Американська школа маржиналізму: граничний аналіз факторів виробництва.

Джон Кларк. «Філософія багатства» (1886). «Розподіл багатства» (1899). Головна ідея: аналіз проблем виробництва і розподілу, що спирається на концепцію граничної продуктивності праці і капіталу, дослідження  на основі статистики і динаміки, закон граничної корисності,закон специфічної продуктивності, розмежував капітал і капітальні блага, закон спадної продуктивності, обгрунтував теорію розподілу, що гргунтується на аналізі граничної продуктивності двох основних факторів в-ва- праці і капіталу,визначив граничний продукт праці, поширення граничного аналізу на процес формування факторних доходів, теорія цінності, дійшов висновку, що статистика дає змогу виявити основні закономірності забезпечення рівноваги ек системи.

Закон спадної продуктивності: зростання розмірів використання одного з факторів виробництва (за умов незмінності всіх інших) призводить до зменшення приросту продукції. Інакше кажучи, продуктивність змінного фактора постійно скорочується

Лозанська школа і математичні концепції економічної рівноваги.

В. Джевонс, Л. Вальрас. Більш ширше почали використовувати математичні методи. Праця «Теорія політичної економії» (1871).

· В центрі теорії граничної корисності В. С. Джевонса знаходиться ставлення людини до продукту, її бажання потреби.

· Корисність і цінність благ мають функціональну залежність. «Ланцюжок Джеванса» - витрати виробництва (праця) управляють пропозицією, пропозиція управляє потребою, а потреба визначає цінність(вартість) продукту.

· Досконала конкуренція – це основна умова успішного розвитку ринку. Економічна рівновага – це баланс насолоди і страждань раціонального суб’єкта.

· Використання математичного, а не психологічного підходу.

Леон Вальрас «Елементи чистою політичної економії». Розробив модель загальної економічної рівноваги – це такий стан, за якого в економіці вирівнюється сукупний попит та сукупна пропозиція, та існує повна зайнятість факторів виробництва.

Специфіка дослідження ним граничної корисності зводилася до постулату можливості виміру всіх видів економічної діяльності на єдиній шкалі корисності.

18-19 ст. – зародження історичної школи. Передумови: нерозвинений ринок, феодальні пережитки, соціальні конфлікти.

Формування системи національної політичної економії в Німеччині(Ф. Ліст)

Ознаки історичного методу:

1. Опис конкретно-історичних форм розвитку економіки.

2. Критика ідей А. Сміта і Д. Рікардо.

3. Національна специфіка.

4. Предмет науки: історія народного господарства.

5. Протекціоністська політика в його крайньому вираженні.

Етапи історичної школи:

1. 40-60 рр. 19 ст. Стара історична школа.

2. Нова історична школа

a. 70-90 рр. 19ст. – перша хвиля.

b. 90р. – поч.. великої депресії (30 роки 20ст.) – друга хвиля.

Фрідріх Ліст.

«Національна система політичної економії» (1841). Різко критикував класику політекономії, оскільки не погоджувався із принципом мобільної конкуренції, лібералізації економіки, вільного ціноутворення. Основний вплив на розвиток економіки має мати держава.

· Критика класичної політекономії, бо: ігнорування національних ідей, продуктивних сил, відповідно їх зміни.

· Заперечення дії універсальних законів.

· Захист інтересів Німеччини від Англії.

· Теорія продуктивних сил, до яких належить фізичні і моральні здібності людини, громадські та політичні заклади, природні ресурси, матеріальний капітал.

· Концепція стадій економічного розвитку: 1)дикунство, 2)скотарство, 3)землеробство, 4)аграрно-мануфактурний стан, 5)аграрно-мануфактурний комерційний стан.

· Політика «виховного» протекціонізму: пояснювала необхідність активної економічної ролі держави. Повинна враховувати специфіку кожного етапу розвитку.

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: