Шумеро-вавилонська культура

Найдавніша цивілізація виникла в південній частині Месопотамії – Дворіччі. В цій дуже складній за умовами проживання місцевості перші жителі з являються в період неоліту. Пройшовши шлях від полювання та риболовства до землеробства (спочатку мотичного, потім орного), люди були змушені зайнятися іригацією – осушувати болота, захищати лани від повені, створювати запаси води на випадок посухи, вдосконалювати системи зрошення.

Процес розпаду первісного ладу, переходу від роду до патріархальної Родини та сільської общини та від племені (або союзу племен) до Держави тривав приблизно з середини V тис. до середини III тис. до н. е. За археологічною періодизацією – це енеоліт (мідно-кам’яний вік).

Отже, у III–І тис. до н. е. тут виникли спочатку стародавні шумеро-аккадські держави, а потім Вавилон, Мітанні, Ассирія.

43

 

Культура Дворіччя – результат творчої діяльності ряду народів – шумерів, аккадців, ассирійців, амореїв.

Одним з найважливіших досягнень шумерського народу було винайдення писемності (середина TV тис. до н. е.). Як і інші давні системи писемності, шумерська писемність виникла з малюнків. Часто той самий малюнок мав кілька значень, і тому читання тексту перетворювалося у вирішення ребусів. Поступово зовнішній вигляд знаків спрощувався. До кінця ІП тис. до н. е. образотворчий принцип, покладений ь основу картинної писемності, був замінений зображенням звуків (фонем)-. У шумерській писемності з’явилося багато складових знаків та кілька абеткових, які були необхідні для передавання голосних. Зберігалися також і образотворчі ідеограми.

Основним матеріалом для письма слугувала м’яка глина. До нас дійшли сотні тисяч книгописних текстів, в основному на глиняних пластинках, іноді на металевих предметах.

Шумерський клинопис був запозичений вавилонянами, а потім поширився по всій Передній Азії. Клинопис застосовувався в Аккаді, Ассирії, у хеттських країнах, в Урарту, Фінікії, Стародавній Персії. Звичайно, кожен народ пристосовував клинопис до особливостей своєї мови. В середині II тис. до н. е. в торгових містах Північної Фінікії, а потім у Персії в І тис. до н. е. клинопис набув найбільш простої фонетичної форми, перетворившись на один з найдавніших з відомих нам алфавітів.

Писемність у Дворіччі була привілеєм незначної меншості. Школи були при храмах та палацах. У школах давали загальну, а також спеціальну освіту. У загальну освіту входило вивчення писемності і мови, елементів арифметики, геометрії та астрономії. Майбутніх жерців вчили астрології. Спеціальна освіта передбачала вивчення богослов я, права, медицини, музики. Методика викладання була досить примітивною. Вона зводилася до запитань вчителя, відповідей учня, перекладів з однієї мови на іншу, вивчення напам’ять. Під час розкопок знайдено навчальні посібники, письмові роботи школярів.

Літературна та наукова творчість народів Дворіччя мала відбиток релігійно-міфологічного мислення.

Щумеро-вавилонська література бере свої витоки з усної народної творчості. Значне місце у ній посідає епос, що бере свій початок з шумерської доби. Сюжети епічних поем шумерів були пронизані релігійним світоглядом, тісно пов’язані з міфами, в яких розповідається про “золоту добу” сивої давнини, створення богів, світу та людини. Для істориків особливий інтерес становлять ті етнічні поеми, в яких відбито реальні історичні події та факти.

Шумерський клинопис, література та вся культура справили великий вплив на ассиро-вавилонську літературу. Численні літературні твори, що виникли у шумерську епоху, були в дещо зміненій формі перекладені на аккадську та ассирійську мови і у такому вигляді збереглися до

 

Більш пізніх часів. Найбільш видатним твором вавилонської літератури була “Поема про Пльгамеша”. Окремі частини цієї поеми беруть свій початок від шумерської давнини. Сьогодні вважають, що Гільга-меш був реальною особою. При ньому місто У рук, де він правив, стало головним містом Дворіччя. Основна думка поеми полягає в тому, що навіть наивеличнішии герой ие в змозі досягти вічного життя і повииеи змиритися перед богами. Блаженство у загробному житті мають лише ті, хто виконує заповіти релігії, вимоги жерців, обряди релігійного культу.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: