процесі;

— широке використання методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку;

— творчий підхід до обгрунтування методики проведення кожного уроку;

— опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання.

Крім зазначених, обов'язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку:

— організаційні (чіткість, раціональне використання часу, обладнання, дисципліна тощо);

— управлінські (цілеспрямованість, оперативність, конкретність, стиль управління тощо);

— санітарно-гігієнічні (температура, освітленість, працездатність, перевтома тощо);

— етичні (рішучість, вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність тощо);

— психологічні (врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, психічного стану учнів і вчителя, настрою вчителя та ін.) тощо.

 

35. Об`єкти , види, методи форми контролю та оцінки навчальних досягнень учнів.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів — складова частина навчального процесу. Він є обов’язковою функцією управління навчально-виховним процесом на рівні керівників школи й вчителів.

 

Об’єктами контролю у процесі початкового навчання є предметні компетентності, а саме:
Ø знання про предмети і явища навколишнього світу, взаємозв’язки і відношення між ними;
Ø вміння та навички застосовувати засвоєні знання;
Ø досвід творчої діяльності;
Ø ціннісні ставлення .
Контроль та оцінювання в процесі навчання молодших школярів є одним із важливих засобів мотивації й стимулювання їх учбово-пізнавальної діяльності. Так, оцінка у поєднанні з іншими мотивами учіння сприяє розкриттю перспектив успіху дитини, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки. Оцінювання навчальних досягнень повинно стимулювати бажання учнів покращувати свої результати, самореалізовуватися у навчанні.
Методи контролю — це способи перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів, які дозволяють здійснювати зворотний зв’язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. З їх допомогою отримують систематичну, повну, оперативну й об’єктивну інформацію про навчальний процес та його результативність .
Крім того, методи контролю покликані визначити результативність викладання і учіння на всіх етапах навчального процесу.
Форми організації контролю навчальних досягнень учнів бувають різні. За способом організації перевірки розрізняють фронтальний, груповий, парний та індивідуальний контроль, а за способом надходження інформації від учнів до вчителя — усний, письмовий, експериментальний та програмований.
Залежно від того, в якій формі здійснюється контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів, у сучасній дидактиці виділяють такі групи методів перевірки:
Ø методи усної перевірки результатів навчання — бесіда, розповідь, пояснення, роз’яснення, читання тексту, географічних карт, схем та ін.;
Ø методи письмової перевірки результатів навчання — контрольні роботи (завдання), твір, диктант, реферат, тестування тощо;
Ø методи практичної перевірки результатів навчання — проведення досліду, виконання практичної роботи, створення виробів, моделей тощо;
Ø методи програмованої перевірки результатів навчання — використання перфокарт, сигнальних карток, посібників із друкованою основою, машин-контролерів .

Залежно від дидактичної мети і часу проведення перевірки розрізняють попередній, поточний, тематичний, підсумковий види контролю.

Оцінка - це результат оцінювання, кількісне вираження оцінки досягнень учнів у цифрах, буквах або іншим чином.

Оцінювання навчальних досягнень учнів — невід´ємна і важлива скла­дова навчального процесу. Оцінка, як кількісне вираження резуль­тату оцінювання, кваліфікує виконану учнем роботу, рівень його до­сягнення, сприяє усвідомленню ним досягнень і хиб, формує почуття відповідальності, породжує бажання краще вчитися, стимулює до по­дальшої роботи.

 

36. Добір змісту й методичного забезпечення уроку

       На сучасному рівні вимог до методики уроку не досить правильно визначити його цілі.Найважливіше й найскладніше - виділити основну мету й підпорядкувати її досягненню зміст, структуру, обрані методи і прийоми, забезпечити активність кожного учня. Тому висока результативність навчання досягається не застосуванням якогось окремого методичного засобу або вдалим проведенням окремого етапу уроку, а за допомогою добре продуманої системи в роботі вчителя. Для цього необхідно насамперед:
- з'ясувати, що і в якому обсязі вивчають у цьому класі за програмою;
- переглянути зміст даної теми за підручником;
- продумати поурочний розподіл матеріалу за відведеним часом;
- визначити, на якому рівні відбито в підручнику вимоги до засвоєння цього програмного матеріалу на кінець року;
- установити, що діти вивчатимуть з цієї самої теми в наступному класі.
       Отже, щоб правильно розподілити навантаження учнів, необхідно чітко усвідомити не тільки значення даної теми, а й роль окремого уроку в процесі її вивчення. Це допоможе також уникнути одноманітності структури уроків і методичних засобів.
       Визначаючи обсяг матеріалу на урок, треба зіставити матеріал навчального посібника з тими порадами, що є в методичних рекомендаціях, дидактичних посібниках, щоб дібрати оптимальний за змістом та обсягом матеріал з певної конкретної теми.
       Перш ніж розв'язати питання про залучення додаткового матеріалу, треба проаналізувати методичне навантаження й послідовність вправ і завдань, які є в навчальному посібнику для цього уроку. Саме аналіз змісту часто підказує, що доцільніше застосовувати: евристичну бесіду чи зв'язне пояснення; читання тексту учнями або аудіювання; роботу за таблицею „Дидактичних матеріалів" чи за проблемним завданням. Скажімо, якщо на уроці мови вивчається фонетичний матеріал, то й провідними методами його засвоєння мають бути спостереження за. вимовою, зіставлення вимовленого й написаного слів. Якщо формується, наприклад, поняття про частину мови, то основним методом навчання буде система варіативних вправ, опрацьовуючи яку школярі від прямого відтворення й розпізнавання цієї граматичної категорії поступово дійдуть до її самостійного визначення в змінених умовах.
       Отже, у визначенні змісту уроку, у виборі методів і прийомів навчання слід виходити не тільки зі специфіки змісту, а і з дидактичних функцій різних методів. Це допоможе так продумати їх послідовність і поєднання, щоб економко і з найбільшою користю для навчання її розвитку учнів досягти основної мети уроку.
Потрібно бути добре обізнаним з усією різноманітністю методів і прийомів навчання, знання їх можливостей допоможе правильно добирати їх для досягнення мети конкретного уроку в конкретному класі. Саме з цих позицій оцінюю переваги репродуктивних, частково-пошукових і проблемних методів.
       Крім того необхідно продумувати організацію різноманітних форм роботи. Напевно, не секрет, що домінуючою серед них є фронтальна організація праці учнів. Вона передбачає використання різноманітних методів і прийомів навчання, постановку активізуючих запитань, що заразом сприяють формуванню класного колективу. Водночас у фронтальних формах роботи, як правило, недостатньо враховується рівень розвитку, пізнавальні інтереси і можливості окремих учнів, тут переважають епізодичний контроль, однобічний спосіб комунікації, обмежені можливості дітей у наданні взаємодопомоги, здійсненні взаємоперевірки.
       Вважається, що індивідуальна робота не має цих недоліків, вона передбачає високий рівень самостійності учнів, дає можливість точніше враховувати їхній розвиток, задавати властивий їм темп у навчанні, активно формує пізнавальні потреби. На сучасному етапі реформування освіти, яке передбачає формування вмінь брати участь у діалогах та полілогах, пріоритетне значення здобули такі форми роботи, як; парна, групова, які дають змогу за один і той же проміжок часу вирішити цілу низку методичних, дидактичних. педагогічних завдань.

        За групових форм роботи у школярів формуються вміння співробітничати, створюються умови для демократичного міжособистісного спілкування, взаємного навчання, формування моральних мотивів учіння, раціонального використання робочого часу, можливості для багатоваріантних підходів до розв'язування якогось одного завдання. Разом з тим, якщо ж групову роботу організовано недосконало, порушується дисципліна, деякі діти не працюють на повну силу, чекають результатів як спостерігачі, не вміють підкорятися організаторові роботи.
Отже, зіставлення можливостей фронтальної, індивідуальної та групової роботи показує, що колена з них потребує виваженого врахування тих умов, за яких учитель планує її застосувати, а також специфіки предмета, рівня розвитку загальнонавчальних умінь, особливо організаційних, мовленнєвих і контрольних.
       Відомо, що для засвоєння навчального матеріалу на уроці (або на кількох уроках) учень має здійснити повний цикл пізнавальних дій: сприйняти, осмислити, певною мірою запам'ятати якісь факти чи спосіб дії, самостійно застосувати їх. Кожний етап у цьому процесі потребує специфічних методів і прийомів навчання, жодний не можна обминути, але найбільш різноманітна і варіативна частина - процес застосування.І дуже часто учень не здатен застосувати знання на рівні вміння саме тому, що воно сприйняте, але не осмислене і хоча б первинно не закріплене в пам'яті.
       Отже, щоб визначити методичне забезпечення уроку, треба насамперед виділити для коленого головне завдання, пам'ятати, що багатовекторність змісту мовної освіти об'єктивно вимагає різних методів навчання і різного рівня опрацювання різного матеріалу.Враховуючи це, слід збагачувати власний арсенал способів організації провідних видів діяльності учнів на уроці, продумую, як вплинути на мотивацію уміння, планую наступність і перспективність у засвоєнні основних понять кожної теми.

 

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: